На своєму засіданні 5 липня 2011 року Верховна Рада України прийняла в цілому законопроект «Про внесення змін до статті 9 Закону України «Про громадянство України» (щодо національної безпеки), реєстр. №8468 від 06.05.2011 р., внесений Президентом України.
Документ, який був підготовлений до розгляду Верховною Радою України в Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, спрямований на внесення змін до частини 5, статті 9, Закону України "Про громадянство України". А саме – вимоги щодо осіб, які засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості), конкретизуючи його словами «з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави».
Чому виникла така потреба і в чому полягає це уточнення. Відомо, що у відповідності з ст.. 12 Кримінального кодексу України, тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 10 років, особливо тяжкий – більше 10 років або довічне ув’язнення. Таким чином, особа, яка, скажімо порушила вимоги пожежної безпеки і була засуджена на строк від 3 до 8 років (ч. 2, ст.. 270 КК) формально підпадає під вимогу, за якої громадянство не надається. Але чи становить такий вид злочину пряму загрозу національній безпеці?
В той же час, такі злочини, як наруга над державними символами (ст.. 338 КК), незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів (ст.. 319 КК) не являються тяжкими злочинами. Чи інший приклад, якщо особа була засуджена за публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу (ч. 2, ст. 109 КК). Очевидно, що дії таких осіб становили загрозу національній безпеці держави і чи потрібні нам такі громадяни?
Слід звернути увагу й на те, що, попри зауваження Головного науково-експертного управління щодо відсутності у законопроекті, внесеному Президентом України критеріїв оцінки рівня загрози національній безпеці, такі критерії існують. Зокрема, стаття 7, Закону України «Про основи національної безпеки України» так і називається: «Загрози національним інтересам і національній безпеці України». У ній визначено близько 70-ти потенційних загроз у різних сферах суспільного життя, таким чином і злочинна діяльність, пов’язана з впливом на ці загрози є загрозою національній безпеці. По суті, пов’язування у законопроекті злочинної діяльності з загрозою національній безпеці є кроком, який значно розширює та конкретизує вимоги, за яких громадянство не надається. З іншого боку, таке уточнення значно обмежує певний суб’єктивізм при прийнятті рішень щодо прийняття до громадянства України Комісією при Президенті України з питань громадянства.
***
Під час розгляду проекту Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», внесений Кабінетом Міністрів України ( реєстр. № 8570), Верховна Рада України вирішила прийняти його за основу і доручила Комітету підготувати цей документ до другого читання.
Представляючи законопроект Голова Комітету О. О. Зарубінський зазначив, що чинний Закон був прийнятий понад 15 років тому і з того часу в нього більш ніж 10 разів вносились зміни. Разом з тим, за цей час змінились європейські вимоги щодо міграційної політики, змінилась ситуація і в Україні.
Головна мета цього законопроекту - усунення колізій між положеннями Закону та Конституцією України і міжнародними договорами у сфері прав людини та приведення українського законодавства у відповідність із законодавством ЄС.
У законопроекті приведена у відповідність з сучасними вимогами та європейським законодавством термінологія, що використовується при визначенні правового статусу іноземців. Чітко прописана низка процедур, пов’язаних з прибуттям, перебуванням та виїздом іноземців з України, котрі раніше регулювались підзаконними актами – головним чином постановами Кабінету Міністрів України. Зокрема, чітко і зрозуміло описані типи віз, які надає Україна та умови їх отримання і умови відмови в наданні візи. Виписана процедура перетину державного кордону України, транзитного проїзду та виїзду іноземців з України.
Особливої уваги заслуговують положення законопроекту (Розділ ІІ), в яких вперше послідовно та зрозуміло зазначаються права та обов’язки іноземців та осіб без громадянства. Адже будь-яка цивілізована держава повинна їх гарантувати на законодавчому рівні.
Також, вперше в одному законодавчому акті об’єднано низку норм, що регламентують не тільки порядок перебування в Україні, а й порядок добровільного та примусового повернення та видворення, видачі іноземців та їх передачі іншим державам для відбування покарання.
Фактично у цьому законопроекті, зібрано головні норми з різних напрямків права, які окреслюють правовий статус іноземців та відповідають європейським стандартам. Частина цих норм була врегульована тільки підзаконними актами. Зокрема, постановами Кабінету Міністрів України «Про Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» від 25 грудня 1995 року № 1074 та «Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну» від 20 лютого 1999 року № 227.
Є і інший аспект, котрий прискорив створення такого типу законопроекту. Мова йде про те, що у 2010 р. ЄС схвалено План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України. І нова редакція Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яка буде відповідати європейським стандартам, є складовою формування сучасної міграційної політики та державної політики щодо забезпечення прав та свобод іноземців в Україні.
За твердженням Кабінету Міністрів України, реалізація положень проекту Закону не потребуватиме додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України, за винятком тих, які щорічно передбачаються за відповідними програмами.
На думку О. О. Зарубінського, законопроект має певні недоліки технічного характеру, які можна виправити під час підготовки законопроекту до другого читання.
***
Верховна Рада України розглянула два альтернативні законопроекти «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» реєстр. № 8507 від 13.05.2011 р., внесений народними депутатами України Коновалюком В.І., Зарубінським О.О., Мойсиком В.Р., Бережною І.Г., Буджераком О.О., та «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» № 8507-1 від 03.06.2011 р., внесений Кабінетом Міністрів України.
Як зазначив у своєму виступі Голова Комітету, навіть з ідентичної назви законопроектів, очевидно, що їх спрямування збігається. А саме – законодавчо закріпити перелік та опис форми документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До цього часу, форми та опис такого типу документів визначались відповідною Постановою Верховної Ради України, Указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України. Порядок їх виготовлення, видачі, знищення, тощо на цей час встановлюються Кабінетом Міністрів України та відомчими інструкціями.
В обох внесених законопроектах – вся процедура, пов’язана з переліком, виготовленням, видачею цих документів зведена в один нормативно-правовий акт і закріплюється законодавчо. Без сумніву – це прогресивний крок, що посилює захищеність та облік документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
Слід зазначити, що в той же час, між цими законопроектами є і певні відмінності. Законопроектом за реєстр. № 8507 встановлюється два типи документів:
· документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та
· документи, що посвідчують особу та її спеціальний статус.
Зокрема: цим законопроектом пропонується встановити 22 документи. З яких: 9 – документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України; 13 – документи, що посвідчують особу та її спеціальний статус.
Урядовим законопроектом встановлюється 9 документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Документи, що посвідчують особу та її спеціальний статус в законопроекті взагалі відсутні.
Необхідно зупинитись і на іншій проблемі, вирішити яку покликані обидва законопроекти.
Усім відомо, що у 2010 р. ЄС схвалено План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.
У свою чергу, Президентом України також затверджено План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України в якому - одним із першочергових заходів є прийняття законодавчих актів щодо запровадження документів України для виїзду за кордон з електронним носієм біометричної інформації із забезпеченням на належному рівні захисту персональних даних.
На думку О. О. Зарубінського, попри низку зауважень до нього, цим вимогам більш відповідає законопроект за реєстр. № 8507. Він виписаний більш широко і чітко, в стилі сучасних технологій та європейських підходів до виготовлення, обліку та захисту інформації, що міститься у паспортних документах.
Слід зауважити, що у своєму висновку №16/3-650/507 від 14.06.2011 р. щодо законопроекту «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» № 8507 від 13.05.2011 р. Головне науково-експертне Управління зазначає, що «за результатами розгляду у першому читанні законопроект може бути прийнятий за основу з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій».
В той же час, необхідно зберегти та використати позитивні напрацювання Урядового законопроекту, зокрема при підготовці законопроекту до другого читання.
За результатами обговорення Верховна Рада України вирішила законопроект «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» реєстр. № 8507 від 13.05.2011 р., внесений народними депутатами України Коновалюком В.І., Зарубінським О.О., Мойсиком В.Р., Бережною І.Г., Буджераком О.О., прийняти за основу.