| Питання забезпечення прав та можливостей сільських жінок в Україні було обговорено під час "круглого столу" у Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин | |
| |
|
|
| |
| Відкриваючі засідання, голова підкомітету з міжнародно-правових питань та гендерної політики Олена Бондаренко наголосила, зокрема, що понад чверть населення планети становлять сільські жінки, тому у багатьох країнах, де провідною сферою економіки є сільське господарство, саме вони відіграють чільну роль у економічному розвиткові держави. За словами О.Бондаренко, "щороку 15 жовтня відзначається Всесвітній день сільських жінок. Це скоріше привід не для одноразового вшанування - таке собі 8 березня сільського масштабу, - а привід особливо прискіпливо, відповідально обговорити проблеми жінок, які мешкають у селах". Серед таких проблем народний депутат визначила відсутність належного медичного обслуговування, підприємств сфери послуг, якісної освіти, комп´ютеризації, банківських послуг тощо О.Бондаренко наголосила, зокрема, що у березні цього року Коаліція громадських організацій (Центр Ла Страда-Україна, Інформаційно-консультативний жіночий центр, Центр "Розрада", Жіночий консорціум України та інші) представили до Універсального періодичного огляду Організації Об´єднаних Націй доповідь з гендерних проблем, яка містить, зокрема, перелік проблем, серед яких - обмежений доступ сільських жінок до банківських кредитних ресурсів та користування ними, до нових технологій та неможливість придбати технічні засоби для ведення господарства, до участі плануванні та контролюванні процесом створення та розвитку кооперативів, а також відсутність сучасних умов для цивілізованого побуту, важкі немеханізовані умови праці. Народний депутат підкреслила також, що 1980 року Україна ратифікувала Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, "тим самим взявши на себе зобов´язання вживати заходи щодо унеможливлення дискримінації, тобто будь-якого розрізнення, винятку або обмеження за ознакою статі, спрямованого на послаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій сферах". Проаналізувавши хід та наслідки втілення рекомендацій Конвенції на державному та регіональному рівні в Україні, О.Бондаренко зазначила, зокрема, що пункт щодо створення умов для участі жінок у заходах з неформальної освіти, підвищення лідерства, просвітництва щодо поняття ґендерної рівності "певною мірою виконується: навчальні заходи проводяться у співпраці з громадськими та міжнародними організаціями, зокрема, такими як Програма сприяння парламенту, Під час "круглого столу" наголошувалося також, що пункт Конвенції про право на доступ до відповідного медичного обслуговування, включаючи інформацію, консультації та обслуговування з питань планування сім'ї отримав реалізацію тільки в програмах Черкаської області (обстеження жінок сільської місцевості мобільним мамографічним скринінгом за місцем проживання) та Волинській області (запровадження консультативних послуг щодо вагітності та пологів для сільських жінок). Учасники заходу обговорили й пункти Конвенції щодо доступу до сільськогосподарських кредитів і позик, покращення умов життя сільських жінок та надання санітарних послуг тощо. На їхню думку, ці напрями не знайшли відтворення в регіональних програмах. За підсумками обговорення О.Бондаренко наголосила, зокрема: "Зважаючи на підготовку Концепції Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року, яка триває сьогодні, важливим є обов´язкове внесення до її проекту спеціальних заходів для сільських жінок". На думку народного депутата, до цієї роботи мають долучитися парламентські комітети з питань прав людини,національних меншин і міжнаціональних відносин; сім´ї, молоді і спорту; аграрної політики та земельних відносин, а також відповідні органи виконавчої влади, громадські та міжнародні організації. *Фото надано Інформаційним управлінням Апарату Верховної Ради України |
Програма розвитку ООН, Міжнародна правозахисна організація Ла Страда, Інформаційно-консультативний жіночий центр". Водночас, за словами народного депутата, Державна програма з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві діяла до 2010 року, а нову ще досі не прийнято. На її думку, хоча деякі регіони й ухвалили місцеві програми підтримки сім´ї, демографічного розвитку, попередження торгівлі людьми та забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків, цього недостатньо для широкомасштабного вирішення проблем сільського жіноцтва в рамках усієї країни.