Дорогі наші
жінки!
На жаль, так склалося, що саме зараз наша держава переживає дуже важкі часи. Однак, саме ви (матусі, бабусі, дружини, сестри, дочки, онуки, кохані) формуєте у наших серцях свідомість переможців, саме ви даєте нам надію на те, що ці важкі часи вже скоро трансформуються у період розквіту нової, сильної та незалежної України.
Від імені Комітету звертаюсь до кожної з вас:
хто взявши в руки зброю, захищає нашу рідну землю поруч із чоловіками;
хто, не шкодуючи себе, щоденно та щоночі рятує життя нашим захисникам та захисницям у лікарнях, у медичних пунктах, на місцях, де важко стримати сльози;
хто в бомбосховищах та укриттях приймає пологи у новоспечених матусь і разом з усіма радіє появі на світ маленьких українців та україночок;
хто, взявши на себе відповідальність стати волонтером, допомагає суспільству в силу своїх можливостей;
хто, відстоюючи правду, веде репортажі з безпосередніх місць жахливих подій, піддаючи своє життя небезпеці;
хто залишився удома, однак із особливою турботою вночі і вдень опікується тими, хто цього потребує;
хто не спить вже довгий час, евакуюючи жінок та дітей із небезпечних місць (жінки-водії, жінки-провідниці, волонтери-організатори);
хто прихистив у своїх домівках абсолютно незнайомих людей і всіляко сприяє їм у морально-психологічному та побутовому плані;
хто, попри небезпеку, продовжує працювати на своєму робочому місці;
хто віддав своїх дітей у пекло війни, залишився сильним і стійким;
до тих, у кого на серці залишилась незагоєна рана;
до тих, кому небайдуже - до вас, наші неймовірні Берегині!
Ми дякуємо вам за все, що ви робите: за вашу відданість, за вашу любов, за вашу витримку, за вашу доброту. Ви – найкращі!
Нехай у кожної з вас на серці панує любов, нехай висохнуть ваші сльози, а життя наповниться усмішками, нехай рідні та близькі завжди будуть поруч, а тепло, яким ви нас зігріваєте, повертається до вас через щирі та взаємні почуття!
Низький вам уклін!
Зі святом!