Проект Закону України «Про мирні зібрання»
(реєстр. №2450 ), підготовлений до другого читання
Комітет на своєму засіданні 12.05.2010 року розглянув і ухвалив висновки щодо внесених суб’єктами права законодавчої ініціативи пропозицій і поправок до проекту Закону України про порядок організації і проведення мирних заходів (реєстр. № 2450) та ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України прийняти його в другому читанні та в цілому.
Відповідно до статті 117 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», Положення про порядок роботи у Верховній Раді України із проектами законів, постанов, інших актів Верховної Ради України ( затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України № 428 від 22 травня 2006 року) законопроект, підготовлений до другого читання, має бути завізований головою головного комітету, керівником секретаріату цього комітету, керівниками Головного юридичного управління і редакційного відділу Головного управління документального забезпечення Апарату Верховної Ради України.
Комітет в повному обсязі виконав процедури, пов’язані з візуванням порівняльної таблиці до проекту Закону України про порядок організації і проведення мирних заходів (реєстр. № 2450), підготовленого до другого читання, та надав згоду на оприлюднення його тексту.
На офіційному веб-сайті Верховної Ради України розміщені документи, які передбачені Регламентом Верховної Ради України щодо розгляду вищезгаданого законопроекту у другому читанні. А саме: Порівняльна таблиця до другого читання (03.06.2010); Текст законопроекту до другого читання (03.06.2010); Зауваження Головного юридичного управління (01.06.2010).
Свобода мирних зібрань є фундаментальним правом людини, що є основою демократичного суспільства. Цим зумовлюється надзвичайна важливість зазначеного законопроекту для суспільства, а також необхідність врахування громадської думки при розробці та прийнятті такого закону. До сьогодні в цій сфері не існувало законодавчого регулювання, воно запроваджується вперше в Україні .
Протягом кількох останніх років увага громадськості країни неодноразово приверталась до розв’язання цієї важливої проблеми. Верховна Рада України і Комітет, зокрема, у своїй законотворчій діяльності приділяли значну увагу даному питанню. Різними суб’єктами права законодавчої ініціативи вносились законопроекти спрямовані на врегулювання питання законодавчого забезпечення конституційного права громадян на мирні заходи та акції, порядок їх організації і проведення, проте жоден із них не знаходив підтримки в сесійному залі (в переважній більшості причиною тому була надмірна політизації цього питання).
В Україні в умовах зростання активності населення в політичному і громадському житті збільшується кількість мирних зібрань та акцій, в яких беруть участь представники усіх верств населення, громадських організацій і політичних партій. Як свідчить практика, немала частина цих заходів проходить з порушеннями порядку і організації їх проведення, що іноді приводить до безпорядків, чим порушується конституційне право громадян на вільне вираження своїх політичних релігійних, національних та інших поглядів і переконань, підтримки чи протесту.
Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).
У зв’язку з необхідністю законодавчого забезпечення реалізації права, встановленого статтею 39 Конституції України, Міністерством юстиції розроблено проект Закону України „Про порядок організації і проведення мирних заходів», (реєстр. № 2450), внесений до Верховної Ради Кабінетом Міністрів України і 3 червня 2009 року прийнятий у першому читанні .
Для підготовки зазначеного законопроекту до другого читання була створена робоча група у складі представників Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України на чолі з першим заступником Голови Комітету Тараном В.В. В ході підготовки в засіданнях робочої групи брали участь представники громадських організацій та політичних партій, які звернулись до Комітету із пропозиціями щодо вдосконалення законопроекту прийнятому у першому читанні, зокрема, Українська Гельсінська Спілка з прав людини,Українська партія УНП, Конгрес українських націоналістів, УНА-УНСО, Рух, та ін.
Під час підготовки законопроекту до другого читання, як видно з його тексту, положення ряду статей зазнали суттєвих змін з метою їх приведення у відповідність до Конституції України. Врахована переважна більшість пропозицій, що надійшли від суб’єктів права законодавчої ініціативи, представників громадськості, Головного науково-експертного управління та Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України.
Крім того, при доопрацюванні законопроекту враховувались положення міжнародних стандартів щодо свободи мирних зібрань. Зокрема, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, Керівних принципів із свободи мирних зібрань, підготовлених Радою експертів з питань свободи мирних зібрань Бюро по демократичним інститутам і правам людини ОБСЄ, Спільного висновку Венеціанської комісії і Бюро по демократичним інститутам і правам людини ОБСЄ щодо цього проекту, прийнятого у першому читанні, який надійшов до Комітету від Міністерства закордонних справ України 25 грудня 2009 р.
Розробка даного законопроекту обумовлена потребою чіткого визначення порядку організації і проведення мирних зібрань, прав і обов’язків організатора і учасників мирного зібрання, повноважень органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, поряду повідомлення про проведення мирних зібрань.
Слід зазначити, що в законопроекті закладено демократичні засади при організації і проведенні мирних заходів та акцій про що засвідчує і важливий у цьому напрямку концептуальний підхід – положення проекту закладають повідомний характер.
Внаслідок доопрацювання Комітетом запрпоновані наступні зміни до прийнятого у першому читанні проекту Закону:
1. Змінено назву проекту з “Про порядок організації і проведення мирних заходів” на назву “Про мирні зібрання», що відповідає загально прийнятому терміну ( Враховано зауваження Венеціанської комісії).
2. Стаття перша проекту доповнена новими визначеннями «контрзібраня», «одночасне та спонтанне мирне зібрання», які вживаються в такому значенні:
4) контрзібрання - мирне зібрання, що проводиться одночасно з іншим мирним зібранням, основною метою проведення якого є вираження позиції, відмінної від позиції учасників іншого мирного зібрання, що проводиться одночасно в цьому самому місці;
7) одночасне мирне зібрання – мирне зібрання, що проводиться у один і той самий час з іншим мирним зібранням у одному і тому самому місці, яке не має на меті вираження позиції, відмінної від позиції учасників іншого мирного зібрання;
10) спонтанне мирне зібрання – незаплановане мирне зібрання, що проводиться виключно за ініціативою громадян, спричинене подією, яка має важливе значення для суспільства та яку неможливо було завчасно передбачити і організувати проведення мирного зібрання.
Пропозиція внесена народними депутатами членами Комітету у відповідності із рекомендаціями Керівних принципів із свободи мирних зібрань, Бюро по демократичним інститутам і правам людини ОБСЄ та відповідно до висновку Венеціанської комісії, пункт «е» якого передбачає, що законопроект має враховувати одночасні (контрзібрання) і спонтанні мирні зібрання.
Законопроект також доповнено визначенням терміну «громадяни», яке вживається в законі в такому значенні: - це громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Ця норма приведена у відповідність із ст.26 Конституції України .
3. У статті 4 уточнено коло осіб, які можуть бути організаторами мирного зібрання, зокрема, законопроектом передбачено, що організатором мирного зібрання може бути громадянин та/або об’єднання громадян, заклад, підприємство, установа, організація.
Неповнолітня особа віком від 14 років може бути організатором мирного зібрання з метою захисту своїх прав за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Письмова згода не вимагається, якщо відповідно до закону особа набула повної цивільної дієздатності або їй була надана повна цивільна дієздатність.
Запропоновані зміни були внесені відповідно до положень Конституції, міжнародних договорів та інших законів України, що регулюють відносини у цій сфері .
Статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.
Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.
При доопрацюванні зазначених норм також враховувались положення Керівних принципів: всі люди рівною мірою мають право на реалізацію свободи мирних зібрань. При регулюванні свободи мирних зібрань відповідальні органи влади зобов’язані не допускати дискримінації у відношенні до будь-якої особи або групи осіб за будь-якою ознакою, в тому числі за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану тощо. Право на свободу організації публічних (мирних) зібрань і участь у них має бути гарантовано як окремим особам, так і організаціям; представникам меншин і корінного населення, громадянам і не громадянам (в тому числі особам без громадянства, біженцям, іноземцям, мігрантам, туристам); чоловікам та жінкам; а також особам, не наділеним повною правоздатністю, в тому числі особам з психічними розладами.
Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Частиною першою статті 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Також Керівними принципами передбачено, що закон має визнавати право дитини на організацію мирних зібрань і участь у них. З урахуванням здібностей дітей, що розвиваються, право дітей на організацію мирних зібрань може бути обмежено, наприклад, шляхом встановлення певного мінімального віку для організаторів, або вимоги про отримання згоди їх батьків або опікунів.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Цивільного кодексу України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Згідно з частинами першою, другою статті 1179 Цивільного кодексу неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини;
4. У статті 5 і 6 уточнено права та обов’язки організатора та учасників мирного зібрання.
За пропозицією членів Комітету, з урахуванням зауважень громадськості із законопроекту вилучена норма щодо обов’язку організатора мирного зібрання зупиняти або припиняти проведення мирного зібрання за певних обставин. Оскільки ця норма могла б слугувати обмеженню права громадян на свободу мирних зібрань.
5. У статті 7 змінено положення проекту Закону, якими визначено порядок подання повідомлення про проведення мирного заходу.
У законопроекті передбачено, що організатор мирного зібрання письмово повідомляє про проведення мирного зібрання органи виконавчої влади та/чи органи місцевого самоврядування завчасно, але не пізніше як за чотири робочих дні до його початку. Ця вимога не поширюється на проведення спонтанного мирного зібрання.
Пропозиція внесена народними депутатами членами Комітету у відповідності із ст. 39 Конституції України та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001р.
Конституційний Суд України у пункті 2 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2001 року № 4-рп (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання), розглядаючи питання щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій - масових мирних зібрань, - зазначив, зокрема, що проводити збори, мітинги, походи і демонстрації громадяни можуть за умови обов'язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами через організаторів масових зібрань. Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань - це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання.
Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян. Упродовж цього строку зазначені органи мають здійснити і ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей. У разі необхідності органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо.
Важливим доповненням до цієї статті є положення, запропоноване народним депутатами про те, що норма про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування не поширюється на проведення спонтанного мирного зібрання. Оскільки спонтанне мирне зібрання виникає стихійно, спричинене подією, яка має важливе значення для суспільства, та яку неможливо було завчасно передбачити а відтак організувати його проведення.
6. Статтю 8 доповнено частинами 3,4 і 5 такого змісту:
3. До повідомлення додається копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство організатора мирного зібрання (для іноземців та осіб без громадянства також документ, що засвідчує законні підстави перебування в Україні).
4. У разі якщо повідомлення подається неповнолітньою особою віком від 14 років, до нього додається письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників неповнолітнього організатора мирного зібрання.
5. Організатор мирного зібрання має право зазначати у повідомленні додаткову інформацію, а також додавати до нього інші документи.
Ці норми спрямовані на підтвердження даних про осіб, які є організаторами мирного зібрання, зазначених у повідомленні про проведення мирного зібрання.
7. Статтю 9 доповнено новою частиною, якою передбачено місця, де не допускається проведення мирних зібрань.
До місць, в яких не допускається проведення мирного зібрання, належать:
1) територія, що прилягає до небезпечних виробничих об’єктів та до інших об’єктів, експлуатація яких потребує додержання спеціальних правил техніки безпеки;
2) територія смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, поблизу магістральних трубопроводів, що здійснюють транзит нафти, газу та продуктів їх переробки;
3) територія, що використовується у військових цілях, і місця, розташовані ближче ніж за три метри до меж цієї території;
4) територія прикордонних зон;
5) місця, розташовані ближче ніж за три метри до меж територій кримінально-виконавчих установ закритого типу.
На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об’сктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку.
Проаналізувавши міжнародну законодавчу базу у сфері організації та проведення мирних зібрань, членами Комітету запропоновано конкретизувати зміст частини першої статті 9, а саме визначити місця, в яких не допускається проведення мирних зібрань. Також доповнено статтю положенням про те, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування доводять до відома організатора і учасників мирних зібрань інформацію щодо переліку місць, в яких проведення мирних зібрань не допускається згідно з законом.
8. Змінена редакція статті 7 щодо заборони фінансування та здійснення матеріально-технічного забезпечення проведення мирного зібрання:
1) іноземцем, особою без громадянства (крім організатора мирного зібрання);
2) анонімним жертводавцем (юридичною або фізичною особою);
3) органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування;
4) закладом, підприємством, установою, організацією державної та комунальної форм власності.
Редакція статті змінена з урахуванням пропозицій Головного юридичного Управління, ця редакція не змінила змісту статті,прийнятій у першому читанні.
9. Змінена редакція статті 12.
За пропозицією членів Комітету у доопрацьованій редакції ст. 12 більш чітко визначені повноваження органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування із забезпечення мирних зібрань в тому числі одночасних і контрзібрань.
Зокрема, частиною другою цієї статті передбачено, що у разі надходження повідомлень про проведення мирних зібрань в одному і тому самому місці, в один і той самий час орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування негайно, але не пізніше однієї доби з моменту одержання повідомлень:
інформує організатора мирного зібрання про те, що в зазначеному місці в цей самий час вже передбачено проведення іншого мирного зібрання;
пропонує організаторам мирних зібрань дійти згоди щодо зміни місця або часу їх проведення.
При одночасному проведенні мирних зібрань орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування на відповідній території вживає необхідних заходів щодо забезпечення проведення таких мирних зібрань з метою недопущення конфліктних ситуацій, які можуть перешкоджати проведенню та досягненню цілей мирних зібрань.
3. При здійсненні заходів, передбачених частинами першою та другою цієї статті, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не має права:
1) відмовити в реєстрації повідомлення про проведення мірного зібрання;
2) давати оцінку доцільності проведення мирного зібрання;
3) підтримувати одну з сторін у разі проведення контрзібрань;
4) забороняти або обмежувати свободу вибору місця, часу чи маршруту мирних зібрань;
5) перешкоджати досягненню мети проведення мирного зібрання.
Запропоновані членами Комітету доповнення до ст. 12 передбачають чітке визначення повноважень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування при проведенні мирних зібрань, зокрема одночасних і контрзібрань.
Із редакції, прийнятої у першому читання вилучена норма щодо призначення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування свого уповноваженого представника .
Внесені зміни узгоджені з положеннями Керівних принципів ОБСЄ, згідно з якими у випадку надходження повідомлень про проведення двох і більше зібрань в одному і тому ж місці, в один і той же час, органам виконавчої влади слід докласти максимум зусиль для забезпечення їх проведення;
10. Змінена редакція статті 13.
Положення статті 13, прийнятої у першому читанні, частково враховані в редакції ст.12 стосовно повноважень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування із забезпечення проведення мирного зібрання.
Натомість у новій редакції статті 13 чітко визначені обов’язки органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування для забезпечення проведення спонтанного мирного зібрання на відповідній території:
1) направити за місцем проведення спонтанного мирного зібрання свого представника з метою оцінки ситуації на місці та для організації і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення його проведення;
2) негайно повідомити орган внутрішніх справ та учасників спонтанного мирного зібрання про заходи із забезпечення проведення спонтанного мирного зібрання.
Разом з тим заходи із забезпечення проведення спонтанного мирного зібрання мають передбачати:
1) організацію проведення спонтанного мирного зібрання;
2) охорону і забезпечення безпеки, як учасників мирного зібрання, так і інших осіб, які знаходяться на території проведення спонтанного мирного зібрання;
3) взаємодію уповноваженого представника органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з органом внутрішніх справ і з учасниками спонтанного мирного зібрання під час його проведення.
Ця норма запропонована членами Комітету у відповідності з міжнародним стандартами щодо свободи мирних зібрань та висновку Венеціанської комісії, надасть можливість проведення спонтанного мирного зібрання та забезпечити громадський порядок у разі його проведення споння.
Оскільки в попередній ст.12 законопроекту вилучені положення про представника органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, то відтак і в ст. 13, прийнятій у першому читанні, вилучені норми про його права, зокрема щодо можливості приймати рішення про зупинення мирного заходу. (Приведено у відповідність із ст.39 Конституції України).
11. Змінена редакція статті 14
За пропозицією членів Комітету у ст.14 більш чітко визначені повноваження органу внутрішніх справ із забезпечення проведення мирного зібрання а саме він :
1) сприяє проведенню мирного зібрання з додержанням встановлених законодавством вимог, невідкладно інформує орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про обставини, дії чи інші публічні прояви, що вказують на підготовку або проведення спонтанного мирного зібрання;
2) забезпечує за сприяння організатора мирного зібрання та органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування громадський порядок і безпеку людей, а також додержання законності під час проведення цього зібрання;
3) здійснює за необхідності спільно з підрозділами Державної автомобільної інспекції відповідно до законодавства супроводження учасників мирного зібрання, тимчасове обмеження або зміну маршрутів руху транспорту, встановлення спеціальних знаків;
4) під час проведення контрзібрань і одночасних мирних зібрань забезпечує розведення сторін на безпечну відстань одну від одної, при цьому, не обмежуючи сторони в праві одночасного проведення мирного зібрання на даній території;
5) у разі необхідності вживає інші заходи, пов’язані з забезпеченням громадського порядку і безпеки громадян під час його проведення відповідно до Закону України «Про міліцію».
12. Статті 15,16,і 17 прийняті у першому читанні вилучені
( ст. 15 Підстави і порядок зупинення проведення мирного заходу ,
ст. 16. Підстави для припинення проведення мирного заходу,
ст.17. Порядок припинення мирного заходу)
У відповідності з цими статтями представникові органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування надавалось право за певних обставин зупиняти проведення мирного заходу.
З метою запобігання порушення прав громадян на свободу мирних зібрань, за пропозицією народних депутатів членів Комітету ці норми вилучені із законопроекту, як такі, що суперечать ст. 39 Конституції України, якою, зокрема, передбачено, що обмеження щодо реалізації права на проведення мирних зібрань може встановлюватись судом відповідно до Закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
13. Проектом Закону стаття 15 викладена в новій редакції, якою передбачено, що :
1. Обмеження щодо реалізації права на проведення мирного зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
2. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який отримав повідомлення про намір проведення мирного зібрання, має право у встановленому законом порядку звернутися до суду з позовною заявою. У разі подання позовної заяви орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування невідкладно, але не пізніше однієї доби з моменту її подання повідомляє про це організатора мирного зібрання.
3. Позовна заява про обмеження проведення мирного зібрання або про заборону його проведення чи про усунення обмежень у реалізації права на їх проведення розглядається судом у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
4. Право громадян на проведення мирного зібрання в умовах надзвичайного чи воєнного стану може бути обмежено в порядку, встановленому законами України „Про правовий режим надзвичайного стану ” та „Про правовий режим воєнного стану ”.
Довідково:
Частинами першою, п’ятою статті 182 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).
Суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Згідно з частиною першою статті 183 Кодексу адміністративного судочинства організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань мають право звернутися до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання з боку органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, повідомлених про проведення таких заходів.
14. Змінено редакцію Прикінцевих положень
Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через 90 днів з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом 90 днів з дня опублікування цього Закону підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом.