СТЕНОГРАМА
круглого столу на тему: "Вдосконалення законодавства про реабілітацію жертв політичних репресій. Проблеми та перспективи"
12 травня 2016 року
Веде засідання Перший заступник голови Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин ПАЦКАН В.В.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги. Радий всіх вас вітати сьогодні тут. Сьогодні разом з колегами з нашими партнерами комітету ми проводимо круглий стіл: "Вдосконалення законодавства про реабілітацію жертв політичних репресій. Проблеми та перспективи".
Для нас було б дуже цікаво почути думку багатьох експертів, які знаходяться в цьому приміщені. Тому що наразі ми маємо три законодавчі акти, один з яких напрацьований громадськістю, нашими колегами, паном В'ятровичем Володимиром. І зараз я б вас попросив, у нас сьогодні сесійний день, щоб ми не порушували регламент і щоб максимально бажаючі ті, хто хоче виступити, виступили, щоб ми почули точку зору багатьох експертів і різного експертного середовища і щоб ми після цього круглого столу уже безпосередньо почали працювати над вдосконаленням законодавства щодо жертв політичних репресій.
Комітет з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин, до якого я входжу у склад як перший заступник голови комітету, завжди вникав, займався цією проблематикою. Так, на превеликий жаль, у нас є закон з 1991 року, який треба зараз відкоригувати або внести нові законодавчі акти. Ми знаємо, що дуже багато на практиці є питань, які не повирішувались. Ми знаємо, що лише 75 місяців незаконного позбавлення держава відшкодовує. У цій частині так само треба попрацювати. Не залишається без уваги багато питань щодо підвищення пенсій реабілітованим. Це питання якраз зараз є актуальним і регулюється багатьма підзаконними нормативними актами. Порушується питання щодо посилення соціальних пільг на осіб, реабілітованих відповідно до статті 3 згаданого Закону про розміри відшкодування втраченого і конфіскованого майна.
Багато питань, які стосуються невизначеними щодо осіб, які у дитинстві потерпіли від політичних репресій, гарантії їхнього соціального статусу, захисту. Це і ті, хто знаходився, народився в родинах репресованих, і ті, хто знаходились з батьками у місцях позбавлення волі, в заслані, вислані, спецпоселені, залишились без опіки. І зараз так само ми хотіли б повернутись до реанімації цього питання, щоб знову підняти, звернути увагу у наступному законодавстві саме і цих питань.
Я сьогодні радий представити своїх колег. По-перше, це Андрій Когут, директор галузевого архіву СБУ. Ігор Когут, директор Програми USAID "РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво" і Володимир В'ятрович, голова Українського інституту національної пам'яті. І, звичайно, потім іще буде Андрій Когут.
У нас буде сьогодні 10 виступаючих. Я, з вашого дозволу, хотів би затвердити регламент до виступаючих по 3 хвилини. Будь ласка, якщо можна не виходьте за межі регламенту цього виступу.
З великою приємністю тоді передам нашому партнеру Ігорю Олеговичу Когуту. Хотів би йому подякувати за допомогу в організації цього круглого столу, так само як і Володимиру Михайловичу В'ятровичу. І розпочати з Ігоря Олеговича, дати йому першому слово.
КОГУТ І.О. Дуже дякую, пане Валерію. Шановні учасники цього круглого столу, від імені Програми USAID "РАДА: підзвітна, відповідальна, демократичне представництво", це Програма USAID, котра займається проблемами Верховної Ради, інституційного становлення, розвитку комунікацій між парламентом, народними депутатами України і виборцями, громадянами України, участю громадян в законодавчому процесі, посиленню інституційної спроможності парламенту, у тому числі і контрольної функції. Ми сьогодні тут представлені нашим партнером – це "Лабораторія законодавчих ініціатив", котра вже тривалий час піднімає одну з тем, котра, скажімо, для нашої програми ми не маємо якихось таких галузевих пріоритетів, звичайно поза тим, щоб Регламент Верховної Ради розглядати чи конституційні питання.
Конкретне питання сьогоднішнього круглого столу опрацьовувалося з точки зору оцієї інституційної підтримки, котру надає наша програма "РАДА" громадському суспільству, громадським асоціаціям, організаціям і спілкам, і парламенту України. Що я маю на увазі? Ця тема пройшла певною наскрізною ниткою, такою червоною ниткою у діяльності кількох форм комунікацій народних депутатів України з виборцями. Свого часу, минулого року, була підтримана на Волині дуже цікава подія, дуже цікавий формат роботи обговорення законопроектів, законодавчих актів у режимі міського форуму, коли громадськість мала можливість відрефлексувати, відповісти на якісь питання, на якісь зауваження з приводу реабілітації жертв політичних репресій з приводу цього законопроекту, напрацювавши певні бачення, певні ініціативи.
Пізніше, наприкінці минулого року, ще одна дуже цікава інституційна новела в парламенті, це наш європейський інформаційний дослідницький центр силами експертів, галузевих експертів зробив певне дослідження відновлення прав жертв політичних репресій, котре було поширено серед народних депутатів України. І таким чином ми намагалися створити формат, коли і народні депутати України краще розуміють проблему, і громадянське суспільство, громадяни, виборці краще розуміють і включені у розвиток цієї проблеми. І сьогодні властиво є до певної міри такий, я б не сказав, кульмінаційний, але дуже важливий етап цієї роботи, коли вже комітет, профільний комітет, беручи до уваги ці напрацювання експертні, громадські зауваження, різні підходи до регулювання теми реабілітації жертв політичних репресій, сьогодні запросив вас, представників різних спільнот, різних громад, народних депутатів України, представників різних спілок для того, щоб обговорити ключові позиції новел законодавства. Властиво, це наша основна місія сприяти тому, щоб законодавство ухвалювалося з врахуванням міркувань, з врахуванням досвіду, з врахуванням потреб різних середовищ. Щоб це був процес, котрий в себе вміщає так само підхід експертний і аналітичний, з точки зору досліджень. І щоби це завжди тривало у форматі обміну думок, обміну експертних знань.
Від імені програми "РАДА" я вітаю, в першу чергу наших партнерів, Комітет з питань прав людини і національних меншин. Я вітаю всіх експертів, котрі сьогодні братимуть участь в цьому важливому заході. І я дуже сподіваюсь, що це буде не лише обміном думками, а це буде дуже серйозний вплив на формування остаточних текстів законопроектів для того, щоб з більшою ймовірністю і посилити легітимність цього ухвалювального рішення за котре буде відповідати український парламент.
Дякую. Бажаю плідної роботи.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Хочу передати слово Володимиру В'ятровичу, голова Українського інституту національної пам'яті.
В’ЯТРОВИЧ В.М. Доброго дня! Дякую, що так чисельно присутні на круглому столі, що свідчить про великий інтерес до цієї теми, був присвячений цей круглий стіл. Сьогодні будемо багато говорити про політичні репресії радянського тоталітарного режиму як історик, який займається цим, як голова Українського інституту національної пам'яті.
Знаю, що жертвами цього тоталітарного комуністичного режиму стали мільйони людей. Пік цих репресій припав, очевидно, на роки правління Радянським Союзом Йосифом Сталіним, після його смерті навіть деякий час в 1956 році були перші спроби реабілітації жертв політичних репресій в часи Хрущова. Але і навіть після цього не зупинилися політичні репресії в 60-і, 70-і і навіть у 80-і роки, ми були свідками тому як комуністичний режим здійснював репресії проти українського населення, і тут бачу навіть присутніми тих людей, які стали жертвами цих політичних репресій.
Ми знаємо, що останні українські політичні в'язні вийшли на волю в кінці 80-х років, коли вже в той час, коли нібито на повну потужність говорилося про перебудову, демократизацію, відкриття правди про злочини комуністичного тоталітарного режиму. Власне, на хвилі цього поступового відкриття правди про злочини комуністичного тоталітарного режиму ще в радянські часи, точніше у квітні 1991 року було прийнято Закон про реабілітацію жертв політичних репресій. Як на той момент, це був достатньо революційний закон, тому що вперше фактично радянська держава на законодавчому рівні визнавала злочини тої ж самої радянської держави і відповідно реабілітовувала тих, хто потрапили під жорна цих політичних репресій.
Але ми прекрасно розуміємо, що, опираючись на цей закон, реабілітація здійснювалася, власне, з точки зору тієї ж радянської держави. Відповідно дія цього закону часто була обмеженою, і в першу чергу під дію цього закону не потрапили ті люди, які справді ставили собі за мету, і реалізовували її, боротьбу проти радянської влади, зокрема боролися за відновлення української незалежності.
Сталося так, що вже навіть кілька місяців після падіння Радянського Союзу, постала незалежна Україна, і, незважаючи на це, за 25 років незалежності України незалежна Україна поки не спромоглася на новий закон про реабілітацію жертв політичних репресій.
Я думаю, черговим поштовхом до того, щоб повернутися до цієї теми, стали, в першу чергу, події, пов'язані з останніми місяцями правління країною Віктора Януковича, який інтенсивно повертав Україну в радянське минуле, ми знову стали свідками політичних репресій. Все це визвало реакцію, яку ми назвали всі разом Євромайданом, Революцією Гідності, призвело до падіння режиму Януковича – і запустило дуже важливі процеси: процеси відмежування сучасної України від тоталітарного минулого. Власне, ці процеси, елементом цих процесів, але не започаткуванням цих процесів, були і так звані закони з декомунізації, чотири закони, які були ухвалені минулого року. Ці закони розроблялися і громадськими експертами, і Українським інститутом національної пам'яті, і групою народних депутатів. Скоро буде рік, які діють ті закони. І, слава Богу, можемо сказати, що вони справді діють, є суттєві здобутки, якими ми можемо похвалитися. І одним з важливих аспектів одного з законів є засудження нацистського і комуністичного тоталітарних режимів, є визнання цих режимів на юридичному рівні злочинними.
Відповідно ці закони знову-таки ще додатково підштовхнули нас до потреби того, аби переглянути чинний досі в Україні Закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій", і в першу чергу мова йде про необхідність розширення сфери дії цього закону, зокрема тих людей, категорії тих людей, яких ми вважаємо жертвами політичних репресій.
З минулого року десь паралельно з розробкою законів з цього декомунізаційного пакету розпочалися і дискусії і довкола можливості внесення змін чи можливо навіть нового законопроекту про реабілітацію жертв політичних репресій і, власне, сьогодні цей новий текст буде представлятися, і я сподіваюся буде плідне обговорення, яке закінчиться тим, що ми зможемо внести всі потрібні зміни до цього закону, зможемо якимось чином обговорити це для того, аби найближчим часом вже виносити його в якості зареєстрованого законопроекту й голосувати для того, щоб ще й, дасть Бог, і цього року було прийнято цей закон, який стане ще одним дуже важливим кроком на шляху до відновлення історичної справедливості, до тих людей, які стали жертвами комуністичного тоталітарного режиму.
Дякую. І плідної всім роботи.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я б хотів вас запевнити всіх, що після того, як ми сьогодні з вами в експертному середовищі тут з вами проговоримо про певні аспекти майбутніх законів, від того буде залежати, як вони будуть подані в подальшому. Комітет з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин готовий до реєстрації таких законодавчих актів.
Я знаю, що ці закони 100 відсотків є профілем нашого комітету і будуть розглядатися у нас в комітеті. Буде створена, скоріше за все, робоча група для того, щоб об'єднати всі ці тексти законів. Ми готові їх внести, готові бути підписантами. Я у тому числі готовий бути підписантом під цим законом, але нам треба сьогодні максимально з вами проговорити, дати кожний свою оцінку, а потім уже з цього всього експертного середовища ми разом з працівниками нашого секретаріату комітету разом з Володимиром Михайловичем, ще з іншими експертами прийдемо до якогось певного знаменника, до якогось певного тексту щодо реєстрації цього… наступного закону.
Передаю слово… у нас з Міністерства соціальної політики повинен був виступати Шевченко Василь Васильович. До слова запрошується Тарасова Олександра Станіславівна.
ТАРАСОВА О.С. Добрий день, шановні присутні! На сьогодні національним законодавством передбачені заходи соцзахисту осіб, які постраждали від політичних репресій та реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
Цим законом ліквідуються наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян України, поновлюються їх права, встановлюється компенсація за незаконні репресії та пільги реабілітованим. Особи, які вважаються реабілітованими, визначені в 1 та 3 статті цього закону. За даними Єдиного державного реєстру на сьогодні мають право на пільги жертв політичних репресій 5 тисяч 282 особи.
Стосовно надання пільг. Пільги, передбачені статтею 6 цього закону, надаються лише громадян, реабілітованим відповідно до статті 1 цього закону. Якщо реабілітована згідно зі статтею 1 закону особа стала інвалідом у наслідок репресій або є пенсіонером, їй надається зокрема право на безоплатний проїзд, зниження оплати житлової площі. Особи, реабілітовані відповідно до цього закону, мають право на безоплатну консультацію адвокатів з питань, пов'язаних з реабілітацією. Нарахування знижки з оплати послуг належить до повноваження організацій, які надають послуги.
Стосовно порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення відбуваються за рахунок субвенцій з державного бюджету і здійснюють розрахунки з надавачом послуг за надані ними пільги реабілітованим громадянам, які сталі інвалідами в наслідок репресій або є пенсіонерами.
На сьогодні Мінсоцполітики забезпечує автомобілями за кошти державного бюджету інвалідів, які перебувають на обліку за місцем реєстрації у відповідному структурному підрозділі обласної державної адміністрації. Станом на 1 січня 2016 року в Україні на обліку для забезпечення автотранспортом перебувають 109 осіб з числа реабілітованих жертв політичних репресій, які є інвалідами в наслідок репресій згідно з висновками Медико-соціальної експертної комісії та 108 осіб на сьогодні мають спеціальний автотранспорт.
Для вирішення проблем із забезпечення всіх інвалідів автотранспортом із державного бюджету України необхідно спрямувати видатки у розмірі понад 11 мільярдів гривень. Це по всім інвалідам по всіх категоріях, які зараз очікують такої пільги від держави. Однак, протягом 2014 та 15-го років не було затверджено видатків на придбання автомобілів для інвалідів за кошти державного бюджету. На жаль, Законом України про державний бюджет на 16-й рік також не передбачено видатків на зазначені цілі.
Щодо пенсійного забезпечення. З метою поліпшення матеріального забезпечення зазначеної категорії Кабінетом Міністрів України 16 липня 2008 року Постановою 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", згідно з якою з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, підвищення проводиться в розмірі 54 гривні 40 копійок, а членам їхніх сімей, яких були примусово переселено, 43 гривні 52 копійки. Ми розуміємо, що це дуже малі суми, але, ви розумієте, в межах держави це великі кошти для забезпечення виплат, які фінансуються… (Шум у залі) Давайте далі послухаємо, що ми робимо, це важливіше ніж що було зроблено.
Для забезпечення виплат, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету України, передбачено програму, дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. Це Державна програма за номером 2506020, які містить обсяги для здійснення видатків на виплату підвищення громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані.
Міністерство соціальної політики розробило та надіслало на опрацювання до зацікавлених центральних органів виконавчої влади проект Постанови Кабінету Міністрів про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо підвищення соціального захисту окремим категоріям громадян, яким передбачено зокрема збільшення підвищення до пенсій репресованим і згодам реабілітованим членам їх сімей. Водночас, оскільки реалізація проекту постанови потребуватиме вишукання у 16-му році додаткових коштів з державного бюджету, Міністерством фінансів України запропоновано нам повернутися до розгляду проекту постанови після здійснення аналізу виконання бюджету Пенсійного фонду України за півріччя за умови збереження позитивної динаміки виконання планових показників надходжень єдиного соціального внеску та аналізу реальної економії від верифікації пенсійних виплат, яку, ви знаєте, зараз здійснюємо.
Стосовно Указу Президента України "Про довічні державні іменні стипендії громадянам України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність.
Указом Президента України від 26 листопада 2001 року за номером 1147 "Про довічні державні стипендії" установлено 200 довічних державних іменних стипендій для громадян України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність. Цим особам довічні державні іменні стипендії виплачуються щомісячно в розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, незалежно від одержуваної заробітної плати, пенсії або грошового утримання. Востаннє Указом Президента України від 31 грудня 2015 року за номером 735 "Про призначення довічних державних іменних стипендій громадянам України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність" передбачено призначення стипендій для 11 осіб з семи регіонів. Я зазначаю, що у нас призначаються стипендії тільки по квотах, по регіонах, якщо ви знаєте, на місце померлих чи тих, хто виїхали за кордон на постійне місце, то призначаються просто інші кандидатури. Це ви все знаєте, я так думаю, да?
За плечима майже 25 років незалежності, але жертви злочинного радянського режиму досі не реабілітовані в повному обсязі. З кожним роком їх стає все менше, люди похилого віку відходять із життя, так і не дочекавшись, щоб держава нарешті повернула їм втрачене за комуністичного режиму чесне ім'я.
Старий закон, дійсно, багато в чому не враховує дійсних проблем, широкий перелік категорій осіб, які постраждали від політичних репресій радянського режиму та мають право бути реабілітованими. Йдеться про відновлення історичної справедливості та відновлення довіри до держави з боку громадянина.
Українським інститутом національної пам'яті на виконання 359 Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів та Стратегії сталого розвитку, затвердженої Розпорядженням Кабміну за номером 413, розроблено проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". Міністерство соціальної політики підтримує зазначений законопроект, а також готове розглядати і працювати з іншими пропонованими проектами.
Дякую за увагу.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Питання можна поставити?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, друзі, я вас дуже прошу, давайте ми до питань перейдемо після завершення всіх виступаючих, а потім уже, будь ласка, фіксуйте свої запитання. Можете їх передавати сюди в письмовій формі сюди в президію або безпосередньо тому, кому ви хочете задати запитання.
До слова запрошую Андрія Когута… (Шум у залі) До слова запрошую Андрія Когута, директора галузевого архіву СБУ.
КОГУТ А. Дякую. Я, з вашого дозволу, власне, хотів би зосередитися на проблемах сучасної політики, які є. І це, власне, матеріали аналізу, які були підготовлені за підтримки програми "Рада" ще минулого року і власне тут я скоріше виступаю як один із співавторів та колег, які працювали разом в робочій групі, ще не будучи на державні посаді. Тому тут скоріше в даному випадку просив би сприймати мою теперішню доповідь не як представника і директора архіву СБУ, а, власне, як людини, котра працювала над матеріалами.
Отож якщо коротко. Як вже говорив Ігор Когут, була підготовлена… був підготовлений документ "Аналіз політики. Відновлення прав жертв політичних репресій", де ми коротко проаналізували ті ключові питання, котрі є проблемними.
Хотів би зразу зазначити, що фактично є два великих блоки питань, які пов'язані з питанням реабілітації. І перше – це питання відновлення прав репресованих. І друге – це питання компенсації та відшкодування тих моральних, фізичних, майнових втрат, яких зазнали, власне, репресовані. В зв'язку з тим, що під час нашої роботи не вдалося отримати від міністерства фінансів інформацію, яка би давала можливість більш-менш адекватно опрацювати питання, власне, з оцими майновими відшкодуваннями, ми більше зосередились на першому блоці, тобто власне на питанні відновлення прав. І тут, якщо говорити про ті проблеми, які є, і це вже сьогодні згадували, це перша ключова проблема, це хто би мав бути… хто підлягає реабілітації. І ключова проблема, яка тут є, це, власне, те, що закон не охоплює зараз повною мірою всіх осіб, які ставали жертвами політичних репресій радянської доби, і вони залишаються на сьогодні не реабілітованими. Тобто, скажімо, якщо говорити про статтю 2 діючого закону, у ній надто широко зазначено ті винятки, які не підпадають під реабілітацію, і, власне, це є один з тих недоліків, який однозначно потребує уточнення.
Також, вже як говорилося, сам діючий закон був прийнятий ще безпосередньо в радянській Україні, відповідно він приймався з точки зору все ж таки радянської України, а зараз, так чи інакше, ми вже живемо в іншій країні, я на це сподіваюся.
Отож наступна проблема, крім, власне, оцього, що ми маємо занадто вузьке визначення тих, хто потребує реабілітації. Друга проблема, це, що, крім закону, діють дві постанови, які, власне, мають такий ще більш звужувальних характер. Перша, це про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій" (від 17 квітня 91-гороку), а друга, це про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій" (від 24 грудня 93-гороку). І якщо говорити про такі конкретні приклади, то, наприклад, Постанова про тлумачення робить неможливим реабілітацію учасників збройного визвольного руху тих військовослужбовців, які потрапляли в полон під час Другої світової війни. А якщо, наприклад, говорити про Постанову про порядок введення в дію, то він виключає з-під дії закону виселені та депортовані народи.
Крім того, чинний закон не передбачає взагалі надання статусу осіб, що потерпіли від політичних репресій. Тобто, як ми всі прекрасно знаємо, є широке коло осіб, які не були безпосередньо піддані політичним репресіям, на них не було заведено кримінальну справу, але вони все одно опосередковано потерпіли від тих політичних репресій, які були спрямовані проти їх, як правило, родичів. І, власне, це теж те питання, яке, на нашу думку, мало би бути врегульоване в новій редакції закону.
Наступне питання, це сам процес реабілітації. Та процедура, котра фактично і згідно якої це відбувалося на початку 90-х років, зараз є під питанням, тому що фактично станом на тепер це вже не є безпосередньою функцією прокуратури і коли, скажімо, зараз приходять звернення в і Галузевий державний архів Служби безпеки України, все ж таки виникає питання, хто би мав бути відповідальним і займатися цією реабілітацією безпосередньо. Як я вже зазначив, згідно сучасного законодавства це не є функцією і не визначається як функція прокуратури. Знову ж таки, якщо вже говорити про теперішній діючий закон, закон не містить фактично основних визначень, основних понять. І це також до певної міри створює різночитання і різне трактування, що не завжди дає можливість реабілітувати осіб, котрі зазнали репресій. І відповідно фактично все дається на відкуп тому, хто раніше, хто раніше безпосередньо займався питанням реабілітації.
Відповідно я думаю, що пізніше вже, власне, на основі і цих аналітичних матеріалів також готувався текст законопроекту, який пізніше буде представлений. Тому б я хотів дуже коротко буквально сказати про чотири пропозиції, які ми нотували в нашому аналізі політики. Перш за все, ми пропонували і пізніше почали працювати, і розробили текст, який сьогодні буде презентуватися, це уходить нову редакцію Закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій". Друге – це скасувати Постанову Верховної Ради "Про тлумачення закону…" Третє – скасувати Постанову "Про порядок введення в дію…" І утворити, це, власне, вже теж питання, котре пізніше, будемо ми сподіватися, проговорювати, утворити на рівні областей та Автономної Республіки Крим спеціальні комісії, які би, власне, і мали займатися питаннями реабілітації.
Отож, я так буквально дуже коротко і пунктирно пробігся по тих проблемах, на які ми зазначали. Їх і більше, і я думаю, що вже, власне, в презентації нової редакції, можна буде більше можливості зупинитися вже на конкретних пропозиціях. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошую Шухевич Юрія-Богдана Романовича, заступника голови Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичних операцій та людей з інвалідністю.
ШУХЕВИЧ Ю.-Б.Р. Шановні учасники круглого столу! Так тільки що тут говорилося про Закон "Про реабілітацію…" і про відшкодування колишнім репресованим за політичні переконання. Ви знаєте, в нас є розроблений і поданий закон, власне, поправка до Закону "Про реабілітацію…". Згідно з тим законом і корелюючись Законом про визнання борців за волю України, одним з декомунізаційних законів, цей законопроект передбачає реабілітацію всіх учасників національно-визвольних, взагалі, реабілітацію всіх, хто за політичні переконання, в тому числі за участь в збройному опорі советському і німецькому нацистському режиму. Отже ж, він вирішує дане питання. Це є одне дуже поважне. Друге. В законі є про відшкодування.
По-переше, обмежується цей, що відшкодовується тепер тільки 75 місяців незаконного перебування в ув'язненні, відшкодовується весь період перебування в ув'язнені і на заслані.
Друге. Скасовується ця ганебна Постанова Кабінету Міністрів з 96-року згідно з якою на половину скорочували ті мізерні відшкодування, давали 7.50, 7 гривень 50 копійок за один місяць, по 25 копійок за кожен незаконно проведений день там в ув'язненні.
І звернення до суду. Властиво до органів… про відшкодування. Обмежувались законом трьома роками, ми знімаємо цю межу. Нема ніяких обмежень в тому відношенні, коли звертатися і як. Бо є люди, які не зверталися по тій чи іншій причині за відшкодуванням.
Тепер є ще одне. Доплата до пенсії. Ви знаєте колись була така ганебна, що на рівні 9 гривень потім там щось до 18 і так далі. Я знаю, що у 8-му році Кабінетом Міністрів було внесено, що всім, хто був незаконно репресований доплачували до пенсії 54, хто був в ув'язненні і 47 тим, які були вислані, ці переселенці і таке інше, насильно переселеними, депортованими. Отже, ж… Ну, якщо, то тоді ще можна було про суми говорити, то ми подали законопроект, цей законопроект… Який номер?
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. 1170.
ШУХЕВИЧ Ю.Р. 1170 був зареєстрований в грудні 2014 року. Дістав схвальну оцінку профільного комітету. Якраз ваш Комітет прав людини.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. 11 лютого.
ШУХЕВИЧ Ю.Б. 11 лютого.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. 15-го.
ШУХЕВИЧ Ю.Б. 15-го розглядався і був підтриманий. А він досі не винесений в порядок денний сесії.
Згідно з тим законопроектом ув'язнені мають їх… то підвищення до пенсій прирівнюється до учасників бойових дій. І, здається, 25, ну…
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Відсотків.
ШУХЕВИЧ Ю.Б. Відсотків…
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Мінімальної пенсії.
ШУХЕВИЧ Ю.Б. Мінімальної пенсії тим, що були депортовані скільки? 12 з половиною?
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Так.
ШУХЕВИЧ Ю.Б. 12 з половиною. Я знаю, що… Ну, це суми низькі, але все ж таки це є певні суми і причому гарантовані, і в якійсь степені у зв'язку з підвищенням тих мінімальних пенсій, вони мають можливість зростати. Бо, що здавалося, що люди отримали тоді ніби по закону 50, їм не виплачують і вони через суди не можуть добитися. Тобто вони вигравали в судах, але виконання не змогли добитися.
Тепер ми твердо законопроект вимагає, щоб людям було виплачено прирівняний до учасників бойових дій ті, що були ув'язнені, а ті, що були насильно депортовані прирівняні до учасників війни. Так як були ми, скажемо, це відноситься до переселенців з Польщі, операція "Вісла". От такі новації в наших тих законопроектах. І я би… звертаюсь до першого заступника голови комітету зробити все залежне, щоб ці законопроекти були винесені, можливо, швидше.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути) … обласні ради вже звернулись.
ШУХЕВИЧ Ю.Б. До речі, обласні ради вже львівська, звернулися, власне, з такою вимогою до Верховної Ради про винесення її в зал, обговорення і прийняття.
Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я хочу вас запевнити, що на Погоджувальній раді найближчій, яка буде проходити, ми піднімемо питання щодо включення цих законодавчих актів до порядку денного.
І передаю слово Роману Подкуру – старший науковий співробітник Інституту історії України Національної академії наук України, відповідальний секретар Головної редакційної колегії науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією". Буде презентація законопроекту про внесення змін до Закону про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні. Підготовлений, до речі, Українським інститутом національної пам'яті під керуванням Володимира Михайловича.
ПОДКУР Р.Ю. Доброго дня, шановні колеги і учасники громадських слухань! Я як один із членів робочої групи Українського інституту національної пам'яті зупинюся на основних тих нових положеннях, які ми пропонуємо внести в цей закон.
Перше - це основне. Одна з найбільших таких новацій – це реабілітація автоматична всіх хто був засуджений у позасудовому порядку. Справа в тому що чинний закон передбачає, якщо був начебто засуджений справедливо, то він не підлягає реабілітації. Однак, дуже багато ми співпрацювали з правозахисними організаціями, які сказали, які твердили одне: позасудовий порядок передбачав відсутність реальних матеріалів для засудження і це створювало, порушувало основний принцип права презумпції невинуватості. Через те, ми пропонуємо ввести цей порядок в закон.
Далі. Ще однією новацією, яка вже неодноразово згадувалося – це розширення тих людей, які підлягали, підпадають під реабілітацію. Зокрема, фактично я приводжу один із прикладів: поза реабілітаційний процесом залишилися селяни, які брали участь у повстаннях 1930-1931 років. Вони засуджувалися і керівник міг засуджуватися як державний злочинець, інші засуджувалися як, начебто, кримінальники. Однак, коли ми почали піднімати ці справи, там було чітко написано "виступали против советской власти". І таким чином ми виписали цей закон так, таким чином, щоб показавши цей момент засудження за п'яти ознаками, це за ознакою національною, становою, класовою. І це дає можливість реабілітувати цих людей.
Далі. Поза законом залишилися люди, які були мобілізовані і направлені до так званих трудових армій з національних, класових, релігійних чи з соціальних мотивів. Це, наприклад, стосується особливо тих людей, які були вивезені у 1941 році з Луганської, Донецької, Одеської і Миколаївської областей. Це німці, вірмени, їх вивезли в Сибір і вони працювали начебто в трудовій армії, і фактично відбудовували нові заводи в Челябінську, Нижньому Тагілі і таке інше.
Для прикладу, тільки картотека Ніжні-Тагільського тракторного начебто, а зараз танкового, заводу налічує півтора мільйони працівників, півтора мільйона. Їх включили, оцих всіх вивезених включили як начебто працівників заводу і там стояла помітка "трудовая армия". Цим, до речі, серйозним-серйозним чином опікується московський меморіал на чолі з Арсенієм Оргинським, вони намагаються зараз вибрати таких людей і намагатися створити базу даних, і привезти, і передати нам їх сюди в Україну цих людей, щоб ми могли хоча б їх побачити скільки. Тому що матеріали всі, звичайно, залишилися в Російській Федерації і ми не можемо знати про цих людей, ми не маємо цю інформацію.
Далі. Наступна ще категорія, яка це ті люди, які утримувалися в перевірочно фільтраційних таборах і які повернулися, були незаконно вивезені під час нацистського режиму, утримувалися перевірочно в таборах і були вислані в так звані табори на відбудову, це Апатіти, це Донбас, це Мурманськ, це Архангельськ, Далекий схід. Це всі ті люди, яких потім називали остарбайтерами і які в значній частині залишились назавжди в тій сирій землі. Вони підривались на мінах, їх засипало ніякої різниці між спецпоселенцями чи концтабору, практично не було. Вони проживали, на це є чимало свідчень, це є документи, які вже є опубліковані, вони проживали в таких самих умовах як і ті люди, що були арештовані чи працювали на спецпоселені.
Далі: значна кількість поза залишились так звані "указники" – це ті люди, які начебто не виконували колгоспних трудоднів. Одна навіть при їх виконанні з якихось політичних, національних чи інших причин вони були вислані із території України. Таких людей налічувалося по попереднім даним понад 200 тисяч осіб.
Здебільшого вони знову на дані на 1956 рік в Україну з них повернулося одна тисяча 156 осіб. Ви бачите на скільки масштабні в даному це теж люди, які підпадають, на нашу думку підпадають.
Ще одна категорія, про яку, фактично забули, однак Російська Федерація останніми теж вона їх включила в список це так звані позбавленці російською мовою "лишенцы". Це люди, які була фактично одні з найбільшої категорії і з початку, ще з 20-х років це так звані позбавлені виборчих прав. Це одна із найбільших, я думаю, категорій теж і списки ці знаходяться у нас в Україні в державних архівах вони лежать. І я теж вважаю, що ці люди повинні бути реабілітовані, їхнє чесне ім'я повинно бути повернуто.
Новою новацією цього закону – це те, що вводиться категорія потерпілих. В першу чергу численні заяви, які приходили на адресу громадських організацій, товариства репресованих – це якраз ті люди, які або народилися в ув'язненні, або втратили батьків в ув'язненні, або перебували в дитячих будинках. Жінки, матері, люди, які опікувалися цими дітьми – це теж люди, які повинні отримати якусь компенсацію, або мати статус людей потерпілих від політичних репресій.
Особливо в даному випадку я підтримую пана Юрія Шухевича в тому плані, що потрібно, дійсно, ввести цей Закон щодо компенсації людям. Чому, тому що це не така велика сума. Наскільки я пам'ятаю, там називалася навіть ця сума, голова комісії називав суму в 12 мільйонів. Я думаю, що це не та сума, про яку можна говорити в межах держави. Однак думаю, що це потрібно зробити, хоча для тої невеликої кількості людей, які залишилися зараз в живих.
І, з іншого боку, я просив би увагу звернути на те, що, дійсно, законом створюються комісії, які включають широкий спектр фахівців. Чому? Якраз цей широкий спектр фахівців дає можливість опрацювати кожну заяву і знайти оту мотивацію, чи потрібно людину реабілітувати.
Практика роботи прокуратури, прокуратура, коли реабілітувала, переглядала справи, дивилася лише на формальні ознаки: підходить – не підходить. І, таким чином, чимало людей залишилося за бортом. Наявність, окрім співробітників Міністерства юстиції, Служби безпеки, Генпрокуратури та юстиції, туди входять представники Уповноваженого з прав людини та представники Українського інституту національної пам'яті, апеляційного суду і громадських організацій, які діють у сферах історії і правозахисту. Така, в принципі, представницька комісія дає можливість обговорити реально, чи підлягає людина реабілітації, чи ні.
Я сподіваюся, що ми отримаємо якісь зауваження, якісь моменти, які б дали нам удосконалити ці позиції нового законопроекту. Я сподіваюся отримати якісь певні, дійсно, побажання. І сподіваюся на підтримку комітету, для того щоб найближчим часом цей закон поєднав всі необхідні норми і він був проголосований в залі. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошується Роман Головенко, керівник правових проектів Інституту масової інформації.
Прошу, будь ласка, не виходити за межі регламенту. Дякую.
ГОЛОВЕНКО Р. Так. Дякую.
Шановні учасники круглого столу! Я також як юрист долучився до розробки законопроекту про внесення змін до Закону "Про реабілітацію". Хоча він так називається, насправді йдеться фактично про викладення даного закону в новій редакції.
Як уже було сказано попередніми доповідачами, цей законопроект передбачає суттєве розширення сфери дії відповідного закону, оскільки наразі чинного закону, на жаль, є вузькою дуже.
Так, як уже було згадано, тобто передбачається додавання ще однієї категорії, окрім реабілітованих також і потерпілих від репресій. І, як правило, це, дійсно, родичі тих осіб, які були репресовані і фактично ті особи, які зазнали негативних наслідків в своєму житті через те, що до їхніх родичів було застосовано репресії.
Також передбачається суттєве розширення переліку статей або частин статей Кримінального кодексу УРСР 60-го року, УРСР 27-го року, які вказують на застосування репресій до особи. Тобто йдеться про застосування репресій з політичних, соціальних, релігійних, національних чи класових мотивів. Такий мотив фактично означає, що з точки зору радянської влади особа становила суспільну небезпеку через наявність певних ознак такої особи як то певний світогляд або якісь погляди цієї особи чи походження цієї особи. Зрозуміло, що мотив може бути встановити проблемно, саме тому ми йдемо через конкретні статті Кримінального кодексу, ну кількох кримінальних кодексів, які існували у країні, і також інших законодавчих актів і фактично йдеться про те, що сам факт застосування певних статей до особи і засудження особи за цими статтями вказує на репресивний характер і дає підстави для реабілітації особи.
Чому? Тому що ці статті, вони були спрямовані, по-перше, або на захист радянського ладу, тобто це був, з точки зору позитивізму це був закон, але це був не правовий закон, тому що він захищав радянський лад, який був тоталітарним і відповідно боротьба з радянським ладом, фактично саме за боротьбу з радянським ладом ці статті застосовувалися, боротьба з радянським ладом була правомірною і тому це є ознакою для реабілітації особи. Або друге, це ті статті Кримінального кодексу чи інших законодавчих актів, які передбачали обмеження природних прав людини, як то, наприклад, право сповідувати релігію чи право на свободу пересування, чи право на свободу вираження поглядів, і фактично також застосування цих статей і їх наявність в законодавстві, хоча вони існували, але воно було не правове, і відповідно це вже застосування такої статті було ознакою того, що людину можна реабілітувати.
Що стосується процедури, то треба сказати, що процедура, дійсно це був проблемний момент і ми пішли тим шляхом, що передбачено створення комісії з реабілітації в кожному з регіонів, який би на основі цих статей Кримінального кодексу, а також інших ознак того, чи був класовий національний інший мотив репресії, вирішували питання з приводу реабілітації особи. Тобто фактично ідеться про створення органів, які будуть здійснювати квазісудову процедуру, оскільки вони зможуть досліджувати докази, залучати свідків, експертів, спеціалістів, щоб встановити відповідні факти і винести це рішення. Ми розуміли, що покладати таке завдання на суди, це знову ж таки обтяжувати суди, які в нас зараз перевантажені, і по-друге, треба, щоб все-таки це розглядали люди, які мають відповідну спеціалізацію. Тобто ми передбачили, що будуть делеговані в ці комісії представники відповідних громадських організацій, які займаються питаннями прав людини і питаннями репресованих, а також державних органів, як то Мін'юст, Уповноважений з прав людини, ну і, звичайно, також від апеляційних судів.
Крім того, треба сказати, що фактично передбачається, що ці комісії будуть діяти в структурі органів місцевого самоврядування. Тобто в межах того тренду, який у нас зараз є, на децентралізацію владних повноважень і на те, щоби наблизити якомога більше до громадян дію, роботу державних органів. І лібералізувати провадження по цих питаннях. Яким чином? Тобто, щоб де людина проживає, вона могла в будь-яку комісію з реабілітації звернутися. Чи в тому регіоні, де вона проживає, чи в тому регіоні, де містяться матеріали кримінальної справи чи інші матеріали, за якими, які свідчать, що вона зазнала відповідних політичних репресій. І відповідно спростити процедуру для тих людей, які подаються на реабілітацію, тому що зрозуміло, що це дуже часто, це люди похилого віку, які не мають змоги, фізично не мають змоги і не мають матеріальних ресурсів, щоби цю всю процедуру проходити в іншому регіоні.
І звичайно, що рішення цих органів, воно може бути оскаржено до суду. Якщо людина не погоджується, воно може бути оскаржене до суду за кодексом адміністративного судочинства. Тобто тим, який саме передбачає провадження, коли приватний суб'єкт, фізична особа судиться з державою і передбачає певні пільги саме тому, що це приватний суб'єкт виступає проти держави.
Тому я сподіваюсь, що ми остаточно доопрацюємо і дошліфуємо цей законопроект. І він буде внесений і підтриманий Верховною Радою. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, переходимо до виступів учасників круглого столу. Я б вас попросив усіх максимально дотримуватись регламенту для того, щоб у нас залишився ще час на запитання-відповіді. Тому що повинен відбутися діалог, якщо ми хочемо отримати якісь певні напрацювання і якісь результати від цього круглого столу.
До слова запрошую Орину Василівну Сокульську, голова Всеукраїнського об'єднання політичних в'язнів і репресованих.
СОКУЛЬСЬКА О.В. (Не чути) …в'язнів і репресованих. Я прошу надати слово Ігорю Олещуку.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, будь ласка.
СОКУЛЬСЬКА О.В. Будь ласка, пан ………
Олещук І.А. Добрий день, шановні учасники комітету Верховної Ради, шановні представники Інституту української національної пам'яті, архіву і Мінсоцполітики, я від імені Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих і від імені тернопільської делегації дуже дякую вам, що ми зуміли такий великий форум організувати і поговорити про ці питання, які нас дуже багато років хвилюють.
Я очолюю Комісію обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих Тернопільської області з 2003 року. Сам я є колишній політв'язень сталінських таборів, малолітній в'язень, на 25 років був засуджений. В нас ще на сьогодні по першій статті - 536 осіб, а статті третій – 2 тисячі 431.
Звичайно, якщо говорити про цей закон, який був прийнятий в 1991 році, то він тоді, дійсно, надавав багато пільг, він був дуже-дуже вагомим. Бо тоді і житло було державним, і охорона здоров'я, і транспорт. І, ви знаєте, реабілітація в основному проходила в 1991-1992-х роках. Я пам'ятаю, як мені компенсували, в районних бюджетах не було коштів зовсім. І фактично, розумієте, Кабінет Міністрів почав його поправляти, і поправив до того, що ми на сьогодні маємо оту так звану шосту статтю, і там є лише одна пільга із 16-ти, яка виконується. Тобто фактично закону нема, бо він 23 роки не переглядався. Конституції України ще тоді не було, тобто багато питань таких, яких сьогодні нічого не можна зробити.
І ми дуже вдячні, що ви напрацювали, але ми не познайомились з тим законом. Але ми підготували зі свого боку пропозиції, і ми вам передамо. Значить, ну, тут: відмінити пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів від 1993 року № 112 "Про обмеження терміну відшкодування виплати грошової компенсації"; відмінити Постанову Кабінету Міністрів, яка для середнього розрахунку брала 7 з половиною гривень замість 140 карбованців, бо мені було нараховано 12 тисяч, я їх не отримав, це в 20 разів менше. І в новому законі передбачити пільги для реабілітованих за статтею 3. Ви знаєте, зовсім ці люди дуже постраждали, тому що вночі вривалися - я вам нагадаю коротенько, - давали годину на збори, людину виганяли з власної хати, вона прощалася з сусідами, з селом і зі своїми собаками, і з котами. І в яких умовах їх везли, і викидали їх, розумієте, в Тайзі, діти, або вчились в школі, або їх відправляли в чужу зовсім обстановку, в російське середовище. Розумієте? Пізніше, коли повертались, мали "вовчий білет": в ВУЗи не приймали, посад не давали, будинків не компенсували як реабілітованим політв'язням, так і тим – десь 90 процентів. Бо такі ввели суми від 112 до 400, в тому числі і не отримали компенсації за рабську працю на будовах комунізму, і замість 12 тисяч, зараз там складає 568 і ніхто не хоче такої суми брати.
Тому ми дуже вам вдячні, що ви розробили цей закон. Але я свої пропозиції зачитаю і ми вам залишимо. Значить, в новому законі необхідно передбачити: пільги для реабілітованих за статтею 3, пільги для дітей, які народились в місцях позбавлення волі і на спецпоселенні, та дітей, які виховувались без опіки репресованих батьків. Ви знаєте, є такі дикі випадки: в нашій тюрмі, в тернопільській народились діти, мама репресована, мама реабілітована, а дитина, якої маму били, вона 5, чи 6 місяців була, розумієте, а по тому дитину відправили в дитячий будинок до дітей ворогів нарду. І коли вона її знайшла, то дитина зовсім не хотіла: "Ты, не моя мать!". І коли вона насилу забрала їх в барак, то ті діти втікали і їх сусіди помагали ловити – от такі ми маємо речі. І КДБісти забули написати, що воно в лоні матері 7 місяців перебувала, розумієте, от такі речі є.
Далі: пільги для малолітніх в'язнів на рівні з пільгами дітей за Законом України "Про жертви нацистських переслідувань". Ви знаєте, весь час комітет очолювали комуністи і от закон про малолітніх дітей в нацистських переслідуваннях має 20 сторінок – страшні речі. Ми два з половиною роки готували книгу, от мій голова зараз вам покаже і ми вам залишимо: в Тернопільській області було десь біля 20 дітей нацистських цих малолітніх і наших є дві з половиною тисячі, але це не всі зібрані, бо архіви, документальна праця, бо архіви 1939-1941 років дуже погано збережені. Тобто цікаві речі.
І тепер: довічні державні стипендії – вже говорили.
Доплати до пенсій - був той так званий 77-й пункт, який давав трошки. І він не виконувався постійно, бо в нас взагалі виконавча система не працює в державі. Компенсація за конфісковані будівлі і майно 90 відсотків не отримали, зміни положення про комісії є. І при корегуванні закону врахувати такі рекомендації: Указ Президента Кучми від 2001-го, Указ Президента Ющенка від 2005 року, Закон про жертви нацистських переслідувань, Закон Російської Федерації про реабілітацію жертв. Дуже багато можна запозичити, бо наш закон 23 роки не переглядався. У 2011 році Російська Федерація. Будь ласка, там є цікаві речі.
І переглянути статтю 2 Закону про перелік осіб, які не підлягають реабілітації. Ми маємо такого Василя Піруса, який був спочатку в ОУН, потім в УПА, його маму вбили, спалили в хаті і він пішов у Службу безпеки, підірвав електростанцію в Бучачі району, він нереабілітований. Дуже цікаві спогади написав, він 25 років відсидів, 5 років відійшов у вічність. І визнати на державному рівні членів ОУН-УПА. Ви знаєте, ми зараз, наша Верховна Рада, ми хочемо офіційно подякувати, що прийняла минулого року чотири доленосні закони, дуже подякувати всім. І фактично ситуація зараз така…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Вже визнані, вже визнані, прошу вас завершити.
Олещук І.А. Всі чиновники на обласному, на районному рівні поважають, а ветеранів УПА нема ні в комісіях, ні в чому. Тобто хочу сказати, що нам пора вивчати трошки історію, тому що ОУН- УПА боролася у ХХ столітті і загинуло багато, і без цієї боротьби навряд чи відбулася б українська держава. Не переживай, я вже закінчую, я не часто виступаю.
І тому хочу сказати, що добре, що ми зараз примирилися, бо поляки це зробили у 1990 році. Я їздив туди в Польщу і стартові умови в Польщі були набагато нижчі за Україну, але вони настільки нас перегнали, зараз пенсія коло 800 доларів, що нам треба 25 років і 50 доганяти. Тому я звертаюсь до всіх, нам треба вивчати нашу історію, треба примирюватися, бо наші діти це вояків Червоної армії і вояки УПА на східному фронті ведуть величезну боротьбу за українську державу, і ми своїм прикладом героїчним показуємо цілій Європі, бо ні поляки, ні чехи, ні німці не способні на такі жертви. Тому ми вам дякуємо і бажаємо…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я вам вдячний за виступ…
Олещук І.А. І вибачте, що я трошки затягнув. Слава Україні!
ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава!
Хочу вас повідомити, всі прекрасно розуміють, що УОН-УПА визнано на законодавчому рівні. Президент України Петро Порошенко зараз 8 числа 8 травня разом з воїнами ОУН-УПА і з воїнами Великої Вітчизняної війни покладав квіти. Я думаю, що м уже зробили великий прогрес для того, щоби відбувся процес примирення.
Друзі, я вас дуже прошу. Мені не дуже коректно вас перебивати, ваші виступи. Якщо у когось є якісь напрацювання в письмовій формі, прошу, будь ласка, передати до працівників секретаріату. Тут Оксана, там і Володимир Павлович з того боку, ми обов'язково все в комітеті опрацюємо і дамо всьому аналіз, і цей аналіз буде потім закріплений в наступних законодавчих актах.
У нас є ще 9 виступаючих. Я буду завжди користуватися так. якщо прозвучить маленький такий сигнал, це треба звершувати виступ. Три хвилини прошу вас, будь ласка, не порушуйте регламент. Я б хотів, щоб ми ще обмінялися думками по завершенню всіх виступів і щоб були запитання-відповіді, тому що може в когось якісь виникли запитання до виступаючих.
Наступний Савицький Сергій Семенович. Прошу, будь ласка, до слова.
САВІЦЬКИЙ С.С. Дякую.
Шановні учасники експертного круглого столу! Дозвольте подякувати ініціаторам цього зібрання – Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Українському інституту національної пам'яті, програмі "Рада" за надану можливість вступити в переддень відзначення Дня пам'яті жертв політичних репресій в Україні.
Потрібно чесно признатися, проведення цього заходу зумовлено численними зверненнями саме жертв політичних репресій до державних структур усіх рівнів: від Адміністрації Президента до обласних та районних комісій з питань відновлення прав реабілітованих.
Прийнятий Верховною Радою України Закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій" від 17 квітня 1991 року виконав свою доленосну функцію. Колись репресовані, а тепер реабілітовані живуть в нових реаліях економічного розвитку в Україні.
Комісія Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих працює з дня її створення з 1991 року. В комісії перебуває 2973 справи колишніх політв'язнів та жертв політичних репресій. Вибачте.
Комісія Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих проводить свої засідання щомісячно. З питань, які розглядаються комісією можна завжди ознайомитися на офіційному сайті Київської міської ради.
Сьогодні частіше комісія розглядає і приймає рішення по справах про реабілітацію громадян, які підпадають під статтю 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій". Які були вислані з постійного місця проживання, а також по справах про надання пільг реабілітованим особам, які були репресовані за межами республіки і проживають тепер на території України.
Також комісія постійно піклується про реабілітованих, що перебувають на квартирному обліку. У місті Києві таких, які перебувають на пільговій черзі за категорією "реабілітовані" 22 особи. Тобто їх ще треба задовольнити тими квартирами, які вони заслужили, але коли вони їх отримають невідомо, бо після прийняття Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудовники звільнені від пайової участі щодо передачі органам місцевого самоврядування частки житлової прощі за забудоване житло.
Більш як 20-річна практика застосування Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" засвідчила, що він не зміг охопити і розв'язати всі проблеми реабілітованих осіб. Як, наприклад, діти, які народилися в місцях позбавлення волі, у висланні, засланні батьків, що перебували там у зв'язку з політичними репресіями, не повнолітні діти, один з батьків яких був розстріляний з політичних мотивів або перебував у місцях позбавлення волі, а згодом реабілітований сьогодні по нині діючому закону ніякого статусу не мають.
Недосконалість чинного Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" спричиняє обґрунтовані скарги громадян до органів влади. Про це Київська міська рада направляла навіть до комітету і до самої Верховної Ради своє звернення і просила про внесення змін, щоб підготували, або нові закони, вони є в Верховній Раді в комітеті, за участі якої ми проводимо наше зібрання, але їх… Вони ж, ви знаєте, не набирають достатньої кількості, щоб хоть один пройшов хоч у першому читанні.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, завершуйте.
САВІЦЬКИЙ С.С. Члени нашої комісії підготували і за участю тут присутнього Романа Подкура проект закону, хоча ми і не маємо законодавчої ініціативи, про реабілітацію жертв політичних репресій радянської доби в Україні. Він обговорювався і в вашому комітеті, він обговорювався і в Міністерстві соціальної політики України. Я, здається, маємо такі сподівання, що він допоможе у напрацюванні яких новел до нового чи до нових проектів, або змін до законів. Ми, ні, ми його вже давним-давно передали.
Прийняття закону, яке відповідатиме вимогам сьогодення, сприятиме вирішенню життєво важливих проблем колишніх політичних в'язнів і репресованих.
Не можу не сказати, що проблемні питання законодавства про реабілітацію жертв політичних репресій гостро обговорювалися 17 вересня 2015 року, дозвольте трошки більше часу, у місті Одесі, яке було організовано цей круглий стіл за підтримки Міністерства соціальної політики і, тут, здається, присутня, громадської організації. У роботі тоді круглого столу взяли участь представники 16-ти комісій обласних та міських рад з питань поновлення прав реабілітованих і 18-ти обласних організацій Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих.
Я можу назвати, не буду зволікати, бо в мене тут трошки більше написано, але основні тези цього круглого столу я не можу не сказати, бо я не думаю, що…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я вас прошу, завершуйте, будь ласка.
САВІЦЬКИЙ С.С. Будь ласка.
Перша теза. Необхідно вдосконалити чине законодавство України шляхом ухвалення нової редакції або внесення змін до Закону України.
Друга. Підтримати численні ініціативи в обласних та міських комісій з питань оновлення прав реабілітованих щодо визначення правового статусу осіб, які в дитинстві потерпіли від політичних репресій та гарантій їхнього соціального захисту.
Третє. Чинний закон потребує удосконалення у сфері відшкодування матеріальної шкоди реабілітованим громадянам. Необхідно здійснити індексацію доплат до пенсій, яка лишається до сьогоднішнього дня на рівні 2008 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую гарно. Дякую.
САВІЦЬКИЙ С.С. Але в мене дуже важливі пропозиції.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну, будь ласка, передайте. Друзі, я вас дуже просив, почуйте мене, будь ласка, уважно. У нас через 30 хвилин засідання Верховної Ради, є законодавчі акти, які будуть паном Шухевичем внесені і будуть сьогодні розглядатися. Якщо у вас в когось є викладено, будь ласка, на папері, прошу вас передати нашим працівникам секретаріату, ми обов'язково це все опрацюємо.
Плюс. Ну, поважайте, будь ласка, наступного свого виступаючого. Я вас дуже прошу. Я не можу…
САВІЦЬКИЙ С.С. Але я говорю ці слова, які висловили 18 обласних комісій, розумієте.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Повірте мені…
САВІЦЬКИЙ С.С. Я перепрошую.
В’ЯТРОВИЧ В.М. Але ті слова значною мірою повторюєте, що вже було сказано тут. Давайте щось нове додавати. Це абсолютно те саме, що було сказано і Романом Подкуром, і іншими.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Друзі… Я… Друзі, сигнал телефону означає завершення виступу. Наступний виступаючий Товт Михайло Михайлович. Прошу не виходити за регламенти виступів, я вас дуже прошу, тому я б хотів іще, щоб ми з вами обмінялись думками і задали запитання ті в кого якісь виникли під час виступу доповідаючих. Будь ласка, прошу не порушувати регламент.
Дякую за розуміння.
ТОВТ М.М. Доброго дня. Дякую. Шановна президія! Шановні учасники круглого столу! Мета мого виступу полягає в тому, щоб звернути увагу на одну із чисельних не вирішених проблем у сфері реабілітації жертв політичних репресій, а саме на питання реабілітації осіб, які зазнали репресій за національною ознакою.
Йдеться, зокрема, про десятки тисяч осіб угорської і німецької національності, мешканців сучасної території Закарпатської області, які відповідно до постанови Військової ради 4-го Українського фронту про затримання та ізоляцію осіб чоловічої статі угорської і німецьких національностей призивного віку від 18 до 50 років були затримані і направлені в табори НКВС.
Значна частина цих осіб від холоду. Голоду та хвороб загинули в цих збірних концентраційних таборах, а ті, які вижили, були відправлені в інші табори Радянського Союзу. За оцінками дослідників, в результаті таких дій органів влади постраждало більше ніж 40 тисяч осіб, майже половина з яких загинули. Постраждалі та їхні нащадки понині не отримали належної моральної, ні матеріальної компенсації за порушення їх прав. Більше того, з боку української держави понині відсутнє навіть офіційне визнання факту цих репресій.
Тому пропонується прискорити прийняття Постанови Верховної Ради України про визнання та засудження репресій органів Радянської військової адміністрації, здійснених проти угорців і німців Закарпаття під час Другої світової війни", зареєстрованих 17 липня 15 року, і який попередньо, і в якому передбачено визначення та засудження Україною вказаних злочинних діянь органів влади колишнього СРСР. Та висловлюється готовність до прийняття відповідних законів, необхідних для відновлення прав постраждалих осіб.
Яким же чином пропонується відновлення цих прав осіб? Нам здається, що-що через закон 1991 року це робити буде вкрай незручно, адже в законі 1991 року йдеться про осіб, які були, які зазнали репресій на персональній основі. А в даному випадку йдеться про осіб, які були колективно без персоніфікацій піддані репресіям. Тому тут виникають, напрошуються два шляхи. Один – прийняття спеціального закону, а інший – шляхом внесення змін, доповнень до Закону України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою" 2014 року. Нам здається, що цей шлях був би більш доречним. Яким саме чином? А саме таким чином, щоб доповнити саму назву закону і добавити, що, крім того, що про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, добавити, що та/або зазнали репресій за національною ознакою.
Також статтю першу, де додаються визначення депортації, добавити новим визначенням: репресії за національною ознакою, наприклад, таким чином, як насильницька ізоляція та утримання в місцях позбавлення волі, зокрема в таборах під виглядом інтернування або трудової повинності на території України або з переміщенням і за межі з конфіскацією або без. Завершую, дякую, почув сигнал.
Внести відповідні зміни і в інші положення закону. Таким чином, Верховна Рада України зможе і значним, хоча і з значним запізненням виконати свій обов'язок щодо відновлення прав та вшанування пам'яті невинно постраждалих осіб. Тут наголошую на словах "вшанування пам'яті" адже ідеться про осіб наймолодший із яких 27-28 року народження, тобто велике навантаження на бюджет держави вони вже не окажуть. Просив би і народних депутатів і експертне середовище підтримати цю пропозицію.
Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Наступний виступаючий Крижанівський Володимир Петрович.
Але, шановні колеги, я вас дуже прошу, припиніть, будь ласка, обговорення між собою поки ідуть виступаючі, тому що ми не чуємо виступаючих і виступаючому надто важко самому себе скоординувати і надати правильно свою доповідь. Дякую.
Прошу, будь ласка, Володимир Петрович.
КРИЖАНІВСЬКИЙ В.П. Ну, в мене будуть дуже короткі зауваження.
Перше. Чомусь в глосарії вашого проекту закону відсутня визначення національних мотивів. Там іде перелік класових, я не дуже розумію чому класові соціальні не можна було об'єднати разом, але визначення, що таке національні мотиви відсутнє.
Друге. Коли ви пишете в постанові про те, щоби виключити, поширити це на тих, хто був репресований через виселення саме народи вірмени і так далі і там іде перелік і там іде "та інші". Ну, зрозуміло в таких питаннях не можна робити, так будувати цей документ, тому що має бути точне або визначення переліку всіх народів або має бути визначення точних критеріїв, хто попадає в цей перелік, тобто, щоб це можна було визначити пізніше.
Тепер щодо компенсації. Я тут хочу все-таки стати на сторону проекту представленого Інститутом національної пам'яті і заперечити, і вважати, що він краще компенсує, краще дбає про компенсацію і більше, я би сказав так, він краще працює на тих кому, кого хочуть реабілітувати. Тому що у пана Шухевича, у народного депутата Шухевича, там іде так, що виплата має бути за весь час, тобто там не йде обмеження, як у вас, 75 – я забув чи прожиткових мінімумів чи мінімальних зарплат – 75 там іде на весь період. Але я вам скажу відверто, що навіть та форма реабілітації, яка була зроблена, ну, компенсації з боку Німеччини, я вам скажу відверто, краще вона би працювала, якби працювала не точково, тобто зразу вся виплата, а якби було зроблено саме так як у вас в законі вашої пропозиції. Тобто, щоб видати певну частину одразу і одразу почати виплачувати, виплачувати помісячно практично, тому що те, що у вас пропонується 60 прожиткових мінімумів за п'ять років, це по суті дається щомісяця дається виплата одного додаткового прожиткового мінімуму.
Я вважаю, що взагалі для людини, якій робиться компенсація людині похилого віку, краще робити не разову виплату, а краще це додавати отак поступово. Єдине що, ви розумієте, якщо акуратно прорахувати з допомогою математики, я думаю, що можна спокійно вводити не 75, а наприклад, 125 прожиткових мінімумів. Тому що, якщо обрахувати кількість людей, які підпадають, то краще компенсувати, дати можливість тим, хто доживе більше, все-таки отримати більше, таких людей дуже не багато. І я думаю, що пан Шухевич зрозуміє моє… такий невеличкий аналіз, що це абсолютно не проти його пропозиції, а це я б сказав би на покращення його пропозиції. Тому що у нього дається таке, давати по 15, або 25 щомісячно відсотків.
ШУХЕВИЧ Ю.Р. (Не чути)
КРИЖАНІВСЬКИЙ В.П. Це було? А, ну тоді я вибачаюся. Я бачив те, що на сайті Верховної Ради. Я дивлюся на те…
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)
КРИЖАНІВСЬКИЙ В.П. Ні, це роздано а на сайті Верховної Ради я дивився саме таку редакцію. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за доповідь.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Коротко одну хвилину.
ШУХЕВИЧ Ю.Р. Одну хвилину. Слухайте, у Львові живе така зв'язкова мого батька Дар'я Гусяк, їй 52… роки. По вашій ті й логіці, скільки їй років треба прожити, щоб дістати компенсацію за своїх 25 років, які вона відсиділа, за які має реабілітацію.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Наступний виступаючий – Отченашенко Павло Іванович.
ОТЧЕНАШЕНКО П.І. Шановна громадо! Судячи з того як виступили представники соцзахисту - на 2016 рік немає коштів і не буде коштів. Так що заспокойтеся: закон приймемо через наступні 25 років. Зрозумійте таке, що в Одеській області на 2000 рік було 3600 колишніх в'язнів, політичних в'язнів, які реабілітовані, а лишилось 86 – це якщо іще декілька років і їх не буде. І навіщо той закон приймати? Я не розумію, коли ж цей закон буде прийнятий.
Крім того, вона нічого не сказала про старий закон, який не виконується і суди ставлять за те що вірно, що все, але ж не виконується. Реабілітовані особи мають право на одержання пільгових путівок. За всі 25 років ніхто не отримав ні однієї путівки по Одеській області: ветерані війни, КДБісти, хто завгодно, але реабілітовані – нуль. От зрозумійте, чому не виконується. Дайте список, хто отримав путівки за цей час. Ви не дасте, бо немає таких людей.
Тепер друге тут ви пишете: "Позачергове надання медичної допомоги з знижкою в 50 відсотків на ліки". Де воно виконується, в якій області? Ні в якій області воно не виконується. В щоб попасти до лікаря, треба заплатити 50 гривень, інакше ти не пройдеш і немає чого тобі робити там. Ми це питання ще піднімали при Ющенкові і Ющенко дав згоду, видав указ, щоби створити в Одесі реабілітаційний центр для політичних в'язнів і репресованих. Було дві наради на яких я був присутній в Києві тут з Міністерством соціального захисту і Мінздраву, щоб передати санаторій Чкалова на оздоровлення реабілітованих осіб. І так воно Ющенко пішов, і все це заглохло. Я вважаю, що треба відносити. Ми на нараді у вересні в Одесі вирішували всі ці питання, надіслали в тому числі соцзахисту, всім, всім, всім, на Верховну Раду всі ці рішення. Ви кажете немає, ми все це надіслали, всі ці рішення, але ніякої відповіді нема. Невже не соромно, з вересня місяця ніякої відповіді немає, не від кого? Тепер що в новому законі, нащо такий сміх писати, першочергове встановлення телефону. Ну, хто зараз немає права телефон собі поставити чи купити телефон? Нащо це писати в законі?
Друге. Переважно право вступу до садових товариств і вступ в житлово-будівельних це теж абсурд. Немає вже землі давно ніякої, чого це писати в цьому законі? І хто буде там працювати, їм вже 80-90 років тих політв'язнів колишніх. Це ж треба трішки думати, коли вставляти цей проект. Потім, реабілітовані особи мають право на безоплатну правову допомогу. Яка правова допомога, який юрист буде розглядати, якщо ти йому не даси грошей? Він каже, хто мені компенсує? Ми звертались про цю допомогу. А хто мені компенсує? Це треба вказувати чітко, де воно повинно.
Мені хотілося б сказати за президентські стипендії. Так, у нас шість президентських стипендій на Одеську область, три чоловіки померли, я на двох чоловік вже два роки назад подав, ніякої відповіді до сьогоднішнього дня немає. Дзвоню в соцзахисту, в Міністерство соцзахисту дзвонимо, да, вже було таке, ми віддали, десь там, бог його знає де. Ну, яке це ставлення до людей? Таке ставлення, як я сьогодні приїхав у сім годин і ходив по Києву до другої години. Мені вже 75 років, як я можу ходити? Хоча б представили десь відпочити чоловікові. Дякую. Є багато питань, але…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за доповідь.
Наступний виступаючий Ковальчук Лідія Всеволодівна.
КОВАЛЬЧУК Л.В. Добрый день, уважаемые дамы и господа! Одесса рядом. Павел Иванович возглавляет ассоциацию репрессированных и Товариство політичних в'язнів та репресованих в Одеській області у меня несколько других организаций. В данном случае я выступаю как член общественного совета при Минсоцполитике и по собственной инициативе взяла на себя именно организацию, в какой-то степени, координацию вопросов по защите прав репрессированных. И вот тот круглый стол, который упоминался 17 сентября мы организовывали, проводили, большое спасибо всем кто принял в нет участие. Но не вдаваясь в историю я бы хотела все-таки остановиться на том чему посвящена наша встреча: проект закона, который, дай Господи, выноситься, будет вынесен на рассмотрение Верховного Совета.
Я достаточно долго, многие десятилетия занимаюсь этой проблемой, и с полной уверенностью должна сказать, что этот проект закона очень серьезен, очень продуман, очень логичен, структурирован, но никогда нет предела совершенству. Всегда есть что предложить, дополнить, уточнить и так далее. Конкретные предложения и уточнения я представлю в письменном виде, нет необходимости сейчас тратить на это время. Но какие принципиальные вопросы я бы хотела, все-таки, чтобы у нас были зафиксированы?
Первое: огромное спасибо за расширение перечня категорий репрессированных, видов репрессий, терминов, которые оговариваются в этом законе, но, дополнить эти статьи нужно. И, тоже конкретные предложения я сформулировала, сделала, они будут представлены, то есть, расширить этот перечень – это необходимо.
Первое: раздел о возмещении все-таки простите пожалуйста слово компенсация с 1991 года лично мне режет не только слух, но и душу и сердце. Нельзя компенсировать то, что не компенсируемо, поэтому возмещение, в какой-то мере, в какой-то степени, и здесь в этом законе многое учтено, но все-таки, согласитесь в значительной мере использован прошлый закон. Стоит подумать, что и как откорректировать, что и как уточнить, что и как дополнить, тоже свои предложения я представлю.
Далее: категории людей или так называемые лица, особи, на которых распространяется действие закона. Насколько мне объяснили юристы, желательно все-таки уточнить, что значит "особа", кто подразумевается. И в том числе более четко сформулировать не только граждан Украины, но и граждан иных государств, репрессированных на территории Украины, чем даже, я бы уточнила, Украинской ССР в ее исторических границах. Потому что на сегодняшний день территория Украины, я не имею в виду нынешние события, я говорю в частности о 30-х, 40-х годах, когда, например, часть нынешней Молдовы входила в состав Украины и была в составе Одесской области, ну, это один из примеров, он не единственный. То есть вот этот момент – расширение географии и расширение гражданства, тоже, наверно, надо четче оговорить.
И под звонок последняя фраза, комиссия по реабилитации – это отличное решение, но упразднение городских и районных комиссий мне кажет неправомерно, их функции не реабилитационные, их функции социальной защиты. На том спасибо, все.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Шановна Аудиторія, чи є в когось якісь запитання до виступаючих або якісь побажання? Скажіть, будь ласка, якщо в когось є якісь напрацювання в письмовому виді, прошу передати їх нашим представникам секретаріату. З одного боку – Оксана, з другого – Володимир Павлович, будь ласка, прошу передати.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)
ГОЛОВУЮЧИЙ. В вас ще? Будь ласка.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Багато людей виграло суди, це тисячі. Мається на увазі це діючий закон: доплата до пенсії. Що буде далі? Тому Пенсійний фонд нараховує, люди одержують дірку від бублика. Чим і як будуть компенсувати?
(?) КОВАЛЬЧУК Л.В. Насколько я знаю, на 2016 рік не заплановано виплати по цих судових рішеннях. В нас багато дуже судових рішень і по виплатах по ветеранів по 5 травня. Якщо ви знаєте, там теж не.... виплати йдуть не рівноцінно тому, що в законі прописано. І на сьогодні це питання ще стоїть, так, ми знаємо про це.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Ну, а як його розв'язати?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, можна, залишіться, будь ласка, після з Мінсоцполітики, проговорите, для того щоб ми не займали час?
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Юрій-Богдан Шухевич, прошу, будь ласка.
ШУХЕВИЧ Ю.Р. Слухайте, я попрошу, щоб ви дали пару слів, зауваження пану Василю Овсієнкові.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Василь Овсієнко.
ОВСІЄНКО В. Я, Василь Овсієнко, маю три судимості, дві реабілітації, тому що друга справа була кримінальна, сфабрикована. І я не бачу в цьому проекті закону нічого про ці сфабриковані кримінальні справи, за які Людмила Алексєєва казала, що в Україні репресії набули мафіозного характеру, що Україна стала полігоном для випробування наймерзенніших методів. Підкидали наркотики Василю Січку, Ярославу Лесіву. Спроба зґвалтування: Чорновіл, Горбаль. Хуліганство: Василь Долішній, Вадим Смогитель. Опір міліції: Василь Овсієнко, Юрій Литвин. Порушення паспортного режиму: Василь Стрільців. Михайло Горинь: йому підкинули текст. Холодна зброя – ножик: Петро Розумний. Олекса Тихий: іржава рушниця 1898 року. Іноземна валюта: Микола Руденко. Порнографічні листівки: Олесь Бердник.
Зовсім немає нічого також про реабілітацію тих осіб, котрі були в примусовому порядку, але в позасудовому порядку запроторені в психіатричні лікарні. Скажімо, Михайло Якубівський. Як його реабілітувати, коли він не має судимості, але відсидів і дістав 500 ін'єкцій у тих психіатричних лікарнях?
Що таке позасудові органи? Треба встановити, хто мав право запроторити людину за погляди у психіатричку, який позасудовий орган.
Ну, скажу, що я особисто за 28 років не мав жодної путівки в санаторій, ніхто мені не продавав ліків за 50 процентів, а Житомирська прокуратура відповідає досі: "Овсієнко, відбувши покарання за раніше вчинений злочин (стаття 62), вчинив опір міліції". Та я ж реабілітований за раніше вчинений злочин! Ну, але я досі проходжу саме так.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам…
ОВСІЄНКО В. Дякую. Я передав письмово.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Ще є запитання до Мінсоцполітики. Можна запитання?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре. Давайте запитання до Мінсоцполітики.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. У мене таке питання до вас. Як базове міністерство… Так, звичайно, є розходи Пенсійного фонду, Мінохорони здоров'я, Служби ветеранів і так далі. Ви колись підрахували от для Верховної Ради чи для себе, яка сума потрібна витрат, тобто ціна питання, на виконання оцього проекту закону, який подається Верховній Раді? Тому що мені приходила відповідь, що мізерна. Один під'їзд 9-поверхового будинку, який тільки Кличко по Києву підписує 255. І неможливо таких коштів найти для совісті нації за 25 років держави?
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Якщо передбачено значне поширення кола пільговиків, тут рахувати дуже складно. Скільки буде визнано людей по новим умовам, це неможливо передбачити.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Тобто розпливчато. А як же Верховній Раді тоді вирішувати конкретно це питання, якщо не посчитано…
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Можна я вам відповідь…
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Зараз… Міністерства оборони, так само Міністерства оборони не посчитало, то як же ж… От Прем’єра відповідь прийшла…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Після напрацювання нового закону будуть ще раз визначені категорії громадян, які потребують компенсації. Після того Міністерство економіки, Міністерство фінансів буде вивчати економічне підґрунтя цього закону і лише після того буде закладатися, після прийняття закону буде закладатися в державний бюджет компенсації для визначених категорій громадян згідно нового закону.
Для підведення підсумків надаю слово В'ятрович Вололимиру Михайловичу,
В'ЯТРОВИЧ В.М. Дуже дякую всім за висловлені думки. Справді, будуть дуже корисні для напрацювання… допрацювання цих законопроектів, про які ми з вами говорили. На жаль, наша сьогоднішня зустріч все одно показала, що будуть запитання, відповіді на які у нас не буде. Це, власне, те, що останнє сказав пан Василь Овсієнко. Ми теж дуже багато над тим думали, яким чином поступити з реабілітацією тих людей, які були за звичайними кримінальними статтями засудженими, але насправді ми не можемо відмінити… підвести під реабілітацію всіх, хто були засуджені за вживання наркотиків. Хоч ми розуміємо, що в даному випадку це було підкидання, за розбійні напади і так далі. Ці статті ми просто не підведемо всі статті загалом під реабілітаційні обставини. В цьому, напевне, сила і слабкість будь-якого закону, що він має… не може давати конкретні відповіді, він дає універсальні відповіді. І дане конкретне питання залишиться проблемою.
Щодо другого вашого питання. Якраз законопроект, про який ми говорили, він його вирішує. Там всі репресії поза судовими органами вважаються такими, що є підставою для реабілітації, всі репресії поза судовими органами.
Загалом прозвучало багато цікавих зауважень і я думаю, що ми обов'язково їх врахуємо. Я абсолютно впевнений, що цей законопроект, який був оголошений паном Юрієм Шухевичем, і законопроект, який був оголошений паном Романом Подкуром, повністю один одного доповнюють, абсолютно є незаперечні. І ми будемо працювати над тим, аби зробити з нього єдиний законопроект і таким чином його подати, щоб він справді був якомога швидше прийнятий. І попри те, що цей закон новий не дасть, знову я кажу, відповіді на всі питання, він не вирішить всі соціальні питання, які тут піднімалися, про які тут говорилося, але все одно це буду дуже важливий крок вперед і дякую всім, хто взяв участь у цьому обговоренні, в підготовці таких законопроектів.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Нашому партнеру Ігорю Когуту так само слово.
КОГУТ І. Дякую. Дуже коротко. Ви знаєте, я дивився на це захід з точки зору нашого технічного завдання, дивитися, сприяти участі громадян у законодавчому процесі, щоб думки і експертного товариства, і зацікавлених заінтересованих сторін були почути в парламенті. Мені здається, з цієї точки зору сьогоднішній круглий стіл був достатньо успішний, тому що в першу чергу це раціональні аргументи вас, виступаючих, людей, котрі у своїй переважній більшості говорили аргументами, говорили рекомендаціями, говорили з точки зору компетенції, котру ви маєте, тому що ці питання стосуються вас.
Я хочу за це подякувати всім учасникам круглого столу і Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин хочу подякувати за цю співпрацю. І єдине, що хотілось би сподіватися, що надалі ми зможемо так само і в інших питаннях, котрі стосуються прав людини чи міжнаціональних відносин, можемо робити подібні історії, де на рівні регіонів ми зможемо це питання актуальних законодавчих проблем обговорювати у різних середовищах, громадах, формувати певну експертну позицію і давати можливість всім висловитися, особливо тим, кого це стосується. Це дуже важливо і дуже дякую за цю можливість сьогодні комітетові.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні друзі, від імені комітету і від себе особисто, в першу чергу, хочу подякувати тим особам, які були репресовані і зараз приймають участь в нашому круглому столі, тим особам, які, їх сім'ї були репресовані так само відчули на собі саме той гнів тих репресій, всім громадським організаціям, експертному середовищу, нашим партнерам, пану Ігорю Коготу, пану В'ятровичу Володимиру, всім, хто приймав участь в цьому круглому столі. Хочу вам подякувати і хочу вас запевнити, що новий Закон про жертв політичних репресій буде, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, і я в тому числі будемо підписантами цього законопроекту, і будемо намагатись максимально в короткі терміни, щоб він потрапив до сесійної зали після створення робочої групи, об'єднання двох законопроектів.
Дякую всім вам за роботу. З великою шаною і повагою до вас дякую. До нових зустрічей.