5 липня 2011 року Верховна Рада України не підтримала пропозицію Комітету прийняти за основу проект Закону про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в Україні, р.№7224, внесений народними депутатами України Зарубінським О.О., Шершуном М.Х.
Мета законопроекту - ліквідація прогалини чинного законодавства, що призводить до дискримінації за віковою ознакою щодо осіб літнього і похилого віку в Україні.
Представляючи законопроект, О. О. Зарубінський підкреслив, що розробка проекту Закону щодо захисту прав літніх базувалася на принципах Організації Об'єднаних Націй стосовно літніх людей, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права ООН, Хартії осіб похилого віку МПА СНД, низці інших документів, що містять положення стосовно запобігання дискримінації літніх.
Законопроект складається з Преамбули та 27 статей, які, по-перше, встановлюють сферу дії законодавства про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку. По-друге, визначають поняття "особа літня" і "особа похилого віку".
По-третє, створюють умови для протистояння дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку; визначають основні засади, мету, основні напрями, компетенцію органів державної влади у сфері державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку; передбачають участь громадських організацій у формуванні та здійсненні державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку; нарешті, містять механізми запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в окремих сферах суспільного життя.
Як зазначив О. О. Зарубінський, людей після 45 років у нас 20 мільйонів. І всі прекрасно знають, що після 45 років дуже важко, а, можливо, і неможливо знайти роботу; що в 60 років вже дуже важко застрахуватися; що в 70-75 років дуже важко, щоб приїхала швидка допомога для того, щоб взяли людину, якій 75 років, і відвезли до лікарні.
На думку більшості членів Комітету, питання дотримання прав громадян літнього і похилого віку в усіх сферах життя суспільства є для нашої держави актуальним. Саме тому, та враховуючи, що прийняття законопроекту дозволило б більш повно гарантувати здійснення прав особами літнього і похилого віку, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних і в подальшому продовжуватиме працювати над законодавчим забезпеченням прав осіб літнього і похилого віку в Україні.
6 липня Голова Комітету звернувся листом до Генерального прокурора України В.П Пшонки з проханням поінформувати Комітет щодо заходів, які вживаються Генеральною прокуратурою України з метою усунення порушень законодавства про працю з боку роботодавців по відношенню до осіб літнього і похилого віку (додається).
Додаток: копія листа Генеральному прокурору України Пшонці В.П
проект Закону
Пояснювальна записка
Генеральному прокурору України
Пшонці В.П.
Шановний Вікторе Павловичу!
До Комітету надходять непоодинокі звернення щодо систематичного порушення роботодавцями конституційного права на працю шляхом безпідставного встановлення ними вікових обмежень при прийомі на роботу. Стало загальною практикою розміщення оголошень про вакансії з зазначенням бажаного віку працівника, як правило вказується вік до сорока років. Так само, без жодних обґрунтувань у необхідності, зазначаються вимоги щодо статі працівника.
Все це робиться всупереч статті 24 Конституції України, статтям 2-1, 22 Кодексу законів про працю України, які гарантують рівність прав і свобод та забороняють встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів та ін., а також зазначають, що вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватись виключно законодавством України.
Просимо дати доручення поінформувати Комітет щодо заходів, які вживаються Генеральною прокуратурою України з метою усунення зазначених порушень законодавства про працю з боку роботодавців.
З повагою,
Голова Комітету О.О.Зарубінський
Проект
вноситься народними депутатами України
О.О.ЗАРУБІНСЬКИМ
М.Х. ШЕРШУНОМ
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про запобігання дискримінації щодо
осіб літнього і похилого віку в Україні
Цей закон, виходячи з принципів Організації Об’єднаних Націй стосовно літніх людей та статті 24 Конституції України, гарантує особам літнього і похилого віку захист від дискримінації та рівні з іншими громадянами можливості в усіх сферах державного і суспільного життя.
Розділ 1. Загальні положення
Стаття 1. Особи літнього і похилого віку
1. У цьому законі застосовуються такі терміни::
особи літнього віку - чоловіки і жінки віком старші 50 років, і які не є особами похилого віку відповідно до цього Закону;
особи похилого віку - чоловіки віком 60 і жінки віком 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року.
2. Встановлені у цій статті вікові межі не можуть бути використані з метою, що суперечить правам і законним інтересам осіб відповідних вікових категорій, і, зокрема, для характеристики стану фізичного здоров’я особи або її фахової придатності.
Стаття 2. Дискримінація щодо осіб літнього і похилого віку
1. Для цілей цього Закону поняття дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку означає будь-яке пряме або непряме розрізнення, виняток або обмеження порівняно з іншими особами за ознакою належності до вікових категорій, визначених частиною 1 статті 1 цього Закону, які спрямовані на ослаблення або зводять нанівець визнання, користування або здійснення особами літнього і похилого віку прав і свобод людини і громадянина.
2. Не є дискримінацією щодо осіб літнього і похилого віку встановлені відповідно до закону обмеження їхніх прав та можливостей щодо допуску до виконання окремих видів робіт та до окремих посад, зайняття окремими видами діяльності виключно з метою забезпечення здоров’я цих осіб, а також будь-які заходи, спрямовані на посилений соціальний захист осіб літнього і похилого віку.
Стаття 3. Заборона дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
1. В Україні забороняється та переслідується за законом будь-яка дискримінація щодо осіб літнього і похилого віку у політичній, економічній, соціальній або інших сферах суспільного життя.
2. Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи й організації, їхні посадові і службові особи зобов’язані в межах своєї компетенції запобігати дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку.
Стаття 4. Законодавство про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
1. Законодавство про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку базується на Конституції України та складається із цього Закону, Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та осіб похилого віку в Україні”, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
2. Чинні міжнародні договори з питань запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
3. Якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом, прийнятим в Україні, застосовуються правила відповідного міжнародного договору.
Стаття 5. Сфера дії Закону
Цей Закон поширюється на всі відносини за участю осіб літнього і похилого віку на території України.
Стаття 6. Основні засади запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
Основними засадами запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку є: державна підтримка, сприяння та захист прав; законність; об’єктивність; справедливість; неупередженість; впровадження світових стандартів рівності прав та виконання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також відповідних міжнародних зобов‘язань України.
Розділ 2. Державна політика запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
Стаття 7. Мета державної політики із запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
Діяльність держави із запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку спрямовується на створення правових, економічних, соціально-побутових, соціально-психологічних та інших умов для задоволення їхніх потреб у збереженні та відновленні здоров’я, матеріальному забезпеченні, трудовій та громадській діяльності.
Стаття 8. Основні напрями державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
Основними напрямами діяльності держави із забезпечення запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку є:
1) розроблення та прийняття законів, нормативно-правових актів, які спрямовані на запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку;
2) застосування в усіх сферах суспільного життя необхідних заходів для запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку, забезпечення користування особами літнього і похилого віку їхніми правами та свободами;
3) утримання від будь-яких дискримінаційних діянь, які порушують рівність прав осіб літнього і похилого віку порівняно з іншими особами;
4) виховання та пропаганда у суспільстві поваги та шанобливого ставлення до осіб літнього і похилого віку.
Стаття 9. Формування і здійснення державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
1. Державну політику запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку визначає Верховна Рада України шляхом прийняття законів, затвердження відповідних загальнодержавних програм, проведення парламентських слухань тощо.
2. Здійснення державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку, розроблення і виконання загальнодержавних програм забезпечує Кабінет Міністрів України.
3. Координація здійснення державної політики у сфері запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку покладається на спеціально уповноважений центральний орган державної виконавчої влади.
4. Центральні та місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:
1) здійснення державної політики у сфері запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку, розроблення, прийняття і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення їхнього становища;
2) розвиток мережі закладів охорони здоров'я й соціального захисту, іншої інфраструктури, діяльність якої спрямована на реалізацію та захист прав та свобод осіб літнього і похилого віку;
3) надання пільг та державної допомоги особам літнього і похилого віку;
4) вжиття інших заходів, спрямованих на запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку.
5. Компетенція інших органів державної влади зі здійснення державної політики у сфері запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку визначається законодавством.
Стаття 10. Програми запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
1. З метою здійснення державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку відповідно до законодавства можуть прийматись відповідні Державна, республіканська в Автономній Республіці Крим, регіональні та місцеві програми запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку.
Стаття 11. Доповідь Кабінету Міністрів України з питань запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
1. Один раз на рік, напередодні Міжнародного дня осіб похилого віку Кабінет Міністрів України, надає Верховній Раді України доповідь про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в Україні та реалізацію відповідної державної політики.
2. У разі потреби Кабінет Міністрів України може надати Верховній Раді України спеціальну доповідь (доповіді) з окремих питань запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в Україні.
3. За щорічною та спеціальною (спеціальними) доповідями Кабінету Міністрів України Верховна Рада України приймає постанову.
4. Щорічні та спеціальні доповіді разом з прийнятою постановою Верховної Ради України публікуються в офіційних виданнях.
Стаття 12. Фінансування заходів запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
1. Фінансування заходів запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством.
2. Верховна Рада України, затверджуючи Державний бюджет України, передбачає в ньому кошти на проведення державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку. Розпорядником цих коштів є спеціально уповноважений центральний орган державної виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку.
3. Органи місцевого самоврядування, затверджуючи місцеві бюджети, передбачають видатки на здійснення заходів запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку.
4. У державному та місцевих бюджетах згідно з законодавством передбачаються цільові кошти на реалізацію програм запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку.
Стаття 13. Участь громадських організацій у формуванні та здійсненні державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
1. Об’єднання громадян відповідно до статутних документів та (або) законодавства:
1) беруть участь у розробці Державної, республіканської в Автономній Республіці Крим, регіональних та місцевих програм запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку, проектів рішень щодо державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку;
2) можуть ініціювати проведення громадської експертизи щодо цільового використання бюджетних коштів наданих на здійснення заходів запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку їх розпорядниками;
3) здійснюють громадський контроль за дотриманням законодавства про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку та сприяють здійсненню державного контролю та нагляду у цій сфері;
4) організовують юридичну та іншу консультаційну допомогу особам літнього і похилого віку з питань запобігання їхньої дискримінації і захисту прав та свобод;
5) захищають у судовому порядку права осіб літнього і похилого віку, в тому числі і тих, які не є членами відповідних об’єднань громадян;
6) звертаються до правоохоронних органів та інших органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій зі зверненнями про притягнення до відповідальності осіб, винних у дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку;
7) інформують громадськість про права осіб літнього і похилого віку;
8) сприяють розвитку міжнародного співробітництва у сфері захисту прав та свобод осіб літнього і похилого віку;
9) здійснюють інші повноваження, спрямовані на запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку.
2. Громадські організації осіб літнього і похилого віку для здійснення своєї діяльності із запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку мають право одержувати від відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб необхідну інформацію, а також фінансову та іншу допомогу в порядку, встановленому законодавством.
3. Уповноважений центральний орган державної виконавчої влади зобов’язаний створити із представників всеукраїнських громадських організацій, які представляють осіб літнього і похилого віку Громадську раду літніх, яка бере участь у розробці та контролі за здійсненням державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку та має право дорадчого голосу при виробленні його рішень з відповідних питань.
Стаття 14. Статистика і моніторинг у сфері запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
1. Показники зміни соціально-економічного становища осіб літнього і похилого віку підлягають включенню у державні статистичні звіти.
2. Уповноважений центральний орган державної виконавчої влади з питань статистики разом з уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку, організують проведення постійного моніторингу забезпечення запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку.
Стаття 15. Участь України в міжнародному співробітництві у сфері запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
1. Україна бере участь у міжнародному співробітництві із запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку відповідно до норм міжнародного права.
2. В Україні, відповідно до рекомендацій ООН, 1 жовтня відзначається Міжнародний день осіб похилого віку.
Розділ ІІІ. Запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в окремих сферах суспільного життя
Стаття 16. Захист особистих прав осіб літнього і похилого віку
1. Особи літнього і похилого віку мають невід’ємне право на життя, гарантоване Конституцією України. Пропаганда у будь-яких формах обмежень за віковою ознакою забороняється і переслідується за законом.
2. Гарантується і забезпечується захист гідності, свободи, особистої недоторканності та інших особистих прав осіб літнього і похилого віку.
Стаття 17. Запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку у політичній сфері
1. З метою запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку у політичній сфері особливо гарантуються і забезпечуються права цих осіб на:
1) голосування на виборах в органи державної влади та місцевого самоврядування;
2) голосування на всеукраїнському та місцевих референдумах;
3) обрання в органи державної влади та місцевого самоврядування;
4) участь у діяльності політичних партій, виборчих блоків та громадських організацій.
2. При прийнятті осіб літнього і похилого віку на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування, в тому числі у конкурсному порядку, при просуванні та припиненні цієї служби працівниками літнього і похилого віку не допускається встановлення будь-яких прямих або непрямих обмежень або переваг залежно від віку.
Стаття 18. Запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в економічній сфері
З метою запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в економічній сфері особливо гарантуються і забезпечуються права цих осіб на:
1) заняття підприємницькою та іншою господарською діяльністю;
2) отримання кредитів, позик та доступу до інших фінансових ресурсів на рівних умовах з іншими фізичними особами;
3) захист вкладів та інших коштів, які внесені ними до банків та інших фінансових установ;
4) захист їхніх прав як акціонерів та учасників інших господарських товариств;
5) захист їхніх прав як споживачів;
6) захист права на землю та на земельну частку (пай).
Стаття 19. Запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку у сфері праці
1. З метою запобігання дискримінації у сфері трудових відносин держава забезпечує особам літнього і похилого віку:
1) вільний доступ до інформації щодо наявності вільних робочих місць, програм навчання та перенавчання та інших послуг державної служби зайнятості щодо працевлаштування;
2) окрему квоту для забезпечення працевлаштування осіб, яким до досягнення пенсійного віку залишилось два роки;
3) однакові можливості при прийнятті на роботу, в тому числі застосування однакових критеріїв добору на роботу, а також при просуванні по роботі та при організації професійного навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації;
4) рівні умови щодо робочого часу та часу відпочинку (при цьому працівникам літнього і похилого віку може надаватися можливість працювати неповний робочий час, їхня щорічна відпустка може збільшуватись залежно від вислуги років або віку тощо);
5) рівну з іншими працівниками відповідної кваліфікації заробітну плату (винагороду) за однакову роботу при рівній якості праці або за роботу, що має рівну цінність;
6) безпечні умови праці, зокрема їхні робочі місця мають відповідати умовам, що забезпечують збереження їхнього здоров’я та працездатності, а стан їхнього здоров’я має підлягати систематичному контролю для визначення можливості виконання дорученої роботи;
7) рівні умови щодо припинення трудових відносин, а також застосування переважного права для літніх працівників з більш тривалим безперервним стажем роботи при розірванні трудового договору у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці та можливості дострокового виходу на пенсію осіб передпенсійного віку в разі їхнього звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці;
2. Для запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку у сфері трудових відносин забороняється:
1) публікація оголошень про прийняття на роботу, в яких містяться дискримінаційні положення щодо віку осіб, які запрошуються до роботи;
2) відмова особам літнього і похилого віку у прийнятті на роботу через їхній вік окрім випадків, передбачених частиною другою статті 2 цього Закону;
3) дискримінація працівників літнього і похилого віку шляхом ненадання або надання у меншому розмірі у порівнянні з іншими працівниками загальних компенсацій, гарантій та пільг у зв’язку з віком цих працівників;
4) скорочення заробітної плати працівникам літнього і похилого віку та інших виплат у зв’язку з віком цих працівників;
5) обмеження, розділення або класифікація працівників літнього і похилого віку за віковою ознакою, якщо це негативно впливає на літнього працівника.
3 При відмові у прийнятті на роботу осіб літнього і похилого віку роботодавець зобов’язаний повідомляти їм причину відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено в судовому порядку.
4. Законами, нормативно-правовими актами, колективними угодами та договорами, локальними нормативними актами, трудовими договорами можуть бути встановлені інші гарантії щодо запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку у сфері трудових відносин.
Стаття 20. Захист права осіб літнього і похилого віку на достатній життєвій рівень
1. З метою захисту права осіб літнього і похилого віку на достатній життєвій рівень гарантується встановлення державних пенсій та інших встановлених законом спеціальних соціальних виплат і допомоги, які є основними джерелами існування, у розмірі не нижче прожиткового мінімуму, який має забезпечувати умови життя, необхідні для гідного людини існування, та можливість повної реалізації потенціалу особи літнього або похилого віку.
2. Не допускається застосування таких систем загальнообов’язкового державного соціального страхування, пенсійного забезпечення, адресної соціальної допомоги, що погіршують становище осіб літнього і похилого віку.
Стаття 21. Запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку у сфері охорони здоров’я та соціальних послуг
З метою запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку у сфері охорони здоров’я та соціальних послуг гарантуються і забезпечуються права цих осіб на:
1) вільний доступ до безоплатного медичного обслуговування належної якості з урахуванням досягнень геронтології та геріатрії, яке дозволяє підтримувати або відновлювати оптимальний для свого віку рівень фізичного та психічного самопочуття, продовжувати період активного життя;
2) користування послугами будинків-інтернатів та інших закладів, які забезпечують соціальний захист, реабілітацію, а також проживання в гуманних та безпечних умовах;
3) отримання життєво важливих послуг медичного та соціального характеру вдома;
4) санаторно-курортне лікування, забезпечення протезами, слуховими апаратами, зубопротезуванням та лікарськими засобами.
Стаття 22. Запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку у сфері культури й освіти
З метою запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку у сфері культури й освіти особливо гарантуються і забезпечуються права цих осіб на:
1) реалізацію свого потенціалу у сфері літературної, художньої, наукової та технічної творчості;
2) вільний доступ до культурних цінностей, об’єктів матеріальної й духовної культури та культурних послуг;
3) рівні умови доступу до освіти (у тому числі професійної), навчання та одержання документів про освіту в навчальних закладах усіх категорій.
Стаття 23. Запобігання іншим видам дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
Перелік прав і свобод осіб літнього і похилого віку, що підлягають особливому захисту (статті 16-23 цього Закону) не є вичерпним. Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, їхні посадові й службові особи зобов’язані вживати заходів для запобігання будь-яких видів дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
Розділ 4. Правовий захист осіб літнього і похилого віку від дискримінації
Стаття 24. Порядок захисту осіб літнього і похилого віку від дискримінації
1. Кожна особа літнього або похилого віку має право звернутись до суду за захистом своїх прав та свобод від дискримінації за ознакою віку.
2. Захист прав та свобод осіб літнього і похилого віку від дискримінації здійснюється також Президентом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Генеральним прокурором України, іншими органами державної влади і місцевого самоврядування відповідно до їхньої компетенції.
3. Особам літнього і похилого віку створюються належні умови для отримання правових послуг з метою забезпечення їхнього захисту від дискримінації за ознакою віку.
4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування забезпечують такий порядок прийому і розгляду заяв осіб літнього і похилого віку, який виключає шкоду для їхнього здоров’я внаслідок тривалого перебування в чергах, невиправданих повторних звернень тощо.
Стаття 25. Відшкодування шкоди, завданої особам літнього і похилого віку внаслідок дискримінації
Шкода, в тому числі моральна, завдана особам літнього і похилого віку діяннями дискримінаційного характеру з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, відшкодовується у повному обсязі.
Стаття 26. Відповідальність за порушення законодавства України про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку
Особи, винні у порушенні законодавства України про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку, несуть за це кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та майнову відповідальність.
Прикінцеві положення.
1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
Голова Верховної Ради
України
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України “Про запобігання дискримінації
щодо осіб літнього і похилого віку в Україні”
Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. При цьому Конституційний суд України у рішенні по справі №1-16/2007 від 16 жовтня 2007 року встановив, що у частині другій статті 24 Конституції України вік відсутній у переліку ознак, за якими не може бути привілеїв чи обмежень і його не можна віднести до «інших» ознак, які згадуються у цій нормі.
З огляду на те, що заборона обмежень за віковою ознакою прямо не зазначена в Конституції, літні позбавлені можливості захищати свої конституційні права і свободи шляхом посилання на відповідні конституційні норми. Законопроект спрямований на ліквідацію відповідної прогалини в чинному законодавстві України, яка фактично дозволяє здійснювати дискримінацію за віковою ознакою.
Разом з тим, особи, які досягли 50-річного віку, а таких в Україні проживає близько 16 млн. осіб часто стають об’єктом дискримінації в трудовій, соціальній, побутовій та інших сферах. Щодо осіб передпенсійного та пенсійного встановлено певні соціально-психологічні обмеження під час звернення до роботодавців з приводу отримання роботи. Більше того, в силу історично обумовлених причин, вони не мають досвіду досудового та судового захисту своїх інтересів, а тому не володіють відповідними механізмами.
Розробка проекту закону щодо захисту прав літніх базується на Принципах Організації Об’єднаних Націй стосовно літніх людей, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (ООН), Хартії осіб похилого віку (МПА СНД), низці інших документів, що містять положення стосовно запобігання дискримінації літніх.
Законопроект був представлений на розгляд Європейському союзу пенсіонерів, розісланий у всі національні асоціації – члени союзу та рекомендований ним до прийняття у всіх країнах Європи.
Цілі і завдання прийняття законопроекту.
Метою прийняття законопроекту є ліквідація прогалини чинного законодавства України, що призводить до дискримінації за віковою ознакою щодо осіб літнього і похилого віку в Україні.
Загальна характеристика і основні положення законопроекту.
Законопроект складається з Преамбули та 27 статей, які:
- встановлюють сферу дії законодавства про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку;
- визначають поняття «особа літнього» і «особа похилого віку»;
- створюють умови для протистояння дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку;
- визначають основні засади, мету, основні напрями, компетенцію органів державної влади в сфері державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку;
- передбачають участь громадських організацій у формуванні та здійсненні державної політики запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку;
- містять механізми запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в окремих сферах суспільного життя.
Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.
Захист прав відповідної вікової категорії частково встановлений Законами України «Про основи соціального захисту ветеранів праці та інших осіб похилого віку в Україні» та «Про соціальний захист дітей війни».
Так, зокрема, в ст. 2 Закону України «Про основи соціального захисту ветеранів праці та інших осіб похилого віку» міститься низка декларативних положень про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку. Закон України «Про соціальний захист дітей війни» обмежується питаннями соціального захисту населення.
Цей законопроект спрямований на вирішення питання щодо запобігання дискримінації усіх літніх і похилих осіб в Україні.
Прийняття цього проекту Закону України не тягне за собою змін в інших законодавчих актах.
Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту.
Прийняття Закону України “Про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в Україні” створить умови для ефективної системи забезпечення та захисту прав літніх людей. Цей акт захищатиме права третини населення України, що дозволить покращити становище літніх, захистити їхні права, знизити рівень соціальної напруги у суспільстві, сприяти формуванню соціальної правової держави.
Законопроект спрямований сприяти соціальній злагоді в суспільстві, налагодженню діалогу поколінь.
Фінансово-економічне обґрунтування.
Реалізація законодавчої пропозиції потребує незначних матеріальних та інших витрат за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Пропонується, відповідно до п.2 статті 27 Бюджетного Кодексу України, що витрати на реалізацію цього нормативно-правового акту здійснюватимуться за рахунок зростання бюджетних надходжень відповідно до нового Податкового кодексу України.
Народний депутат України О.О. Зарубінський
Народний депутат України М.Х. Шершун