Інформація

щодо заходів, вжитих на виконання

постанов Верховної Ради України від 21 грудня 2010 року № 2840-УІ

«Про спеціальну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Стан

дотримання країною європейських стандартів з прав і свобод людини»

та від 5 квітня 2011 року № 3194-УІ «Про щорічну доповідь Уповноваженого Верховної

Ради України про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні»

1.         Щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд).

Станом на 28 листопада 2011 року Європейським судом щодо України було ухвалено 803 рішення щодо суті, у 533 з них було встановлено відсутність ознак всіх чи декількох із стверджуваних заявниками порушень положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та/або визнано відповідні скарги заявників частково неприйнятними. Крім того, Європейським судом було постановлено 75 ухвал щодо дружнього врегулювання та 41 ухвала про схвалення умов односторонньої декларації.

Основними   проблемами,   які   призводять  до   констатації  Європейським   судом порушень Україною положень Конвенції, є наступні: невиконання рішень національних судів;

надмірна тривалість цивільного провадження, досудового слідства та судового розгляду кримінальних справ та відсутність юридичного механізму оскарження такої тривалості;

порушення права особи на свободу та особисту недоторканість; погане поводження щодо особи, яка перебуває під контролем держави (під час тримання  особи  під  вартою  чи  затримання  особи  представниками  правоохоронних органів), та відсутність ефективного розслідування за скаргами на таке поводження;

неналежні матеріально-побутові умови тримання осіб в місцях попереднього ув'язнення та установах системи виконання покарань, а також незабезпечення зазначеної категорії осіб адекватною медичною допомогою (лікуванням);

відсутність ефективного розслідування кримінальних справ за фактом смерті або зникнення родичів заявників.

Щодо заходів індивідуального характеру

На виконання рішень Європейського суду станом на 28 листопада 2011 року з державного бюджету в 2011 році було сплачено 10 531 592, 36 грн.

Щодо заходів загального характеру

Переклад та оприлюднення рішень Європейського суду. Переклади остаточних рішень Європейського суду щодо України українською мовою публікуються в «Офіційному віснику України», а також розміщуються на офіційному сайті Міністерства юстиції. Крім того, стислий виклад рішення Європейського суду публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та розміщується на сайті Міністерства юстиції.

З 2010 року Міністерством юстиції забезпечується видання спеціалізованого журналу «Практика Європейського суду. Рішення. Коментарі», метою якого є поширення українською мовою рішень Європейського суду щодо України, в яких викладені його правові позиції, актуальні для правовідносин між особою та державою.

Внесення змін до законодавства. З метою усунення підстав для систематичної констатації порушень, що зумовлюється невідповідністю законів вимогам Конвенції, було розроблено та внесено низку змін до законодавства, зокрема:


-   заборонено перегляд кореспонденції осіб, які тримаються під вартою або
відбувають покарання, адресованої Європейському суду та захиснику або отриманої від
них (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
забезпечення права на листування осіб, які тримаються під вартою, та засуджених осіб»
від 21 січня 2010 року);

-  процедуру екстрадиції приведено у відповідність до вимог Конвенції. Так, Закон України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо видачі особи (екстрадиції)» від 20 травня 2010 року запровадив у рамках кримінального процесу чітко регламентовану процедуру екстрадиції, що забезпечує захист прав та інтересів осіб, щодо яких вирішується питання про видачу;

-  у законодавчому порядку скорочено строки розгляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях і заборонено апеляційним судам відправляти цивільні та господарські справи на новий розгляд (Закон України «Про судоустрій і статус суддів»), що забезпечує усунення проблеми недотримання вимоги розгляду судами справ у розумний строк;

-  запроваджено порядок інстанційного судового оскарження рішень судів у справах про адміністративні правопорушення.

-  внесено зміни до порядку поміщення дітей у приймальники-розподільники для дітей (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поміщення дітей у приймальники-розподільники для дітей» від 9 вересня 2010 року).

Крім того, Міністерством юстиції України було розроблено проект Указу Президента України щодо створення при Президентові України постійно діючого консультативно-дорадчого органу з метою виконання Україною зобов'язань за Факультативним протоколом до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (див. нижче).

1.2. Щодо виконання пілотного рішення Європейського суду у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»

Рішенням у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд констатував, що проблема невиконання судових рішень є системною в Україні та вказав державі на необхідність вжиття відповідних заходів, спрямованих на усунення підстав для подальших подібних порушень, а також на надання адекватного та достатнього відшкодування заявникам у аналогічних справах.

Цим рішенням Україну було зобов'язано до 15 липня 2011 року:

виконати рішення національних судів і надати компенсацію особам, які на момент ухвалення «пілотного» рішення подали скарги до Європейського суду щодо невиконання рішень національних судів;

вжити заходів щодо усунення проблем, які призводять до невиконання рішень національних судів, відповідальність за які несе держава. Для   цілей   виконання   Україною   зобов'язань   за   рішенням   у   справі   «Юрій Миколайович  Іванов  проти  України»  з  Європейського  суду надійшло  2033  заяви зі скаргами на тривале невиконання рішень національних судів.

Станом на 25 листопада 2011 року було опрацьовано та подано позицію Уряду щодо більш, ніж 1200 заяв.

Станом на 25 листопада 2011 року Європейським судом було постановлено 25 рішень про схвалення запропонованих державою умов врегулювання справ за 378 заявами. Виконання цих рішень здійснюється в порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», та відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи.


Крім того, на виконання пілотного рішення Європейського суду та з метою усунення проблеми невиконання рішень судів було розроблено проект Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Проект Закону передбачає запровадження нової процедури виконання рішень національних судів, відповідальність за виконання яких несе держава, зокрема, стосовно державних органів, установ, підприємств. Крім того, проект передбачає процедуру виконання рішень, боржниками за якими є юридичні особи, стягнення з яких за звичайною процедурою неможливо. Зокрема, проект передбачає, що виконання рішень стосовно вказаних суб'єктів відбуватиметься в строк не більше ніж 9 місяців, та у разі, якщо цей строк буде порушено, особа отримуватиме компенсацію. Таке виконання відбуватиметься за рахунок коштів державного бюджету, у разі якщо стягнення з боржника є неможливим.

Крім того, проект враховує вимоги Європейського суду, відповідно до яких стягнення з державних органів має бути максимально спрощеним для особи.

Поряд із запровадженням нової процедури виконання вказаної категорії рішень проект передбачає внесення змін до законів, які регулюють надання компенсацій і пільг окремим категоріям громадян, що також покликано вирішити проблему невиконання рішень національних судів.

Зокрема, передбачається, що розмір соціальних виплат, передбачених різними законами України, які ніколи в повному обсязі не фінансувались державним бюджетом з огляду на обмежені фінансові можливості держави, буде приводитись у відповідність з реальними фінансовими можливостями держави і, як наслідок, гарантовані пільги реально забезпечуватимуться.

Вирішити проблему невиконання рішень національних судів без прийняття цих змін буде неможливим.

Цей законопроект в цілому було позитивно оцінено експертами Департаменту з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального директорату з прав людини та правових питань Генерального секретаріату Ради Європи.

9 вересня 2011 року вказаний законопроект було прийнято Верховною Радою України за основу.

1.3. Щодо виконання рішення у справі «Харченко проти України»

10 лютого 2011 року Європейським судом було постановлено рішення у справі «Харченко проти України», яке 10 травня 2011 року набуло статусу остаточного. У цій справі Європейський суд констатував, серед іншого, порушення пунктів 1, 3 і 4 статті 5 («Право на свободу та особисту недоторканність») Конвенції у зв'язку з незаконністю та безпідставною тривалістю тримання заявника під вартою, а також порушення права особи на справедливий судовий розгляд без зволікань її заяви про звільнення.

Поряд із цим, Європейський суд зазначив, що він неодноразово визнавав наявність порушення цих положень Конвенції у справах щодо України. Крім того, до такої категорії скарг Європейський суд застосовує спрощену процедуру розгляду комітетом з трьох суддів за Протоколом № 14 до Конвенції, що свідчить про усталеність та безспірність відповідної практики Європейського суду.

При цьому, у вказаному вище рішенні Європейський суд зазначив, що порушення в Україні цих положень Конвенції є численними, що свідчить про існування в Україні системної проблеми. Тому, констатувавши порушення Конвенції у справі заявника та присудивши йому відповідне відшкодування, Європейський суд зобов'язав державу протягом шести місяців від дня набуття цим рішенням статусу остаточного, тобто до 10 листопада 2011 року, розробити та подати Комітету Міністрів Ради Європи, органу, який здійснює нагляд за виконанням рішень Європейського суду, стратегію вирішення цієї проблеми.


Проблеми, що призводять до постійної констатації Європейським судом порушення пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції, належать до законодавчої сфери та сфери судової практики.

Щодо законодавчої сфери слід зазначити, що необхідним є завершення роботи над проектом нового Кримінально-процесуального кодексу та його ухвалення Верховною Радою України.

Так, положеннями проекту Кримінально-процесуального кодексу України, підготовленого Робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, створеною відповідно до Указу Президента України від 17 серпня 2010 року № 820, серед іншого передбачено удосконалення процедури обрання запобіжного заходу порівняно з існуючою на сьогодні, покладення на суд обов'язку незалежно від наявності клопотань періодично розглядати під час судового розгляду питання доцільності продовження тримання особи під вартою, а також запровадження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

У серпні 2011 року вказаний проект КПК України передано Адміністрацією Президента України на розгляд Ради Європи, експертами якої підготовлено на початку листопада 2011 року експертний висновок. На цей час здійснюється переклад вказаного висновку українською мовою.

При   цьому   необхідною   умовою   належного   виконання   вказаного   «Пілотного рішення» є те, що положення нового Кримінально-процесуального кодексу відповідатимуть вимогам Конвенції та практики Європейського суду, що гарантуватиме уникнення порушень прав людини при застосуванні такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Щодо сфери судової практики було вжито наступні заходи:

виготовлено та опубліковано в «Офіційному віснику України» автентичний переклад рішення у справі «Харченко проти України». Крім того, переклад було надіслано Верховному Суду України, Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та апеляційним судам в усіх областях.

проведено круглі столи за участю суддів апеляційних судів та голів місцевих судів усіх областей (за винятком декількох). Ці заходи проводились Міністерством юстиції України за сприяння та за участі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Під час цих круглих столів було обговорено необхідність урахування норм Конвенції та практики Європейського суду в судовій практиці.

2.         Щодо боротьби проти катування та інших жорстоких, нелюдських або

таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання

У рамках вжиття заходів щодо створення національного превентивного механізму запобігання катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або такими, принижують гідність видам поводження та покарання 27 вересня 2011 року Указом Президента України № 950/2011 було затверджено Положення про Комісію з питань попередження катувань.

Цим Указом визначено, що Комісія з питань попередження катувань є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Президентові України, утвореним з метою сприяння виконанню Україною зобов'язань за Факультативним протоколом до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Основними завданнями Комісії є:

виявлення фактів катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання;


внесення  в  установленому  порядку  Президентові  України  пропозицій щодо їх припинення і запобігання повторенню;

участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері попередження катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання і внесення цих пропозицій у встановленому порядку Президентові України.

Крім того, на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від З листопада 2010 року № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» при Міністерстві внутрішніх справ України було утворено

Громадську раду. З метою підвищення ефективності участі громадськості в здійсненні контролю за дотриманням законності, створенні умов для демократизації та прозорості в діяльності   органів   та   підрозділів   внутрішніх   справ,   попередження   і   недопущення

порушень конституційних прав і свобод людини та громадянина Міністром внутрішніх справ України видано доручення щодо забезпечення створення при головних управліннях, управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та

Севастополі відповідних консультативно-дорадчих органів - громадських рад. На даний час процес формування громадських рад при територіальних органах внутрішніх справ триває.

Відповідно до наказу МВС від 21 квітня 2011 року № 154 створено Спеціальну спостережну комісію МВС України з питань дотримання прав людини, у рамках роботи якої визначено перелік першочергових завдань з узгодження та координації роботи, спрямованої на забезпечення функціонування механізму запобігання вчинення працівниками міліції протиправних дій, забезпечення належного розгляду звернень та скарг громадян, а також підготовки відповідних керівництву Міністерства пропозицій із зазначеного питання.

Крім того, наприкінці 2011 - початку 2012 року Радою Європи разом з Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у співпраці з Національною школою суддів та Асоціацією суддів України в рамках Спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи "Боротьба з проявами жорстокого поводження і безкарністю" планується проведення низки семінарів для суддів апеляційних судів щодо тлумачення Конвенції та застосування практики Європейського суду (на прикладі статті З Конвенції у співвідношенні зі статтями 5 і 6 Конвенції).

3. Щодо боротьби із захворюванням на туберкульоз

На розгляді у Верховній Раді України перебуває розроблений проект Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» (реєстраційний номер 6037), який регулюватиме дотримання Україною міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини у сфері протидії туберкульозу.

Зазначений законопроект підготовлений з урахуванням сучасної світової практики правового регулювання проблеми боротьби з туберкульозом та іншими інфекційними хворобами з метою забезпечення відповідного балансу між інтересами охорони громадського здоров'я (тобто, популяційного здоров'я, здоров'я окремих груп людей та населення в цілому) та індивідуальними правами кожної особи; створення правового підґрунтя для забезпечення ефективного лікування осіб, хворих на заразні форми туберкульозу; встановлення державних гарантій щодо надання медичної допомоги хворим на туберкульоз.

Проект Закону розроблено з урахуванням спеціальних рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я "Краща практика законодавства та нормативного регулювання в сфері боротьби з туберкульозом: індикатор політичної волі", виданих у травні 2001 року (WHODS/ТВ/2001.290).


ЗО червня 2010 року вказаний законопроект було прийнято у першому читанні. Наразі законопроект готується до другого читання.

Крім того, продовжується виконання Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках , метою якої є поліпшення епідемічної ситуації шляхом зниження показників захворюваності та смертності населення від туберкульозу, запобігання розвитку хіміорезистентного туберкульозу, підвищення ефективності лікування, удосконалення системи підготовки і перепідготовки медичних працівників, поліпшення лабораторної діагностики туберкульозу.

У 2011 році Міністерством охорони здоров'я було розроблено стратегію боротьби з туберкульозом на 2012-2016 роки, яка відображена у наступних проектах нормативно-правових актів:

-    проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 - 2016 роки», який подано на розгляд до Кабінету Міністрів України;

- проект Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 - 2016 роки», який знаходиться на погодженні в інших зацікавлених центральних органах виконавчої влади.

4.    Щодо покращення умов тримання осіб в установах досудового тримання під вартою та виконання покарань

Проблеми, які призводять до вказаного порушення, належать як до сфери адміністративної практики, так і до сфери законодавства та полягають у наступному:

переповненість камер для тримання вказаної категорії осіб;

відсутність належної вентиляційної системи та системи освітлення камер;

відсутність належних санітарно-гігієнічних умов;

відсутність бюджетного фінансування для забезпечення належних умов      тримання   осіб   в   установах   попереднього   ув'язнення   та   виконання покарань.

16 лютого 2010 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо забезпечення прав засуджених осіб в установах виконання покарань». Цей закон передбачає, серед іншого, збільшення житлової площі в камерах до 4 м2 на особу, що має бути реально забезпечено до 1 січня 2012 року.

Однак, наразі Державною пенітенціарною службою України розробляється законопроект про внесення змін до вказаного Закону з метою відстрочення виконання цієї вимоги до 1 січня 2015 року з огляду на фінансову та матеріально-технічну неможливість виконання цього законодавчого положення.

Крім того, законами України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачається збільшене у порівняні з минулими роками бюджетне фінансування пенітенціарної служби, яке спрямовувались на певні соціальні програми, зокрема щодо
покращення умов тримання, побутових умов і продовольчого та медичного забезпечення
осіб, які тримаються під вартою. Так, зокрема, у 2010 році таке фінансування становило 716909,6 тис. грн., що на 201373, 6 тис. грн. більше, ніж у 2009 році, а у 2011 році - 738314,1 тис. грн., що на 21 404, 5 тис. грн. більше, ніж у 2010 році.

5.     Щодо реформування системи охорони здоров'я

У рамках реформування системи охорони здоров'я Міністерством охорони здоров'я розроблено концепцію Загальнодержавної програми «Здоров'я 2020: український вимір». Наразі вказана концепція перебуває на стадії погодження із зацікавленими органами та найближчим часом буде подана до Кабінету Міністрів України.


У документі йдеться про необхідність подолання високого рівня поширеності хронічних неінфекційних захворювань, які зумовлюють передчасну смертність та складну демографічну ситуацію.

Пріоритетом програми є формування міжсектрального підходу в проведенні профілактичних заходів для усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження та зміцнення здоров'я населення, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я.

Оптимальним варіантом її реалізації є вжиття заходів з метою профілактики та раннього виявлення захворювань, здійснення контролю за перебігом захворювань та запобігання їх несприятливим наслідкам, формування системи громадського здоров'я, мотивація населення до здорового способу життя, запровадження заходів із реабілітації, організація спеціальних заходів із медичного забезпечення за окремими класами хвороб та нозологічними формами, що разом із проведенням реформи системи надання медичної допомоги забезпечить зниження потреби у медичній допомозі, раціональне використання ресурсів галузі, застосування солідарного принципу фінансування, підвищення якості та надання ефективної медичної допомоги, що призведе до покращання здоров'я та зниження первинної інвалідизації населення, загальної смертності та смертності населення у працездатному віці.

На виконання концепції розробляється відповідна програма.

Крім того, на виконання доручень Кабінету Міністрів України Міністерством охорони здоров'я розроблено проект Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування», який 24 листопада 2011 року було подано до Кабінету Міністрів України.

Також, на виконання Програми Президента України Януковича В.Ф. «Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» підготовлено і прийнято низку актів, реалізація яких спрямована на реформування системи охорони здоров'я в України.

Завдяки спільним зусиллям Кабінету Міністрів України, Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, МОЗ України, НАМН України за сприяння Адміністрації Президента України 7 липня 2011 року прийнято пріоритетний закон України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги».

Цей Закон визначає види медичної допомоги, що надаються у державних та комунальних закладах охорони здоров'я: екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована), третинна (високоспеціалізована) та заклади охорони здоров'я, які надають таку допомогу.

Законом передбачено запровадження системи направлень пацієнтів за видами медичної допомоги, що впорядкує надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги; введено поняття паліативної допомоги, яка надається пацієнтам на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань.

Закон закладає основи для запровадження договірних відносин у сфері охорони здоров'я, що сприятиме більш ефективному використанню бюджетних коштів, передбачає систему стандартів у сфері охорони здоров'я, яка включає державні соціальні нормативи та галузеві стандарти, формування мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, запровадження у практику контрактної формої регулювання трудових відносин з керівниками державних і комунальних медичних закладів, що підвищить їх відповідальність за результати діяльності закладів охорони здоров'я.

З метою забезпечення належної якості та доступності безоплатної вторинної медичної допомоги та ефективного використання ресурсів у сфері охорони здоров'я передбачено створення госпітальних округів.


Міністерством охорони здоров'я України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 № 1426-р «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги», підготовлено проект Закону України «Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги», який знаходиться на розгляді у Верховній Раді України (реєстраційний № 9387).

З метою адаптації законодавства України з надання екстреної медичної допомоги до європейських норм та налагодження нормальної співпраці на прикордонних територіях, під час розробки вищезазначеного проекту було вивчено законодавство багатьох європейських країн та країн-сусідів. Такої адаптації вимагає і проведення в Україні та Польщі Євро-2012.

Створення сучасної системи надання екстреної медичної допомоги в Україні пов'язано не тільки з медичними заходами, але у більшій мірі заміні принципів господарювання, фінансування, адміністративно-територіального підпорядкування.

Крім того, Міністерством охорони здоров'я України розроблено проект Закону України «Про особливості діяльності закладів охорони здоров'я» (реєстраційний № 9386) на виконання Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», доручень Уряду та на виконання Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги», прийнятого Верховною Радою України 7 липня 2011 року.

Розробка зазначеного проекту Закону обумовлена необхідністю чіткого окреслення правового поля для здійснення фінансово-господарської діяльності закладів охорони здоров'я всіх форм власності, а також визначення особливостей щодо здійснення цієї діяльності.

З метою приведення системи управління якістю медичної допомоги у відповідність із вимогами Європейського Союзу Міністерством охорони здоров'я було затверджено накази від 24.02.2010 № 163 «Про управління якістю медичної допомоги» та від 01.08.2011 «Про затвердження Концепції управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров'я в Україні на період до 2020 року».

6. Щодо боротьби з бідністю

Для забезпечення виконання завдання боротьби із бідністю на виконання Основних напрямів бюджетної політики на 2011 рік в поточному році забезпечено системне підвищення прожиткового мінімуму та рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Так, рівень забезпечення прожиткового мінімуму у 2011 році у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить для працездатних осіб 21 відсоток (202 грн.), що на 11 відсотків більше, ніж у 2010 році, для дітей - 50 відсотків (417 грн. для дітей віком до 6 років, 500 грн. для дітей віком від 6 до 18 років або на 56,8 та 88 відсотків відповідно більше, ніж у минулому році), для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів - 75 відсотків відповідного прожиткового мінімуму (575 грн.), що в середньому майже у 2 рази більше, ніж у 2010 році.

Крім того, розмір державної соціальної допомоги (в тому числі і максимальний), визначений відповідно до статті 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», збільшується у 2011 році щомісячно на кожну дитину віком від З до 13 років на 60 гривень, а на кожну дитину віком від 13 до 18 років - на 100 гривень.

У 2011 році суттєво збільшено видатки бюджету на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.

Обсяг субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та


тимчасової державної допомоги дітям встановлено у сумі 26,4 млрд.грн., або на 3,6 млрд.грн. більше, ніж спрямовано на цю мету у 2010 році. Зазначені кошти передбачені для забезпечення:

1) зростання розмірів допомоги при народженні та при усиновленні дитини

Так, з 1 січня 2011 року відповідно до законів України від 17 листопада 2009 року № 1723-VI та від 17 березня 2011 року № 3164-VI допомога при народженні дитини нараховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини.

З 8 квітня 2011 року допомога при народженні першої дитини з суми, кратної 22 розмірам прожиткового мінімуму, зросла до 30 розмірів прожиткового мінімуму; при народженні другої дитини - з суми, кратної 45 розмірам прожиткового мінімуму, до 60 розмірів прожиткового мінімуму, при народженні третьої та кожної наступної дитини - з суми, кратної 90 розмірам прожиткового мінімуму, до 120 розмірів прожиткового мінімуму.

2)  виплати допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомоги на дітей одиноким матерям, тимчасової державної
допомоги дітям.

Так, передбачено, що розміри зазначених державних допомог зростають відповідно до зростання розміру прожиткового мінімуму у поточному році.

3)      зростання розміру державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

4)      виплати державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам у розмірах, передбачених Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», але не менше, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, підвищення державних соціальних гарантій здійснюється комплексно, в рамках чинного законодавства у сфері соціального та пенсійного забезпечення з урахуванням соціально-економічного становища країни та фінансових можливостей Державного бюджету України.

 

Повернутись до списку публікацій

Версія для друку

Ще за розділом


“Архів документів”

26 листопада 2014 14:09
18 вересня 2014 12:09
26 червня 2014 16:06
19 червня 2014 13:57
19 червня 2014 13:52
10 червня 2014 09:59
22 травня 2014 12:21
06 травня 2014 09:29
05 травня 2014 17:37
27 березня 2014 12:33