26 листопада 03:01
Заява членів Комітету докладніше
21 листопада 16:55
Відбулось громадське обговорення проекту Закону України «Про національні меншини (спільноти) України» докладніше
17 листопада 20:34
Заява членів Комітету щодо необхідності створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, притягнення Російської Федерації до відповідальності за скоєння воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду докладніше
15 листопада 12:42
Відбулось засідання Комітету докладніше
03 листопада 13:05
Відбулось засідання Комітету докладніше
19 жовтня 18:19
Заява членів Комітету щодо необхідності визнання російської федерації спонсором тероризму та створення спеціального трибуналу з розслідування злочинів російської агресії докладніше
18 жовтня 19:19
Прийнято за основу урядовий законопроект про внесення змін до законів України "Про громадянство України" та "Про забезпечення функціонування української мови як державної" щодо умов прийняття до громадянства України докладніше
17 жовтня 13:01
Відбулось засідання Комітету докладніше
30 квітня 2013, 11:10

Протокол засідання Комітету № 6 від 11 квітня 2013 р.

 

Протокол № 6

засідання Комітету Верховної Ради України

з питань прав людини, національних меншин

і міжнаціональних відносин

 

 

 

 

                                                                                                                                                                                                11 квітня 2013 року  11.00

 

 

 

ГОЛОВУЄ: Голова Комітету Пацкан В.В.

Секретарем засідання обрано одноголосно Луценко І.С.;

ПРИСУТНІ:

народні депутати України – Бенюк Б.М., Джемілєв М., Луценко І.С.,  Самойленко В.П., Шевченко А.В., (відсутні – Гайдош І.Ф., Герман Г.М., Попеску І.В.);

працівники секретаріату Комітету - Сімон В.П., Пантєлєєва О.О.

 

ЗАПРОШЕНІ та ПРИСУТНІ на засіданні згідно з списком, що додається (додаток № 1 до протоколу)

 

ПОРЯДОК  ДЕННИЙ

 

1.Про стан виконання державної Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 637»

 

СЛУХАЛИ: Голову Комітету Пацкана В.В. про стан виконання державної Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 637».

 

З даного питання виступили з доповідями:

Плакся Петро Дмитрович - директор Департаменту захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, Міністерство соціальної політики України;

 

Кенжалієв Рефат Піритович - голова Республіканського комітету Автономної Республіки Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян;

Джемілєв Мустафа – народний депутат України, Голова підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій, Голова меджлісу кримськотатарського народу.

 

В обговоренні питання взяли участь:

Плакіда В.Т. - Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим;

Абдураімов Енвер Елімдарович - Голова Постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян;

Андрисек Олдріх – Регіональний представник УВКБ ООН в Білорусі, Молдові та Україні;

Німетуллаєв Сейтумер Нурідинович - голова Генічеської районної державної адміністрації, Херсонська область;

         Безазієв Лентун Романович - депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голова Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України;

         Сумуліді Микола Георгійович -  депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голова правління Федерації греків Криму;

         Дучева Міланія Кирилівна - голова правління Республіканського об’єднання депортованих болгар Криму ім. Братів Стоянових;

         Нейзман Катерина Михайлівна - представник Республіканського товариства «Земляцтво депортованих німців Криму»;

         Полканов Дмитро Юрійович - голова Асоціації кримських караїмів;

         Казарін Володимир Павлович – голова «Кримського республіканського об’єднання міжнаціональної злагоди»;

         Чубаров Рефат Абдурахманович - депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, перший заступник Голови Меджлісу кримськотатарського народу;

         Теміргалієв Рустам Ільмирович – депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

         Шевченко Андрій Віталійович    Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

 

Заслухавши інформацію, у Комітеті відзначили, що за умов продовження процесів репатріації, залишаються невирішеними низка політичних, соціальних, економічних, культурних проблем депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, найбільш чисельними серед яких є представники кримськотатарського народу.

Учасники засідання звернули увагу на: несвоєчасне та не в повному обсязі фінансування Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство; порушення строків виконання намічених заходів або їх невиконання взагалі; неефективне освоєння бюджетних коштів та управління майном, спорудженим за бюджетні кошти; відсутність правового унормування порядку та умов передачі майна, збудованого за державні кошти, у комунальну власність чи на баланс спеціалізованих підприємств для подальшої експлуатації та технічного обслуговування.

За цих умов вкрай важливим для ефективного вирішення проблем в облаштуванні та соціальній адаптації репатріантів є відновлення фінансування Програми в передбачених нею обсягах та погашення кредиторської заборгованості, оптимізація витрат з Державного бюджету шляхом виключення непріоритетних і неефективних затрат.

Члени Комітету висловили занепокоєння з приводу штучного нагнітання напруги в міжетнічних відносинах у регіоні, упередженого ставлення до репатріантів, зокрема з числа прихильників Меджлісу кримськотатарського народу, при розгляді питань про виділення їм земельних ділянок, кадрового добору в органах влади Автономної Республіки Крим.

З метою збереження міжнаціональної злагоди необхідно здійснити заходи щодо відбудови системного діалогу та взаємодії влади з органами самоорганізації депортованих за національною ознакою осіб, зокрема з делегатами Курултаю та Меджлісом кримськотатарського народу.

Вирішення проблем депортованих є невід’ємною частиною державної етнонаціональної політики України. Для посилення ефективності регулювання міжетнічних відносин, створення рівних умов для реалізації прав усіх етнічних спільнот України, забезпечення суспільно-політичної стабільності є потреба у прийнятті Концепції державної етнонаціональної політики, яка має дати єдине правове визначення таких базових понять як «українська нація», «корінні народи», «національні меншини», представницьких органів етнічних спільнот, як наприклад Меджліс кримськотатарського народу, розуміння принципів, цілей, напрямів державної політики у цій сфері.

Також члени Комітет відзначили, що нинішні масштаби проблем у сфері відновлення прав репатріантів, вкрай обмежені фінансово-економічні можливості нашої держави переконливо свідчать про неможливість їх вирішення лише зусиллями і ресурсами України. У зв’язку з цим народні депутати підтримали озвучену ідею про необхідність залучення міжнародної допомоги у цій сфері. За повідомленням Голови Підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій, Голови Меджлісу кримськотатарського народу Джемілєва Мустафи міжнародна спільнота, зокрема ОБСЄ, уряди держав-членів Європейського Союзу, США, Канади, Туреччини, висловились про готовність надати Україні допомогу у вирішенні проблем депортованих за національною ознакою осіб, яка має носити послідовний  і програмний характер. Проблемні питання та шляхи їх вирішення можуть бути обговорені в Україні в рамках Міжнародного форуму з питань відновлення прав раніше депортованих кримських татар та осіб інших національностей, з ініціативою проведення якого виступив Меджліс кримськотатарського народу. Для проведення такого заходу на державному рівні необхідно заручитися підтримкою Президента України та Уряду.

 

За підсумками розгляду питання

УХВАЛИЛИ:

1. Взяти до уваги заслухану інформацію про стан виконання державної Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 637.

2. Розглянути внесені пропозиції щодо необхідності врегулювання на законодавчому рівні правового статусу осіб, депортованих за національною ознакою, визначення державних гарантій щодо їх соціальної підтримки під час підготовки до розгляду у другому читанні проекту Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», реєстр. № 0921.

3. Доручити секретаріату Комітету підготувати лист до Міністерства закордонних справ України про вжиття невідкладних заходів стосовно пролонгації Бішкекської Угоди на новий період.

4. На наступне засідання Комітету доручити секретаріату Комітету підготувати листи до:

1) Президента України з проханням розглянути проблеми репатріантів на засіданні Ради національної безпеки і оборони України та сприяти у проведенні на державному рівні Міжнародного форуму з питань відновлення прав раніше депортованих кримських татар і осіб інших національностей;

2) Кабінету Міністрів України з пропозицією:

забезпечити належне фінансування та своєчасне і в повній мірі виконання заходів Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р.      № 637;

прийняти необхідні нормативно-правові акти щодо управління майном, спорудженим за державні кошти, та їх балансоутримання;

підтримати проведення на державному рівні Міжнародного форуму з питань відновлення прав раніше депортованих кримських татар та осіб інших національностей;

на основі узагальнення європейської практики та відповідно до міжнародних стандартів розробити і внести на розгляд Верховної Ради України  проект Закону України про Концепцію державної етнонаціональної політики України;

3) Ради міністрів Автономної Республіки Крим з пропозицією:

забезпечити належне фінансування та виконання заходів Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 637;

налагодити тісну співпрацю з органами самоорганізації та громадськими об’єднаннями депортованих за національною ознакою осіб;

4) Генеральної прокуратури України щодо проведення ретельної перевірки правомірності пропозицій щодо оптимізації процесу виділення земель на полянах протеста в Сімферополі і Сімферопольському районі та вжиття заходів щодо недопущення дискримінації громадян, розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

 

Таке рішення підтримано усіма присутніми на засіданні членами  Комітету.

Стенограма засідання Комітету додається (додаток №2 до протоколу).

 

 

 

 

 

Голова Комітету                                                                                Пацкан В.В.

 

 

Секретар засідання                                                                          Луценко І.С.

 

 

 

 

 

Додаток № 1

до протоколу № 6 засідання Комітету Верховної Ради України  з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин

11 квітня 2013 року

 

 

 

СПИСОК

ЗАПРОШЕНИХ ТА ПРИСУТНІХ НА ЗАСІДАННІ КОМІТЕТУ

 

1.           Наливайченко Валентин Олександрович - Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (відсутній)

2.           Мочков Олександр Борисович - Секретар Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та інформаційних технологій 

3.           Пилипчинець Олег Васильович – помічник-консультант народного депутата України Пацкана В.В.

4.           Скорик Олексій Борисович - помічник-консультант народного депутата України Джемілєва М., Генеральний директор Фонду Розвитку Криму

5.           Шарова Наталія Іванівна – керівник регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Автономній Республіці Крим

6.           Плакіда Віктор Тарасович - Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим

7.           Іоффе Григорій Адольфович – Заступник Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим (відсутній)

8.           Могильов Анатолій Володимирович – Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим (відсутній)

9.           Абдураімов Енвер Елімдарович – Голова Постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим з міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян

10.       Бахарєв Костянтин Михайлович — голова Постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань нормотворчої діяльності, організації роботи Верховної Ради і у зв`язках із громадськістю

11.       Косарєв Валерій Євгенович — голова Постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань освіти, науки, молоді та спорту

12.       Сумуліді Микола Георгійович – Заступник Голови Постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим з міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян, Голова правління Федерації греків Криму

13.       Каракулькін Андрій Володимирович – секретар Постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим з міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян

14.       Арабаджієв Володимир Іванович – депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, член Постійної комісії  з міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян (відсутній)

15.       Безазієв Лентун Романович - депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голова Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України

16.       Гафаров Едіп Саідович – депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, член Постійної комісії  з міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян

17.       Кубалов Казбек Таймуразович – депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, член Постійної комісії  з міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян (відсутній)

18.       Мардоян Фрунзе Амазаспович – депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, член Постійної комісії  з міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян (відсутній)

19.       Темиргалієв Рустам Ільмирович – депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим

20.       Чубаров Рефат Абдурахманович - депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу

21.       Андрисек Олдріх – Регіональний представник УВКБ ООН в Білорусі, Молдові та Україні

22.       Плечко Дмитро – радник з правових питань Представництва УВКБ ООН

23.       Абдулганієв Куртмолла – програмний менеджер Представництва ПРООН у Криму

24.       Чабук Алі  - спеціаліст по програмі розвитку мікропідприємств для осіб, які постраждали від торгівлі людьми Представництва МОМ в Україні

25.       Плакся Петро Дмитрович - Директор Департаменту захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, Міністерства соціальної політики України

26.       Верченко Олексій Віталійович – Представник Міністерства закордонних справ України у Сімферополі

27.       Татарцев Сергій Валентинович – заступник Представника Міністерства закордонних справ України у Сімферополі

28.       Гончарова Наталія Георгіївна – Міністр освіти і науки, молоді і спорту Автономної Республіки Крим (відсутня)

29.       Плакіда Альона Олександрівна – Міністр культури Автономної Республіки Крим (відсутня)

30.       Кенжалієв Рефат Перітович - Голова Республіканського комітету Автономної Республіки Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян    

31.       Сулєйманова Зарєма Сєйярівна – завідуюча сектором освіти кримськотатарською мовою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим (відсутня)

32.       Поліщук Юрій Борисович – головний спеціаліст відділу спеціалізованої медичної допомоги Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України

33.       Бернадська Еліна Володимирівна - завідувач сектору у справах національностей Севастопольської міської державної адміністрації

34.       Німетуллаєв Сейтумер Нурідинович - голова Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області

35.       Хорунжа Тетяна Константинівна - представник Конгресу національних товариств України

36.       Ліхачьов Вячеслав Андрійович - представник Конгресу національних товариств України (відсутній)

37.       Казарін Володимир Павлович - представник «Кримського республіканського об’єднання міжнаціональної злагоди» 

38.       Дучева  Міланія Кирилівна – Голова правління Республіканського об’єднання депортованих болгар Криму ім. Братів Стоянових

39.       Абажер Іван Іванович – Голова правління Кримського республіканського товариства болгар ім. П.Хілендарського (відсутній)

40.       Павичев Іван Савелійович – представник Кримського республіканського товариства болгар ім. П.Хілендарського (відсутній)

41.   Мелконян Вагаршак Мисакович - голова Кримського вірменського товариства (відсутній)

42.      Григорянц Володимир Єрвандович – представник Кримського вірменського товариства (відсутній)

43.       Пападаполус Марія – перший заступник голови правління Федерації греків Криму

44.       Нейзман Катерина Михайлівна - представник Республіканського товариства «Земляцтво депортованих німців Криму» «Ландсманншафт»

45.       Гемпель Юрій Константинович - Представник Республіканського товариства німців Криму «Відергебурт»

46.       Полканов Дмитро Юрійович – Голова Асоціації кримських караїмів «Кримкарайлар»

47.       Топорков Олександр Геннадійович - представник Асоціації кримських караїмів «Кримкарайлар»

 

 

 

                                                                                                          Додаток № 2

до протоколу № 6 засідання Комітету Верховної Ради України  з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин

                                                                                                                   11 квітня 2013 року

 

 

СТЕНОГРАММА

виїзного засідання Комітету Верховної Ради України

з питань прав людини, національних меншин і

міжнаціональних відносин

(11 квітня 2013 року)

 

 

ПАЦКАН В.В. Доброго дня, шановні колеги! Комітет зі справ людини, національних меншин та міжнаціональних відносин сьогодні проводить своє виїзне засідання. Ми раді вас вітати, раді бути у вас. Нам дуже приємно, що такий склад наших комітетських слухань. Сьогодні своє виїзне засідання ми проводимо за темою „Про стан виконання Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2015 року”. Програму затверджено постановою Кабінету Міністрів від 11 травня 2006 року за №637.

Перед тим, як розпочати наші комітетські слухання, хотів би представити себе і своїх колег, які присутні безпосередньо тут. Валерій Васильович ПАЦКАН, голова комітету з питань прав людини і національних меншин та міжнаціональних відносин. Перший заступник голови комітету — Шевченко Андрій Віталійович. Заступник голови комітету — Луценко Ірина Степанівна. Голова підкомітету — Мустафа Джемілєв. Голова підкомітету Самойленко Василь Петрович і голова підкомітету Бенюк Богдан Михайлович. Також хотів би вам... наших гостей, які нас приймають сьогодні. Це Абдураїмов Енвер Елемдарович — голова Постійної комісії Верховної Ради АРК з питань міжнаціональних відносин і проблем депортованих татар; Бахарєв Костянтин Михайлович — голова Постійної комісії Верховної Ради АРК з питань нормотворчої діяльності, організації роботи Верховної Ради і у зв`язках із громадськістю і Косарєв Валерій Євгенович — голова Постійної комісії Верховної Ради АРК з питань освіти, науки, молоді та спорту. Ще у нас присутній народний депутат України Мичко(?) Олександр Борисович. Перед тим, як розпочати наше засідання, хотів би подякувати за люб`язне прийняття Автономній Республіці Крим, а саме тим людям, які прийняли участь і організували нам... надали нам своє приміщення тут. Раді всіх вітати на сьогоднішньому нашому заході і хотів би розпочати наші комітетські слухання.

Хочу зауважити, що сьогодні Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин має кворум і ми сьогодні готові ухвалити рішення на виїзному засіданні комітету. Прошу вибачення, ще не представив: у нас регіональний представник УВКБ ООН в Республіці Бєлорусь, Республіці Молдова та України Олдріх Андресик. Дуже приємно, раді Вас бачити. Вибачте, будь ласка, Віктор Тарасович Плакіда Представник Президента в Автономній Республіці Крим. Просто я не знав, що Ви уже появились (неразборчиво).

Перш за все, хотів би проінформувати вас про регламент сьогоднішньої нашої роботи. Ми плануємо розпочати нашу роботу об 11 годині, тобто розпочали її своєчасно, плануємо її завершити близько 14 години. Для виголошення основної доповіді представнику головного виконавця державної програми пропонується відвести 20 хвилин, для представника Республіканського комітету Автономної Республіки Крим у справах межнаціональних відносин і депортованих громадян ― до 15 хвилин, всі інші виступи ― до 5 хвилин. Хочу зауважити, що всі виступи сьогоднішні у нас стенографуються, будуть зафіксовані, і ми в роботі комітету обов′язково будемо їх використовувати.

Питання, яке винесене нами сьогодні на засідання, є дуже актуальним. Ми маємо багато невирішених питань у цій сфері ― у сфері відновлення прав репатріантів, їх розселення та облаштування. Всі ми знаємо, що проблема депортованих за національною ознакою є однією з найболючіших проблем, які дісталися нам від Радянського Союзу. Політика депортації цілих народів та етнічних груп, примусові переселення людей за національною ознакою зі своїх історично обжитих місць здійснювалася грубими формами і в грубий метод. Обмеження, порушення прав цих людей на той момент були надмірно в жорсткий спосіб... Ніхто не враховував на той момент права людини, ніхто не розцінював і не враховував, як вони будуть в подальшому, як складеться в подальшому їхня доля. Але на сьогоднішній момент ми змушені і ми в змозі вплинути на цю проблематику. Нам є багато над чим подумати, є багато над чим попрацювати. І ми сьогодні розуміємо, що на законодавчому рівні як комітет ми мусимо вплинути чи допомогти вплинути на цю ситуацію.

В комітеті зараз триває робота над підготовкою до розгляду у другому читанні закону України „Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”, внесеного народним депутатом, членом нашого комітету Джемілєвим Мустафою. Яка складеться подальша доля цього закону, будуть вирішувати і ті напрацювання, які будуть у нас сьогодні тут. Ми би хотіли, щоби... і будемо намагатись у верховній залі, щоби цей закон був проголосований.

Є питання, які потребують вирішення і на міжнародному рівні. Ми знаємо, що статус депортованих осіб регламентувався і керувався Бішкекською угодою. Вона була пролонгована до 10 років. В кінці травня цього року термін пролонгації закінчується. Ми зі сторони комітету розуміємо, що ті країни, які взяли на себе зобов’язання в розрізі фінансування, ухилились від цього. Але на сьогодні статус тих народів, які є депортовані, чітко закріплений і регламентований саме цією угодою. Наш комітет буде клопотати про пролонгування цієї угоди і ми будемо брати безпосередню участь, щоби ця угода була пролонгована і подалі. Вирішення проблем репатріантів вимагають певних зусиль і від виконавчої гілки влади. Перед тим, як приїжджати до вас сюди, ми отримали відповіді про стан виконання програми виконавчими органами саме по депортованих татарах. Цифри вражаючі. Цифри вражаючі, тому що... Зупинюсь лише на 3 із них. В 2006 році було передбачено біля 25 млн. відповідно до цієї програми. Використано чи освоєно біля 7,9 цих коштів. Ми би дуже хотіли, щоби та програма, яка була проголошена, щоб вона виконувалась в повному обсязі. Я думаю, що сьогоднішні наші напрацювання дадуть нам змогу прийняти якісь певні рішення, які будуть озвучені прямо в цій залі і комітетом клопотані перед Кабінетом Міністрів, перед усіма гілками виконавчої влади, яка безпосередньо відповідальна і бере участь у виконанні цієї програми. Комітет у порядку здійснення контрольної функції запланував це засідання, в ході якого прагне більш детально розглянути на місці хід виконання цієї програми. Ми би не хотіли, щоби ми отримали інформацію на місці, а хотіли безпосередньо поспілкуватись тут з вами, як ця програма виконується, які ії шляхи реалізації, чи вона взагалі не виконується, тобто з першого джерела. Я хотів би, щоб ми сьогодні плідно попрацювали і щоб наша зустріч дала нам ті напрацювання, які ми потім зможемо використати в нашій роботі. Хотів би запросити до вітального слова Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим Плакіду Віктора Тарасовича.

ПЛАКИДА В.Т. Шановний Валерію Васильовичу, шановні народні депутати, шановні учасникі засідання! Дозвольте від імені Представництва Президента України в Криму привітати вас на кримській землі і подякувати за увагу до проблем, які торкаються розвитку автономії, які мають потребу бути вирішеними. Безумовно, Крим є унікальним регіоном України, ми його полюбляємо. Ми дуже хочемо, щоб ми спільними зусиллями ефективно використовували той природно-кліматичний, історико-культурний, виробничий, аграрний потенціал на користь нашої держави, на користь розвитку автономії. З вашого дозволу я перейду на російську. И хотел бы сказать, что вопрос, который сегодня обсуждается, является крайне актуальным, потому что вопрос обустройства, возвращения депортированных народов по национальному признаку оказался проблемой одного государства и был передан по наследству из теперь уже несуществующей страны. И максимальная концентрация людей, которые пострадали в свое время исторически, как раз проживают в Крыму. И хотел бы заметить, что в начале своей работы, в начале каденции президентской президент 15 мая 2010 года принял во внимание эту проблему и был подписан Указ «Про додаткові заходи з облаштування кримських татар, інших осіб, депортованих за національною ознакою». В документе учтены все ключевые проблемы, которые требовали решения на высоком уровне, которые должны были быть положены в основу документов. И за прошедшие три года выполнена определенная работа, я думаю, что выступающие об этом скажут более подробно. Я хотел бы только отметить, что в прошлом году в Верховном Совете Украины были проведены парламентские слушания на тему этнополитических особенностей и итоги были переданы экспертам. Уверен, что они находятся в работе, и определенные выводы, результаты получат эти слушания.

По поручению президента Кабинет Министров Украины в прошлом году в июне продлил действие Программы расселения и обустройства депортированных, она теперь действует до 2015 года. Вопрос только в наполнении, конечно же, ее финансовой части, что является очень важным. Об этом уже сказал уважаемый председательствующий.

Наконец, парламентом Украины в прошлом году был рассмотрен в первом чтении проект закона о реабилитации, восстановлении прав лиц, депортированных по национальному признаку. Мы понимаем, что в соответствии с законом теперь необходимо рассмотреть в нынешней повестке сессии, вопрос включен в нее, и дать ход этому рассмотрению с тем, чтобы он все-таки имел свой результат.

30 января текущего года возобновил свою работу Совет представителей крымскотатарского народа при президенте Украины. Безусловно, в составе Совета есть разные мнения по поводу его комплектации, по поводу членства в этом совете. Эти мнения, безусловно, известны всем присутствующим. Но я хотел бы сказать главное: что совет — это тот самый инструмент, который позволяет информировать президента о проблемах (их достаточно много) и получать соответствующую ответную реакцию в виде указов, законов, распоряжений. И этот инструмент, конечно же, необходимо использовать эффективно. По крайней мере, то, что сегодня люди обращаются в разные инстанции, безусловно, в общественные организации, которые представляют интересы крымских татар, депортированных, обращаются они сегодня и в совет. Очень хотелось бы, чтобы этот инструмент, повторюсь еще раз, был задействован в полную силу.

Что касается вопросов, которые требуют более тонкого обращения, я бы хотел сказать здесь отдельно о соборной мечети и о том, насколько сложными сегодня являются процессы, происходящие среди конфессий, среди мусульман. Мы с вами знаем о том, что попытки или факты присутствия нетипичных, нехарактерных для мусульманского мира конфессий, организаций — общественных, религиозных, — которые зарегистрированы в соответствии с законом, не всегда воспринимаются такими, какими они должны быть. Я говорю об этом не случайно, потому что обустройство и адаптация должны касаться и тонкой материи, и духовности. Это очень важная проблема. Уверен, что работа по обустройству площадки, которая выделена была под соборную мечеть Джума-Джами и дальнейшие процессы в укреплении (неразборчиво) они, безусловно, будут этому способствовать.

В январе нынешнего года президент в своем выступлении отметил, что в основе конфликта или в основе проблем, которые сегодня касаются людей, вернувшихся на свою историческую родину, безусловно, первыми являются вопросы обустройства и расселения. И если говорить о финансовой стороне вопроса, то программа, какой бы она ни была... мы очень хотим, во-первых, чтобы она была принята, вернее, была наполнена реальным финансовым содержанием. Мы понимаем, что проблемы бюджета нынешнего года, в частности, достаточно сложные, они есть. И хотел бы в этой связи отметить институт международного партнерства и помощи, который укрепляется в нашей стране. Мы в субботу в завершающий день визита принимали господина Чичека, главу парламента Турции и нам приятно отметить, что то поручение президента о подписании меморандума между правительством Турции и Украины, а фактически это легализация работы ТИКА (программы международного партнерства и сотрудничества Турции в Крыму), она состоялась. Она была 3 апреля. Эта программа работает с 1997 года и многое сделано за это время. Это их строительство тысяч жилищ, выделение средств на инфраструктуру, на водоснабжение и т.д., и т.д. Уверен, что подобные программы и подобные отношения с нашими партнерами также укрепят или позволят быстрее и продуктивнее решать те проблемы, которые сегодня стоят перед государством, отвечающим за вопросы обустройства и возвращения депортированных на свою историческую родину. Позвольте мне в завершении сказать вот о чем. У нас 18 мая традиционно будет отмечаться дата (трагическая дата) депортации крымских татар (69-я годовщина) из полуострова. И разные по этому поводу высказывания мы читаем, слышим по поводу конфликтности или возможных контрактаций. Все мы едины в одном мнении, что то решение, которое принял Совет министров об организации рабочей группы, в которой принимают участие все руководители общественных организаций, крымских татар в частности, естественно, властных структур, сделают все необходимое для того, чтобы как обычно этот день прошел под знаком траура, и мы все были едины в этом памятном дне и никаким образом не разобщались, и не пытались использовать его как политическую площадку. Уверен, что будет именно так. В завершении своего выступления позвольте вот что сказать. Впевнений, що ми маємо єдину мету і спільними зусиллями зробимо все для того, щоб проголошена президентом головна соціальна цінність — людина — була головною нашою метою, нашим завданням в житті. І хотів би ще додати, що у спілкуванні з паном Чічеком, головою парламенту Туреччини, я ще раз переконався в тому, що якщо ми хочемо працювати, якщо ми хочемо робити те, для чого ми обрані, для чого ми призначені, ми маємо все ж таки працювати спільно, працювати командно і розуміти, що ми є інструмент для народу, який має нас використовувати для того, щоб досягнути своєї мети. Наприклад, як це робиться в Туреччині, тобто повага до закону, повага до влади, повага до Конституції мають бути основними.

Тому я бажаю, шановний пане головуючий, шановні народні депутати, вам плідної роботи, щоб парламент все ж таки запрацював і там був повний лад. Ми цього дуже бажаємо. Дякую за увагу.

ПАЦКАН В.В. Дякую Вам за виступ. Ви ще не сказали (я дозволю собі коригування) — дотримання Конституції нами всіма. Я хотів би запросити до слова Абдураїмова Енвера Елімдаровича, голову Постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян.

АБДУРАИМОВ Э.Э. Шановний Валерію Васильовичу, Вікторе Тарасовичу, шановні народні депутати, а також учасники цього засідання! Мы очень рады, что впервые на таком уровне в этих стенах происходит обсуждение столь серьезного для Крыма вопроса. Уверен, что всесторонне обсуждение проблемных вопросов с участием представителей органов власти всех уровней, ответственных за выполнение мероприятий по обустройству депортированных крымских татар и других лиц, депортированных по национальному признаку, которые вернулись на проживание на Украину, а также их адаптации, интеграции в украинское общество придет к вполне предсказуемым результатам. Важность этого вопроса для Крыма обусловлена тем, что количество депортированных граждан, вернувшихся на постоянное место жительства в Крым, составляет около 270 тыс. человек, а это судьбы людей. Кроме того, нельзя забывать, что за пределами Крыма еще остались по разным источникам на сегодняшний день около 100 тыс. крымских татар. Из них около 80 тыс. находятся в Узбекистане. С этим связано постоянное возвращение (ежегодное возвращение) крымских татар на свою историческую родину. Этот процесс происходит в пределах 5 —8 тыс. человек в год. Поэтому то, что ранее было сказано о том, что необходимо продлевать Бишкекское соглашение, эта ситуация сама по себе говорит об этом. По своим масштабам интенсивности процесс расселения обустройства крымских татар (депортированных) не имеет аналогии в послевоенное время. Поэтому Украины стала фактически единственным государством, которое взяло на себя ответственность за судьбы десятков тысяч семей. Украинское государство и крымчане смогли обеспечить переселение целого народа крымских татар на историческую родину, его интеграция в общество. Но весь комплекс проблем депортированных до сих пор не решен. Органы власти принимают решение и необходимые меры по осуществлению данного вопроса, но этого явно недостаточно. Существует много проблем, требующих срочного решения. Принимаемые государством программы расселения и обустройства социально-культурного развития депортированных по национальному признаку в последние годы финансируются, к сожалению, не в полном объеме, а это отрицательно влияет на эффективность использования средств и на получение положительного социального эффекта. В настоящее время в Автономной Республике Крым сформировалось около 300 мест компактного проживания репатриантов, в том числе 6 армянских, греческих, болгарских и немецких. Три четверти из них не обеспечены водой, но около 90% электроэнергии. Уровень газификации не превышает 30%, а вопросы канализационных сетей и дорог, практически они отсутствуют. Особое тяжелое положение репатриантов складывается в сельских регионах. В очереди на получение жилья стоят более 7,5(?) тыс. семей из числа депортированных. Кабинетом Министров Украины было продление до 2015 года Программы расселения, обостройства депортированных крымских татар или из других национальностей, которые возвратились на проживание в Украину. Также на период, которое было до 2010 года, утверждена соответсвующим Постановлением Кабинета Министров. Но в связи с неритмичным финансированием в Крыму накопилось более 277 объектов незавершенного строительства, многие из которых вообще отсутствуют в этой Программе. В целом для обеспечения жилья возвратившихся депортированных необходимо ввести в эксплуатацию более 1,5 млн кв м, а это, если перевести на финансирование, свыше 2,5 млрд грн государственных капитальных вложений. Для завершения водообеспечения, газификации, элекрофикации только существующих мест компактного проживания необходимо около 0,6 млрд грн. К сожалению, финансирование Программы ограничено, и при таких условиях выполнение мероприятий в запланированные сроки практически невозможно. Так, согласно указанной Программе в 2012 году из Госбюджета Украины на капитальное строительство предусматривалось получить около 22 млн грн, что позволило бы создать хотя бы минимальные условия, обеспечившие жизнедеятельность в некоторых местах компактного проживания депортированных, а также осуществлять необходимые подготовительные проекты изыскательской работы для последующего ввода в эксплуатацию в 2013 году, к примеру, 180-квартирного жилого дома в микрорайоне Фонтаны города Симферополя. Для справки, необходимость для завершения и сдачи в эксплуатацию данного объекта необходимо 28,8 млн грн. Также других видов жилищного строительства в районах Автономной Республики Крым, фельдшерско-акушерского пункта в микрорайоне Ак-Мечеть в городе Симферополе, объектов инженерных коммуникаций социально-культурного назначения. Однако по итогам 2012 года фактически капитальное строительство было получено всего лишь чуть менее 5 млн. грн., вследствие чего не представлялось возможным ввести в эксплуатацию объекты высокого уровня готовности, ухудшились социально-экономические показатели репатриантов. Но проблема обустройства депортированных связана не только с отсутствием финансирования, многие вопросы также требуют правового регулирования. Отмечу некоторые, которые на сегодняшний день являются очень важными для репатриантов. Это необходимое принятие закона Украины, определяющий статус депортированных лиц, их права и обязанности; требуются также доработки нормативных актов Кабинета Министров Украины о порядке обеспечения депортированных жильем, предоставлением материальной помощи, на завершение строительства индивидуального жилья и прочее. Также постоянная комиссия, которую я возглавляю, подготовила соответствующее обращение по увеличению финансирования программы и доработки нормативных актов Кабинета Министров Украины, а(?) Верховная Рада Автономной Республики Крым утвердила в установленном порядке и направила в Верховную Раду Украины и Кабинет Министров данные документы. Я уверен, что сегодняшнее заседание будет конструктивным, а его результаты станут вполне конкретными шагами по решению проблем депортированных. Спасибо.

ПАЦКАН В.В. Дякую за виступ. До доповіді запрошується директор Департаменту захисту прав депортованих за національної ознакою осіб, які повернулися в Україну (Міністерство соціальної політики України) Плакся Петро Дмитрович. Як бажаєте. Будь ласка.

ПЛАКСЯ П.Д. Шановний Валерію Васильовичу, шановні депутати, шановні учасники засідання! Забезпечення необхідних умов повернення, облаштування, соціальної адаптації та інтеграції депортованих кримських татар, болгар, вірмен, греків, німців є важливим напрямком державної політики, що має велике значення для збереження соціально-економічної стабільності, національної безпеки та міжнародного авторитету України.

Після здобуття Україною незалежності, керуючись принципами гуманізму та демократії, весь тягар щодо повернення колишніх депортованих за національною ознакою на себе взяла наша держава. Зупинюсь на історичному аспекті. Станом на 1 січна 2013 року чисельність депортованих осіб в Автономній Республіці Крим без міста Севастополь становить 275 тис. 323 особи, в тому числі кримських татар — 270 тис. 416 осіб, осіб інших національностей — 4 тис. 907 осіб. Крім того, у місті Севастополі мешкає 4 тис. кримських татар, у Херсонській області — близько 7 тис. кримських татар. Як уже було раніше сказано, за межами України залишається ще близько 100 тис. кримських татар, які можуть повернутись в Крим. Можна очікувати, що процес репатріації буде продовжуватись протягом десятиліття обсягом від 1,5 до 2 тис. осіб на рік.

За роки української незалежності для розв’язання складних соціально-економічних проблем депортованих ухвалювались державні програми та постанови, видавалися розпорядження, доручення президента України. Сьогодні можна сказати, що для розв’язання проблем репатріації зроблено немало. Фактично розв’язано питання громадянства осіб, які повертаються, що дає можливість їх працевлаштування, отримання освіти, медичного обслуговування, задовольняються житлові та побутові потреби, надається сприяння етно-культурному розвитку, збереженню національних традицій, сприяння розвитку національної освіти. Починаючи з 1991 року, у Державному бюджеті окремим рядком передбачаються видатки на облаштування депортованих осіб. Бюджетні кошти направляються головним чином на будівництво житла, інженерних комунікацій об'єктів соціально-культурного призначення. Так, за попередній 21 рік на задоволення потреб депортованих осіб із Державного бюджету було витрачено 1 млрд 220 млн грн. Із них 997 млн -- на капітальне будівництво, і 223 млн -- на соціальні, культурні заходи. За ці кошти було побудовано 465 тис. кв м житла, що складає 7600 квартир, будинків, реконструйовано 7 шкіл на 2000 учнівських місця, прокладено 941 км водопроводів, 1200 км ліній електропередач, 110 км доріг, 427 км газопроводів та введено в експлуатацію інші об'єкти соціально-культурної сфери. Крім цього, було здійснено соціально-культурні заходи, зокрема виплачувалась компенсація за проїзд, перевезення багажу, надавалася матеріальна допомога індивідуальним забудовникам та надавалася фінансова підтримка газетам, що видаються кримськотатарською мовою, проводилися культурні заходи. Не дивлячись за значний обсяг виконаної роботи, залишається ще цілий ряд соціально-економічних проблем у сфері облаштування репатріантів, які потребують невідкладного вирішення. Як вище зазначалося виступаючими, ще майже 8 тис. сімей не мають власного житла і перебувають на квартирному обліку, а це близько 30 тис. осіб. Масиви компактного проживання депортованих тільки на 87% забезпечено електроенергією, на 72% — водою, на 27 — газом. Дорога з твердим покриттям, каналізаційні мережі практично відсутні. Вкрай гострими залишаються питання транспортного сполучення, рівня забезпечення соціально-культурними закладами, медичним обслуговуванням, не відповідає сучасним потребам технологічне обладнання шкіл та класів з кримськотатарською мовою навчання. Розв`язання проблем репатріантів в сучасних умовах здійснюється відповідно до Закону України „Про державний бюджет України”, указу Президента України №615 від 14.05.2010 року „Про додаткові заходи з облаштування кримських татар, інших осіб, депортованих за національною ознакою, та їх нащадків, які повернулися чи повертаються на постійне проживання в Україну”, Постанова Кабінету Міністрів. Зокрема, постанова 1952 від 17.12.2003 року „Про затвердження порядку забезпечення депортованих осіб житлом”, Постанова Кабінету Міністрів України від 13.05.2004 року № 626 „Про заходи щодо задоволення соціальних потреб депортованих кримських татар і осіб інших національностей”, Постанова №630 від 11.05.2006 року „Про затвердження програми розселення та облаштування депортованих на період до 2010 року” і, нарешті, Постанова Кабінету Міністрів від 6.06.2012 року, №514, якою було продовжено термін строку виконання програми розселення та облаштування до 2015 року. Ось цю постанову було розроблено Міністерством соціальної політики у 2012 році. Чому саме Міністерство соціальної політики розробило цю програму? Це пов`язано з тим, що з 1993 року по вересень 2011 року питаннями розселення та облаштування депортованих осіб займався колишній Держкомнацрелігії України. Зусиллями зазначеного комітету разом із виконавцями заходів з 2006 по 2010 роки реалізовувалась програма розселення та облаштування депортованих на період до 2010 року, яка була затверджена, як я уже сказав, постановою №637 від 11.05.2006 року. На виконання заходів цієї програми (тобто з 2006 по 2010 роки) планувалось виділити 651 млн. 312 тис. грн. Фактично протягом зазначеного періоду було виділено 377 млн. 385 тис. грн. Фактичне недофінансування програми з 2006 по 2010 роки склало 273 млн. 927 тис. грн. Обсяг недофінансування з Державного бюджету України протягом 2006—2010 років становив 182 млн. грн., що спричинило невиконання показників програми у повному обсязі. Зокрема, недовиконання по будівництву житла склало 84,7 тис. км(?), по газопроводах — 462 км, по водопроводах — 79 км, по електричних мережах — 17,7 км, по каналізації — 13,6 км.

В ході адміністративної реформи колишній Держкомнацрелігій був ліквідований. Із жовтня 2012 року повноваження з виконання заходів з розселення та облаштування депортованих осіб було передано в Міністерство соціальної політики України. Тому першим кроком міністерства у цій сфері відповідно до указу Президента України № 615 було розроблення Програми розселення та облаштування депортованих осіб з 2011 по 2015 роки. У найкоротший термін такий документ було підготовлено і 6 червня 2012 року затверджено Постановою Кабінету Міністрів № 514.

Програма розселення та облаштування депортованих на період до 2015 року спрямована на вирішення соціально-економічних та культурно-освітніх проблем депортованих осіб, підвищення рівня та якості їх життя, визначення пріоритетних завдань органів виконавчої влади щодо їх облаштування, адаптації та інтеграції депортованих осіб в українське суспільство, зокрема, це спорудження житла для репатріантів;будівництво мереж водо-, газо-, електропостачання та водовідведення в місцях компактного проживання; будівництво та реконструкція шкіл з кримськотатарською мовою навчання; проведення соціально-культурних заходів.

За підрахунками фахівців для вирішення проблем депортованих осіб, які вже повернулися в Україну, необхідно 3 млрд. 700 млн. грн. Проте, з огляду на обмежені можливості Державного бюджету України до програми включено лише першочергові об’єкти, які вкрай необхідні для облаштування репатріантів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Україну від 11 травня 2006 року № 603/7 головним розпорядником бюджетних коштів, що виділяються на виконання програми, є Мінсоцполітки, а безпосередніми виконавцями заходів програми є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Севастопольська міська державна адміністрація, Херсонська обласна державна адміністрація. Крім цього, у межах компетенції виконавцями є також Мінфін, Мінекономіки, Мінкультури, Міносвіти, МОЗ та МЗС України.

Як було зазначено, діє програма з 2011 року. Тому зупинюсь на роботі, проведенні виконавцями заходів програми протягом 2011—2012 років. На виконання заходів з розселення та облаштування депортованих осіб, які повернулись в Україну у 2011 році, із державного бюджету було виділено 23 млн. 289 тис. грн. Із них 20 млн. — на капапітальне будівництво, 3 млн. 289 тис.— на проведення соціально-культурних заходів. Протягом 2011 року за ці кошти було побудовано і здано в експлуатацію: 2,4 км — електричних мереж, 7,2 км — водопроводу, 1 — водопровідна насосна станція, водонапірну башту, 2 — трансформаторні підстанції. Крім цього, продовжувалося будівництво 180-квартирного житлового будинку та школи з кримськотатарською мовою навчання в м.Сімферополі, та 168-квартирного житлового будинку у Бахчисараї. Водночас в 2011 році було проведено низку соціально-культурних заходів. Зокрема, надано матеріальну допомогу 159 сім`ям на завершення будівництва індивідуального житла та виплачено компенсацію за переїзд та перевезення багажу з міст депортації 346 особами. Профінансовано видання газет та журналів, які видаються мовою репатріантів.

Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2012 рік” на реалізацію заходів, пов`язаних з облаштуванням депортованих осіб, передбачалося виділити 25 млн. грн. Із них 21,7 млн. грн. — на капітальне будівництво, 3 млн. і 300 тис. грн. — на соціально-культурну мережу. Протягом року (минулого року) було профінансовано видатків у сумі 17 млн. 89 тис. грн, проте із цієї суми 9 млн. 106 тис. грн. були повернуті до Державного бюджету України через непроходження платежів в органи Державного казначейства АРК. У листопаді минулого року Мінсоцполітики зверталося до Міністерства фінансів з проханням вирішити питання щодо проведення органами казначейства платіжних доручень, однак, не зважаючи на це, 9 млн. 106 тис. грн. повернулося до Держбюджету. Одже в цілому на фінансування заходів з розселення, облаштування, адаптації та інтеграції депортованих осіб у 2012 році з Державного бюджету України було спрямовано 7 млн 983 тис. грн, що складає 32% від планового показника. Кошти було направлено на будівництво житла для депортованих осіб, спорудження водопроводів, газопроводів, електричних мереж у місцях їх компактного проживання, а також на проведення соціально-культурних заходів, зокрема на виплату компенсацій витрат на переїзд і перевезення багажу, на виплату одноразової матеріальної допомоги на завершення будівництва індивідуального житла, на фінансову підтримку газет, що видаються кримськотатарською мовою та на заходи до Дня депортації. Протягом 2012 року у Автономній Республіці Крим за кошти Державного бюджету України було введено в експлуатацію 3 односімейних житлових будинки у селі Ярке Поле Кіровського району, 4 таких же будинки у селі Іллічеве Ленінського району, прокладено 17,8 км водопроводів, 0,7 км ліній електромереж, 19,9 км газопроводів, побудовано 2 нососні станції, один резервуар холодної води на 1 тис. куб. м, водонапірну башту та газову регуляторну установку. Водночас продовжувалося будівництво 180-квартирного житлового будинку в місті Симферополі та 168-квартирного житлового будинку у місті Бахчисараї. Таким чином, бюджетне недофінансування програми обсягом 17 млн. грн. не дало можливості у минулому році виконати заплановані показники введення потужностей в експлуатацію. За рахунок бюджетних коштів, виділених у минулому році на соціально-культурні заходи, 266 сім'ям виплачено компенсацію за проїз, перевезення багажу на загальну суму 1 млн 105 тис. грн. 101 сім'я отримала одноразову матеріальну допомогу на завершення будівництва індивідуального житла з загальним обсягом 1 млн 393 тис. грн. Крім цього надавалась фінансова підтримка газеті „Кърым”(?) — 335,3 тис. грн, журналам „Касавець” — 18 тис. грн, „Арзу” — 35 тис. грн, „Тасіль(?)” — 40 тис. грн і „Арманчик(?)” — 38,9 тис. грн. Профінансовано дні пам’яті жертв депортації у Автономній Республіці Крим, місті Севастополі та Херсонській області. Крім цього, також проводились культурно-масові заходи, зокрема, кримськотатарське національне свято хъыдырлез, дні вірменської та кримськотатарської культури.

У 2012 році УКСом Рескомнацу проведено інвентаризацію об’єктів незавершеного будівництва, спорудження яких здійснювалось за бюджетні кошти і за результатом аналізу були підготовлені конкретні заходи, спрямовані на зменшення обсягу таких об’єктів. За результатами проведеної роботи кількість об’єктів незавершеного будівництва в Автономній Республіці Крим зменшено з 338 до 285 об’єктів, а їх вартість — із 174,5 млн. грн. зменшилась до 168,6 млн. грн.

При плануванні бюджетного запиту на 2013 рік Мінсоцполітики, головний розпорядник коштів бюджету Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, виходячи із показників, передбачених програмою, надав Міністерству фінансів прогнозний обсяг фінансування на суму 50 млн. грн. Проте законом України „Про державний бюджет України на 2013 рік” на зазначені заходи передбачено 10 млн. 929 тис. грн., що складає 21% від показника, визначеного програмою. За інформацією Міністерства фінансів врахування видатків обсягом 50 млн. грн. розглядатиметься, виходячи із можливостей доходної частини Державного бюджету. Про ситуацію, що склалась із фінансуванням, Мінсоцполітики інформував Адміністрацію Президента України та звернувся до Кабінету Міністрів та Міністерства фінансів України з пропозицією: при внесенні змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2013 рік” збільшити обсяг фінансування до показників програми та врахувати кредиторську заборгованість за минулий рік. На даний час Міністерство і особисто міністр Королевська Наталя Юріївна проводить роботу, спрямовану на збільшення обсягів фінансування у 2013 році до показників програми з урахуванням кредиторської заборгованості за виконані роботи у минулому році. Підбиваючи дворічний підсумок виконання програми розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей до 2015 року, та оцінюючи ефективність реалізації і мету основних завдань та очікуваних результатів необхідно зазначити, що програма сприяла частковому розв`язанню соціально-економічних і культурно-освітніх проблем депортованих кримських татар і осіб інших національностей. Основні заходи програми, такі, як будівництво житла, протягом 2011 — 2012 років виконано на 61%. Причиною цього стало бюджетне недофінансування програми, яка протягом 2012 року склала 17 млн. грн. Але задоволення потреб у водо- і газопостачанні протягом 2011 — 2012 років перевиконано. Зокрема при плані введення 10,6 км газопроводів фактично введено 21 км; при плані введення 4,1 км водопроводів введено майже 25 км. Проте, треба взяти до уваги, що це були завершальні будівельні роботи, а розпочиналося будівництво цих об`єктів у минулі роки. Задоволення соціально-культурних потреб репатріантів таких, як: надання матеріальної допомоги на завершення будівництва індивідуального житла, компенсація витрат на переїзд та перевезення багажу, сприяння по забезпеченню підручниками, методичними посібниками і програмами навчальних закладів з кримськотатарською мовою навчання, проведення національних фестивалів, днів культури та інших в межах виділених бюджетних коштів виконані. Міністерство соціальної політики і в подальшому буде зосереджувати свої зусилля для повного та якісного виконання завдань у сфері облаштування, соціальної адаптації та інтеграції в українське суспільство кримських татар та всіх інших національностей, які були депортовані з території України. Шановні народні депутати! Про реалізацію заходів у 2012 році з облаштування депортованих осіб за кошти місцевих бюджетів вас проінформують, я сподіваюсь, представники місцевих органів виконавчої влади. І стосовно, як уже у виступах зазначалось, пролонгації Бішкекської угоди. Я хочу доповісти, що така робота проводиться зараз Міністерством. Були розіслані листи на зацікавлені міністерства та відомства с проханням висловити свою позицію щодо пролонгації цієї угоди. Всі міністерства, це зокрема Мінфін... вибачаюсь, поки від Мінфіну не отримали ніякої відповіді... Мінекономіки, МЗС, Міносвіти, Рада міністрів Криму, Верховна Рада Криму ― всі повідомили про те, що дають згоду на продовження цієї угоди. Нами підготовлено проект протоколу про продовження угоди. Зараз він проходить узгодження в Міністерстві і найближчим часом, сподіваюсь, на наступному тижні буде надіслано до Кабінету Міністрів України, для того, щоб було дано доручення Кабінету Міністрів України на зацікавлені міністерства і відомства, щоб вони опрацювали і дали свої пропозиції. Тобто ця робота триває, дуже інтенсивно ми з цим питанням працюємо, сподіваюсь, що буде позитивний результат в цьому напрямку.

ПАЦКАН В.В. Тобто маємо надію, що пролонгована угода все-таки буде, так?

??? Є велике сподівання. Я думаю, що буде.

ПАЦКАН В.В.(?) Окрім великого сподівання нам бажано, щоб був ще результат.

??? Всі міністерства дали позитивний висновок.

ПАЦКАН В.В.(?) Дякую, Петро Дмитровичу, за обґрунтовану доповідь. До обговорення доповіді ми підійдемо після всіх виступаючих. Якщо у місцевих органів, виконавчої влади є якісь доповнення щодо цієї доповіді... може Петро Дмитрович щось не вказав, не врахував, пропонується, якщо є у когось якісь конкретні цифри і дані, доповісти. Є такі чи нема? Тоді переходимо до наступного виступаючого. До виступу запрошується голова Республіканського комітету Автономної Республіки Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян Кенжалієв Рефат Піритович.

КЕНЖАЛИЕВ Р.П. Уважаемые народные депутаты, приглашенные! Проблема расселения и обустройства ранее депортированных граждан, возвращающихся на постоянное место жительства, остается одной из наиболее острых социально-экономических и политических проблем нашего государства. По имеющейся у вас информации о результатах деятельности Республиканского комитета Автономной Республики Крым по делам межнациональных отношений и депортированных граждан по Программе расселения и обустройства депортированных крымских татар и лиц других национальностей, которые вернулись на проживание в Украину, их адаптацию и интеграцию в украинское общество можна сделать выводы, что в данном направлении проделана определенная работа. Однако актуальные проблемы, влияющие на результативность выполнения программы, является ее системное недофинансирование как из государственного бюджета Украины, так и бюджета Автономной Республики Крым за период с 1991 — 2012 года. Результатом недофинансирования явились объекты незавершенного строительства, общее количество которых на сегодняшний день составило 277 объектов на сумму 168 млн. грн. Восстановление финансирования в объемах, предусмотренных программой, позволит максимально эффективно решать вопросы обустройства депортированных граждан. Учитывая регламент моего выступления, разрешите мне остановиться на следующих проблемах, решение которых даст возможность более продуктивно и оперативно реализовать программу обустройства депортированных граждан. На наш взгляд, необходимо решить следующие проблемные вопросы. Первое — внести изменения в программу, утвержденную Кабинетом Министров Украины от 11 мая 2006 года № 637 с учетом изменений, внесенных постановлением Кабинета Министров № 514. В целях обеспечения ввода в эксплуатацию объектов и уменьшения объемов незавершенного строительства, оптимизации затрат государственного бюджета, рационального и экономного пользования бюджетных средств, путем исключения неприоритетных и неэффективных затрат, исходя из степени строительной готовности объектов, количестве имеющегося оборудования и строительных материалов в сентябре 2012 года министерством социальной политики Украины совместно с республиканским комитетом разработан проект постановления Кабинета Министров о изменении в Программу расселения и обустройства депортированных крымских татар и лиц других национальностей, которые вернулись на проживание в Украину, их адаптации и интеграции в украинское общество на период на период до 2015 года. Реализация изменений Программы не нуждается в дополнительных бюджетных средствах, однако рассмотрение данного проекта Кабинетом Министров Украины откладывается. Отсюда предложение: принять указанное постановление Кабинета Министров Украины. Этот шаг позволит завершить строительство ряда объектов с высокой степенью готовности в Автономной Республике Крым. Примеры могу привести — это поселок Зуя у нас сегодня, Белогорский район, где фактически сложилась сложная ситуация: жители данного поселка, где проживают в основном крымские татары, на протяжении 17 лет не имеют электричества. А мероприятия по обеспечению вот этого электроснабжения данного района планом предусмотрены на 2014—15 годы. И мы их хотели изменить, т.е. перенести, внести изменение в эту программу, чтобы в 2012 году (к сентябрю мы вносили эти предложения) изменить программу, и тогда мы бы уже завершили этот объект, который не требовал дополнительного финансирования. Но до сих пор мы не можем этот проект утвердить Кабинетом Министров Украины. Далее, второе. Финансирование мероприятий по обустройству депортированных граждан в 2013 году. Обратите внимание, что согласно Программе расселения и обустройства депортированных крымских татар и лиц других национальностей, которые вернулись на проживание в Украину, их адаптации и интеграции в украинское общество на период до 2015 года, утвержденной Постановлением Кабинета Министров Украины от 11 мая 2006 года № 637, на удовлетворение нужд депортированных граждан в 2012 году из Государственного бюджета Украины предусматривалось выделить 21 млн 710,8 тыс. грн. Однако по итогам фактически профинансировано только 4 млн. 878 тыс. грн., то есть 22% от запланированного финансирования. Кроме того, возникла кредиторская задолженность подрядным организациям за выполнение в 2012 году работы в объеме 6 млн 458,9 тыс. грн. Несмотря на проблемы с финансированием в 2012 году, введено было в эксплуатацию 12 объектов жилищно-коммунального назначения, в том числе 512,6 кв. м жилья, газопроводов –– 19,8 кв. км, водопроводов –– 17,7 км, сетей электроснабжения –– 0,7 км. По причине недофинансирования сорван плановый ввод в эксплуатацию в 2012 году целого ряда объектов и не реализован в полном объеме комплекс мероприятий по уменьшению незавершенного строительства. Так, например, ввод в эксплуатацию первого пускового комплекса 180-квартирного жилого дома в микрорайоне Фонтаны города Симферополя (90 квартир мы планировали) позволил бы уменьшить объем незавершенного производства на 40 млн. грн. К сожалению, в 2012 году по-прежнему сохранена тенденция по сокращению бюджетного финансирования капитальных вложений. Вместо запланированных на 2013 год 38 млн. 394 тыс. грн. выделено всего 5 млн. грн. При таком финансировании с учетом кредиторской задолженности за 2012 год финансирование строительства объектов для нужд депортированных граждан в 2013 году фактически приостановлено. В случае недофинансирования мероприятий программой будут сорваны плановые показатели введения мощностей в эксплуатацию, которые, соответственно, приведут к увеличению объемов незавершенного строительства. Как следствие недостроенные объекты будут нуждаться в значительных незапланированных затратах на проведение работ по их консервации.

Отсюда предложение: необходимо пересмотреть бюджетное финансирование капитального строительства по обустройству депортированных граждан в 2013 году, предусмотреть 38 млн. 390 тыс. грн. по прогнозным показателям программы и дополнительно 16 млн. 800 тыс. грн. В том числе на покрытие кредиторской задолженности — на 6 млн. 458, 9 тыс. грн. Это позволит ввести в эксплуатацию 12 тыс. 209 кв.м. жилья, 8 км сетей водоснабжения, 7,8 км сетей электроснабжения, 6 км газопровода.

Третье предложение. Решить вопросы совершенствования законодательной и нормативной базы Украины в сфере капитального строительства. На сегодняшний день действующим законодательством Украины не предусмотрена возможность передачи государственного имущества на баланс субъекта хозяйствования, кроме государственного предприятия. В соответствии с пунктом 14 статьи (неразборчиво) Закона Украины «Об управлении объектами государственной собственности» уполномоченный орган управления в соответствии с возложенными на них задачами передают функции по управлению объектами государственной собственности, хозяйственным структурам и уполномоченным лицам. Заключают с ними договора, поручительства и осуществляют контроль за эффективностью их исполнения в порядка, установленном Кабинетом Министров Украины, который к настоящему времени, к сожалению, не утвержден. В 2009 году Совет министров Автономной Республики Крым инициировал рассмотрение данного вопроса на уровне Кабинета Министров. В июне 2009 года Национальной комиссией регулирования электроэнергетики Украины предложенный порядок передачи объектов был направлен на доработку. Однако до настоящего времени данный вопрос до сих пор не решен. По указанным причинам завершенное строительство объектов остаются на балансе Крымского Республиканского учреждения УКС рескомитета без надлежащего специализированного обслуживания, а производственные акционерные объединения «Крымэнерго», «Крымгаз» и другие республиканские предприятия по эксплуатации инженерных сетей отказывают в их обслуживании, ссылаясь на их балансовую принадлежность. Это есть сети электроснабжений, они используются «Крымэнерго» люди платят деньги, то есть по квитанции, как положено, в тех средствах, которые люди платят, и предусмотрены деньги на эксплуатацию этих сетей, но «Крымэнерго» не производит соответствующие ремонты. Если произойдут какие-то технические аварии, они ссылаются на то, что эта сеть стоит на балансе у Рескомнаца(?). В результате отсутствия эксплуатационного обслуживания объектов их техническое состояние ухудшается, оборудование выходит из строя, что требует дополнительных денежных средств на их восстановление. Вследствие указанных причин создаются предпосылки к возникновению аварийных ситуаций. Затягивание решения уже указанного вопроса приводит к срыву нормативных сроков ввода в эксплуатацию объектов, снижению эффективности капиталовложений. Например, сети элекроснабжения, 0,4 кв, в селе Молодежное введены в 1993 году протяженностью 7 тыс. 598 км. Далее. Элекроснабжение «Белое-5», поселок Ай-каван(?), введены в 2006 году, протяженность –– 2,5 км. Газоснабжение микрорайона Молодежное, сети газоснабжения низкого давления: введены в 2008 году, протяженность –– 4745 км. Инженерные сети газоснабжения застройки жилого массива (неразборчиво) Николаевского(?): в первую очередь введено в 2008 году, протяженность –– 4,5 км и т.д. Педложение здесь –– принять соответствующее Постановление Кабинета Министров Украины, которые будут регламентировать порядок передачи на баланс эксплуатирующих организаций, завершенных строительством объектов для нужд репатриантов, что даст возможность осуществить передачу объектов водо-, газо-, электроснабжения на баланс специализированных предприятий для дальнейшей эксплуатации технического обслуживания. В настоящее время остается неурегулированным вопрос передачи на баланс в коммунальную собственность территориальных громад, объектов коммунального назначения, построенных в рамках реализации программы «Обустройство депортированных граждан», в том числе незавершенное строительство. Принятие нормативно-правового акта Кабинета Министров Украины в этом направлении, регламентирующий порядок передачи указанных объектов позволит сократить объем незавершенного строительства на балансе учреждения органов исполнительной власти и даст возможность органам местного самоуправления самостоятельно определить приоритет на завершение строительства объектов, безвозмездно переданных им в коммунальную собственность.

Следующая проблема. Это завершение строительства наиболее социально важных объектов в Автономной Республике Крым за счет средств государственных субвенций, необходимых не только для удовлетворения нужд репатриантов, но и необходимых для всех жителей территориальных громад. Например, в 1993 году за счет средств, выделяемых на обустройство депортированных граждан, было начато строительство школы на 924 учащихся в микрорайоне Фонтаны города Симферополя. В 1995 году в связи с резким сокращением бюджетного финансирования мероприятий, связанных с обустройством депортированных граждан, строительство школы было приостановлено. В 2004 году строительство объекта опять возобновлено. Согласно сводного сметного расчета стоимость строительства объекта составляет 48,13 млн грн. По состоянию на 1.01.2013 года стоимость незавершенного строительства по данному объекту с индексацией составляет 18 млн 522 тыс. грн. Остаток сметной стоимости строительства с учетом индексации ранее выполненных работ составляет 33 млн 219 тыс., в том числе если учесть еще средства на приобретение оборудования –– 5 млн 883 тыс. грн. С учетом необходимости выполнения неучтенных работ, связанных с изменениями норм сейсмичности от 6 до 8 баллов, необходимо выделить еще 20 млн грн. Всего на строительство данного объекта теперь необходимо 60 млн грн. Предложение здесь –– при существующем уровне финансирования Программы завершение строительства в указанной в обращении школе в микрорайоне Фонтаны в ближайшие годы не имеет перспектив. В связи с этим считаем целесообразным создать на базе указанного объекта школу с украинским и крымскотатарским языком обучения и привлечь для ее завершения целевые субвенции из Государственного бюджета. Второй вопрос у меня. Учитывая, что вопросы осуществления деятельности и финансирования в сфере проведения социально-культурных мероприятий в основном освещены в докладе докладчика из Министерства социальной политики, я здесь остановлюсь только на финансировании, которое было из Государственного и республиканского бюджета и тех мероприятий, которые были нами проведены. Важную роль в интеграции депортированных граждан в украинском обществе играет также социально-культурные мероприятия. В 1991, 2012-х годах на их реализацию направлено 270,7 млн. грн. (Не слышно) объемами финансирования программы расселения и обустройства депортированных крымских татар и других национальностей, возвратившихся для проживания в Украину, их адаптацию, интеграцию в украинское общество на период до 2010 года, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 11 мая 2006 года № 637 на решение вопросов социально-культурного развития репатриантов предусмотрено 57,8 млн. грн., в том числе 28,8 млн. грн. — из госбюджета и 29 млн. грн. — из республиканского бюджета. Фактически за данный период было профинансировано 44, 1 млн. грн. (это 76,3% от платна), в том числе 17,9 млн. грн. из государственного бюджета Украины и 26 млн. грн. — из бюджета Автономной Республики Крым. За счет этих средств проводились следующие мероприятии, направленные на социально-культурную адаптацию депортированных граждан: национальные, культурные, массовые мероприятия: День памяти жертв депортации крымскотатарского народа и других депортированных граждан; крымскотатарские празданикиНаврез(?), Хадырлес(?), Дерваза(?); болгарский этнический праздник — (неразборчиво); греческий — Святого Константина и Елены; армянский праздник — Вардава(?); выставки — «Приметы быта, культуры, искусства крымских татар, армян, болгар и немцев»; фестивали, творческие вечера и другие мероприятия. Издание учебной, учебно-методической и художественной литературы, оказание помощи и укрепление материально-технической базы общеобразовательных школ, в которых ведется преподавание крымскотатарского, армянского, болгарского, греческого и немецкого языков. Оказание единовременной материальной помощи участникам Великой Отечественной войны, инвалидам и малообеспеченным гражданам. Оперативное лечение, приобретение медикаментов, подвоз питьевой воды в места компактного проживания депортированных граждан, в которых отсутствует централизованное водоснабжение. Летнее оздоровление детей депортированных граждан. Выплата компенсаций за проезд и провоз багажа, оказание материальной помощи на завершение индивидуального строительства. Ежегодно оказывается поддержка печатным изданиям крымских татар «Яны дунья», «Кърым», здесь уже говорили, и другим изданиям. На сегодняшний день фактически уже решен вопрос и мы решаем вопросы финансирования –– это о создании дома дружбы в городе Симферополе, который позволит обеспечить полноценную деятельность национально-культурных обществ в сфере сохранения и развития культуры родного языка и этнической самобытности. У меня коротко все. Доклад окончен.

ПАЦКАН В.В. Дякую Вам за грунтовну таку всеохоплюючу доповідь. Я би попросив Вас, якщо є можливість, до нашого керівника Секретаріату ці питання щодо звернень до Кабінету Міністрів передати у письмовому виді...

??? Обязательно.

ПАЦКАН В.В. ... Тому що ми на підставі сьогоднішнього нашого засідання будемо (неразборчиво) Кабінета Міністрів щодо вирішення тих актуальних проблем, які ми сьогодні почули, і ми будемо намагатися їх вирішити. Якщо є можливість, тоді до керівника Секретаріату, будь ласка, передайте.

??? (Неразборчиво.) Дякую за увагу.

ПАЦКАН В.В. Дякую Вас за виступ, і я би хотів запросити до виступу регіонального представника Управління Верховного комісару в справах біженців ООН Республіки Бєлорусь, Молдова та Україна Олдріха Андрисека.

ОЛДРІХ АНДРИСЕК Прошу вибачення. Я поки що не розмовляю українською мовою. Говорю на русском чуть-чуть лучше, чем на украинском, на чешском вообще не(?) везет, но мне разрешите, я хочу, это очень важный момент сказать пару слов на английском языке и мой коллега будет переводить.

Шановні народні депутати, шановний пане Плакіда! Мені дуже приємно, що нас запросили, враховуючи, що у нас дуже добрі стосунки і рівень співпраці з Верховною Радою, зокрема, з Комітетом з прав людини пана Пацкана. Я представляю організацію, яка була створена з метою врегулювання конфліктів або запобігання конфліктів, аби вирішити ситуацію несправедливості. Інколи Верховний комісар дійсно може запобігати ситуаціям конфліктів. І я тут не буду говорити про гроші, про те, скільки кілометрів треба побудувати доріг і інших моментів. Але колишні депортовані громадяни втратили основне своє право ― право на власну домівку і жити в такому середовищі, яке би можна було б назвати домом. Після Другої світової війни, коли була створена наша організація, в світі тоді було мільйони переміщених осіб, і останній табір для переміщених було закрито в 1951 році. Як бачимо, кримським татарам довелося чекати набагато довше, ніж іншим, щоб мати можливість повернутись додому. І дуже багато з них загинуло, і в того, у кого були діти, хочуть повернутись додому, і це дуже зрозуміла ситуація, тому що вони хочуть вирішити свої проблеми таким чином. Я дивився статистику за останні 5 років. Я бачу, що близько 2 тис. раніше депортованих якраз за ці 5 років набули громадянства України, в той час, як в 1990 роки повернулося 250 тис. з Центральної Азії до України і знайшли тут собі нове життя. Якщо порівнювати, то ми бачимо, що більшість тих, які повернулись, вони все ще так не отримали домівки, підтримку в конструкції житла, не отримали землі. Саме тому їхні проблеми відрізняються від тих людей, частина яка вже має ці домівки, відрізняються від тих, які ще прибувають і не мають ніякої підтримки. За нашою інформацією близько 100(?) тис. нащадків, раніше депортованих громадян, всі, що залишаються в Азії, в Узбекистані і в принципі могли б так само планувати повернутись. Може, їх навіть менше, може не всі вони хочуть повернутися, але для того, щоб з`ясувати всі ці нюанси і допомагати тим з них, кто хоче повернутись, потрібна міжнародна допомога. Як міжнародна організація, ми вітаємо прийняття в Україні державної міграційної політики через указ президента 2011 року, який, зокрема, чітко має положення про те, що Україна буде сприяти поверненню раніше депортованих. І через це ми сподіваємось, що ті із них, які будуть готові повернутись, зможуть успішно стати громадянами цієї країни, яка порівняно є молодою, лише 20 років незалежності. І з тим, що вони зможуть вирішувати ті проблеми, про які ми сьогодні чуємо — про проблеми з електрострумом, з школами, з виділенням житла, з земельним виділенням участків, щоб вони відчували, що у них є, дійсно, права і що вони можуть бути громадянами по-справжньому. І якщо до ВКБ будуть звернення від уряду України або міжнародної спільноти, то ми зробимо також від своєї організації внесок в тому, щоб закрити ось цю трагічну ситуацію і всі, хто хочуть повернутися в Україну, могли б це зробити. На сьогодні ми плідно співпрацюємо з Верховним комісаром в справах національних меншин, який зараз проводить детально оцінку потреб раніше депортованих, яка буде в червні офіційно представлена уряду. Зі свого боку ми також будемо підтримувати пролонгацію угоди Бішкекської, яка 30 травня спливає термін дії цього року. Ми також будемо підтримувати прагнення Верховного комісара (неразборчиво) Евросоюзу про проведення семінару високого рівня в вересні в Криму по цій проблематиці, а після цього ще міжнародного форуму, присвяченого знову ж таки цій проблематиці. Ми будемо також працювати з Верховною Радою з тим, щоб нарешті закон про відновлення прав раніше депортованих був прийнятий, а також інших угод чи законів, які впливають на інтеграцію раніше депортованих. Наприклад, зараз вже прийняті в другому читанні зміни до закону про громадянство, який, якщо він запрацює, набуде чинності, то він ще більш ускладнить для раніше депортованих процедуру набуття громадянства України. І я впевнений, якщо буде збільшений потенціал зусиль, як з боку уряду, так і з боку міжнародної спільноти, то, в принципі, можна було б набагато швидше вирішити ті проблеми, про які говорилось. Ми також сподіваємось, що недостатність фінансів, про яку ми сьогодні чули, ми сподіваємось, що міжнародна спільнота могла би якраз зробити свій внесок, щоб допомогти. І що таким чином права раніше депортованих будуть відновлені і той позитивний і мирний діалог на сьогодні буде мати місце між всіма етнічними громадами Автономної Республіки Крим. Враховуючи, що більшість з нащадків все ще залишаються саме(?)... зокрема в Узбекистані, то було б також непогано підтримання заключення двосторонньої угоди з цією республікою про спрощений порядок зміни громадянства. Тому що, якщо чесно вам казати, всі, які повертаються, раніше депортовані та їх нащадки, вони бачуть перед собою стільки фінансових, додаткових ще витрат, яким потрібно подолати, що дійсно ця угода могла б також спростити певні бюрократичні нюанси. Верховний комісар з прав біженців у вашому розпорядженні, щоб надати свою експертизу, як представникам Верховної Ради, так уряду, для того щоб якраз бути вам на користь у вирішенні цих питань.

ПАЦКАН В.В. Дякую Вам, пане Олдріху(?) в першу чергу за те, що Ви знайшли час і взяли сьогодні участь у нашому засіданні. Дякую Вам за те, що Ви переймаєтесь проблематикою, від себе особисто, від комітету і від всіх присутніх. Для нас є дуже важливим цей досвід, який ви пройшли. Для нас є важливим те, що ви допомагаєте нам саме в цих справах і комітет з прав людини готовий безпосередньо брати участь у зміні законодавства, готовий взяти і на озброєння ваші експертні висновки, вашу думку і я думаю, що наша подальша співпраця буде тільки розвиватись і ми зможемо разом з вами принести користь саме тому населенню, яке цього безпосередньо потребує. Зараз ми говоримо саме про кримських татар, проблематику котрих(?) ми сьогодні приймаємо. (Неразборчиво) і в подальшому, думаю, що наша співпраця буде тільки розвиватися. Я би хотів запросити до слова голову  підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій, голову меджлісу кримськотатарського народу, народного депутата Джемілєва Мустафу.

ДЖЕМИЛЕВ М. Уважаемые народные депутаты и приглашенные участники нашего выездного заседания Комитета по правам человека и межнациональным отношениям! Проблема расселения и обустройства депортированных, проблема восстановления прав депортированных является одной из острейших и важнейших проблем Украины, потому что речь идет о судьбах сотен тысяч людей, о межнациональном согласии и, в конечном счете, о стабильности в одном из наиболее чувствительных регионов Украины и Восточной Европы на Крымском полуострове. В первые месяцы после провозглашения независимости Украины, точнее, в апреле 1991 года, Советом министров Автономной Республики Крым с одобрения Киева была принята Программа расселения и обустройства депортированных. В соответствии с этой программой планировалось до 1998 года обустроить около 400 новых поселков репатриантов, в том числе и восстановить те поселки репатриантов, которые были ликвидированы после депортации. Предусматривалось за счет льготных кредитов репатриантам и бюджетных средств построить в общей сложности до 45 тыс. домов и квартир, построить и реконструировать около 120 школ с языком обучения — на их языках, на языках репатриантов. Около 210 детских дошкольных учреждений, около 80 культурных учреждений в местах поселений репатриантов. Расширить сеть лечебных учреждений до 62 тыс. койкомест и т.д. В целом для обеспечения нужд репатриантов предполагалось до 1998 года из бюджета Украины выделить 5,7 млрд. грн. (это в ценах 2010 года). Тут я бы хотел попутно отметить, что государству не надо было бы тратить ни одной копейки, если бы у нас, как в иных цивилизованных странах просто вернули бы то, что было незаконно отнято. А это около 90 тыс. домов и квартир, более 400 школ национальных, столько же детских учреждений, сотни тысяч гектаров земли и т.д. Поэтому речь не идет о благодетельствовании каких-то нахлебников, которые понаехали в Украину, что бытует в некоторых шовинистических кругах, а о некотором компенсировании того, что было незаконно отнято.

По официальным данным до настоящего времени всего на решение проблем депортированных было выделено 1 млрд. 318 млн. грн. Т.е. за 22 года было выделено в 4,5 раза меньше средств, чем было предусмотрено программой выделить за 7 лет, т.е. к 1998 году. Но и эти средства, пользуясь тем, что за их расходованием не было никакого контроля со стороны самих депортированных, очень часто тратились на совершенно посторонние цели. Рассматривая сегодня уже ставшие известными статьи расходов вот этих средств, выделенных на депортированных, просто поражаешься наглости чиновников, как они обкрадывали этих депортированных. Тут и расширение заводов, укрепление материально-технической базы каких-то колхозов, даже строительство каких-то свинарников (это для мусульман!), расширение троллейбусного парка в Керчи, где практически тогда не было ни одного репатрианта. Всего за выделенные средства за эти прошедшие годы было построено 7 тыс. индивидуальных домов и квартир, построено столько-то километров электросетей и т.д., эти цифры уже говорили, я не буду повторяться. Построены 2 школы (это вместо 120 школ) и еще 13 школ переоборудованы из детсадов общеобразовательной школы, причем, это их переоборудование тоже производилось за счет программы Турецкого агентства международного развития и сотрудничества. В настоящее время остро нуждаются в жилье около 12 тыс. семей. Из около 300 новых поселков репатриантов лишь три четверти обеспечены водой, 87% элекрофицированы, газификация не превышает 30%, практически отсутствуют дороги с твердым покрытием. Во времена этих паводков и в осенние времена просто дети не могут добраться до школы –– там такая грязь. Кстати, сегодня мы, наверное, посетим один из этих поселков. За 22 года независимости Украины всего здесь в Крыму удалось открыть 15 школ с обучением на крымскотатарском языке. Это значит только 15% детей школьного возраста могут получать какие-то знания своего родного языка, остальные вынуждены ходить в русские школы, постепенно русифицируются, теряют свою национальную идентичность. Сейчас крымскотатарский язык уже внесен в список ЮНЕСКО как один из языков, находящихся на стадии исчезновения, и это в 21 веке. По разным оценкам, за пределами Крыма, преимущественно в странах бывшего Советского Союза, проживает от 100 до 120 тыс. крымских татар, которые обязательно будут возвращаться, тем более что более 90% этих людей уже имеют своих родственников здесь. То есть речь идет не только о возвращении на свою историческую родину, но и о воссоединении семей. Но они не смогут возвратиться, если они не будут потому что там остались самые обездоленные люди. Если не будет со стороны государства обеспечены жильем и работой, то они будут вынуждены оставаться в местах депортации, т.е. местах ссылки. Между тем, бюджетное финансирование на программы по обустройству депортированных из года в год имеет тенденцию уменьшаться, особенно последние 3 года. Если даже в кризисные годы — 2008—10 год — в бюджете предусматривалось, соответственно, 64, 49, 46 млн., то после президентских выборов в 2011 году всего 22 млн., в 2012 году — 25 млн., а в этом году — 11 млн. Это в 5 раз меньше, чем было предусмотрено программой, утвержденной самим же Азаровым, подписанной Азаровым. Там указывалось 50 млн., а в этом году он выделяет 11 млн. Причем даже эти скудные средства не были выделены полностью, об этом уже здесь говорили. В 2011 году было выделено 23 млн., а практически получено 17, в 2012 году — 25 млн., практически получено 7 млн. А всего, начиная с 1991 года по 2012 год было недофинансировано, т.е. выделено практически меньше, чем было предусмотрено государственным бюджетом, примерно 438 млн. грн. Таким образом, можно смело утверждать, что государство практически отстранилось от решения проблем депортированных. Посудите сами, что можно сделать за эти 11 млн., если на завершение той школы, о которой говорилось сейчас только, требуется свыше 30 млн. Уже произвели новые анализы, оказывается, там надо разрушать, получается 60 млн. На завершение двух домов, которые начаты еще несколько лет, 5-6 лет тому назад (там 250 квартир должно быть, это в Симферополе и в Джанкойском районе), требуется 55 млн грн. Кстати, по поводу вот этой школы. Это было предметов договора нашего с премьер-министром Турции, он обещал все-таки достроить эту школу в Фонтанах, куда уже затратили 27 млн грн. Так вот приехали инженеры и сказали, что это здание надо разрушать, потому что построить новое обойдется дешевле, потому что за 20 лет, которые строилась эта школа, она пришла в негодность. То есть 27 млн потраченных государственных средств ушли впустую. То же самое о других объектах недвижимости, что называется незавершенным строительством. Если их не завершать, то затраченные средства окажутся уже напрасными, их надо будет снова разрушать. Полагаю, что наш комитет по правам человека и межнациональным отношениям обязательно должен обратиться в Кабинет Министров Украины и напомнить о том, что государство должно все-таки выполнять взятые на себя обязательства по возвращению и обустройству депортированных, в первую очередь в вопросе финансирования. Три года назад, анализируя ситуацию, сложившуюся с решением социальных проблем репатриантов и в целом по восстановлению прав репатриантов, национальный съезд крымскотатарского народа на своей сессии на Курултае принял решение инициировать создание (неразборчиво) международного форума по проблемам репатриантов. За прошедшие три года в этом плане сделана значительная работа. Исключительно все аккредитованные в Украине страны Евросоюза, также Турция, США и Канада, главы аккредитованных международных организаций, в том числе управление Верховного комиссариата по делам беженцев, присутствующих здесь, выразили полную поддержку этой идее. Полную поддержку этой идее выразил также европейский комиссар по вопросам расширения и политики добрососедства Штефан Фюле, который был здесь полмесяца тому назад. Вопрос о проведении международного форума был предметом обсуждения и на парламентских слушаниях в феврале прошлого года. И тоже на этих парламентских слушаниях, посвященных этнополитике Украины, эта идея была одобрена. По инициативе ОБСЕ и структур ООН были сформированы 6 групп независимых экспертов по всем аспектам проблем депортированных. Аналитические доклады экспертов уже подготовлены и представлены в ОБСЕ. Верховный комиссар по делам национальностей Кнут Воллебек направил в МИД Украины и Администрацию президента Украины разработанную концепцию форума, которая предусматривает также создание специализированного международного фонда для решения социальных проблем депортированных, где речь идет примерно о 100 млн. евро. Однако от руководства Украины по этому вопросу пока нет четкого ответа. Проведение же форума без активного участия Украины значительно потеряет свою значимость. Поэтому предлагаю от имени нашего комитета направить письмо министру иностранных дел Украины Леониду Кожаре (который в этом году, кстати, является одновременно председательствующим в ОБСЕ) и президенту Украины с просьбой в ближайшие сроки дать ответ и выразить свое отношение к этому форуму. Для эффективного решения проблем депортированных и в целом их интеграции в украинское сообщество очень важно, чтобы они были представлены по меньшей мере пропорционально своей численности во всех исполнительных и представительных органах власти и особенно в ведомствах, занятых проблемами их обустройства, причем это не должны быть лица, подобранные самим руководством автономии и готовые прикрывать любые безобразия и махинации, а люди, пользующиеся доверием своего народа. Но последние три года наблюдается настоящая этническая чистка всех структур от представителей крымских татар. Уволено более 20 специалистов, занимавших сравнительно ответственные посты в автономии, и основным их мотивом увольнения было то, что они были рекомендованы избираемыми(?) самими крымскими татарами представительным органом –– Меджлиса крымскотатарского народа. 4 дня назад Представитель Президента Украины Виктор Тарасович Плакида, присутствующий здесь, на встрече со спикером парламента Турецкой Республики Джамилем Чечейком(?), говоря о ситуации в восстановлении прав депортированных, назвал такую цифру: крымские татары в представительных органах власти представлены на 6%, в исполнительных структурах –– на 5%. По нашим сведениям, в исполнительных структурах менее 3%. Но даже если исходить из вот этой цифры, 5 и 6%, я хочу напомнить, что процент крымских татар в Автономной Республике Крым составляет 12-13%, то есть дискриминация, по официальным данным, получается два раза, а по нашим данным -- где-то 4 раза. Так вот, я хотел бы спросить, где, в какой стране мира в настоящее время есть такой уровень дискриминации в отношении коренного народа? Правда, тут еще говорилось, что подбирают кадры не по национальному признаку, а исключительно по профессиональной пригодности, а их национальность, политическое мировоззрение не имеют никакого значения. На самом же деле, обстоит дело с точностью наоборот. Например, при увольнении с работы замминистра здравоохранения (?) Мусаева(?) высказали множество комплиментов относительно его профессионализма. Также сказали, что вынуждены его уволить, потому что он не вписывается в новую команду руководства автономии, состоящей преимущественно из выходцев из Донецкой области. Слушайте, мы что, живем в оккупированной стране? Почему представители коренного народа этой земли не вписываются в какую-то чью-то команду? И к чему будет вести такая политика, кадровая политика в этой стране? Примерно также стояло при увольнении заместителя председателя Рескомзема, кстати, единственного крымского татарина, бывшего в этом ведомстве, и который, конечно, имел возможность наблюдать, какое безобразие творится в Крыму в земельном вопросе и его уволили, и на его место поставили очень надежного пацана из Донецкой области. Там теперь уже нет представителей крымских татар и мы не можем знать, что дальше происходит в земельном вопросе. Председателя Рескомнаца Эдема Дудакова, лучшего специалиста за все время существования этого комитета заменили на милиционера, который был помощником нынешнего премьера Могилева. В то время он был начальником милиции, а он у него служил. Начальника крымского управления по правам потребителя Энвера Нафиева без каких-либо претензий к его работе заменили на нового молодого человека Егорова из той же Донецкой области. Он никогда, кстати, не работал в этой сфере, никакого опыта работы в этой сфере не имеет. Вот вам профессиональный подход. Председателя парламентской комиссии Ремзи Ильясова заменили на предпринимателя Энвера Абдураимова, который, пользуясь терминологией у нас в Верховной Раде, стал пушкой, то есть будучи избранным голосами крымских татар по списку Народного руху Украины, перешел в Партию регионов и к тому же в духе Могилева высказался на счет того по телевидению о том, что крымские татары тоже в определенной мере сами виноваты в том, что их депортировали. Кстати говоря, также высказался по поводу холокоста евреев. Вот так вот у нас происходит подбор кадров. Я могу перечислить, по всем 23 уволенным примерно такая же ситуация. Основной мотив –– политический. Считаю, что комитет Верховной Рады Украины по правам человека и межнациональным отношениям должен инициировать создание специальной парламентской комиссии с привлечением Генерального прокурора Украины для расследования этой так называемой кадровой политики в Автономной Республике Крым, поскольку если так будет продолжаться, будет продолжаться дискриминация по национальному признаку и по политическим мотивам, то предусмотреть, к чему это приведет, наверное, не требуется много ума. Здесь (неразборчиво) которые подпадают под диспозицию соответствующих статей Уголовного кодекса.

И последнее (об этом уже говорили, можно было бы и не повторять), по поводу Бишкекского соглашения. Это соглашение было подписано 9 октября 1992 года в Бишкеке (кстати, по инициативе Украины, мы за это очень благодарны) и оно называется Соглашение по вопросам, связанным с восстановлением прав депортированных лиц, национальных меньшинств и народов. Это очень прогрессивный документ и выполнение всех 12 статей этого договора, конечно, значительно облегчило бы процесс репатриации. Правда, далеко не все пункты эти выполняются. К сожалению, некоторые страны, в том числе и Россия, хотя и подписали, они его не ратифицировали. Но тем не менее, принятие этого документа, подписание этого соглашения имело огромное значение, поскольку в соответствии с этим соглашением репатрианты не подпадают под обычных граждан, которые пересекают границу Украины, а рассматриваются как люди, которые имеют право возвращаться на свою историческую родину. Ровно неделю тому назад я на эту тему разговаривал с нашим министром иностранных дел Леонидом Кожарой, он при мне дал распоряжение своему подчиненному подготовить соответствующий документ. Но, я думаю, для страховки (потому что осталось очень мало времени, в мае истекает срок пролонгации) от Верховной Рады, от нашего комитета тоже надо будет инициировать пролонгирование этого документа.

И еще один вопрос. Я его не хотел касаться, но поскольку представитель президента этого коснулся... По поводу Совета представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины. Вы знаете, одним из главных требований крымских татар по возвращению на свою родину, с самого начала, с 1990-х годов, было требование, чтобы власть вела дискуссию с людьми, которые избираются самими крымскими татарами, а не с халуями(?), которых они будут подбирать. Так вот в 1999 году наконец, после многочисленных акций крымских татар, 18 мая в кабинете экс-президента Украины Леонида Кучмы собралось все руководство автономии членов Меджлиса крымскотатарского народа, и после долгих дискуссий приняли проект указа Президента, который на следующий день был подписан, который назывался «О Совете представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины». Преамбула была такая: «Принимая во внимание, что Меджлис крымскотатарского народа, избираемый Национальным съездом крымских татар (Курултаем), пока не введен в правовое поле Украины, создать Совет представителей в следующем составе», и дальше шел весь состав Меджлиса крымскотатарского народа, избираемый самим народом. После президентских выборов 2010 года ситуация в корне изменилась. Мы, оказывается, неправильно повели себя на выборах, не за того голосовали в подавляющем своем большинстве. Появляется новый указ о Совете представителей крымскотатарского народа, где оставляют 8 членов Меджлиса и еще добавляют 11 человек, которые никого, кроме себя, не представляют. Так вот я хотел бы спросить: где, в какой стране мира, какой император, падишах, президент может назначать представителей народа, коль скоро(?) представитель –– это человек, который избирается самим народом. Вот сейчас новые(?) такие у нас представители. Я хотел бы только один документ этого новоявленного Совета представителей, касается земельных проблем. Я одно только выражение прочитаю.

«Необходимо ускорить выделение земли на полянах протеста, курируемых себатом(?) (это у нас там такая организация (неразборчиво) есть), активно сотрудничающих с советом представителей, а земли не выдавать тем, которые курируют представители меджлиса. Поскольку поля(?) меджлиса не будут решаться, это вызовет возмущение рядовых участников полян протеста в бездействии меджлиса и укрепит желание сотрудничества с советом представителей, Рескомнацем и президентом. Таким образом, ослабить влияние промеджлисовских полей протеста». Вот этот документ полностью подпадает под соответствующую статью Уголовного кодекса. Это коррупция политическая — использование служебного положения для разогрева межнационального конфликта, конфликта между своими соотечественниками. Я обращаюсь к Вам, господин Представитель президента, инициировать возбуждение уголовного дела против главы так называемого Совета представителей и того же Могилева, который распространяет и руководствуется этой инструкцией. Спасибо за внимание.

ПАЦКАН В.В. Шановний Мустафа! Дякую Вам за доповідь. Я розумію, що Ви вболіваєте за свій народ, за тих людей, яких ви представляєте. Я розумію, що ті кричущі факти, які ви назвали, є вкрай такими, на які потрібно звернути увагу, але хотів би звернути вашу увагу, що у нас в комітеті представлені різні політичні сили, ми тут є представники різних політичних сил. Ми намагаємось завжди знайти компроміс, і ті факти, які ви сьогодні назвали, ми вивчемо. Я думаю, що кожний із членів комітету візьме на себе по конкретному з фактів якусь відповідальність, і на комітеті їх обговоримо. Ми готові звернутися до Президента України, до Кабінету Міністрів України, якщо ті факти будуть підтверджені і ми дамо їм об′єктивну оцінку. Для нас як для комітету є важливим той фактор, щоб ми змогли допомогти тим людям, які цього потребують. Етно-національні меншини і національні меншини ― це відання нашого комітету. Ми не можемо стояти осторонь таких процесів, і, на жаль, ми не є виконавчою гілкою влади, ми є законодавчою гілкою влади, але ми ці питання будемо врегульовувати на законодавчому рівні і відповідно звертатися до найвищих органів влади, до Президента, щоб таких фактів в подальшому не було. Я би хотів надати слово для виступу голові Генічеської районної державної адміністрації...

??? Разрешите мне, пожалуйста, по списку. Я председатель того совета, который сегодня, сейчас на наших глазах...

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. Шановний...

БЕЗАЗИЕВ Л.Р. Я Безазиев Лентун Романович. Я хотел бы дать ответ, и вообще проинформировать о ситуации с точки зрения человека, который был первым в послевоенный период в 1991 году назначен вице-премьером Крыма по национальным вопросам и потом работал первым заместителем в 1998 году также в правительстве. Потому что все, что сказано, это прямая ложь! В отношении тех деяний, которые совершил здесь руководитель меджлиса со своими пособниками!

ПАЦКАН В.В. Я Вас дуже прошу...

БЕЗАЗИЕВ Л.Р. Прошу Вас!.. Это я по списку иду.

ПАЦКАН В.В. Ні, у мене є затверджений порядок денний нашого сьогоднішнього засідання, я обов’язково Вам надам слова відповідно до порядку ведення нашого засідання.

БЕЗАЗИЕВ Л.Р. Дякую.

ПАЦКАН В.В. До виступу запрошую голову Генічеської районної державної адміністрації Німетуллаєва Сейтумера Нурідиновича.

НИМЕТУЛЛАЕВ С.Н. Уважаемый Валерий Васильевич, народные депутаты! Пользуясь случаем... Я проживаю с 1967 года на территории Херсонской области в Геническом районе, с 15 лет. И сегодня, конечно, находясь здесь, мне неприятно(?), когда мы о своих крымских татарах на таком уровне так высказываемся. Крымские татары Херсонской области дважды были высланы из Крыма. Это мы приехали после указа и проживаем в Бахчисарайском районе. Нас погрузили и вывезли на станцию Новоалексеевка. С тех пор я там живу, работаю. У нас там проживает около 7 тыс. в районе. Я работаю главой администрации, с 2006 года по 2010 год я был председателем районного совета, 4 раза избирался депутатом районного совета. Сегодня говорить обо всем этом и то, что мы сегодня говорим, чтобы не осталось на бумаге. При таком авторитетном руководстве я бы хотел сказать, смотрите что. Действительно, сегодня есть меджлис, действительно, сегодня «Курултай». Я задам вопрос председателю меджлиса, на который хотел бы получить ответ. Меня неоднократно избирали делегатом курултая и неоднократно меня исключают из курултая. Я по сегодняшний день не знаю, на каком основании и на каком уровне, где на обратной стороне устава курултая написано: делегат курултая, который не согласен с мнением меджлиса и курултая, автоматически исключается из делегатов курултая. Это что, мы в первобытном общинном строе живем?

ЧУБАРОВ Р.А. По повестке говорите, по повестке заседания.

НИМЕТУЛЛАЕВ С.Н. Я же отвечаю на вопрос. Не мешайте, я никого не прерываю.

ПАЦКАН В.В.  Шановні колеги! Я дуже би вас просив не перебивати в політичну площину засідання комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

НИМЕТУЛЛАЕВ С.Н. Сегодня я являюсь как глава администрации, я не могу не защитить ту команду, какая есть, хотя мне и в Интернете, и везде сказали: этот человек президент и будет делать то, что он говорит. Есть закон, 2004, 2005 год выигрывает «Батькивщина», президент у нас Ющенко, вся команда формируется, та, которая выиграла. Это закон. В 2010 году выигрывает Партия регионов, они формируют свою власть. Да, сегодня на местах, конечно, искажается, и очень многие свысока смотрят на нас, как на второй сорт. Я считаю, это надо искоренять. Очень много толковых ребят, и сегодня не хватает мест тем, которые с высшим образованием хотят работать, им не представляют работу. Тот Совет представителей, который назначен Президентом... Я тоже состою в этом Совете. Так что, я не татарин? Может, мы не имеем права? Я хочу найти этот ответ, поэтому это тоже прошу рассмотреть. В нашем районе сегодня проживает 61 тыс. населения и около 7 тыс. крымских татар. У нас практически за 46 лет, что я там проживаю, ни разу не был поднят национальный вопрос, мы живем в мире и согласии, в дружбе, решаем все вопросы. По общей численности 61 тыс. в районе, из них 5,5 тыс. депортированных и 1,5 тыс. детей депортированных. Крымскотатарское население проживает компактно в следующих населенных пунктах: Новоалексеевка, Геническ, (неразборчиво) Стрелковый(?). В Геническом районе в Новоалексеевской общеобразовательной школе № 1 проводится обучение на крымскотатарском языке в 22 классах с общим количеством учащихся 289. В (неразборчиво) общеобразовательной школе 16 учащихся. В сфере культуры в Геническом районе созданы и успешно работают народный ансамбль танца крымских татар «Далгалар», «Илькен», «Ляле», народный ансамбль барабанщиков «Артеш». В районе регулярно проводятся национальные праздники крымскотатарского народа. Библиотечный книжный фонда на языке национальных меньшинств составляет 222 экземпляра по 21 изданию. В районе действуют 24 религиозных объединения мусульман, государственных управлений Крыма и Украины. В ходе выполнения программы расселения и обустройства депортированных крымских татар и лиц других национальностей, которые вернулись на проживание на Украину, их адаптации и интеграции в украинском обществе за период 2015 года в Геническом районе построен и введен 16-квартирный жилой дом, сейчас планируется строить второй 16-этажный, общая сумма — 6 и 6 — 12 млн грн. Простроена мечеть стоимостью до(?) 1 млн грн. Отремонтирована Новоалексеевская общеобразовательная школа №1, котельная и крыша, сметная стоимость — 964 тыс. грн. Руководство района способствует сохранению и развитию языка, культуры, народных обычаев и традиций. Подбор кадров осуществляется только на основе профессионализма и моральных качеств кандидатов на должность. Крымские татары избраны депутатами местных советов в количестве 13 человек, главный врач центральной больницы — крымский татарин, главный специалист отдела градостроений — крымский татарин, Новоалексеевской общеобразовательной школы директор — крымский татарин, в Новоалексеевский поселковый совет -- Гульнара Решитовна и глава администрации — крымский татарин. Спасибо.

ПАЦКАН В.В. Дякую виступаючому. Шановні присутні, шановні колеги—народні депутати і шановні виступаючі, які будуть виступати після мого оголошення! Я б хотів вам нагадати сьогодні тему нашого засідання — це стан виконання программи розселення та облаштування депортованих кримських татар та інших національностей, що повернулись на проживання на Україну, їх адаптація та інтеграція в українське суспільство на період до 2015 року, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів 11 травня 2006 року №637. Шановні колеги! Я би не хотів, щоби ми переходили в політичну площину, площину образ і в площину вирішення за кримськотатарський народ або інші національності, які представлені тут, вирішення проблематики. Я не хочу і буду зупиняти наступний виступ, якщо ви перейдете до образ. У нас є проблема, яку ми сьогодні прийшли тут вирішити. Не давайте відповіді, виходячи з того, що ви або ми є на якихось посадах, за населення, яке ви представляєте. Будь ласка, я готовий надати Вам, Лентун Романович, доповідь. Прошу всіх виступаючих не виходити за межі регламенту. Виступи до трьох хвилин. Дякую (неразборчиво).

БЕЗАЗИЕВ Л.Р. (Неразборчиво.) Кратко все-таки два слова, потом перейду по сути. Уважаемые товарищи! Совет –– это неконституционная норма и она не передается по наследству, если ты даже чингизит(?). Каждый президент создает совет по своему усмотрению. Из 19 человек 8 единиц 42% было отдано меджлису, а остальные 11 представляют 6 общественных политических организаций, в том числе и я. Что касается тех вопросов о том, что правительство Крыма изгоняет крымских татар –– чиновников с должностей, я вам хотел бы буквально два слова сказать. За долгие годы чиновничества от меджлиса развален строительный комплекс, оснащенный (неразборчиво) один из лучших, где работали 5 тыс. человек. Я создавал в 1990-е годы, один из лучших в Украине — сегодня он на нуле, разбазарен. Вот то, что говорили о том, о незавершенном производстве — чтобы ввести все эти объекты в эксплуатацию, Валерий Васильевич, сегодня необходимо около 4 млрд грн. Вот что такое долгострой! Вот, что пишет аудит (я ссылаюсь... в 2010 году Счетная палата Верховного Совета Крыма): в целом за период 2006—2009 годов объем незавершенного строительством объектов, финансируемых только за счет средств Автономной Республики Крым, в суммовом выражении возрос в 6 раз и т.д. Вы меня спросите, и я вас прошу(?)... Я очень рад, если вы пригласите сюда кого-либо из государственной прокуратуры, может быть, даже из Госстроя Украины, чтобы рассмотреть разбазаривание и расхищение финансовых средств чиновниками, которые были поставлены от меджлиса. Это я вам законно говорю.

Дальше, последний по этой теме. Если вы хотите рассмотреть, что построили чиновники от меджлиса материального и духовного, типа Киберджами(?) ХV века — это построено Безазиевым и его командой. Университет — создал Безазиев. Дом престарелых крымских татар построил Безазиев. Это его команда, я имею в виду, и т.д., и т.д. Крымскотатарский театр и прочее, Медицинский крымский татарский центр и все прочее. Пока я профессиональный строитель с 16 лет, прошел все (не слышно) ступени. Это я вам докладываю, чтобы знали. И поэтому я сегодня заявлю: совет есть тот, который есть. Мы, пожалуйста, мы им говорим: вы члены совета, участвуйте в нашей работе. Что касается сегодняшнего дня. Спасибо, что приехали. Академия наук Украины... СССР от 16 марта 1992 года в лице доктора экономических наук — профессора Дорогунцова(?) С.И., председателя Совета производительных сил Украины, согласно договора подготовили документ о возвращении и обустройстве 350 тыс. татар в Крым. Потребность по тому времени капитальных вложений составила по ценам 1984 года — 5 млрд. 900 млн. рублей. К примеру, только на жилищное строительство предусматривалось направить до 2 млрд. 300 млн. рублей и предусматривалось построить 3,6 млн. м квадратного жилья, в том числе в сельской местности — 1 млн. из расчета 15,2 кв.м на человека. Сегодня всего по нашим подсчетам проживает в Крыму 275—280 тыс. крымских татар, всех депортированных около 300 тыс. человек, включая... я имею в виду диаспору армян, болгар, греков, немцев. И сегодня, оценивая обустройство крымских татар и других депортированных порядка 6 млрд, Украина за весь период независимости выделила, как уже говорилось, более 1 млрд 300 млн грн. Россия после развала СССР не участвовала в финансировании, а также в финансировании депортированных не участвовали среднеазиатские республики и Казахстан ни одного рубля за этот период не выделили. На сегодня в очереди, как уже говорили, 7500 человек и построено 459 тыс. кв. м жилья. Если на обустройство одного депортированного в 2011 году приходилось в год 90 грн, то в 2012 году –– 40 грн на обустройство одного депортированного. На 2013 год пока по бумагам выделено из Госбюджета 10 млн 990 тыс. грн, из них на капвложения –– 5 млн грн. По данным Республиканской детской больницы, за 2012 год удельный вес больных детей в депортированных семьях составляет 16,5% от общего количества детей, большая смертность. Эти данные говорят о неустроенности среды обитания у депортированных на участках проживания, где отсутствуют (уже говорили) автодороги с твердым покрытием, не везде нормальное водоснабжение, освещение, а также отсутствуют социальные объекты, о чем тоже говорилось. Согласно утвержденной Программе обустройства депортированных на 2013 год Киев и Крым должны выделить соответственно из Госбюджета Украины 50 млн грн, а также из Госбюджета АРК 22 млн грн. Но уже апрель и нет ясности о выделениях финансовых средств. Я очень прошу комитет Верховной Рады Украины оказать содействие в вопросах финансирования по программе. Сессия Верховного Совета Крыма обратилась по инициативе совета.... к президенту страны Виктору Федоровичу Януковичу о пролонгации Бишкекского соглашения до (неразборчиво) (?)2025-го года. Я получил письмо от первого заместителя министра МИДа Демченко о том, что Министерство труда и социальной политики готовит документы для передачи их в Кабмин. Соглашение заканчивается в конце мая текущего года, тогда свыше 100 тыс. депортированных автоматически превратятся в иностранцев. Я должен отметить, что в 1992 году инициатором Бишкекских соглашений была Украина, я сам выезжал с украинской делегацией под председательством Виктора(?) Павловича Фокина на Бишкекские соглашения.

Председателем Совета министров АРК Могилевым решен вопрос о введении дополнительной должности заместителя министра образования из крымских татар для координации мероприятий и претворения поэтапно в жизнь крымскотатарского языка согласно указу президента Виктора Януковича о государственных основах развития региональных языков. Я полагаю, это будет фундаментом возрождения нации. Что касается узаконивания полян протеста, на которых в течение 7 лет проживают депортированные, порядка 12 тыс. 300 семей, в том числе от меджлиса откололись 9 тыс. человек, так называемый Сиббат, потому что не было движухи, вы понимаете? Не было узаконенных(?) полян. Сегодня создана правительственная комиссия во главе с заместителем председателя Совета министров, где предусмотрено в этом году узаконить (уже идет движение, не буду называть цифры) 7 тыс. 700 земельных участков, остальные узаконить в 2014 году. Это социальная политическая проблема на контроле Президента Виктора Федоровича Януковича. Я ежемесячно информирую о положении дел. Что такое 12 тыс. 300 семей? Это порядка 50 тыс. человек депортированных. Говоря о законе «О депортированных», в результате неработающей сегодня Верховной Рады, в Верховной Раде лежат порядка 20 законопроектов, из Крыма в том числе и наш закон, который прошел первое чтение. Должен сказать, первое чтение… закон поступил от Мустафы Джемилева. Депортированные требуют политической, экономической и юридической оценки преступлений сталинского режима. Депортированные не требуют себе кусочка рая, а требуют, чтобы восторжествовала справедливость над злом. Человека судят закон и общество. Народ судить имеет право только Господь Бог. Некоторые политические силы, в том числе и из Украины, 18 мая (день трагедии народа) надеются на центральной площади Симферополя устроить политическое шоу и дестабилизировать социально-политическую обстановку в Крыму. Не допустить осквернить историческую память народа в этот трагический день — наша общая задача. Дякую.

ПАЦКАН В.В. Дякую Вам за виступ. Шановні колеги, я б ще раз попросив би всіх, ми сьогодні обговорюємо стан виконання програми. Не переходьте, будь ласка, в площину особистих розборок, вибачте, особистих образ своїх колег. Об’єктивну оцінку тим цифрам, які Ви називаєте, ми зараз дати не можемо. Але даю вам слово, що комітетом буде все враховано і ми будемо вивчати кожний факт, який буде на цьому засіданні проговорений. Наше завдання як комітету — це законодавча ініціатива. І той закон 0921, який був поданий шановним Мустафою Джемільовим, ми будемо намагатись всі напрацювання, які в сьогоднішньому нашому засіданні використати і будемо намагатись, щоб він через Верховну Раду був проголосований, (неразборчиво), котрий зніме, на нашу думку, ту напругу, яка зараз є, і дасть чітке (неразборчиво) визначення депортованих осіб.

У нас затягнулось трошки з часом. Наступних виступаючих дуже прошу за регламентом, не більше 3 хвилин, тому що все це, що ми сьогдні тут проговоримо, ми б хотіли обговорити і винести з цього якісь рішення. Ми сьогодні майже у повному складі комітету хочемо зробити якусь кінцеву дію, якусь кінцеву мету для того, щоб допомогти тим національним меншинам, які представлені в Криму в реалізації їх проблематики. До слова запрошую голову правління Федерації греків Криму, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим Сумуліді Миколу Георгійовича.

СУМУЛИДИ Н.Г. Уважаемые коллеги! Я буду говорить сегодня правду и только лишь правду, ибо все сидящие здесь, кто что услышит от меня, пусть не обижается. Я еще раз повторяю: я за каждое свое слово могу ответить всегда, и еще раз говорю, я буду говорить только лишь правду. Я, во-первых, не участвовал никогда и не находился ни в одной политической партии за всю свою жизнь. И по сегодняшний день я не нахожусь ни в какой политической партии, так что я буду говорить на сегодняшний день сугубо о проблеме моего народа, а именно греческого народа, так как я одновременно являюсь председателем Федерации греков Крыма. Вы все прекрасно знаете, что мы практически из Крыма были депортированы два раза: это 220 лет тому назад, вы знаете, и буквально еще в 1944 году и третий раз депортированы уже из Узбекистана опять сюда, ибо мы после всех вот этих ферганских(?) событий бросили все и приехали сюда в Крым. Я что хочу сказать? И сегодня я слышал цифры, где всего-навсего 4 народа здесь аж составляют 4 тыс. 500 человек, я имею в виду депортированных. Ну как можно с этим смириться, когда мы... Я уже на протяжении многих лет, буквально 10-15 лет, постоянно на всех уровнях власти всегда говорил, что у нас численность намного больше.

И буквально два года тому назад, можно сказать, обманным путем, я сделал перепись. А именно каким обманным путем? — пообещав людям землю. Сказал(?) (не слышно), для того, чтобы они принесли документы. Они принесли мне документы: справка о депортации (я еще раз говорю, это ни какие-нибудь подделочные справки, а настоящие справки о депортации, ибо мы сами за этими вещами четко следим), свидетельство о рождении (ксерокопия), ксерокопия паспорта, идентификационный код. Полностью мы эту работу провели. Она сегодня имеется на нашем сайте и я сегодня, конечно, передам именно весь этот список пофамильно, где у нас на сегодня здесь в Крыму 2 тыс. 720 семей желающих получить землю. Это не учитывают тех, кто уже получили или кому не нужна земля. В основном, они прекрасно видят, где нам выделяют землю. Нам выделяют земли в таких местах, на буграх и где практически нет инфраструктуры. Что вам хочу сказать. Например, у нас на сегодня есть два (как будто-то бы) компактных поселка. Один называется Полтос, другой называется Акрополис(?). Что вы думаете, уважаемые? Там только остались греческие наименования, там даже 10% не проживают греков. Были самозахвачены эти участки. Сегодня вам хочу озвучить цифру, которая нам за 20 лет 20-тысячному народу что нам дали. Нам дали всего-навсего 60-70 участков и то за них получили деньги! Где-то 70-80 домов и квартир — тоже за это получили... Так никто не получал. И вот за эти 20 тыс., которые на сегодняшний день (неразборчиво), я неоднократно ставил вопрос, чтобы сняли с нас слово «депортированные», ибо за все эти 20 лет что нам дали? У нас когда-то была хорошая практика, буквально, лишь лет 12 тому назад, было какое-то процентное соотношение. И, естественно, согласно вот этому процентному соотношению даже тот мизер, о котором я на сегодняшний день говорю, это было сделано в те времена. Потом в одночасье уважаемым нашим предыдущим Рескомнацем, ни с кем не согласовывая — ни с нами, ни с кем, ибо мы на сегодняшний день получаемся не народ, а «інші» или, как вы здесь иногда говорите: крымскотатарский народ и другие. Получается, мы здесь около 6 тыс. лет живем — мы не народ! А мы «інші». Вы знаете, честно говоря, даже вот это слово оскорбляет нас. И действительно, то, что на сегодняшний день делается, мы, действительно, «інші». Мы должны заканчивать вот такое отношение к народу. Неужели тяжело говорить: армяне, болгары, греки, немцы? Неужели это тяжело сказать? Мы же народ.

Я еще хочу обратиться... я еще раз повторяю... Я буду говорить еще (не слышно). Сколько раз я обращался в наш доблестный рескомнац? На протяжении 10 лет. Дайте нам списки, кто получил землю, где получили, дайте нам списки, кому сегодня пофамильно были выделены эти дома? Что вы думаете? Буквально (неразборчиво) в нынешнем рескомнаце я наконец-то получил эти списки и сегодня я вижу действительно, кто получил. Как вы думаете, за 20 лет я стоял неоднократно… вопрос… снимите с нас, депортированных. А за последние 12 лет ни копейки нам не дали на наш народ. Вы знаете, я извиняюсь, Вы меня как раз-таки останавливаете и говорите регламент, но я сегодня говорю ни свою личную боль, а говорю о боли моего народа. Раз мы сюда, уважаемые, собрались для того, чтобы узнать сегодня проблемы наших народов, то я прошу немного выслушать. Ибо, если вы сюда приехали для того, чтобы облегчить (неразборчиво), а всех народов, то я прошу вас выслушать. Также я сегодня хочу сказать, действительно, дискриминация идет. Сегодня у нас при Таврическом национальном университете есть греческая филология. Я лично ездил осваивал эту филологию. Вот здесь сидит профессор, как раз работает там. Он неоднократно по телевидению говорил и всегда говорит. Я был инициатором создания этой филологии греческой, поехал привез из Греции преподавателей сюда, преподаватели, все есть, а ни один грек там не обучается. Вы извините, что за филология? И здесь на комиссии, вот здесь я неоднократно просил устроить человека, который действительно знает греческий язык, действительно который чуть ли не сдал успешно экзамены, –– нет, только на коммерческой основе. Ни квот, ничего нет. Это права человека. Мы на сегодняшний день, если не вам будем рассказывать, кому мы будем рассказывать? За три минуты что я могу вам рассказать? Я прошу и вот это учесть. Также на сегодняшний день... Я еще раз говорю: я говорю свою боль, и никакие политические... я не защищаю, я говорю историю своего народа. Также у нас на сегодняшний день является... Вот здесь сидят послы, пускай они наших послов немножко там, если встретитесь в Киеве, чтобы вы там передали. Сегодня мы, греки, проходим в 10 раз худшую процедуру, чем любой не грек. Мы, греки, не можем проехать на свою историческую родину. Нас просто игнорируют, над нами просто издеваются. Я неоднократно говорил, был съезд, я с этими вопросами выступил на нашем съезде. И прошу вас, увидите посла нашего, передайте ему то, что я сегодня сказал от имени народа. Это было высказано на съезде. А в дальнейшем я хочу сказать, чтобы мы сегодня не по национальному признаку ставили на какие-то должности, а по душе, чтобы у него душа была, чтобы у него были чистые помысли по отношению ко всем национальностям, ко всем народам. Вот только лишь такой человек может сидеть, работать и чтобы в действительности перед ним все были равны. Спасибо за внимание.

И хочу вам передать вот весь список — то, что я сегодня говорил, все вот здесь на бумагах есть. Все, на протяжении многих лет. Вот я вам это передаю и (неразборчиво).

ПАЦКАН В.В. Дякую Вам за виступ. Я хотів Вас перебити не в розрізі регламенту, а у розрізі визначення, що Ви казали „та інші”. Комітет з прав людини, національних меншин, коли формував сьогоднішнє наше засідання, врахував всі національності, які представлені в Криму. Ми готові співпрацювати з усіма національностями, просто на даний момент кричущими були фактами, які є в розрізі кримськотатарського населення. Але ми готові прийняти ваші звернення, готові вам допомогти, готові бути комунікаторами разом з вами, якщо це буде необхідно, до Міністерства закордонних справ, до послів і т.д. Ми не стоїмо осторонь цих процесів. І не ображайтеся, якщо ми десь не звернули увагу саме на вас, але ніколи не будемо визначати вас як „інших”. У нас немає інших. Для нас є всі рівні. Дякую Вам за виступ.

СУМУЛИДИ Н.Г. Спасибо.

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. (Неразборчиво.)

ПАЦКАН В.В. Давайте после обсуждения... У нас ще три виступи... До виступу запрошується голова правління республіканського об’єднання депортованих болгар Криму імені братів Стоянових Дучева Міланія Кирилівна. Будь ласка.

ДУЧЕВА М.К. Считаем необходимым информировать вас о сложившейся ситуации в реализации государственной программы возвращения и обустройства депортированных народов Крыма, в том числе болгар. Из 15 тыс. депортированных из Крыма болгар в данное время проживает около 800 человек. Получили жилье по государственной программе не более 120, половина из которых заселена в дома с нарушениями строительных норм. Дома даже не оштукатурены снаружи. Около 150 семей нуждаются в жилье, в том числе депортированные армяне, греки и немцы. На квартирном учете с 1992 года по 2002 год крымские болгары состояли в Управлении депортированных армян, болгар, греков и немцев. Когда управление упразднили, очередников разбросали по регионам и они стали последними, т.е. 10 лет напрасных ожиданий. Большие проблемы и у крымских болгар по постановке на квартирный учет на получение жилья. Несколько семей не могут стать на квартирный учет, нарушается законодательство. Т.е. если он ребенок депортированного, а родился на Украине, значит он не подлежит постановке на квартирный учет. Это нарушение законодательства. Постоянное недофинансирование государственной программы из бюджета Украины привело к тому, что наши ветераны депортации, участники боевых действий, сироты, инвалиды (неразборчиво), дети войны, дети депортированных не обустроены и годами ждут жилье. Государственная программа крымских депортированных болгар сорвана. Для решения этих проблем считаем необходимым утвердить процентное соотношение на получение жилья для депортированных армян, болгар, греков и немцев, т.к. их права ущемлены, что можно трактовать как дискриминацию по национальному признаку. Также обстоит дело и с получением земельных участков. Яркий пример — возрождение болгарского Коктебеля, из которого 26 июня 1944 года было депортировано более тысячи крымских болгар. С 1992 года подано 150 заявлений на получение земельных участков, в том числе и полиэтнического поселка, т.к. это был чисто болгарский поселок до 1944 года. Наше прошение остается нерассмотренным. Не решаются вопросы по получению земельных участков в Симферопольском районе, село Мирное. Из Симферопольского района было выслано крымских болгар около 2 тыс. Мы не можем даже 12 участков получить. Мы много не просим. Село Изобильное, куда мы дали проект полиэтнического поселка — тоже не решается вопрос. Нашему объединению 16 лет. За это время не приобретено ни одного болгарского костюма, никаких технических средств, нет помещений. Причинами этого положения считаем плохой контроль за использованием бюджетных средств, получением жилья и помещений. Нами поданы предложения по урегулированию этих вопросов в Рескомнац, и мы готовы предоставить их вам. Вы законодательный орган, вы можете решить вопрос процентного соотношения армян, болгар, греков и немцев, чтобы не было такой национальной вражды, чтобы было все как нужно. И вы можете принять какое-то постановление, согласно которого конкретно все депортированные народы будут получать землю. Я скажу вам, что у моей бабушки было 8 детей, у другой — 3 детей. И у каждого был дом, у каждого была земля. Сейчас мы не имеем земли, ни одного участка, никто. Из всех домов получили только 2 квартиры. Вот вам пример. И хочу сказать, что не приветствую я раскол крымских (?). Это народ, который нельзя раскалывать. Я не приветствую тех, кто этим занимается.

ПАЦКАН В.В. Дякую Вам за виступ, дякую Вам за виважену позицію. До виступу запрошується представник республіканського товариства «Земляцтво депортованих німців Криму» Нейзман Катерина Михайлівна.

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. (Неразборчиво.)

НЕЙЗМАН Е.М. (Не слышно).

ПАЦКАН В.В. (неразборчиво) до мікрофону, будь ласка.

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. Стенограма пишеться.

НЕЙЗМАН Е.М. За последние несколько лет, особенно местная власть, я имею в виду под руководством товарища Могилева и у нас мэр поменялся в городе, они повернулись к делам жителей Крыма лицом. Поэтому выделяется финансирование на определенные культурные программы, и я думаю, вот то, что сказали наши уважаемые депутаты сейчас, особенно об этих недостроях, я думаю, что это вы все, особенно глядя на сам комитет, я имею в виду на людей, которые уже прошли определенные тернии со всем этим, вы наведете порядок. Я считаю, что за 20 лет было выделено достаточное финансирование на то, чтобы обустраивать людей в том плановом порядке, в котором должны были обустраивать, и украденных очень много. Конечно, если бы можно было провести жесткий аудит, потому что сейчас в Министерстве у нас очень такой энергичный товарищ по фамилии Клименко, и я в него верю лично. Поэтому было бы желание, как говорится, заставить заплатить тех... Как сказал Президент Украины Янукович сегодня: «Украл копейку –– отдай три». Поэтому хочешь свободы –– поделись, верни. И можно все эти наши долгострои привести сегодня в рабочее нормальное состояние и, может быть, правда, всем вместе порадоваться, что люди получат жилье. Что касается земли, тут у нас конфликтная ситуация, потому что землю выделяли на коммерческой основе быстрее, чем, например, выделяли ее действительно остро нуждающимся. Поэтому и Крым так раскололся, и вы знаете, мне очень не нравится, что под индивидуальное строительство уходит плодородная земля Крыма. Поэтому в Крыму больше привозных овощей, фруктов, молока и мяса, чем у нас было раньше и мы могли этим всем гордиться, как это исторически складывалось в Крыму. Поэтому, конечно, я хочу пожелать комитету выполнять ту работу, которую на вас возоложили, потому что мы все на вас очень надеемся. А, во-вторых, благодаря тому, что, может быть, Вы, Мустафа уважаемый, действительно, правильно все это у вас изложено, может быть, Вам удастся навести порядок и выяснить не только этих виновных лиц, которые лишили людей жилья, земли и раскол этот вносят именно потому, что недовольство зреет в народе. И хочется, чтобы комитет работал объединенными силами, потому что представленные национальности, я так понимаю, все в большинстве случаев, которые проживают в Украине. И трудоустройство, действительно, не должно зависеть от национальности, а от способностей человека, от его желания работать, и главное — от его отдачи. Т.е. слова должны подкрепляться делом. Поэтому мы надеемся на дальнейшее взаимодействие и с нашей местной властью, и мы верим, что руководство Украины направит все свои усилия на то, чтобы скреплять национальности Украины, потому что мы, действительно, многонациональное государство. В том числе и в духовной сфере, и в культурной сфере. И будет по мере возможности, по мере всех наших совместных усилий приводить в порядок вот ту программу, приводить ее в исполнение, которая намечена. Потому что на этот год у вас, конечно, запланировано очень много работы. А мы вам будем помогать.

ПАЦКАН В.В. Дякуємо Вам. Будемо надіятися, що ми не зганьбимо вас и все-таки виконаємо ваші сподівання щодо нашої роботи. До виступу запрошується голова Асоціації кримських караїмів Полканов Дмитрий Юр’євич.

ПОЛКАНОВ Д.Ю. Уважаемый Валерий Васильевич, народные депутаты и участники заседания! Я представляю крымских караимов -- это один из самых малочисленных народов Украины. Нас около 2,5 тыс. человек в мире. Собственной метрополии мы не имеем, поэтому можем расчитывать только на свои силы или поддержку государства. Для нас самой важной задачей является сохранение и возрождение нашего народа, хоть и небольшого. Сейчас мы лишены такой возможности. Нам перекрыт доступ к нашим единственным национальным святыням. Нам не дают возможности проводить национальные, религиозные традиционные свои мероприятия там же.

Из программмы... тут я, к сожалению, не впечатлю цифрами никого. Программа возрождения караимов предполагала по 2012 году 45 тыс. грн финансирования — не было выделено ни копейки. Но даже не это смущает и тревожит. Наши основные вопросы не находятся в финансовой плоскости. Нам бы не мешали проводить наши традиционные мероприятия.

В Симферополе не был... и до сих пор не отдается караимской общине самой большой караимская кенасса-храм(?). В прошлом году начали сниматься фильмы. Причем, заранее хочу сказать, мы не против кино — больше фильмов хороших и разных. Но снимался он в главной святыне крымских караимов (неразборчиво), в наших главных, самых древних храмах. Это фильм оскорбил верующих и вообще наш народ, так он был снят неправильно, с нашей точки зрения. Я не имею в виду сам фильм — не так, не там и без согласования с нами, так как это происходило в главной святыне. Так, чтобы закончить на позитивной ноте, хочется сказать, что хотелось бы поблагодарить многих, наверное, но пока особенно не за что. Хотелось бы крымским татарам сказать огромное спасибо за то, что газета «Къырым» крымскотатарская выпускает бесплатно уже более 5 лет наш листок, нашу караимскую газету, которую мы раздаем по семьям, и который является единственным информационным источником. Вот за сим спасибо за внимание.

ПАЦКАН В.В. Дякую Вам за об’єктивність виступу і лаконічність. До виступу запрошується голова «Кримського республіканського об’єднання міжнаціональної злагоди» Володимир Павлович Казарін.

КАЗАРИН В.П. Уважаемый председательствующий, уважаемые коллеги! В принципе, основной круг вопросов уже освещен и повторяться нет необходимости. Я, может быть, 2-3, на мой взгляд, наиболее принципиальных момента подчеркну. Уже самое главное было сказано — что от года в год катастрофически (не просто падает, а катастрофически) падает финансирование всех этих программ. Я боюсь, что у кого-то из нас сложилось ощущение, что мир –– это очень дешевая вещь, за которую можно не платить, она прилагается сама по себе к нашему существованию. Вот когда выступали мои коллеги, председатели национально-культурных обществ, они напоминали вам, это звучало отголоском старых событий –– Фергана, и кое-кто может вспомнить, что происходило тогда в Фергане. Они могут вспомнить Баку, и кое-кто, вспомнит, что происходило в Баку. Они могут назвать другие события Кавказского региона. И мы в Крыму помним, что такое Судак. И мы в Крыму помним, что такое события на вокзале симферопольском. И мы в Крыму помним, что такое события вокруг крымского парламента. У меня это вообще семейная история: у меня жена была в этом здании, и они от этажа к этажу отходили, потому что нужно было защищать себя. И политики крымские напряглись, они стали эту проблему решать, и мы ее решили почти образцово на определенном этапе. Мы гордились тем, что мы тот регион, который разрывает так называемую дугу нестабильности от Средней Азии до Балкан, везде потенциально возможные горячие конфликты состоялись, а у нас не состоялся, у нас не было кровавого противостояния, потому что народы хотели понять друг друга, и политики, выдвинутые этими народами, хотели этого и они этого добились. А потом вдруг у кого-то в головах поселилась мысль, что можно и вот это произвольно изменить, можно вот это произвольно поламать, и ничего от этого не изменится. Вот это самое опасное состояние, когда так думают. Ответственности в отношении к этому вопросу не стало во власти. Вот приехал комитет, ответственный и важный, по профилю крымскому –– для Крыма ничего важнее межнациональных отношений нет. Для Донецка, может быть, что-то другое. Даже не хочу обидеть Черновцы, допустим, Житомир, а для Крыма нет ничего важнее этой проблематики, она в основе всего благополучия лежит. Я хочу спросить уважаемого председателя этого комитета, членов этого комитета: а где первые крымские лица? Ну хорошо, нет премьер-министра, вроде он в отпуске, а где вице-премьер хотя бы один из правительства? Нет спикера. А где вице-спикеры? Или они считают, что раз здесь председатель комитета, то это не их уровень, но это все-таки председатель комитета Верховной Рады Украины. И вот с этого все и начинается. Верховный комиссар ОБСЕ по делам национальностей с нами... Я председатель, у нас ротация, я сейчас по ротации возглавляю это объединение межнационального согласия. 34 национально-культурных общества республиканской крымской регистрации от азербайджанцев, армян, евреев, поляков, что угодно: венгры и все что угодно. Верховный комиссар ОБСЕ по делам национальностей с нами встречается два раза в год. Он приезжает, встречается (неразборчиво) и с нами встречается. А к премьер-министру Крыма мы три года добивались на встречу. Ему не надо никуда приезжать, он здесь находится. Это правильно? Это неправильно. Совет по вопросам межнационального сотрудничества при крымском правительстве был закрыт в свое время, уже 5 лет назад, наверное, и мы все эти годы добивались, чтобы он в конце концов снова возобновил свою работу. Спасибо, первое заседание состоялось, но сказано было, что будем заседать каждый квартал. Квартал давно уже прошел, надо было бы, наверное, новое заседание. Да ладно, хотя бы раз в полгода давайте заседать. Мы не для того рвемся туда, чтобы увидеться с кем-то из руководителей, мы хотим сказать им, где назрели проблемы, и мы это сделаем без Верховного комиссара ОБСЕ. А то у нас странная коммуникация: мы через него сообщаем, потом он на встречах об этом говорит крымским руководителям, и через него мы получаем ответ назад, что они обещали это сделать. Вот упомянул уважаемый мной Кенжалиев, что решен вопрос по Дому дружбы народов. 20 лет мы этого добивались! Хорошо, спасибо. Мы Могилеву сказали открыто спасибо, что он первый премьер, который этот вопрос решил, в декабре был решение Совета министров и решение Верховной Рады Крыма. До сих пор, 5-й месяц пошел, нам ни устава не показали этого Дома дружбы народов, и мы спрашиваем: а кто будет директором Дома дружбы народов? Давайте с нами этот вопрос обсудим? — Нет, мы этот вопрос решим сам. Почему вы решите его сами, если это Дом дружбы народов? Давайте мы скажем: вот это хорошая кандидатура, вот это хорошая, вот это... — Нет, вот мы решим вопрос и поставим вас в известность. Мы вам об этом сообщим.

Я цитирую то, что нам сказали. Я не придумываю. И в этой же связи и вся остальная... Я об ответственности руководства — почему должны болгары или немцы уговаривать, чтобы представителя их народа ввели в соответствующие органы власти? О крымских татарах много говорилось и справедливо говорилось здесь. Ведь в Рескомнаце... казалось бы, там должен быть обязательно чиновник из числа болгар, чиновник из числа депортированных греков, чиновник из числа депортированных армян, чиновник из числа депортированных немцев. Даже в принципе это должно быть сделано для того, чтобы никто не мог сказать: что вы там от нас прячете эти документы? Мы хотим знать, что вы там решаете. А, во-вторых, там очень много действительно высококвалифицированных специалистов. Почему это нельзя сделать? Почему надо упираться в этом вопросе? Наоборот, надо сказать: идите сюда, не можем взять чиновником, будешь на общественных началах контролером, советником. Пожалуйста, мы ничего от вас не прячем. Идите, смотрите вместе с нами, что происходит.

Почему мы этого не говорим? Не говорим мы этого. Потому что, на самом деле, не все надо, видимо, достать, показать и сделать предметом открытого рассмотрения.

Я заканчиваю, потому что свое время уже исчерпал, но хочу сказать, ответственности власти сегодня нет в этих вопросах. Самое печальное, что мы с вами заседаем здесь накануне 18 мая. Я убежден: не было бы у нас впереди 18 мая, и мы бы здесь не собрались по этому чрезвычайно важному вопросу. Давайте собираться регулярно и систематически по вопросам, которые составляют основу государственного благополучия, тогда мы будем государственными мужами. Спасибо.

ПАЦКАН В.В. Володимир Павлович, дякую Вам за виступ. Але комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин не присвятив своє засідання до 18 травня. Нас цікавить та проблематика, яка є тут в суспільстві. Я дякую за те, що Ви її гостро піднімаєте. І якщо вищі посадовці Автономної Республіки Крим не готові з вами співпрацювати, то хочу Вас запевнити в тому, що комітет з прав людини, національних меншини и міжнаціональних відносин Верховної Ради України готові співпрацювати з вами у розрізі всіх питань і готові проводити такі засідання, скільки буде для цього необхідно. Я думаю, що мої колеги будуть зі мною згодні, тому що нас цікавить не накаляти проблематику у суспільстві, а її зменшити. І що буде в наших силах, ми готові для цього робити, хочу вас запевнити всіх тут присутніх. До виступу запрошую депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, першого заступника голови меджлісу Чубарова Рефата Абдурахмановича.

ЧУБАРОВ Р.А. Шановні голови, шановні народні депутати, учасники засідання! По-перше, дійсно хочу подякувати за таке виїзне засідання. Розумію те, що маємо максимально уникати питань політики, але в той же час ми всі розуміємося добре в тому, що про що би ми не говорили, ми все рівно будемо стикатися с великою політикою. Я хочу, щоб за цим потоком слів, і особливо звітів, я не розумію (неразборчиво) людей, які тут звітували, коли треба було говорити, що нам робити і як нам далі жити. Я боюся, щоб за тим потоком слів ми просто не зробили невірних висновків. Давайте відверто. Програми облаштування вже немає. Вона й так була незначною. Але її вже в останні роки... до речі, до тих, яких зараз когось там славлять — саме в останні роки її немає. 7 млн. грн.. в минулому році — що ви можете зробити з 7 млн. грн.. для 300 поселень? Пан Мустафа Джемілєв, голова меджлісу, говорив про те, щоб тільки завершити школу, яку вже не можна завершити, її треба вже розбирати. Треба майже 30 млн. Це перше.

По-друге. Я тут хочу, щоб ми просто трошки розбирались про те, що облаштування — це не тільки проблеми будівництва. Давайте розуміємося в тому, що повертається кримськотатарський народ, цілісний народ. Уявіть собі, що ви є частинкою цього народу, у вас за межами України, за межами Криму немає, власне, іншої етнічної спорідненої землі-батьківщини, держави у вас немає. Ви повертаєтесь на свої землі. І це не проблема тільки — які там дороги, газопровід, газо-, водогін чи щось інше. Це питання всіх сфер. Це тоді, коли вас 50 років не було на цій землі і вам заборонялось взагалі думати і говорити про те, хто ви такі є. А підручники? А давайте подивимось, що є в освітній системі, сфері!

Ми маємо виходити з того, що у нас декілька років залишилося. Або ми знаходимо шляхи, щоб дати можливість народу відновитися, а в цілому — відновитися Україні, бо ця кримська земля є частиною України. Або ми, вибачте за жаргон, нариваємось на щось інше. Я хотів би, щоб ми про це не забували. Немає часу, щоб надалі багато про це говорити. Але 2 приклади наведу. Ми намагаємося розробляти підручники. 50 років не писався підручник. Наші фахівці розробили... я тільки один приклад, їх сотні. (Нерозбірливо) це етика, для 5-6 класу — 5 років узгоджується міністерством освіти. І наприкінці рішення Табачника, який очолює оцю державну установу щодо освітніх програм: будь ласка, візьміть вже затверджену етику загальноукраїнську, перекладіть її слово в слово і використовуйте в своїх школах. Ви розумієте, що таке етика? Ви розумієте, що таке етика в національному розрізі? Є загальноукраїнська етика... ми частина української політичної нації, але ми є кримські татари. Ми є нація — кримські татари.

Або тут говорилося про газету „Къырым” і я дякую, представник караїмів дякував нашій газеті. „Къырым” — це газета, яка друкується виключно кримськотатарською мовою. Вона фінансується з державного бюджету України. На цей рік заплановано 319 тис. грн. Всього 319 тис. грн на цю газету. Це загальнокримська газета. Сьогодні маємо 11 квітня — жодної копійки! Жодної копійки! Наприкінці року вони дадуть, а потім казначейство не пропустить! Це є знущання!

Тепер хочу перейти до інших моментів. Коли повертається... Я закінчую, пане голово, вибачте, ще буквально 2 хвилини. Це не є політика. Проблема облаштування — це питання діалогу. Ви хочете вирішити максимально ефективно те, що у вас є, ви хочете це вирішити задля тих людей, з ким ви працюєте... Тут виступали і болгари, і представники інших національностей. Професор Казарін говорив про те, що майже коли мова іде про призначення директору того, якого немає, але який планується, Дома дружби народів, влада говорить: «Ми вам призначимо». Обговорювати не хоче, хоча би задля такого свого іміджу. Коли мова іде про кримських татар, сьогоднішня влада каже таке: «Цить! Ми знаємо, з ким з вас говорити». І вона вибирає тих, з ким хоче говорити, з ким зручно говорити, хто буде повторювати те, що хоче влада. Я хочу тут відповідально сказати, це від імені меджлісу, бо я меджлісом уповноважений: влада буде вести діалог або з тими людьми, яких обирають самі кримські татари... є процедура обрання. Сьогодні це може бути Асанов, Мусманов, Чубаров, завтра може бути зовсім інше прізвище ― вони обираються. Якщо би була інша державна.. якщо би були б закони... І таке було в Україні одного разу. В 1994 році ми тут обирали кримську Верховну Раду за спеціальним законом. 14 місць було для кримських татар. Був єдиний кримськотатарський виборчий округ, і кримські татари, як вони тут сьогодні намагалися перед вами десь так (неразборчиво), вони (неразборчиво) на виборах в єдиному багатомандатному кримськотатарському округу. Всі 14 місць були за курултаєм. Ми всі 14 місць вибороли, і ті, хто зараз намагається прислужувати тим, хто хоче розколоти кримських татар, вони заткнулися, вибачте, на 4 роки, бо вибори змусили, не я це так сказав ― вибори сказали: «Помовчіть. На наступних виборах обиретесь...». Але потім... а тепер останнє головне, що треба, з моєї точки зору, пріоритети. Перше ― цей закон. Друге читання, і в цілому його треба затвердити. Друге ― я думаю, що це, можливо, на рівні закону, це міжнародний форум. Уявляєте ситуацію? Коли всі говорять про те, що немає ресурсів, і це, я думаю, і народні депутати це чують на своїх засіданнях від представників уряду. В той же час люди ж не дурні, люди бачать витрати. 7 млн. на цілий кримськотатарський народ із сотні млн.. на витрати якогось одного чиновника, хай і найвищої особи в Україні. Хіба люди дурні? І яка тут може бути повага до влади? Тут говорили про повагу до влади. Це ідеальна ситуація, коли громадянин поважає владу. Ніколи цього не буде, поки влада не буде поважати права людини. Не буде цього, ви ж це знаєте. І тому я думаю, що міжнародний форум для нас як лакмусовий папірець. Ми провели колосальну роботу. Тут є пан посол, є десятки послів, є голова парламентської асамблеї, є Верховний комісар Штефан Фюле, з яким ми місяць тому обговорювали це питання. Спільнота хоче допомогти Україні облаштувати кримських татар по багатьом позиціям: по соціально-економічному напрямку, по освітньому ― це десятки шкіл, побудувати водогіни ― це не десятки, а сотні кілометрів всього того, що потрібно. Всі хочуть допомогти, Україна каже „ні”. Тобто не Україна каже, сьогоднішня влада каже „ні”. І тоді кримські татари задумуються: а чому „ні”? Чому нас деякі політики уявляють як якийсь ризик для України? Це проблеми облаштування. Ми хочемо облаштуватися, укріпитися на своїй землі, а багато політиків, які або на довгостроковий період, або із (неразборчиво) міркувань в нас бачать ворогів. Якщо будуть укріплятися кримські татари, хтось думає про те, що вони на виборах їм не допоможуть, тому вони не хочуть укріплення(?) кримських татар. Хтось, у кого голова зовсім інше повернута, вони думають, що кримські татари сьогодні укріпляться, чогось далі захочуть більшого, іншого і далі, я не буду це продовжувати. Хочу сказати, що майбутнє Криму, майбутнє України, з точки зору кримського виміру, воно закладається сьогодні. Якщо сьогодні ми знайдемо конкретні шляхи для облаштування кримських татар, і таким буде завтрашнє. Я особисто вірю в те, що воно буде нормальним, добрим воно буде, але якщо ми знайдемо порозуміння. Я ще раз хочу сказати: сьогоднішня влада обрала єдиний і, на мій погляд, на моє переконання, ганебний шлях. Замість того, щоб із спільнотою кримськотатарською, як народом, говорити чесно і відверто, вона взяла шлях до розколу. З цього нічого не буде. А те, що буде, з точки зору влади, що очікується, воно їм не сподобається. Тому я хотів би, щоби ви на це звернули увагу. Діалог влади з суспільством взагалі, зокрема з кримськими татарами, це є залог успіху тут в Криму. Дякую вам.

ПАЦКАН В.В. Дякую всім виступаючим. Шановні колеги! Ми вибились з регламенту. Я би попросив тих, хто не виступив, надати в письмовій формі свої пропозиції. Даю слово, що комітет їх врахує, і ми візьмемо їх на опрацювання.

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. Шановний голово! Я включен в список выступающих как последний. Дайте мне, пожалуйста, три минуты выступить. Темиргалиев моя фамилия.

(Шум в зале.)

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. Звичайно, давайте (неразборчиво).

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. (Неразборчиво.)

ПАЦКАН В.В. Я можу Вам надати список виступаючих ― Ви не включені, але я Вам надаю слово.

ТЕМИРГАЛИЕВ Р.И. Дякую.

ПАЦКАН В.В. Але я би дуже Вас попросив не вказувати на те, що мені робити. Головуючий на цьому засіданні я. Якщо Ви будете головувати, я буду приймати всі Ваші позиції. Будь ласка, для відеокамер покажу Вам список виступаючих.

ТЕМИРГАЛИЕВ Р.И. Я Вам покажу другой, который Вы раздали нам, там есть моя фамилия.

ПАЦКАН В.В. Будь ласка, виступайте.

ТЕМИРГАЛИЕВ Р.И. Спасибо. Уважаемый председатель комитета, уважаемые народные депутаты, уважаемые присутствующие! Вы знаете, у наших киевских гостей может создаться впечатление о том, что, слушая воинственную риторику разных ораторов о том, что в Крыму действительно имеются какие-то реальные угрозы межнациональному согласию. На самом деле многонациональное крымское сообщество, представленное русскими, украинцами, крымскими татарами и многими другими национальностями, уже давно выработало иммунитет на подобные громкие заявления, независимости от воинственности и конфликтности заявлений разных политиков. В Крыму будет сохранен межнациональный мир и согласие. Несколько буквально тезисов кратко по поводу сути сегодняшних выступлений. Итак, финансирование программы. Да, действительно, 1,3 млрд грн финансирования этой программы, четверть от необходимых –– это крохи. И сегодня я поддерживаю предложение, в частности, народного депутата Мустафы Джамилева об обращении комитета в Кабинет Министров и другие компетентные органы для увеличения этого финансирования. В чем я не соглашусь с Мустафой-ага, это в том, что неэффективно расходовались средства. Эти средства расходовались, в первую очередь, чиновниками, которых рекомендовал на государственную службу меджлис. Поэтому здесь вопрос компетентным органам разобраться, почему неэффективно расходовались эти деньги. Второй вопрос о якобы этнической кадровой чистке. Дорогие друзья! Давайте будем корректными и объективными. Никакой кадровой этнической чистки крымских татар на государственной службе в органах власти не существует, это миф. На самом деле сегодня в сфере образования более 15% –– это крымские татары, в сфере медицины чуть менее 30% –– это крымские татары, на государственной службе в правительстве –– крымские татары присутствуют, в Президиуме парламента и депутаты Верховного Совета Крыма есть крымские татары. И это все миф, для того, чтобы обострить межнациональные отношения в Автономной Республике Крым. В понедельник был назначен замминистра, зам. комитета по информации –– крымский татарин, в ближайшее время будет назначен заместитель министра по образованию. Поэтому я прошу вас, уважаемые народные депутаты, объективно относиться к подобным заявлениям. Следующий вопрос –– земельные отношения. Я предоставлю официальную информацию, полученную вчера в Республиканском комитете по земельным ресурсам. За период с 1991 по 2013 годы на территории АРК было выдано 536 760 государственных актов. Из них 151 363 выдано гражданам из числа крымских татар. Если сравнить динамику относительно населения, то по темпам крымские татары в два раза превышают по получению земельных государственных актов, чем остальное население Крыма. То есть проблема, несмотря на всю свою остроту, существует, но она решается, пусть с проблемами, но решается. Дальше. Тезис относительно некоторых, извините, оскорбительных заявлений в адрес моих коллег о том, что те крымские татары, которые не разделяют позицию меджлиса, являются (неразборчиво) тушками и прочими, но не выдерживают критики. Я прошу Вас, Мустафа-ага, призываю Вас корректно относиться к Вашим соотечественникам, которые не разделяют Вашу точку зрения по многим проблемам. В завершение хочу сказать, что крымская власть сегодня, в частности, в лице Анатолия Могилева выступила с инициативой строительства памятника жертвам депортации в Симферополе при поддержке городской громады. Я думаю, это важнейший яркий шаг того, что крымская власть сегодня идет навстречу крымским татарам и в силу своих возможностей пытается решать эти проблемы. Спасибо.

ПАЦКАН В.В. Дякую Вам за виступ. Шановні колеги! Ви всі сьогодні присутні на виїзному засіданні комітету з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин. Я би поставив зараз на голосування комітету ухвалити наступне рішення.

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. (Неразборчиво.) .

ПАЦКАН В.В. Прошу? Ви хочете як член комітету? Вибачте, Андрій Шевченко, перший заступник голови комітету. До оголошення рішення.

ШЕВЧЕНКО А. Я постараюсь лаконічно. Ми три години працювали, я все жду, коли хтось запитає: дорогі гості, чи не набридли вам господарі? Для мене це перше занурення в цю тематику. При повазі до греків, до болгар, до німців, до караїмів, все-таки сфокусуюсь на питаннях кримських татар. Дуже дякую Віктору Тарасовичу, всім кримським колегам за дуже ґрунтовну інформацію. Поділюся відчуттями і пропозиціями конкретними.

По-перше, по відчуттях, скажу як українець, як киянин, мені здається, все, що відбувається з кримськими татарами, для України це тест, тест на справедливість, на милосердя, тест на зрілість, тест на повагу до прав людини і тест на здоровий глузд. Мені здається, що ми цей тест поки що не дуже добре проходимо. Є чітке відчуття, що Київ повністю переклав на плечі кримської влади відповідальність за все, що відбувається з кримськими татарами. Багато обіцяно, Київ пообіцяв багато і повністю умив руки. І залишив кримську владу наодинці з реальними проблемами в житті людей.

Ну а як ще розуміти цю ситуацію, коли конкретні пропозиції Сімферополя ігноруються в Києві? Як розуміти, коли є ситуація по бюджету 2012 року, яка тут описана? Заплановано 25 млн. (крапля в морі), реально отримано 8. Казначейство, яке щороку показує нам той самий фокус. Ми ж розуміємо, що це не геніальний фінансовий менеджмент, це інакше називається. Це називається шахрайство. І коли уряд в такий спосіб шахраює і обдурює українців. Ось що відбувається. Бачимо пусті обіцянки, які нереально виконати, які ставляться в Києві, і потім їх не можна тут реалізувати. І все це тим більше обурливо, коли ми бачимо в країні потрясаючу корупцію. Ми тут говоримо про 30 млн, коли на одній вишці буровій, яка має десь тут працювати біля Криму, з Державного бюджету крадеться 200 млн долларів. Я просто хочу нашим кримським друзям і колегам сказати, що та ситуація, яка відбувається навколо кримських татар, це типова історія в дуже багатьох напрямках, все, що ми зараз бачимо в країні. Я думаю, що у нас є спільна ціль це змінити, тому кілька конкретних пропозицій. Перше, по бюджетному фінансуванню. Я думаю, що однозначно ми як комітет... Я підтримаю всі ті пропозиції, які озвучив на початку засідання голова комітету Валерій ПАЦКАН, думаю, що однозначно ми повинні підтримати в цьому сенсі тих, кто займається питаннями цими, звернутися до уряду не просто з проханням виділяти гроші. Я думаю, що прийшов час поставити питання інакше. Краще обіцяти менше, планувати ті цифри, ті гроші, які реально можуть бути виділені. Від цього бюджету пустих обіцянок треба перейти до бюджету реальних результатів, від яких щороку люди будуть відчувати конкретні справи. Друге. По Бішкекській угоді, крім звернення на МЗС, яке очевидно потрібне, я думаю, що прямо сьогодні треба направити депутатський запит, закликаю колег по комітету це зробити, на міністра закордонних справ. Чому ніхто пальцем об палець не вдарив до цього часу? Ну це ж очевидно, що треба не в свинячий голос вирішувати, а раніше. Хтось має за це нести відповідальність. Третє. По законопроекту про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. Тут важливий процедурний момент. До вівторка наступного тижня є формальна можливість вносити поправки до того законопроекту, який був проголосований парламентом шостого скликання. Тому я закликаю всіх, хто цією темою займається, скористатися цим часом. Вівторок ― останній день, коли формально можна внести ці поправки. Я думаю, що члени комітету з задоволенням допомогли би в цьому. Думаю, що ми спільні в бажанні довести цю історію до результату до ухвалення закону. (Нерозбірливо) у лютому комітет уже ухвалив одну заяву, яка стосувалася кримських питань. Ми за неї проголосували одноголосно. Там один абзац стосувався саме можливості проведення цього форуму. Тому позиція комітету є. Ми вважаємо, що це абсолютно логічно, якщо Україні не вистачає на це грошей, сил або розуму залучити міжнародне співтовариство, щоб разом вирішувати проблеми людей. По 18 травню. Мені дуже сподобались слова Віктора Тарасовича, який сказав, що нас в цей день повинно об`єднати траур. Насправді, ми всі віримо, що 18 травня у Сімферополі люди будуть об`єднані і вони будуть об`єднані сумом, співчуттям до народу, який пережив одну з найбільших історичних трагедій 20-го століття і повагою до цих людей. Одна ремарка. Мене дуже насторожила агресія щодо меджлісу. Я знаю, що це дуже тонкі питання. Боюсь тут щось неделікатне сказати, але мені здається, що з боку це виглядає дуже очевидно. Очевидно, що є напруга між урядом і між меджлісом, очевидно, що з влади видавлюються представники меджлісу, очевидно, що влада інколи не дуже коректно говорить на дуже делікатні питання. Коли чиновники пропонують переносити хедерлез або учать кримських татар, як їм правильніше відзначати 18 травня, з боку це виглядає як нерозумний і як немудрий крок. З боку це виглядає, що штучно намагаються розколоти кримських татар, що хтось намагається одній кримськотатарської організації наблизити до себе, а іншій показати, що вони нічого не отримують від цієї влади. Хіба у нас є чи одна людина серед присутніх, яка сумнівається в тому, що люди все прекрасно розуміють? З боку це виглядає дуже недалекоглядно. І ви знаєте, скажу, що для нас це не дискусія про статус меджлісу, для нас це питання поваги до народу, тому що для абсолютної більшості людей в нашій країні це питання очевидне. Меджліс визнаний історією, він визнаний у багатьох законодавчих актах, він визнаний людьми. Я думаю, що ми це не можемо ігнорувати. Так само, як Мустафа Джемілєв — це не просто старійшина нашого комітету, це не просто автор законопроекту, про який ми зараз говоримо, це не просто людина-легенда. Для нас це повноправний виразник інтересів сотень тисяч людей. І думаю, що ігнорувати це нерозумно, неефективно, а для влади навіть самовбивчо. Я це зараз кажу не для того, щоб хтось з нас виправдовувався, пояснював, доводив свою правоту, а для того, щоб нас почули, тому що з боку це виглядає саме так.

На завершення скажу, що коли я почув про село, в якому 18 років немає світла, я подумав про те, що, справді, мабуть, зараз в Криму виросло вже ціле покоління кримським татар, тут, на цій землі (ми про це говорили вчора з Олдріхом Андрисеком). На відміну від старших людей, для яких, можливо, чудом був сам факт повернення сюди, це молодше покоління вимагає іншого. Я з жахом думаю, що серед цього нового покоління кримських татар є люди, які 18 років виросли без світла, які зараз живуть у негазифікованих, неелектрифікованих селах, де немає доріг, немає води, із яким відчуттям ростуть вони в цій країні? І як вони можуть ставитись до цієї кричущої несправедливості, чому одні люди в цій країні отримують більше, а інші отримують менше.

Тому оця думка змушує мене з особливою відповідальністю дивитися в майбутнє, над яким ми разом повинні працювати. У нас в комітеті різні люди представляють різні партії. Верховна Рада — не найкращий приклад деполітизації питань, але, мені здається, у нас у комітету це виходить. У нас є Богдан Бенюк зі „Свободи”, є пан Василь з Комуністичної партії, у нас голова комітету з „Удару” і наш колега Олександр, є люди з „Батьківщини”. Мене здається, в цьому є наш спільний інтерес і є точно речі, які нас об`єднають. Це повага до прав людини. Я би хотів, користуючись цією нагодою, на завершення звернутись до всіх присутніх, до журналістів і до представників кримськотатарського народу. Все, що болить вам, так само болить і всім нам. Я думаю, що це болить кожному українцю, кожному громадянину України. Країна точно не буде успішною, поки тут не почуватиме себе добре кримськотатарський народ. І я думаю, що наша країна може бути успішною, лише коли буде повага до кожної людини незалежно від її національності. Я сподіваюся, що Крим буде прикладом для всієї країни, поваги до прав людини, процвітання, достатку і члени нашого комітету точно союзники всіх кримчан не тільки у питаннях, які стосуються депортованих народів, а і всіх питань. Дуже дякую за увагу.

ПАЦКАН В.В. Дякую, Андрій Віталійович. Ви забрали у мене енну кількість роботи, уже не треба нічого підсумовувати. Бачите, коли є нормальний перший заступник, тоді все знімається.

Шановні колеги! Те, що комітет звернеться до Міністерства закордонних справ про пролонгування цієї угоди, це буде, напевно, навіть завтра. Я би хотів, щоби все-таки зараз з комітетом тут в присутності вас всіх ухвалили наступні рішення.

Шановні члени комітету! Пропоную ухвалити наступні рішення комітету. Перше. Взяти до уваги заслухану інформацію про стан виконання програми розселення та облаштування кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптація та інтеграція в українське суспільство на період до 2015 року, затвердженою Постановою Кабінета Міністрів України від 11 травня 2006 року за № 637. Друге ― звернутися до Кабінету Міністрів України з проханням забезпечити належне фінансування та своєчасне і в повній мірі виконання заходів зазначеної Програми. Третє ― розглянути внесені пропозиції щодо необхідності врегулювання на законодавчому рівні правового статусу осіб, депортованих за національною ознакою, визначення державної гарантії щодо їх соціальної підтримки під час підготовки до розгляду у другому читанні проекту закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», реєстраційний номер ― 0921. Четверте ― звернути увагу Ради міністрів Автономної Республіки Крим на забезпечення належного виконання заходів державної програми, налагодження тісної співпраці з органами самоорганізації та громадськими об′єднаннями депортованих за національною ознакою осіб. Шановні народні депутати, шановні колеги, прошу за наступні 4 рішення голосувати. Хто за ― прошу голосувати.

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. А четвертый пункт (неразборчиво)?

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. (Неразборчиво.)

ПАЦКАН В.В. Давайте проголосуємо за основу.

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. (неразборчиво) може, у нас є до першого і четвертого пункту зауваження.

ПАЦКАН В.В. Проголосуємо за основу і дамо свої пропозиції. Хто за ― прошу голосувати. Рішення комітету одноголосне.

ГОЛОС ИЗ ЗАЛА. Пане голове, я думаю, що ми могли би зараз проголосувати за те, щоб направити звернення на МЗС по якнайшвидшому... по прискоренню роботи по Бішкекській угоді. Це нагальне питання, я думаю, що ми сьогодні прямо зараз могли би це проголосувати і доручити секретаріату комітету підготувати текст такого звернення.

ПАЦКАН В.В.(?) Не заперечую. Хто за те, щоби підготувати звернення до Міністра закордонних справ пана Кожари щодо Бішкекської угоди, прошу голосувати. Хто за? Хто проти? Хто утримався? Рішення (неразборчиво). Секретаріату — підготувати відповідне рішення.

Підсумовуючи сьогоднішнє наше засідання, в першу чергу хочу подякувати всім присутнім, які тут є. Хочу подякувати Віктору Тарасовичу, що найшов час сьогодні бути присутнім. Хочу висловити своє занепокоєння, що від Автономної Республіки Крим, від Голови, заступників і інших посадових осіб ніхто не присутній на сьогоднішньому нашому засіданні. Даю вам слово, що якщо би ви або... тобто вони приїхали в Київ, наші члени комітету знайшли би, 100%, згоду зустріти їх і прийняти участь у такому важливому заході. Але, шановні колеги, ми хочемо... хочу від імені комітету, від імені своїх колег, народних депутатів, звернути вашу увагу на те, що ми відкриті до діалогу, наш комітет, ми готові до співпраці і ми занепокоєні тією ворожнечею, яка зараз існує тут. І це не особисто. Не сприймайте мої слова як народного депутата, голови комітету. Я представляю Закарпатську область, в якій є 40 національних меншин, в якій є такі національні меншини, як угорці (156 тис.), німці, словаки, румуни. Я знаю всіх лідерів, які представляють ці національні меншини, але не знаю жодного з них і не дам переваги жодному з них, як він турбується про свої національні меншини, як турбується Джемілєв Мустафа. З першого дня моєї роботи у комітеті... Я зараз не співаю йому деферамби і не стаю на його сторону. Ви сьогодні, думаю, переконалися всі, що у нас є об′єктивне відношення у формуванні і позиції комітету. Але жодний із угорців, німців, венгрів, словаків, які живуть в Закарпатті, так не піклуються про свої національні меншини, як піклується пан Мустафа. У мене це викликало кричущій всередині гнів. Я начав спілкуватися з нашими: «Чому так? Чому ви по політичним вподобанням передаєте перевагу тим чи іншим? Чому ви не звертаєтесь на проблематику ваших національних меншин? Ви звертаєтесь лише тоді, коли у вас приходять чергові вибори, коли черговий раз треба обирати, коли черговий раз треба давати преференції». Нехай це залишиться все у мені всередині, в моїх переживаннях, але наша робота нашого комітету буде повністю відображена і буде повністю сформульована в тому руслі, яке будуть потребувати ці національні меншини. І якщо нам треба бути тут 5, 10 раз, ми будемо приїжджати до вас. Дякую всім за увагу, дякую вам всім за співпрацю. Почуйте один одного і будьте мудрими один до одного. Дякую вам всім.