ЗВІТ
про роботу Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин
за період восьмої сесії Верховної Ради України шостого скликання
За період восьмої сесії Комітету здійснював:
законопроектну роботу з питань, що віднесені до предмету відання Комітету, зокрема, прав людини, діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, правового регулювання свободи мирних зібрань, громадянства, статусу іноземців та осіб без громадянства, міграційної політики, біженців, етнонаціональної політики, міжнаціональних відносин, прав корінних народів та національних меншин, прав депортованих та жертв політичних репресій, забезпечення зв’язків з українцями за кордоном, рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
організаційну функцію шляхом участі у формуванні порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України, підготовки на розгляд Верховної Ради України питань відповідно до предмету відання, збору та аналізу інформації щодо стану міжнаціональних відносин, особливостей та тенденцій розвитку етнополітичної ситуації в регіонах, забезпечення прав національних меншин і потреб вдосконалення законодавства з цих питань, аналіз діючої законодавчої бази у сфері прав людини та національних меншин на її відповідність міжнародним зобов’язанням України та європейським стандартам, розгляду звернень громадян, виконання доручень керівництва Верховної Ради України, участі у міжпарламентській діяльності;
контрольну функцію через подання звернень Комітету, заслуховування на засіданнях Комітету керівників органів виконавчої влади щодо ходу виконання законодавства з питань, що входять до предмету відання Комітету.
Окрім цього Комітет активно співпрацював з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними структурами, що не входять до системи органів виконавчої влади, постійно взаємодіяв з громадськими організаціями, в тому числі правозахисними, національно-культурними товариствами, організаціями, що опікуються статусом жінок та питаннями ґендерної рівності. Комітет також співробітничав з міжнародними організаціями, зокрема, Управлінням Верховного Комісара у справах біженців, представництвом ОБСЄ в Україні, МОМ, ПРООН,представництвом Європейської комісії, відділеннями міжнародних фондів тощо.
Комітет здійснював заходи щодо висвітлення своєї діяльності на власному веб-сайті та веб-сайті Верховної Ради України, у засобах масової інформації, зокрема, газеті Верховної Ради України “Голос України”.
За звітний період Комітет провів 10 засідань на яких було розглянуто 43 питання, з них 18 питань подано на розгляд Верховної Ради України з висновком головного комітету та подано 14 попередніх висновків на законопроекти до головного комітету, розглянуто 827 звернень громадян, проведено 4 круглих столи.
Опрацьовано в Комітеті та прийнято Верховною Радою України в цілому 3 закони та 3 постанови.
Робота комітету значною мірою була сконцентрована на опрацюванні законопроектів, ухвалення яких було передбачено Планом першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу на 2010 рік, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України 19 травня 2010 року та Національним планом з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, затвердженим Указом Президента України від 22 квітня 2011 року.
Зокрема, Комітетом в досить стислий термін було підготовлено до розгляду парламентом в першому і другому читаннях проект Закону “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” (р.№7252, внесений Кабінетом Міністрів України). 08.07.2011 року даний законопроект був прийнятий як закон.
Головною новелою цього закону є запровадження в Україні інститутів допоміжного та тимчасового захисту іноземців та осіб без громадянства, що є однією із складових інтеграції України до ЄС у сфері міграції. Цей закон регламентує порядок визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрати та позбавлення статусу біженця, допоміжного захисту, надання та припинення тимчасового захисту в Україні, правовий статус біженців та осіб, які потребують допоміжного захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.
Закон України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” враховує положення Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року і спрямований на удосконалення законодавства щодо біженців шляхом урахування документів у сфері міграції, прийнятих Радою Європи та Європейським Союзом.
Також Комітет розпочав роботу над проектом Закону “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, р.№8570, внесений Кабінетом Міністрів України (05.07.2011 року його було схвалено в першому читанні). Власне цей проект є новою редакцією Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Його головна мета усунення колізій між положеннями Закону та Конституцією України і міжнародними договорами у сфері прав людини та приведення українського законодавства у відповідність із законодавством ЄС. У ньому приведена у відповідність з сучасними вимогами та європейським законодавством термінологія, що використовується при визначенні правового статусу іноземців. Чітко прописана низка процедур, пов’язаних з прибуттям, перебуванням та виїздом іноземців з України, котрі раніше регулювались підзаконними актами. Зокрема, чітко і зрозуміло описані типи віз, які надає Україна, умови їх отримання та умови відмови у їх наданні. Виписана процедура перетину державного кордону України, транзитного проїзду та виїзду іноземців з України. Особливо важливо, що положеннями законопроекту вперше послідовно та зрозуміло зазначаються права та обов’язки іноземців та осіб без громадянства. Адже будь-яка цивілізована держава повинна їх гарантувати на законодавчому рівні.
Також, вперше в одному законодавчому акті об’єднано низку норм, що регламентують не тільки порядок перебування в Україні, а й порядок добровільного та примусового повернення та видворення, видачі іноземців та їх передачі іншим державам для відбування покарання.
Прийняття даного законопроекту стане суттєвим кроком на шляху євроінтеграції та позитивно вплине на лібералізацію візового режиму з ЄС.
Комітет зосередив свою увагу на підготовці масштабного і вкрай важливого документа – проекту закону «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство». Було опрацьовано два альтернативні законопроекти “Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України” р. № 8507, внесений народними депутатами України Коновалюком В.І., Зарубінським О.О., Мойсиком В.Р., Бережною І.Г., Буджераком О.О., та “Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України” р.№ 8507-1, внесений Кабінетом Міністрів України. Їх мета законодавчо закріпити перелік та опис форми документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До цього часу, форми та опис такого типу документів визначались відповідною Постановою Верховної Ради України, Указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України. Порядок їх виготовлення, видачі, знищення, тощо до тепер встановлюються Кабінетом Міністрів України та відомчими інструкціями. Важливо, що прийняття законодавчих актів щодо запровадження документів України для виїзду за кордон з електронним носієм біометричної інформації із забезпеченням на належному рівні захисту персональних даних є одним з першочергових заходів з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України. За результатами обговорення Верховна Рада України 05.07.2011 року ухвалила в першому читанні законопроект “Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України” р. № 8507
Ще один закон, який суттєво вдосконалив законодавство у сфері міграції, а саме Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції» був підготовлений Комітетом і схвалений Парламентом на восьмій сесії 05.04.2011 р. Даний закон посилює боротьбу з нелегальною міграцією, юридичну відповідальність за правопорушення в цій сфері, поліпшує управління міграційними процесами, передбачає забезпечення умов для реалізації прав мігрантів.
Таким чином впродовж восьмої сесії Комітет вже опрацював і продовжує роботу над іншими законопроектами, які суттєвим чином вплинуть на формування якісно нової міграційної політики нашої держави, що позитивно позначиться на євро інтеграційних процесах.
Впродовж сесії Комітет працював над вдосконаленням законодавства з питань громадянства. Зокрема, триває копітка робота над опрацюванням законодавчих пропозицій щодо унеможливлення подвійного громадянства. Опрацьований і готовий до розгляду проект закону про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" (щодо приведення норм національного законодавства у відповідність до європейських стандартів), р.№8090.
Важливим здобутком стало прийняття 05.07.2011 р. Верховною Радою України, опрацьованого в Комітеті, Закону про внесення змін до статті 9 Закону України "Про громадянство України" (щодо національної безпеки), який був поданий Президентом України та визначений ним як невідкладний.
Прийняття цього закону було обумовлено потребами внесення змін до окремих положень Закону України "Про громадянство України", зокрема, щодо прийняття до громадянства України осіб, які раніше були засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів. Чинна редакція Закону передбачала, що прийняття таких осіб до громадянства допускається після погашення або зняття судимості. Разом із тим, як аналіз матеріалів справ таких заявників, засвідчив, що у більшості випадків вони не мають місця роботи, тобто законного джерела існування, з неповагою ставляться до законодавства України. З ухваленням запропонованих Президентом змін, прийняття таких осіб до громадянства України буде відбуватись з урахування рівня загрози національній безпеці.
Ще одним напрямком законотворчої роботи Комітету стало опрацювання проекту Закону про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в Україні, р.№7224. Головним його завданням було ліквідувати прогалину чинного законодавства, що призводить до дискримінації за віковою ознакою щодо осіб літнього і похилого віку в Україні. Комітет в своїй роботі над даним законопроектом виходив з того, що питання дотримання прав громадян літнього і похилого віку в усіх сферах життя суспільства є для нашої держави вкрай актуальним. На жаль, Верховна Рада не підтримала пропозицію Комітету щодо ухвалення зазначеного проекту закону за основу. Разом з тим, Комітет вживає заходів щодо привернення уваги до проблеми дискримінації за віковою ознакою та її подолання. Зокрема, Комітет звернувся до Генерального прокурора України з приводу систематичного порушення роботодавцями конституційного права на працю шляхом безпідставного встановлення ними вікових обмежень при прийомі на роботу. Розміщення оголошень про вакансії з зазначенням бажаного віку працівника стало загальною практикою, що суперечить статті 24 Конституції України, статтям 2-1, 22 Кодексу законів про працю України, які гарантують рівність прав і свобод та забороняють встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів та ін., а також зазначають, що вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватись виключно законодавством України. Комітет і надалі працюватиме в напрямку запровадження механізмів протидії дискримінації осіб літнього віку, жінок, представників національних меншин.
Впродовж восьмої сесії Комітет приділяв значну увагу питанням забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та попередженню насильства в сім’ї. З цієї тематики Комітет з ініціативи підкомітету з міжнародних питань та ґендерної політики, який очолює О.Ф.Бондаренко, провів чотири круглі столи. Зокрема, з нагоди відзначення Міжнародного дня прав жінок було проведено круглий стіл на тему: ”Інноваційні стратегії подолання ґендерного насильства”. Також були проведені круглі столи “Жінки та матері з дітьми в ув’язненні”, що дозволило ретельно обговорити стан дотримання прав найбільш вразливої категорії жінок, “Стан дотримання прав жінок в Україні на сучасному етапі”, “Оптимізація законодавства щодо попередження насильства в сім’ї та перспективи регулювання ґендерного насильства”. Зазначені заходи дозволили проаналізувати стан державного управління у цій сфері, ефективність виконання положень законодавства та заходів, що реалізуються органами влади для реалізації ґендерної політики та протидії насильству. Було опрацьовано рекомендації Комітету, які ляжуть в основу подальшого розвитку законодавства та сприятимуть вдосконаленню ґендерної політики.
З ініціативи народного депутата України, члена Постійної делегації України в ПАРЄ, голови підкомітету з міжнародних питань та ґендерної політики О.Ф.Бондаренко Комітет з рівних можливостей жінок і чоловіків Парламентської Асамблеї Ради Європи провів Комітетські слухання на тему “Становище жінок в Україні”. Під час слухань були висвітлені як надбання у сфері ґендерної рівності так і актуальні проблеми з дотриманням прав жінок, які на жаль, наявні в Україні.
Важливим напрямком роботи Комітету був контроль за дотриманням міжнародних конвенцій з прав людини, ратифікованих Верховною Радою України. Під особливо пильною увагою перебувало питання виконання Конвенції ООН та Європейської конвенції проти катувань. Всі звернення, які надходили до Комітету з приводу застосування тортур, були на особливому контролі. Випадки застосування катувань до затриманих та засуджених були предметом обговорення в Комітеті. Також з метою контролю представник Комітету відвідував Дніпропетровський слідчий ізолятор.
***
Протягом восьмої сесії Комітет продовжував активне плідне співробітництво з представництвами міжнародних міжурядових організацій, акредитованих в Україні, та представниками міжнародних громадських організацій. Іноземні дипломати брали участь в засіданнях Комітету під час обговорення законопроектів, в підготовці яких Комітет визначено головним.
Зокрема, Голова Комітету О. О. Зарубінський неодноразово зустрічався з Регіональним Представником Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців в Білорусі, Молдові та Україні Олдріхом Андресиком. При цьому сторони обговорювали питання подальшого розвитку та посилення двостороннього співробітництва у сфері законодавчого забезпечення прав біженців та виконання Україною міжнародних зобов’язань у цій царині. Особливий інтерес О. Андресик виявив до роботи в Комітеті з підготовки до другого читання проекту Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» реєстр. № 7252 від 14.10.2010 р., внесений Кабінетом Міністрів України.
Законопроект був розроблений з врахуванням положення Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року і спрямований на удосконалення законодавства щодо біженців шляхом урахування документів у сфері міграції, прийнятих Радою Європи та Європейським Союзом.
Метою Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» є запровадження в Україні інститутів допоміжного та тимчасового захисту, як складових інтеграції України до ЄС у сфері міграції. На етапі підготовки цього важливого нормативно-правового акта Головою Комітету О.О.Зарубінським неодноразово наголошувалось, що майбутній Закон має бути оптимальним і збалансованим у тому, що стосується врахування зобов’язань України перед Радою Європи та національних інтересів нашої країни.
Також важливою темою для обговорення став презентований Регіональним Представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців в Білорусі, Молдові та Україні офіційний документ «Позиція УВКБ ООН стосовно захисту біженців та пошуку рішень в контексті міст»(вересень 2009 року) та Звіт (за 2010 рік) за результатами заходів Спільної оцінки за участю біженців та осіб без громадянства в Автономній Республіці Крим, Харкові та Києві «Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні».
Впродовж сесії Голова Комітету провів ряд зустрічей з Головою Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні Манфредом Профазі. Обговорювалися проблеми законодавчого врегулювання питань міграції, облаштування кордонів, спрощення візового режиму для громадян України. Посилення ефективності діяльності у сфері боротьби з торгівлею людьми, боротьби з нелегальною міграцією, приведення діяльності Державної прикордонної служби в Україні та інших державних структур у відповідність до найкращих європейських практик, сприяння легальній і безпечній еміграції трудових мігрантів.
На думку О. О. Зарубінського, Україна має достатньо розвинуте законодавство у сфері міграції, яке ґрунтується на положеннях Конституції України і складається з міжнародних договорів України, зокрема, Конвенції про статус біженців та Протокол до неї, законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про біженців», «Про імміграцію», «Про основи національної безпеки України», «Про громадянство України» тощо. З метою реалізації цих законів прийнято підзаконні нормативно-правові акти – укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України і накази центральних органів виконавчої влади.
В той же час, вважає голова Комітету, виклики сьогодення змушують нашу державу модернізувати свою політику у сфері міграції. Зокрема, врешті сформулювати її стратегічне бачення.
Протягом восьмої сесії відбулася також зустріч О. О. Зарубінського з представниками неурядової громадської організації - Комітету юристів за права людини у відповідності до законів (Вашингтон, США). В ході зустрічі був представлений звіт за результатами заходів моніторингу стану дотримання прав людини в Україні за 2010 рік.