Комітет Верховної Ради України

СТЕНОГРАМА

Комітетські слухання Комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, на тему "Стан дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на території не контрольованій українською владою в зоні проведення антитерористичної операції"

від 18 лютого 2015 року

Веде засідання Голова Комітету НЕМИРЯ Г.М.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги, шановні гості, представники засобів масової інформації, неурядових організацій.

Ми розпочинаємо комітетські слухання Комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, на тему "Стан дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на території, не контрольованій українською владою в зоні проведення антитерористичної операції".

Ці слухання були ініційовані нашим комітетом. Виходячи з того, що ця проблема, на нашу думку, має нажаль тенденцію до загострення і в той же час вона, станом на сьогодні, не усвідомлено на державному рівні, як проблема яка потребує не лише негайних дій, а і стратегічного планування з огляду на те, що нажаль вона не зникне швидко.

В перше Україна в своїй історії зіткнулася з цим явищем, яке називається зараз внутрішньо переміщені особи. Навіть в словнику, коли люди висловлюються з цього приводу, вони вживають різні терміни: біженці, переселенці, мігранти. Хоча встановлений термін, який ми будемо вживати і сьогодні -  "внутрішньо переміщені особи".

Станом на сьогодні, за останньою інформацією яка є наявною, в Україні зареєстровано 1 мільйон    42 тисячі внутрішньо переміщених осіб. Вдумайтесь: більше 1 мільйона громадян  України є внутрішньо переміщеними   особами.  Переважна кількість – це з Донецької та Луганської  областей. Ми також будемо окремо говорити і про Крим, оскільки ми не маємо забувати, що Крим є анексованим,  що Росія розв'язавши агресію проти  України анексувала Крим і зраз продовжує  постачати зброю, війська, надавати іншу   допомогу незаконним збройним формуванням.

Ви маєте в матеріалах, які роздані учасникам слухань, проект рекомендацій, підкреслюю – це проект рекомендацій. Ми намагалися  зробити його максимально детальним, ви побачите кілька груп. Ті рекомендації, які адресовані власне парламенту, оскільки  потрібно і про це будуть говорити виступаючи, приймати нові закони, або як мінімум вносити зміни до тих законів, які   вже були прийняті Верховною Радою. Зокрема йдеться про  Закон про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Інший Закон про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території, деякі інші І це є одна група  законів, які  стосуються безпосередньо парламенту.

Друга, можливо найбільша група – це рекомендації щодо внесення змін до тих постанов, розпоряджень, які приймалися і приймаються Кабінетом  Міністрів. І з огляду на оцінку того, яким чином  вони впливають: позитивно, негативно, або ніяк не впливають на вирішення проблеми, ми вважали також виконуючу  функцію контролю.  

Напрацювати рекомендації щодо внесення змін до цих постанов. Також ми окремо торкаємось питання, я сподіваюсь, що, зокрема, представники Служби безпеки України буде можливість більш детально на цьому зупинитися. Це про режим функціонування на контрольно-пропускних пунктах, який був введений в січні цього року. І з огляду на те, як це функціонує, різні є точки зору, але основна мета, щоб це не був просто режим заради режиму, а для того, щоб, якщо вводиться така новація для забезпечення і досягнення певних цілей, щоб ситуація покращувалася, а не погіршувалася. Щоб не виникали ці закупорки, які не дозволяють, наприклад, доставляли вчасно гуманітарну допомогу, які обмежують мобільності тих громадян, які мають повне право для того, щоб пересуватися, і ми про це будемо також говорити.

До проведення цих комітетських слухань, ми в комітеті зібрали кілька робочих нарад, зокрема, нараду з представниками міжнародних організацій, такими як Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, Агентство США з міжнародного розвитку, інші організації, де ми обговорили їх погляд, з точки зору тих, хто надає і готовий надалі надавати гуманітарну допомогу, і які проблема треба вирішувати. І три кластери проблем фактично в кожному виступі називалися, це проблема доступу, це проблема реєстрації і це проблема оподаткування. Йшлося про те, що оскільки не лише міжнародні або закордонні гуманітарні благодійні організації надають таку допомогу, але й вітчизняні, національні, також йшлося про унормування і забезпечення через внесення необхідних змін в законодавство або у відповідні підзаконні акти цих норм, які б сприяли найбільшої ефективності такій допомозі. І треба, я думаю, коли ми всі говоримо як даність, про те, що треба говорити правду. Правда в цьому сенсі, повторююсь, полягає на нашу думку в тому, що проблема, яка торкається вже більше 1 мільйона наших співгромадян, ще на державному рівні не усвідомлюється як проблема стратегічна, нагальна, яка має значення не лише з точки зору найближчих тижнів, місяців, а і з точки зору майбутнього держави.

Як голова Комітету з прав людини я хочу, зокрема, звернути увагу, що у нас відсутні комплексні державні заходи пов'язані  з забезпеченням реалізації конституційних прав громадян України, які залишилися проживати в зоні проведення антитерористичної операції та на території не контрольованій українською владою. Зокрема, йдеться про право на судовий захист, про вчинення нотаріальних дій, отримання послуг, в тому числі освітніх, багато інших аспектів пов'язаних з повсякденним життям людей.

Друга проблема і це лише ілюстрація – це не є повний перелік, ми будемо говорити про всі проблеми. Друга проблема, яка навіть не обговорюється з точки зору спрямування на її вирішення – це проблема компенсації за втрачене внаслідок ведення бойових дій майно. Це проблема, яка потребує доказової бази, фактів, відповідних процедур для того, щоб такі речі вирішувалися, а не просто консервувались.

І третє, і ми мусимо це в голос, в державі, на жаль, фактично відсутня ефективна система залучення, отримання та розподілу адресної міжнародної гуманітарної допомоги. До цього часу існує низка правових перепон на шляху до дій надходження, йдеться, зокрема, про оподаткування при наданні гуманітарної допомоги в грошовому еквіваленті, коли з людей беруть податок на прибуток з тих коштів в грошовому еквіваленті невеличких, які вони отримують і багато інших.

І як вже я сказав, ми повинні забувати про проблеми, які існують в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим. Здійснюється фактично не прикрите витискання кримських татар з Криму, людей під різними приводами змушують покинути територію півострова.

Хотів би зазначити, що час проведення наших слухань співпав із завершенням або завершальним етапом розробки проекту національної стратегії у сфері прав людини. До 31 березня цей проект має бути розроблений, поданий до Президента і в Комітеті з прав людини ми вже двічі обговорювали стан його підготовки, 4 березня окремі слухання проведемо ще раз. Ті, хто бачив вже варіант, який напрацьований, звернули увагу на кілька розділів, які стосуються як внутрішньо переміщених осіб так і громадян України, які проживають в буферній, цій сірій зоні, де найважче, оскільки з обох боків є дії, які не дозволяють вести нормальне життя. І безумовно категорія людей, а це до 3,5 мільйонів, які залишилися і багато з них не по своїй волі на цій тимчасово окупованій території частини Донецької та Луганської областей.

Я хочу звернути увагу, що, якщо одним словом позначити, підсумувати цю проблематику, це проблематика прав людини і безпеки. І в даному випадку, хочу звернути увагу на медаль, яка, як завжди, має дві сторони, два боки. Перше, про яку ми часто-густо чуємо в офіційних виступах, на одній стороні цієї медалі написано "державна безпека", "безпека держави" – "state security".  І ми забуваємо про другу сторону медалі, без якої перша нічого не варта, це "безпека людини" – "human security".  Власне, в цьому є виклик, який стоїть перед нами як членами  парламенту, перед колегами, які залучені до вирішення   цих проблем на державному рівні. Як волонтери, як працівники благодійних  установ і організацій, неурядових організацій, багато з яких якраз  виникло в період після Майдану, і після того як  почався збройний конфлікт на Донбасі.

Хотів би підкреслити, що   ми запросили   Прем'єр-міністра, ми  запросили міністрів, на жаль, я зараз не бачу, ані   Прем'єр-міністра, ані членів Кабінету Міністрів. Сподіваюся,       що це викликано не применшенням проблематики, а тим, що  відбувається зараз, як мені повідомили, засідання  Кабінету Міністрів,  але у нас присутні заступники міністрів, які будуть мати  можливості виступити. У нас  присутня моя колега   Уповноважена Президента  України з мирного врегулювання  ситуації в Донецькій і Луганській областях Ірина Геращенко. Уповноважена  Верховної Ради з прав людини Валерія Володимирівна Лутковська. Колеги члени комітету  і також народні депутати, які активно,  не зважаючи на те,  вони не входять  до складу комітету, займаються цією проблематикою. Це і Сергій Тарута, Альона Шкрум, інші депутати, які.    Марія Іонова, інші, які  будуть  підходити. Також зголосилися  виступити  кілька керівників фракцій, депутатських фракцій, як тільки вони  з'являться,  я їм надам слово.  На цьому я хотів би закінчити.

І перш, ніж ми перейдемо до виступів, згідно з програмою, я попросив  би всіх нас зараз подивитися 8 хвилин на цьому екрані інтерв'ю, записаних днями з  переселенцями,  біженцями, просто людьми, які приїхали до Києва на Центральний вокзал з Дебальцевого. Прошу включити запис.

ЗАПИС 

У меня сосед вышел з подвала, вышел покурить, поговорить с другим соседом, осколками его порубало полностью человека. Потом люди, он пролежал три дня, представьте, вот так во дворе накрытым, люди гроб привезли с Артемовска, начали его слаживать по частям в гроб и снаряд возле них прямо в сарай. Повезло, что не взорвался, выжили мужики, шифером закидало.

В городе люди лежать матрасами накрыты, видно кровь, песок. Ну, самое больше, есть район у нас Прицеп, Черьомушки и Прицеп, находятся возле Козлячего ставок такой, у них там, они расположились там и эти районы самые попавшие. Так вот, идёшь, улица Мельникова есть, от начала, ну, километр идет, так вот каждых пять шагов проходишь и чёрные точки везде, нет живого места. Люди живут по подвалам. Раздают, хорошо, что каждый хлеб привозят до горисполкома.

Жизни не будет прежней, как раньше была в Дебальцево, это я вам точно скажу. Уже, ну, не половина, но очень много домов, за сотню, домов разбитых. Люди без домов и что делать? Выдают сейчас буржуйки, еще выдают, живут в подвалах люди, кушать готовят, не выходят.

Поскорее бы конечно закончилось, надоело уже …

______________. Вы хотите вернуться.

           ______________. Да, конечно, это мой город, конечно, как в него не вернуться. Я коренной житель Дебальцева, по любому вернусь, как только… Ну, только, хотя бы сильные залпы закончатся и поеду. У меня там мама, как я ее брошу, ей уже 52 года, по любому надо помогать.

             ______________. Честно говоря словами это очень тяжело передать конечно. Но, на самом деле вы не представляете, что такое видеть когда на тебя летит огромный снаряд. Конечно он не прямо в меня попал, но он рядом попал прямо в дом и осколки разлетелись, в наш дом осколки полетели и рядом осколки полетели. Дети мои бедные перепугались, у меня их трое, разрыдались, естественно друг друга закрываем телами и вот под этими всеми снарядами, муж нас вывел.

_______________. Мы сидим в подвалах, трясутся погреба от этих звуков, просто звуки нереальные тяжелой артиллерии, то, что там оглушает голову - это одно. У нас трясутся просто помещения, в которых мы прячемся, вот мы там с детками запрыгивали в погреб и в основном обстрел начинается рано утром, или в 2 утра, или в без 5-ти минут 5-ть. То есть мы боимся даже засыпать, мы боимся прозевать начало этого всего, потому что пару раз мы босяком в погреб запрыгивали. Очень страшно, стреляют сейчас со всех сторон, со всех направлений, ну это что-то ужасное, просто все летит по городу, залетает в квартиры, в дома, подъездные двери "с мясом" вылетают.

Вот с 19 января у нас просто каждый день непрекращающийся этот кошмар, Дебальцево разорван на кусочки и там от города мало что осталось.   Я на 12-й день, когда вышла из подвала, я город не узнала, там вместо снега, одни черные ямы были – это очень больно. Мне в квартиру попало 3 раза с вылетанием окон, но пока квартира  целая, сам снаряд  в квартиру не влетел, но очень много попало в 5-е этажи, в 4-е, в 1-е, везде. Ну, мы никогда не думали, что мы за 5 минут окажемся  бомжами, я сумку собирала ровно 4 минуты. Просто мы, когда залетели  вчера на 5-й этаж, полетели "Грады",  а оно опасно находится, 5-й этаж трясется. Ребенок  кричит: "Мама, быстрей!". Мама не понимает, что надо брать. Кричит: "Все, уходим!".  И мы ушли, и все. Не знаю, тяжело очень. Я никогда не была бомжом,   а теперь я бомж.

_______________. Дебальцево  - это котел, это жесткий такой  котел! Там, понимаете, если бы видели, как валяются трупы без головы, вот так вот, просто.   Человек вышел в парк к соседу, покурить хотел, даже не покурить, а спичку прикурить. И ракета, хлоп: и он без головы, и без ног, печень валяется.  Засыпали песком, одеялом закрыли, а кто будет вывозить? Родственники в Россию уехали, может в Украину, какая разница, кто куда уехал. 

А я не хочу ни войны, ни воевать, ни фига.  Я шахтер, я привык: в шахту спустился, угля надолбил – вот моя работа. Я никогда  в деньгах не нуждался, представляете себе?       

Никогда не нуждался в деньгах, я зарабатывал 8 тысяч в месяц. Я думаю - это нормальная сумма. А теперь. Сколько мы уже сидим – с лета, да, с лета. С лета я без денег. Слава Богу, что мы успели уехать. От представляете, сейчас, секундочку. Наших два автобуса первых отправились с горисполкома, а там тоже нас выручали этим, я не знаю волонтёры там, чи шо, хлеб бесплатно раздают. В Дебальцево просто приезжают машины – бесплатно хлеб раздают. Две буханки в руки. Все. Вот это питание. Работ нет, пенсий, даже пенсионеры, нет ничего. По две буханки в руки и все. От мы ждали, мы уехали, 2 автобуса. Первый в девять уехал на Артемовск, наш в полдвенадцатого уехал. А последний, который уезжал, его уже зацепило. Водителя там что-то в спину ранило, 4-й этаж горисполкома рвануло. Люди там, я вам говорю, ну просто валяются люди без головы. Понимаете, что это такое? Психика нарушена уже так, что… . Детвора уже даже не реагирует. Спят, от мы их ложем, ну света ж нет, свечки подожжем, темнеет во сколько там, в полпятого. От мы в полпятого подожжем свечки, ну чтобы как-то себя занять мы там в карты играем, ну часов там до 6-ти до 7-ми. По барабану, детвора спит. А мы, а я ж, ну, к другу пришел спать, потому что мою квартиру разбомбило, а я к своему, ну у них в своем доме хоть там тепло какое-то. Штаны оденет, штаны снимет. Может в погреб, там уже не надо. А они еще что делаю – ездят вокруг нашего поселка с минометом. Бах-бах, бах-бах. Ждут ответку. А ответ как пройдет - мама не горюй. Квартала нет там. 5 домов, 4 дома, нема-нема.  Каждый день кто-то умирает, кто-то погибает. Вот. Вы по новостям передаете, 12 человек погибших, да, вы передали. Это не правда, каждый день там погибают очень много людей.

______________. (Не чути)

______________. Да, именно мирного. Все равно я хочу назад. Мне не надо там ни Полтав, ни Черкасс, ни Киева, ни Львова, я не хочу, я привык там жить и работать, я шахтер, я просто другого не умею делать. Я могу только пойти в шахту нарубать угля и все. Хочу вернуться назад.

______________. Его разбили уже Дебальцево страшно, а сейчас разобьют его еще больше, там ничего не останется. Там люди уже, в погребах живем мы по две недели, по три - живем. Пищи теплой мы не видим, там ничего не слышим. У меня был свой дом, ну теперь его нет. Я ходила домой, ну, раз в три дня, до сына еще ходила, сын с двумя детьми там живет, поем, что-нибудь, что- нибудь попью и пошла, я почти ничего не ем. Я парализованная, одну сторону отпустило, а одну держит. Ну, что дальше будет не знаю, ей Богу ничего не знаю.

______________. Таких людей, как я к примеру молодых, сильных пытаются заставить взять оружие. Я "Свидетели Иеговы", объяснял им, то есть старался, доходило до того, что применяли насилие, били, избивали. …………….

Просто выехать это нереально, у людей нету денег для того чтобы выехать из Горловки, это очень сложно, берут тысячу чтобы выехать, то есть гривен 300-400 это, будем говорить так, опасные коридоры, а так чтобы вывезли то за тысячу гривен, как-то через Россию они вывозят, то есть местные, частные водители за тысячу гривен могут вывезти на нормальную территорию.

Я сам реально пешком выходил, просто пешком, переодевался, вещи грязные потому, что приходилось где ползти, где что…… Потому, что расстреливают очень сильно. Бесчинствую полным ходом, расстреливают ……

Вот как-то было, вот 15-го числа вообще ужасно было, очень страшно. Ужас, жуть. Извините.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Це лише частина. Це буквально днями записані інтерв'ю. Тут у нас в Києві на Центральному залізничному вокзалі. Ситуація, як ви розумієте, з того моменту не покращилась, це лише одне місто, не найбільше. Тому я думаю дуже важливо також це побачити, не змовчувати, і не просто не замовчувати, а намагатися те, що є – використовувати, те, чого немає – залучати. Я хочу зараз надати слово, і першому доповідачу Ірині Володимирівні Геращенко. Прошу.

ГЕРАЩЕНКО І. В. Дуже дякую. Я дуже дякую шановному колезі і дружньому Комітету з питань людини за проведення цих надзвичайно важливих слухань. І те, що  відбуваються при такому великому зібранні людей небайдужих і тих, хто реально працює над цією тематикою – свідчить не лише про актуальність проблеми, а і про те, що вона дійсно потребує більш серйозної реакції з боку всіх інститутів в владі і більш скоординованих дій. І, мабуть, що ці слухання потім тягнуть і на парламентські слухання відповідні. Так само я хочу сказати, що очевидно, що та проблема, яка сьогодні в контексті переселенців на Україну лягла, вона виявилася, ну, не просто неочікуваною, а непідйомною для держави, тому що 1 мільйон переселенців – це дійсно страшна цифра. І очевидно, що держава не змогла би впоратися з цим, якби не наші волонтери. Тому, користуючись нагодою, хочу від імені всіх колег взяти на себе таку сміливість і подякувати кожному волонтеру, який долучився і до напрацювання профільного закону, і до вирішення цих проблем, і сьогодні бере на себе, по суті, функції держави у багатьох питаннях. І по тому, щоб людей зустріти, нагодувати, дуже часто, і прийняти, допомогти, оцей перший такий стрес втрати, дійсно, будинку, втрати рідних іноді – пережити. Очевидно, що Верховна Рада повинна виконати свою домашню роботу. Це і вдосконалення Закону "Про права і свободи переселенців". І тут я хочу тільки подякувати колегам з Комітету прав людини, які працювали дуже серйозно над його доопрацюванням, присутнім тут і пану Пацкану, і пану Лагвінському, і Олені Шкрум, і  іншим колегам, які так само долучилися до того, щоби допрацювати цей закон, тому що він, дійсно, потребує такого доопрацювання. Але, мені здається, що було би правильно, дорогий Григорій Михайлович, ми готові тут повністю долучитися, щоб за підсумками сьогоднішнього засідання ми створили робочу групу і з радістю від комітету євроінтеграції, туди долучимося і я, і Марія Іонова, яка є колежанкою моєю, і в тому числі по щотижневим поїздкам в зону АТО для того, щоби напрацювати два законопроекти, от які на сьогодні, дійсно, є першочерговими для допомоги волонтерам і для вирішення проблем переселенців. Це те, що ви озвучили у вашій доповіді ґрунтовній питання пільг, це не є нормально, коли люди отримують адресну оцю невеличку грошову допомогу, і з них держава бере податок. Ми маємо це питання вирішити і цієї сесії прийняти. Я думаю, що тут буде, ну, підтримка всіх політичних фракцій.

І друге, це питання відносно оплати за електротарифи. Як ми знаємо, що сьогодні у нас і ті містечка, наприклад, модульні, які сьогодні держава за допомогою своїх партнерів європейських відкрила, і так само навіть оці такі компактні міста переселенців, які держава якось виділила або волонтери утримують, вони платять за електроенергію по тарифам промисловим, що не є припустимим. Очевидно, держава не може тут давати наживатися монополістам на електроринку, ще й на волонтерах і на людях-переселенцях. Тому я пропоную, щоб за підсумками сьогоднішньої наради, ми таку робочу групу створили, разом напрацювали цей законопроект і його прийняли.

Очевидно, що так само програма житла для переселенців, вона має бути розроблена і прийнята комплексно. І тут є, дійсно, багато дуже бажання навіть глав таких прогресивних обладміністрацій до цього долучитися. Тому що є багато, наприклад, закинутих будинків в селах, які вони готові передати для переселенців. Але тут потрібні адресна допомога, міжнародна допомога в тому числі відносно того, як ці будинки трошки привести до тями і дати людям можливість там жити. Ну, і тут виникає зразу друге питання робочого місця. Тому що, як ви знаєте, з тих мільйона переселенців лише близько 40 тисяч, може, зараз цифра трошечки більша, стали в чергу на біржу праці, і тільки 8 тисяч приблизно знайшли роботу, що свідчить про дві речі. Можливо люди все-таки мріють повернутися, можливо люди влаштовуються на роботу якимось там іншими шляхами, можливо, у нас ключова проблема в країні, безробіття, можливо хтось не хоче реінтеграції, але це ключова проблема, що людина якщо вона потрапила в такі обставини, ми маємо допомогти реінтегруватися.

Це домашнє завдання для парламенту, для уряду. Звичайно це прекрасно, що у нас є заступники міністрів, але неправильно, що немає все таки профільних урядовців. І мені здається, що ключова проблема, яка все-таки  існує сьогодні, відносно взаємин з виконавчою владою як  у парламенту. так і у волонтерів, у міжнародних організацій, яких тут дуже багато присутньо, це все таки система координації, от вона має бути посилена ця система координації.

І я ще раз виголошу позицію свою. Я переконана, що має бути в уряді людина, офіційно призначена, яка буде займатися тільки питаннями переселенців. Тому що це не нормально, коли хтось один займається соцвиплатами, другий будинками, третій веде діалог про ліки в зоні АТО, четвертий на дзвінках з губернаторами, це - не нормально. Потрібно визначити одну людину яка посилить цю координацію, а ми всім чим можемо допоможемо.

Друге дуже важливе питання, це все таки, що має бути на постійній основі діалог з міжнародними місіями, від яких ми чекаємо і більш серйозної підтримки України. Очевидно абсолютно, що Україна сьогодні несе цей вантаж, захищаючи Європейські цінності і ми дуже самокритично ставимося можливо до якихось тих робіт, що ми не зробили, але очевидно, що Україна потребує більше допомоги і в першу чергу в питаннях допомоги цивільного населення.

І коли сьогодні ми знаємо, що в цій зоні АТО, нам приходиться з нуля створювати лікарні дуже часто. Коли сьогодні в Сєверодонецьку вони створюють з нуля, наприклад, обласну лікарню, тому що лікарня обласна залишилася в Луганську і країною-рейдером Росією там все вкрадено. То це ненормально, що ніхто на це не звертає увагу. В України можливо немає коштів для того, щоб зараз в цьому році купити медобладнання, але ми будемо апелювати до світу, будь ласка, допоможіть більш цивільному населенню. І тут мають бути програми отакої допомоги, освіта, медицина, більш адресними, більш зв'язаними на два конкретних регіони Донецьк, Луганськ і більше оперативними.

Ну, ключове, а ви знаєте от, ми бачили тільки що синхронно людей із Дебальцево. Ми з Марією були там місць тому, тоді ще можна було туди навіть під обстрілами проїхати, але це, дійсно, жахливо, коли сьогодні знищено ці міста. І, очевидно, що українська влада має збирати всі ці свідчення для того, щоби в Гаазі було кому відповідати за вбивства. Але так само і українська влада має докластися до того, щоби оперативно допомогти цим людям. От ви знаєте, ми, як народні депутати, уже 10 днів тому відправили, спрямували на уряд лист відносно того, що люди, які виїхали під цими, ну, взагалі дивом виїхали з Дебальцево, з Вуглегірська, з інших міст, вони мають отримати статус переселенців. І уряд має дуже оперативно переглядати, насправді, список-лист міст і містечок, які мають оцей статус отримати. І що ви думаєте, от минулої середи мене поінформував профільний віце-прем'єр, що таке рішення урядом прийнято, але ж воно і досі  не опубліковано. І це не є нормальним, коли люди, насправді, тисячі людей не можуть свої нещасні 800 гривень от в таких ситуаціях отримати. Тому, мені здається, що сьогодні прямо буде правильно, якщо від ваших слухань ми ще одне пошлемо рішення уряду, що вони сьогодні мають це оприлюднити рішення. І ці 25 міст і містечок повинні бути в цьому списку, щоби люди отримали ці гроші, вони переселенці, в них немає де жити. І так не можна ставитися до людей. Це не припустимо насправді і при всій повазі до уряду, і при усвідомленні тих жахливих проблем, які уряд на собі несе.

Ну, і завершуючи, я хочу просто ще сказати велику подяку, якщо говорити про уряд, то, в першу чергу до Служби надзвичайних ситуацій. Тут присутній заступник керівника Служби надзвичайних ситуацій пан Саєнко. Тому що, шановні колеги, от співробітники цієї служби, вони часто виконують свою місію на том же героїчному рівні, що і наші герої в армії. Серед наших рятувальників є загиблі, є важко поранені. Тому що вони витягують людей, в тому числі вивозять дуже часто в броньованих машинах з найжахливіших точок. І, ви знаєте, от останній гуманітарний коридор, який якраз організувала і українська влада, і український уряд, Служба з надзвичайних ситуацій разом з шановною місією ОБСЄ з-під Дебальцевого, він працював тільки два дні 6 і 7 лютого. Не давали до того бойовики його сформувати і після того вже жодного дня не давали. Але цей гуманітарний коридор став референдумом. Тому що приїхало дві колони, одна з української сторони і одна з цієї так званих "ополченцев русского мира", які від чогось захищають людей. Ми бачимо від чого вони їх захищають. Від мирного життя. І от в автобуси української влади сіло 760 людей, а в автобуси оцій подонків терористов – менше 40-ка. Оце є насправді референдум відносно того, які, як люди сприймають все, що відбувається і на кого вони покладають відповідальність за ті вбивства і той жах, ту гуманітарну ситуацію, яка є сьогодні на Донбасі. Але ми маємо разом по при різність фракцій, по при різність приналежність до різних інституцій влади, чи це парламент, чи це структури президентські, чи це сьогодні уряд, чи це влада, чи це опозиція – об'єднатися навколо ключових принципів захисту прав людини, допомозі переселенцям. І тут не може, мені здається, бути ані партійних прапорів, ані приналежності якоїсь там партійної, так я бачу цю проблематику. Дякую за можливість.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ірина Володимирівна. Хочу ще раз наголосити, що ведеться стенограма наших слухань. Хочу ще раз сказати, що в цих рекомендаціях, які роздані, як…, три додатки, дуже детальні додатки, і загалом це 24 сторінки, і хочу ще раз нагадати, що у тих у кого буде можливість надати ще письмово, або під час слухань, або я оголошу термін, до якого після слухань до наступної середи, це можна буде надавати для того, щоб це увійшло максимально в наші рекомендації. Як я вже сказав – ми запрошували і Прем'єр-міністра, і членів Кабінету Міністрів. Ми поки що не бачимо ні Прем'єра, ні членів Кабінету Міністрів, але в нас є присутній заступник міністра соціальної політики України – Віталій Вадимович Мущинін. Я попрошу вас не більше 7-ми хвилин. Дати останню інформацію з огляду на Міністерство соціальної політики. Прошу.

МУЩИНІН В. В. Дякую, Григорій Михайлович. Шановні учасники комітетськім слухань, я хочу сказати, що дійсно з моменту окупації Криму, з квітня місяця, мабуть, наше Міністерство - це перше Міністерство, яке безпосередньо намагалось вирішити питання ще до законодавчих актів до нормативно-правових документів. Намагалися вирішити питання соціального захисту на той час переселенців з Автономної Республіки Крим та Севастополь. Після цього питання пов'язані з переселенцями, які сьогодні вимушені, переселенцями, які переселяються з Донецької та Луганської областей. Вже в квітні, в травні місяці ми розробляли буклети, розробляли дорожні карти для переселенців з Криму. Створювали, намагалися створювати, зверталися до обласних адміністрацій, і були створені відповідні штаби, в яких розміщувалася інформація та довідки, де можна розмістити людей, які переселяються з Криму. Тобто була проведена певна робота. Але, ну, перше, так скажемо, рішення Кабінету Міністрів, яке вже спонукало більше поставити це все на рельси, скажемо, законодавчої і нормативної бази. Це було рішення ще 14 червня кабміновське, яке, зокрема визначило  порядок, умови і структуру надання соціального захисту вимушеним переселеним особам.

Ми намагалися і зробили певні кроки в плані спрощення процедури оформлення і пенсійних виплат, і соціальних виплат, і також питання пов'язані із працевлаштуванням осіб, які переміщуються з окупованих територій та Донбасу.

На цей час хочу сказати наступні цифри. Вже було озвучено, що у нас майже один мільйон переселенців, вимушених переселенців. Станом на 17 лютого 2015 року це один мільйон 42 тисячі осіб або 737, 6 тисяч сімей. Крім того, 10 жовтня ми запровадили систему обліку в управлінні соціального захисту, і відповідно до цієї системи громадяни, які отримали довідки про взяття на облік, прив'язані к виплатам,  соціальним виплатам. Тобто, отримавши довідку про взяття на облік, сьогодні громадяни можуть отримувати пенсії та інші соціальні виплати і гарантії, які передбачені законодавством. Першого жовтня була запроваджена система надання допомоги вимушеним переселенцям на проживання та за оренду житла. Середній розмір допомоги, вибачте, мінімальний розмір допомоги на осіб, які сьогодні є непрацездатними, складає 884 гривні, на разі ми переглядаємо цю норму намагаючись збільшити її до прожиткового мінімуму для непрацездатних. Для працездатних осіб відповідно 442-і гривні, на сім'ю обмеження складає 2400 гривень. На цей час…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Але це цифра, яка непостійна вона на 20 відсотків кожного місяця зменшується. Так я розумію?

МУЩИНІН В. В. Ця сума не оподатковується і виплачується, безпосередньо, сім'ям. На скільки було виписано в постанові Кабінету Міністрів. Що стосується питання в цілому отримувачів допомоги. Тобто я сказав, що сьогодні 737 тисяч сімей, які стоять на обліку, за отриманням допомоги звернулось у нас 287 тисяч 500 на цю дату, 268 тисяч отримали допомогу. Якщо казати про минулий рік – ти заплатили, виплатили на з бюджету пошти в розмірі 358,4 мільйони гривень, в цьому році ми вже використали 510 мільйонів, які були передбачені бюджетом на виплату цієї допомоги. Що стосується бюджету 2015-го року, то сьогодні проектів бюджету передбачено 2,8 мільярди, трішки більше ніж 2,8 мільярди, для того, щоб ця виплата могла продовжуватись і в березні, і в подальшому, оскільки ця допомога призначається, з часу звернення, на 6 місяців. Крім того, я хочу також сказати, що у нас на цей час, що стосується питання  соціального захисту сімей та дітей, то обласними та районними центрами соціальних служб сім'ї та дітей та молоді, сьогодні взято під опіку 39 тисяч сімей, внутрішньо переміщених осіб, це майже 44 тисячі дітей. Із закладів соціального захисту, це притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації для дітей, які розташовані в районах проведення антитерористичної операції, евакуйовані всі діти. Всього було евакуйовано 1600 дітей.

В дитячих будинках сімейного типу та прийомних сімей з донецької області переїхали 40 дитячих будинків сімейного типу і 93 прийомних сімей. На тимчасово неконтрольованій території залишилось проживати 17 дитячих будинків сімейного типу та 142 прийомні сім'ї. Відповідно ситуація і в Луганській області. Переїхало 21 дитячий будинок сімейного типу, 60 прийомних сімей. А на тимчасово неконтрольованій території залишилось 13 дитячих будинків сімейного типу та 81 прийомна сім'я. І питання не в тому, що ми не могли забезпечити переїзд цих людей, цих дітей, питання в тому, що ми не отримали згоду. На цей час  робота і зараз продовжується щодо переїзду сімей.

Також з інтернатних установ, з Донецької області до будинків-інтернатів інших областей переведено 246 підопічних. В Луганської області – 54 підопічних. Ну, це коротко. Якщо сказати про загальну ситуацію статистичну.

Що стосується того, що сказала Ірина Володимирівна, дійсно, сьогодні на засіданні Кабінету Міністрів  в порядку денному включено перелік, МВС вніс в  перелік постанови про включення до переліку територій, які сьогодні не контролюються або контролюються в неповному обсязі в певний перелік. Цей проект рішення у мене є, і тільки сьогодні буде прийнято рішення, ми зразу, не чекаючи офіційного оприлюднення документу, дамо доручення нашим управлінням, щоб ми могли ставити на облік громадян, які сьогодні вимушених переселень в Луганській і Донецькій областях для того, щоб вони могли отримувати виплати. Всі громадяни, які сьогодні приїжджають з Донецької і Луганської областей навіть без цього переліку можуть отримувати і пенсійні і соціальні виплати, бо це район антитерористичної операції. Зокрема, це повністю Луганська та Донецька область.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, буде можливість після ще два-три виступи, потім задати запитання доповідачем. А зараз я хочу передати слово Сергію Олексійовичу Таруті, народному депутату, колишньому голові обласної державної адміністрації Донецької області.

ТАРУТА С.О. Спасибо. Я бы после этого фильма хотел, чтобы мы учились очень быстро реагировать на те проблемы, которые  возникли. К сожалению, прошло у нас уже 10 месяцев, а мы адекватно не реагируем на те вызовы, которые происходят. И то, что сегодня вы собрались, это очень хорошо. Может быть это нам позволит ускорить ситуацию. Давайте будем говорить правду, у нас есть перемещенные и есть беженцы. Мы все время для того, чтобы не подпадать под эту категорию, все время обманывали сами себя и говорили, что это все перемещенные.  Перемещенные – кто в нормальном режиме ехал, брал, знали, куда ехать; брали вещи и уезжали. А то, что происходит в Дебальцево, то, что происходило в Широкино – это беженцы.

А теперь, как мы помогаем? Да никак. Я позавчера брал со своим помощником с батальона "Азов" брали, искали машину и вывозили тех, кто желает. А есть ли инструменты у государства? Их не существует. Если мы понимаем, что у нас где-то будут боевые действия или понимаем, где будет угроза этих боевых действий, то в этих зонах должен быть особый режим, а мы должны подготовить к этому: должны быть лагеря; должны быть машины, которые будут эвакуировать; должны там оказать первую помощь и сделать объявления населению. И тогда мы сможем…. можно договариваться, мы знаем уже предварительно, военные знают, когда обстреливают, когда не обстреливают. Это вопрос, который можно отрабатывать.  Но если вы спросите, кто этим занимается, то таких нет. На самом-то деле уполномоченных государством структур.

Это все звонят меру: "Хотлубей, помоги". А  у Хотлубея уже итак бюджет рвется, уже нечем.

Звонят волонтеры. Волонтеры, слава Богу, есть и едут помогают.

Мы говорим, МЧС. А МЧС говорит: у меня своих машин нет. Топлива нет.

Ну хотя бы вот в этой буферной зоне мы должны обеспечить элементарными необходимыми условиями. В том числе и привлечь сюда международные организации, которые бы нам позволили привезти бронированные "скорые помощи" или машины для эвакуации тех людей.  И дальше мы должны понимать, к сожалению. Нужно готовиться к худшему. Дай Бог, чтобы этот сценарий не был, тогда он не случится. Но худшее – это означает, что будет конфликт продолжаться дальше; что будут обстрелы; будет эрозия идти по дальнейшей провокации на остальные зоны.  В рамках этого мы должны тогда понимать, чтобы эти были у нас инструменты.

Вначале, когда только, в летний период, я помню, как очень хорошо был координационный штаб у нас при МЧС. Все знали - все обращаются в МЧС. Кто-то знает сейчас, куда обращаться? Точно никто не знает. Социальные, МЧС - кто поможет? И помогает тому, кто имеет благородную душу – волонтеры. А волонтеры тоже не могут – они тоже не имеют этой полной возможности. Поэтому нам нужно на уровне государства четко определить: если МЧС – тогда все обращаются в МЧС, и у МЧС должны быть инструменты. Мы развернули три лагеря, в свое время. На блокпостах регламентировали, вернее объявления были. Объявляли в городах, куда выезжать, и население выезжало. Тоже самое нам сейчас надо это сделать. Во эта работа незамедлительно должна быть.

Второй очень важный вопрос. То, что погибают наши жители – это погибают, если взять только анализ Мариуполя. Погибали все на улицах. Все, кто в зданиях, они остались живы. И даже, я видел, как в Мариуполе, когда ракета попала в здание, и одному прямо в дом. И остался житель живой, потому что осколки так не разлетаются. Погибают все на улице. Нам необходимо срочно, через МЧС, через средства массовой информации дать нормальную, постоянно действующую регламентную информацию, как вести себя в подобных случаях. У нас многих не будет смертей, если мы их научим правилам поведения. Этого нету. Плюс забыли, что такое оповещение. Оповещение должно быть. Что такое обучение. Вот в этих всех зонах прифронтовых мы это должны делать. И это, в принципе, нужно для всех. И оказание первой медицинской помощи. Вот это то, что очень важно. И очень важно, конечно, взаимодействие с силовыми структурами. Потому что, если военные что-то делают, они стараются не говорить и не консультироваться с местными органами власти. И органы местной власти не в состоянии обеспечивать те новые вызовы, которые появляются. И вот тема блокпостов. Какая цель блокпостов? Ну вроде бы, чтобы не было диверсантов. Диверсанты как ходили, так они и ходят. И этим их не испугаешь. У них есть разные  варианты. Мы создали огромную проблему, против себя поставили против центральных властей киевских, а для них киевские власти – это Украина, противопоставили все население, которое перемещается из этой зоны занятой в незанятую.

Огромные очереди. Там коррупция. За деньги можно проехать. Так давайте тогда тоже быстро реагировать, чтобы СНБО военные не принимали решение без участия вашего комитета представителей, там других волонтерских и местных громад. Потому что вместо того, чтобы сразу сказать: "Давайте. Риск… " Как мы вначале военных действий тоже самое сделали регламент… военные сделали регламента на границе: лица от там 18 до 45 лет не пропускаются – по особому регламенту, все остальные проезжали. Тоже самое и нам можно было. Туда б не попадали ни бабушки, ни дети, которые сегодня в принципе больше всего от этого страдают.

Более того, что случилось на блокпосту в Маринке. Огромная очередь (они специально выстраивают очереди), из Донецка приезжают, дают документы. Наши эти документы потом через время рассматривают. Очередь 300-400 метров. Они обстреляли три дня назад эту очередь. Для чего? Для того, чтобы больше никто не приезжал и никто не хотел идти в Украину. Поэтому давайте все-таки быстро реагировать на эти проблемы.  Потому что мы только этим ожесточаем то население, которое пытается уезжать, а не может уехать.  Потому что сегодня пропуска нету. И поэтому везде для ускорения нужно дать тысячу гривен. Для того, чтобы без пропуска проехать, 500 гривен.   И мы только этим развращаем эту ситуацию. Я вам говорю обнаженно, не надо скрывать, потому что это, к сожалению, есть.

И еще вторая большая проблема – это обеспечение законодательства на территориях буферных в Донецкой и Луганской области. То, что там происходит, и я думаю, Ирина постоянно ездит и знает, где. К сожалению, воинские формирования особенно батальоны не всегда выполняют законодательство. И там нет иерархии. Занимают предприятия. Грабят население. Это тоже есть. Убивают заместителей мера.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)

ТАРУТА С.О. Конечно, можно.  Конечно.  Последний… первый заместитель бывший первый заместитель министра, вернее мера  Славянска. Где он?  Его вывезли и расстреляли.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ (Не чути)

ТАРУТА С.О. Я сейчас  не  об этом. Я говорю сейчас о том, что на это обращать внимание надо. (Шум у залі)

И сделать… (Шум у залі)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Я вибачаюсь… Я ще раз, я вибачаюсь.

ТАРУТА С.О. Я могу вам сказать конкретно. Государственная шахта "Краснолиманская". Три месяца уже занята батальонами, и сегодня там добывают по-черному уголь. И это все есть. Не надо прятаться от этого. Мы наоборот должны честно говорить друг перед другом. Я знаю… я сам просил, чтобы батальоны пришли из Шахтерска. Пришли… в баню, они при этом взяли и всех, кто там в пансионате были, всех ограбили. А потом зашли и хозяина ограбили. Поверьте, я этих ситуаций знаю много. Поэтому лучше не буду об этом говорить. Мы сейчас хотим выработать механизмы, которые бы это убрали.

Теперь о работе правительства. К сожалению, у нас в правительстве, я уже говорил, нету четкой иерархии кто чем занимается.  И нет уполномоченного сегодня вице-премьера, который бы работал. У нас вот я в дополнение того, что Ирина. Мы в свое время проинициировали создание агентства по восстановлению Донбасса. Думаете, что-то сделано? Оно был создано в сентябре-месяце.  Назначили руководителя – убрали.  Сейчас вообще говорят, его не надо. А какие механизмы   восстановления? Что сделано государством в Славянск? Я хочу. Практически ничего. Делали волонтеры, международные организации, какие-то вот   наши в том числе там Укрзализниця и другие организации. Но государством ничего не сделано.  Пришли и сказали: "Выделим деньги на два дома". До сегодняшнего дня не выделили. Было постановление Кабмина на выделение 10,2 миллиона. Три месяца выходило. Это в дополнение… то, что говорит Ирина. Три месяца. Когда у нас идет война. Нам надо научиться то, что было во время Великой Отечественной воны, к сожалению, когда за три месяца брали предприятие, перевозили и там уже его начинали и запускали. А у нас это нету. Здесь жизнь одна. О'кей. Я… и в том числе, когда мы говорим, что у нас очень много вызовов должны быть какие-то инструменты. Мы предложили давайте создадим быстро временную специальную комиссию по стабилизации социально-экономической жизни на Донбассе. Думаете. Создано? Нет. Снова политические все расклады, давайте мы все-таки создадим и, чтобы кто-то мог говорить с властью. И чтобы кто-то мог говорить в промежутках между этими заседаниями ежедневно. И тогда у нас это гораздо быстрее пойдет.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, я хотів би, оскільки у нас будуть ще виступи, закликати тих, хто запрошені тут від міністерств і відомств, віднестися до цього серйозно. Тут нікого не запрошували захищати честь мундира. Не для цього. І будь ласка з повагою ставтеся до тих, хто виступає. Навіть якщо ви радник міністра. Я хочу сказати, що……

ШКІРЯК З.Н. Шановний пане Голово!

ГОЛОВУЮЧИЙ. …. то не перебивати мене, пане Шкіряк. Будь ласка, вас запросили…..

  ШКІРЯК З.Н. Я вас прошу, щоб ви правильно розуміли. Немає питань про захист честі мундира. Ви запросили представника МВС. І ми готові виступити протягом 5 хвилин. І довести. Мова йшла зовсім про інше.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Не порушуйте громадський порядок, радник Міністра внутрішніх справ. Я хочу звернути увагу на дві обставини тут. Сергій Олексійович Тарута згадав про ці блок-пости. Якщо ви звернете увагу на проект рекомендацій пункт 3.1, який адресується Службі безпеки України щодо приведення у відповідність Наказу СБУ №27 від 22.01.2015 "Про затвердження тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів". Про це йшлося як раз на нашій підготовчій нараді. Є пропозиції більш детально, ми їх просто тут не включали. Яким чином тут має бути змінений цей порядок, тимчасовий порядок, для того, щоб відповісти не лише на проблеми, які власне пов'язанні з виживанням людей. Ви навели приклад в Маріїнському районі, коли 300 людей чергу обстрілюють, саме тому, що там є цей ………… і не можна швидко отримати цю перепустку, хоча просто громадяни хочуть зберегти своє життя. І з іншого боку надання гуманітарної допомоги, тому що кожного разу отримати ці дозволи для того, щоб до місця, до тих же дитячих будинків, і таке… Тобто це знову-таки та ситуація, коли нібито під турботою безпеки держави ігнорується  безпека громадян.

І друга проблема, про яку ви сказали. Вона також, її фактично, кожен, не лише донор говорить, а й ті, хто волонтери, які займаються. Якщо задати запитання: кому зателефонувати в уряд, дайте номер телефону єдиного координаційного центру  цільового контактного з чітким контактом для координації гуманітарної допомоги і допомоги внутрішньо переміщеним особам. Не має такого телефону. А це означає, що немає такої посадової особи, яка відповідає. Кожен відповідає за свій вузький участок роботи, а коли в цілому це береться, проблема, фактично заглиблюється, а не вирішується. І я просив би тих, хто від міністерств знову-таки не захищати честь мундира, а уважно слухати, і якщо будуть запитання – відповідати. Зараз надати слово Валерії Володимирівні Лутковській, уповноваженій Верховної Ради з прав людини. Хочу сказати, що у нас є попередній запис. Хто хотів би далі брати слово, прошу передавати через помічників це, або піднімати руку. Дякую. Прошу.

ЛУТКОВСЬКА В.В. Дякую дуже, Григорію Михайловичу. Дякую дуже комітету за те, що сьогодні маємо можливість зустрітись і обговорити ці питання, які є дійсно нагальними. Я б розділила ті проблеми, які ми маємо сьогодні з внутрішньо переміщеними особами на декілька груп.

Перша група – це, звичайно проблема із законодавством. Проблема величезна. По-перше, давайте не будемо забувати про те, що ми маємо внутрішньо переміщених осіб не тільки зі східного регіону, але й ще із Криму. Ми створили, нажаль, сьогодні законодавством величезну проблему по всіх актах цивільного стану, які видаються на тимчасово окупованій території в Криму і, які мають якімось чином визнаватись на всій решта території України. А вони не визнаються. Мова йде про свідоцтво про народження. Діти народжуються, і громадяни України, які приїжають з Криму  в Україну, зараз хотіли б зареєструвати і отримати українське свідоцтво про народження і мати витяг з українського реєстру актів цивільного стану про народження своєї дитини, але вони не можуть цього зробити. Тому, що вони вже отримали, нажаль, вже свідоцтво про народження на окупованій території. Ми цей документ не визнаємо. І відповідно, людина опиняється в ситуації, коли людина просто не може зареєструвати народження своєї дитини. Та сама ситуація з шлюбами. Та сама ситуація з розлученнями. Аналогічна ситуація зі спадщиною і у випадку, якщо особа померла, ми створили величезну проблему для тих, хто зараз опинився на території в материковій частині України. Але спадщина залишилась на тимчасово окупованій території в Криму. Тому, відповідно, необхідно змінювати законодавство в цій частині. Величезну проблему ми створили зараз із законодавством стосовно внутрішньо переміщених осіб, але пов'язана ця проблема в основному із тим, що зараз, днями, буквально   закінчується той період, коли уряд мав підготувати додаткові нормативно-правові акти, які мали набути чинності через три місяці після того, як вступить в силу Закон про внутрішньо переміщених осіб. Таких документів не має. Відповідно, яким чином діяти без цих законодавчих актів -  невідомо. Яким чином буде діяти уряд в цьому питанні – також невідомо. Відповідно на сьогоднішній день не виконані ті зауваження, які одразу в комітет передавалися громадськими організаціями і міжнародними організаціями. Стосовно того, що серед внутрішньо переміщених осіб можуть бути не тільки українці. Там можуть бути в тому числі і іноземці, і особи без громадянства. А відповідно, на них на сьогоднішній день закон не розповсюджується. І уряд мав підготувати протягом трьох місяців відповідні нормативно-правові акти. Їх, нажаль, немає. Але, крім всього, решта… Крім того, що необхідно вносити зміни до законодавства без сумніву. Ми маємо згадати проте, що сьогоднішній закон про внутрішньо переміщених осіб містить норму, згідно з якою, особа забезпечується житлом тільки протягом 6 місяців. Якщо навіть рахувати з моменту набуття чинності цим законом, ці 6 місяців найближчим часом закінчяться. Що будемо робити далі? Ми тільки що сказали про кількість внутрішньо переміщених осіб. Це більше мільйона людей. Де будуть жити ці люди? Яким чином далі буде влаштовуватися їх доля?  Наступне питання, яке без сумніву обов'язково треба згадати. Це питання про яке зараз тільки що говорили. Це питання перепусток. Ми створили ситуацію, що коли у випадку, якщо особа знаходиться на неконтрольованій сьогодні урядом України території, вона має пройти декілька блок-постів ворожих, до тих осіб, які хочуть переїхати в Україну. Здати на першому блокпості української армії свої документи, потім через всі блокпости, пояснюючи   причину перетинання цих блокпостів, вона має повернутися назад. Там прожити 10 днів, в кращому випадку 10 днів. Сьогодні цей термін практично не дотримується, тому що ми не створили умови, щоб протягом 10 днів можна було видати перепустки. Немає необхідної матеріально-технічної бази, немає людей, які готові протягом 10 днів це зробити. И лише після того, через 10 днів вона має знову прийти на той же блокпост і, відповідно, з'ясувати чи, дійсно, вона може отримати перепустку, чи може вона перетнути лінію зіткнення.  Величезна небезпека для людей.

Більше того, маю зазначити, що ті люди, які звертаються за перепустками, іноді стикаються з проблемами, які просто, чесно кажучи, якщо зараз розповідати конкретно, да, ви будете вважати, що це жарт. Згідно з сьогоднішнім порядком ми звернулися до, власне, керівництва антитерористичного центру, коли тільки з'ясувалася ситуація із перепустками, особисто були на пунктах пропуску, дивились як це працює. Відповідно  одразу звернулися із зауваженнями до керівництва антитерористичного центру, внесли зміну. Мова ішла про те, що неповнолітні у віці до 16 років, до 18, перепрошую, років може отримати перепустку тільки спільну зі своїми батьками. Тобто у випадку, якщо це особа є студентом Луганського національного університету, який зараз працює в Старобільську, то відповідно перетнути лінію зіткнення з Луганськом може тільки з батьками, інакше ніяк. Відповідно ми звернулися з проханням врахувати таку особливість, тому що, ну, в 17 років студент він теоретично міг би і сам  приїхати в Старобільськ.

Внесли зміни, знаєте які?  на сьогоднішній день мають перетинати у відповідності до постанови Кабінету Міністрів, яка регулює перетин державного кордону для неповнолітніх. Це означає, що неповнолітній може перетнути або з батьками, або з дозволом одного з батьків, якщо він їде тільки з одним з батьків, або з уповноваженою особою, але повноваження цієї особи тільки нотаріально засвідчені. Я перепрошую, де будемо шукати в місті Луганську і в місті Донецьку нотаріуса, який засвідчить нотаріально дозвіл матері вивезти свою дитину на мирну територію України. Мені розповідають про те, що це виключно технічна помилка, що так звичайно воно не працює, але це норма на сьогоднішній день. І я розумію, що ця норма може бути застосована, це неправильно.

Наступна проблема, з якою я стикаюсь кожен день і те, про що ми власне зараз тільки що говорили. У нас на сьогоднішній день відсутня єдина державна політика стосовно вимушеного переміщених осіб. Причому я говорю в даному випадку не про нормативно-правовий акт "Державна політика в галузі", я говорю про розуміння державними органами своєї відповідальності перед вимушеними переселенцями. Про що я говорю? Уявіть собі, в місті Харкові свого часу проживало 120 осіб, які потребують гемодіалізу. Зараз з Луганської, Донецької областей приїхало ще 70 осіб. Гемодіаліз фінансується з комунального бюджету. Навіть в Києві ми не можемо говорити про те, що гемодіаліз фінансується на 100 відсотків, в Києві – 65 від потреби. В Харкові – теж не набагато більше. Але приїхало ще 70 осіб. Скажіть мені, будь ласка, відреагувала якимось чином державна політика на те, щоб збільшити фінансування Харкова в частині гемодіалізу для того, щоб ці люди отримали те, на що вони мають право, і те, без чого вони жити не можуть? Це тільки одне питання. Точно такі питання можна поставити по онкохворих, по тих особах, які мають право на безоплатне отримання ліків, на безоплатне отримання медичної допомоги. Я вже мовчу про те, що кожен з вимушених переселенців має право на отримання звичайної первинної медичної допомоги в лікарнях. А ми не можемо змінити фінансування з врахуванням того, що в нас ці люди переїхали вже з Донецької, луганської областей до Харківської, Запорізької і так далі.

Крім того, ви знаєте, в Старобільську я побачила досить цікаве повідомлення на Управлінні соціального захисту населення. "Заяви  про отримання статусу внутрішньо переміщених осіб до 1 липня не приймаються". До 1 липня 2015 року. А знаєте чому? Тому що Старобільськ був на передовій, туди зверталась велика кількість людей. Зрозуміло, що там були черги.   

Швидко відреагувати державна політика на те, щоб зараз в певних місцях змінити  кількість соціальних працівників, тому що вони там потрібні  більше, ніж наприклад   в інших регіонах  України, не змогла. Відповідно працівники цього  управління соціального захисту  просто видавали талончики на те, що людина може звернутись до цього управління десь, в якийсь день, наприклад  27 січня. 27 січня зверталась  людина, чи не зверталась, величезне питання, я перевірила: з тих, що були записані, звернулась лише одна людина, всі решта вже роз'їхались по інших регіонах.  Але при цьому, заяви вже не приймаються, тому що розписаний кожен день по якихось віртуальних людях, які можуть  прийти теоретично. Тому відповідно, держава на це не відреагувала.

На сьогоднішній день в Бєлгород-Дністровському районі Одеської області знаходиться декілька місць, де  зараз проживають інваліди,  які переїхали зі  Сходу  України, і які зараз знаходяться там в санаторіях: в Куяльнику, в Сергіївці,  в декількох санаторіях. Ми запитали там в управлінні соціального захисту  Бєлгород-Дністровського райони: "Шановні, а ви передбачили в бюджеті фінансування на цих людей?". Відповідь була знаєте яка? "Ні, вони ж у  нас тимчасово".    Вони не тимчасово, це питання  державної політики, яка  має бути сформована в  цьому напрямку по відношенню  до вимушених переселенців.

І ще одне питання. Ми чомусь вирішили, що вимушені переселенці – це проблема для держави. Я перепрошую, я ніколи з цим не погоджусь, тому що вимушені переселенці - це люди, які  вміють працювати,  які можуть стати потенціалом для економічного розвитку. Але для того, щоб можна було використати їх потенціал, знову таки, потрібна відповідна  державна політика, якої на жаль, на сьогоднішній день немає, тому я сподіваюсь, що це буде також  відображено в рекомендаціях цих слухань. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую. Офіс Уповноваженого надав свої пропозиції до проекту рекомендацій.

Зараз я хочу надати слово Рефату Чубарову – Голові Меджлісу кримськотатарського народу.  Підготуватися Юлії Володимирівні Тимошенко.

Прошу.  

ЧУБАРОВ Р.А.  Щиро дякую, пане голово!  Буквально декілька моментів, виходячи  з того, що  в нас дуже мало часу буде. Я виходжу також з того, що  тема дуже важлива, більше мільйона  людей, переміщених осіб.   

Я не хочу нікого нікому протипоставляти, але хочу сказати, що дуже є чутливим, коли ми розглядаємо такі теми, взагалі ця сфера, з точки зору сприйняття людьми, які залишилися на окупованій території або на тих територіях, де йде війна. Дивіться, як люди сприймають, нам же всім відомі чинники, чому сталося так, що більше мільйона людей, які потребують нашої допомоги. Чинники одні, в Донецькій і Луганській областях, просто там людей відштовхує війна, смерть, люди біжать. А щодо Криму там інші чинники, прямі репресії, арешти, погроми, викрадання людей. Мені здається, що в тому документі, де ми будемо говорити і в остаточному вигляді приймати рекомендації Парламентських слухань, має бути якийсь, нехай невеличкий, розділ про те, як держава має дбати про дотримання прав людей на окупованих територіях і на територіях, де йде війна. Щоб так не сталося, що ми, захищаючи тих, хто біжить або покидає свою землю з об'єктивних причин, тобто ми боремося або ми допомагаємо тільки тим, які тут на території, тобто боремося з наслідками.

Я тільки до Криму, обов'язково ми спрямуємо до комітету письмові свої пропозиції. От виходячи з того, що відбувається в Криму, мені здається, держава мала б допомогти, разом з тими, хто займається, з громадськими організаціями, нам треба мати міжнародно відомих адвокатів, які можуть захищати людей. Ви знаєте, це повернулися найгірші часи, це не радянські часи, це найгірші, ми  в Криму не можемо знаходити адвокатів, бо ФСБ працює з усіма вночі з адвокатами, вони їх лякають, вони не йдуть. Отже, ……… міжнародних адвокатів.

Друге. Це те, що, знаєте, не відвертість покарання і як би там не було, але багато тих, які хто залучилися до злочину проти громадян України.

Вони теж думають, що буде в майбутньому. Отже нашим правоохоронним органам дуже терміново треба рефлексувати по всіх подіях, які відбуваються.

Щодо Криму, я нещодавно дізнався, що прокуратура Автономної Республіки Крим, яка розміщена в  Києві до останнього часу було 74 людини. Тільки позавчора почали відкриватися карні справи до тих людей, які здійснюють злочини в Криму. А мені здається, треба реанімувати главк Головне управління МВС, Головне управління СБУ і прокуратури Автономної Республіки Крим там все-рівно залишається десь близько 50 людей – це штати, це кошти. Я розумію, що прокуратура Криму, яка зараз в Києві вона знаєте, такий відстійник зараз для робітників прокуратури, який якимось чином оказалися в Києві, треба їх всіх спрямувати до Херсону і хай вони там дистанційно займаються тими повноваженнями, якими можуть займатися ефективно. Зрозуміло, що їх не буде на тій території окупованій, але щодо моніторингу ситуації, щодо вивчення подій, які там відбуваються, щодо пояснень і все таке інше, щодо відкриття карних справ. І їх треба оголошувати, кожне прізвище, яке оголошується це не тільки Аксьонов, Константинов, або Іоффе, або Донич, це десятки і десятки людей.

Ми, можливо, утримуємо тих, які ще не залучилися до здійснення злочинів. Я завершую, розумію, що немає часу.

Хотів би сказати, ще одна тема, яка може найближчим часом вона може просто прийняти інший оборот, який неприємний для нас всіх. Це бізнес і відповідальність бізнесу за права людини в Криму. Якщо сьогодні ми всі наглядаємо за тим як певні українські фірми в межах того достатньо дискусійного закону про спеціальну зону на окупованій території, вони заробляють великі гроші.  Вони заробляють великі гроші здійснюючи свої зв'язки з тими злочинцями, які в свою чергу здійснюють злочини проти громадян України, які живуть на окупованих територіях. Я думаю, що, можливо певні міністерства, які опікують, або які регулюють питання бізнесу, вони мають зібрати громадськість тут. І це, можливо стосується не тільки Криму, а і Луганської і Донецької областей. Ми маємо знайти загальні підходи з бізнесом для того, щоб, я закінчу на цьому, для ті, які, як би там не було, вони там є або маріонетками, як в Криму, або прямими злочинцями, як в Донецькій і Луганській областях. Щоб вони здійснюючи свої повноваження, ну там де вони не можуть, но вони мають тиск, якимсь чином там забезпечувати те населення, яке, щоб вони розуміли, що будь-які порушення в сфері плав людини одразу буде, образу будуть реакції на материковій Україні, в тому числі і перекриті тих продуктів інших постачань, якими вони користуючись завдяки отим механізмам, які діють в нашій країні. Дякую вам.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пан Рефат. Я розумію, що вам треба іти на засідання конкурсної комісії щодо керівництва антикорупційного бюро. Бажаю вам там  зайняти принципову позицію, як завжди. Зараз хочу надати слово Юлії Володимирівні Тимошенко. І підготуватися Максиму Буткевичу – голова ресурсного центру допомоги внутрішньо переміщеним особам.

ТИМОШЕНКО Ю. В.  Доброго дня всім. Я дякую за надане слово. Я тут присутня як член комітету парламентського, який проводить слухання, і як керівник фракції "Батьківщина". Розпочати хочу з того, що парламентські слухання, це, насправді, об'єднана робота уряду, парламенту і тієї частини наших громадян, яких стосується та проблематика, яку розглядають для того, щоб всі органи влади могли почути пряму мову, почути реальні проблеми. І тут не місце, абсолютно, для звітів і переможних реляцій, що всі питання вирішенні. Дуже шкода, що, насправді, сьогодні, коли ми можемо всі питання деталі докладно розглянути і відпрацювати і відпрацювати спільний шлях руху. Сьогодні парламент представлений достатньо сильно, на рівні практично всіх комітетів, всіх фракцій, всі готові підключитися. Від уряду заступник Міністра соціальної політики. Я думаю, що значимість проблеми і значимість питання, а також увага, яка приділяється тією чи іншою гілкою влади.

Вона, власне, характеризується і тим, хто представляє той чи інший орган на подібних важливих, надважливих заходах.

Тому я просила би просто, щоб уряду передали, що такі слухання були і попросили, щоб наступне слухання яке буде, все-таки присутній був Прем'єр-міністр який сьогодні є, повірте мені, єдиним, хто може реально скоординувати роботу по вирішенню всіх цих проблем. Якщо зараз, наприклад, покласти вирішення питання по розв'язанню всіх цих комплексних проблем на міністра надзвичайних ситуацій, чи на міністра соціальної політики, чи на міністра регіональних проблем, вважайте, що питання не зможуть бути вирішені в системі роботи уряду, тому що жоден міністр не зможе забезпечити гарантовану 100 відсоткову правильну комунікацію і інтеграцію всіх зусиль виконавчої влади для вирішення проблеми. І тому це питання або Прем'єр-міністра або першого Віце-прем'єр-міністра, в крайньому випадку.

І тому я просила би нашу команду, яка сьогодні зібралася, в рекомендації обов'язково включити такий пункт, що в уряді мусить обов'язково бути виділена одна особа яка повністю цілком відповідає за координацію всіх виконавчих органів влади або Прем'єр-міністр, якщо він сам публічно візьме на себе цей обов'язок або призначити першого віце-прем'єр-міністра, якого в принципі немає. І треба, щоб він призначений був, не дай Боже, не по партійним квотам, а треба від волонтерів, від людей які реально об'єдналися сьогодні для того, щоб допомагати біженцям, щоб вони запропонували людину яка організаційно, морально здатна, взагалі, вести це питання в уряді, яка знає всю систему виконавчої влади в тому числі, тому що якщо людина не знає цієї системи дуже важко буде зорієнтуватись. Но бажано, щоб це, безумовно, був Прем'єр-міністр, це єдиний рівень який може забезпечити якість.

Що я хочу вам сказати, що насправді функція держави єдина яка виправдовує, взагалі, існування держав в світі, це функція захисту, якщо ця функція не виконується особливо в кризові моменти, то треба переглядати наскільки, взагалі, правильно функціонує держава. Сьогодні люди, як ті, що живуть, як казав Рефат Чубаров, які живуть на окупованих територіях, ті люди, які сьогодні вимушені бігти з окупованих територій, вони від нас чекають простої відповіді. Вони члени нашої української сім'ї? Вони потрібні нам на нашій українській землі? Ми готові їх захистити і прийняти? Ми готові визнати тих, хто живе на окупованих територіях українцями так само, як і землю українською?

Якщо ми відрізаємо тих, хто на окупованих територіях, не платимо соціальних виплат, не платимо нічого, абсолютно ними не переймаємося. То тоді питання постає, а чи визнає тоді українська держава, що це українська земля? Чи вона сама цю землю відрізає і віддає окупантам? Люди – головне! Земля – важливо, але люди – головне!

І тому я думаю, що для того, щоб організувати правильно роботу, безумовно, координація мусить починатися з того, що уряд в кожну хвилину часу мусить знати скільки людей переселено, скільки дітей потребують дитячий садочок, скільки дітей школу, скільки дітей виші, хто не забезпечений, хто забезпечений житлом.

Розумієте, це не питання сьогодні, якими мусять опікуватись лише волонтери. Це система, яка мусить кожну хвилину давати відповідь скільком людям потрібна і яка конкретно допомога держави.

Можу сказати, що волонтери – це святі люди, безумовно. Волонтери, вони звалили на свої плечі все, що не доробляє держава, воюють, забезпечують фронт, опікуються переселеними особами. Вони роблять величезну справу. Але, по-перше, цього не достатньо. Держава мусить включитись на повну потужність. А по-друге, як держава ставиться до волонтерів, давайте подивимось.

У мене сотні звернень від волонтерів. Вони не можуть завести ту нещасну гуманітарну допомогу, тому що їм потрібно по всій лінії заплатити хабарі ветеринарам, екологам, митникам, податківцям. Вони ж практично потрапили в систему державного терору.

А крім того, проти них ще й порушуються де-не-де кримінальні справи, тому що хочуть з них щось отримати або стати співучасниками через тиск.

Дорогі друзі, ну якщо держава навіть до волонтерів так ставиться, то це абсолютно неправедна справа. І тому той блок, який розглядає сьогодні наші Парламентські слухання, мусить також мати перелік питань, як розкріпостити волонтерів, як відкрити їм шлях, щоб вони всі свої можливості і ресурси віддали на цю допомогу.

Що стосується дій уряду? Я думаю, що в рекомендації нам треба записати ті речі, які перевірені життям і які можуть мати результат.

Перше. Це безумовно питання номер один житло. Зрозуміло, що в країні немає от просто так надлишків грошей і житла, щоб роздавати його без обмежень. Але є програма, яка спрацювала під час фінансової кризи восьмого-дев'ятого року, спрацювала прекрасно. Що це за програма? Сьогодні по країні є безліч житлових будинків, які не добудовані, вони на 90-95 відсотків завершені, залишається 5 відсотків. Вони сьогодні за безцінь їх готові віддати практично, щоб він не зруйнувався, хоча б і безкоштовно, але віддати, щоб його добудували.

Що треба робити? Треба зробити реєстр таких недобудованих будинків, треба визначити кошторис, що треба, щоб їх негайно добудувати і запустити цю державну програму, це лише може зробити уряд і Прем'єр-міністр. Це не буде коштувати дорого. Я поясню вам, кажуть грошей немає. Ми ж знаємо, що не зовсім це так. От буквально декілька тижнів тому 16 мільярдів гривень віддано першому за потужністю Приватному банку в якості підтримки його обігових грошей. Та це такий банк, що він може Національний банк підтримати в обігових грошах. Віддали 16 мільярдів, я вам говорю, знаючи сьогодні кон'юнктуру ринку, 16 мільярдів це тисячі забезпечених сімей житлом через миттєву добудову тих будинків, які майже готові. Це треба робити, така програма не ведеться, я прошу, включіть це в рекомендації, це треба було починати 10 місяців тому. Ви знаєте, що нерухомість сьогодні, на жаль, не коштує нічого в країні, треба це робити.

Друге. Що є ключовим? Це робоче місце. Що можна робити невідкладно? Я говорю про практичні речі, те, що мусить зараз робити уряд. Які практичні речі? Треба негайно налаштувати роботу додаткового банку даних робочих місць. Як їх отримати? Сьогодні дуже багато підприємців країни, в тому числі керівники державних підприємств кажуть, ми  готові взяти на роботу. Ми готові віддати, навіть по певній рознарядці, 2-3 відсотки робочих місць конкретно людям, які вимушені були бігти від війни. Але сьогодні треба, що зробити? Треба зробити цю програму системною, звернутися до всіх  без виключення господарюючих суб'єктів, звернутися з пропозицією виділити певну квоту робочих місць і потім через наші фонди зайнятості все це по всій країні розподілити. Це не важко, повірте мені, це місяць роботи навіть якщо працювати не так швидко як потрібно.

Друга лінія, яка може забезпечити місця – це мікрокредитування тих хто хоче зайнятися маленьким бізнесом. Дорогі друзі, якщо ми зараз віддаємо з Національного банку на приватні банки більше 100 мільярдів гривень рефінансування. Ви знаєте, що таке рефінансування, віддається для поповнення обігових коштів приватним банкам, невже ми не можемо передбачити, що цих грошей, наприклад, 15 відсотків виділяється, чітко, цільовим чином на мікрокредитування маленького бізнесу для людей,  які вимушені бігти від війни. Скільки це потребує грошей? Не скільки, в межах тих, що маємо.

Друге. Скільки часу це потребує, написання однієї інструкції і контроль, я прошу внесіть це в рекомендації, тому що це те, що може швидко дати результат по всій країні. Тому що мережа банківської системи достає до кожного з села. До речі, там можуть бути і відновлення деяких фермерських господарств, навіть там, де кинуті будинки в селі. Ви знаєте, скільки в селах  кинутих будинків, там  ніхто не живе. Де реєстр цих будинків? Де розмова з біженцями, чи готові вони туди поїхати? Це все робота, яку треба здійснювати.

І останнє, що треба робити по забезпеченню роботою біженців і не тільки біженців, а навіть громадян України, які під час кризи залишились без роботи. Потрібно негайно, не просто проїдати гроші, які нам сьогодні Національний банк дає в бюджет у вигляді кредитів і міжнародна спільнота. Нам треба започаткувати хоча б один, або два проекти по громадським суспільним роботам. Ну це аксіома, так виходили з кризи  більшість   країн світу – громадські роботи. Але вони можуть  бути дуже різні, можливо ніхто з  вас не знає, що навіть Голівуд починався як суспільні роботи - громадські, а потім переростали  в такі величезні проекти. Це не означає, що дати лопату в руки і кидати зліва-направо землю – це, не це. В сучасному світі суспільні роботи – це абсолютно інша  річ, яка може дати людям  повне задоволення і з точки зору отримання професійної роботи, і з точки зору  отримання фінансів. 

Я можу вам  сказати, що насправді при системному  підході питання можуть бути вирішені і мають бути вирішені,  єдине, безумовно Уряду треба   брати це в руки. Правильно сказала Уповноважена з прав людини: мусить бути державна політика,   але не відрізайте  ні Донбас, ні Крим. Я прошу просто і Уряд, і всіх, хто цим займається: не ставте їх в умови, коли вони навіть люблячи  Україну, мусять обирати іншу Батьківщину, не Дай Боже, і не ставте їх в умови, коли від голоду  і безгрошів'я, вони вимушені бігти на території інших країн.  Україна мусить залишитися і надалі їх рідною країною, їх  рідною землею, а ми українською їх рідною сім'єю.  Тому можна діяти  і можна досягати результату.

Дякую за увагу!

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Юлія Володимирівна, за практичні і дуже конкретні рекомендації.

Як було оголошено, слово надається Буткевичу Максиму – голова Ресурсного центру допомоги  внутрішньо переміщеним  особам. Підготуватися Сергію Івановичу Радутному – Голові Державної міграційної служби  України.

БУТКЕВИЧ М. Дякую дуже! 

Шановні колеги,  у нас незабаром, за менш як два тижні, буде сумна роковина, коли  вперше у своїй новітній історії  Україна зіткнулася з такою проблемою як внутрішньо переміщені особи. Зараз нам гірко  перечитувати заяви деяких громадських ініціатив і  організацій, які були оприлюднені у березні  минулого 2014 року, зокрема громадська організація  проект "Без кордонів" Центру "Соціальна дія" до якого я належу, 5  березня минулого року заявила,  що готова надавати допомогу внутрішньо переміщеним особам з Криму тоді ще, а 14 березня  низка громадських ініціатив оприлюднила заяву, яка містила поміж іншим конкретні рекомендації до центральних органів виконавчої влади, що треба зробити аби вирішити перші нагальні проблеми, які постали з появою внутрішньо-переміщених осіб або ж вимушених переселенців.

Гірко це перечитувати, тому що деякі з цих рекомендацій таки було втілено, але було втілено через багато місяців по тому і не в повному обсязі, деякі не втілено і до тепер, рік по тому.

Передовсім мова йде про те, що звичайно, як вже згадувалось і сьогодні, громадські ініціативи, волонтерські групи і організації, не урядові організації витягали протягом цього року, наскільки це можливо, тягар першої допомоги тим, хто був змушений покинути свої домівки через окупацію, через бойові дії, через небезпеку для життя, здоров'я себе, своїх рідних, близьких людей.

Але була і є відсутня координація між цим рівнем і рівнем органів державної влади. І вона відсутня, і до тепер. У нас не має, про що вже сьогодні згадувалося, єдиного координаційного центру. Як би його не назвати чи це буде окремий орган виконавчої влади, чи це буде окрема, але, будь ласка, не формальна і не фіктивна, а справжня, з відповідними повноваженнями посада, чи це буде якийсь з існуючих органів державної влади, який буде наділений відповідними повноваженнями, який буде здатний оперативно і гнучко реагувати на нові виклики у співпраці з громадськими ініціативами.

Гірше того, ми постійно стикаємося з тим, що різні, передовсім центральні органи виконавчої влади або дублюють роботу одне одного, або набагато частіше намагаються переключити відповідальність одне на одного, переспрямовуючи запити з низу, від людей, яким треба вирішити проблеми тих, хто тікає вже зараз від війни, але так само із Криму, від окупації, просто від свого органу виконавчої влади на інший.

Це звичайна для пострадянської бюрократичної системи гра, але вона є абсолютно неадекватною до ситуації війни окупації і понад мільйона вимушених переселенців, якими зараз опинилися.

Восени минулого року низка громадських організацій і секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини об'єдналися створивши координаційний орган або, щось на кшталт координаційного механізму, ресурсний центр для допомоги вимушеним переселенцям і колеги зробили мені таку своєрідну ласку, призначивши координатором цього центру. Ми опікуємось, організації, які до нього входять, моніторингом ситуації, адвокацією законодавчих змін і наданням гуманітарної допомоги. Громадські організації, які ввійшли до цього центру і не лише довго боролися за адекватний закон про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, який міг би слугувати, свого роду, дороговказом до вирішення перших нагальних проблем. Його було ухвалено, він набрав чинності, як ви пам'ятаєте, 22 листопада минулого року. Але у нас друга неприємна дата, за кілька днів вибігає три місяці, які зазначені в перехідних положеннях, за які мали бути розроблені документи, які б ввели цей закон в дію: нормативно-правові акти, зміни до законодавства України, зміни до відомчих документів, розробка стратегії до інтеграції соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб. З важливих документів нічого на даний момент не затверджено і не запрацювало. Тобто перекладаючи на повсякденну мову, закон не виконується, хоча саме на нього, ще перед початком цієї зими, покладали надію, не буду приховувати, більшість напевно громадських організацій України, які опікуються цим питанням, в тому, щоб цю зиму допомогти переселенцям пережити. На щастя, зима видалася порівняно м'якою, більшість з тих, хто до нас звертаються, вони дають собі раду, але не завдяки закону і переважно не завдяки діям органів державної влади, а без них, а іноді і всупереч. До тепер відсутня координація між державними органами і громадськими ініціативами в реагуванні на потреби, і мова не лише про потреби гуманітарні, про забезпечення їжею, а до нас, наприклад, зараз звертаються набагато більше людей за продуктовими наборами ніж на початку зими. Відсутня координація і в більш нагальних питаннях. Я можу згадати передусім  ситуацію, коли про необхідність евакуації цивільного населення з Дебальцевого, заявляла низка громадських ініціатив, до прикладу "Восток-SOS", представники якої тут є. Але у відповідь на ці звернення нічого не було зроблено, аж поки не стало зрозуміло, що ситуація є справді критичною і то, до тепер, ми не бачимо організованих нормальних методичних зусиль з організації належної евакуації.

Закон, про який я згадав, має бути змінений з причин, про які вже тут ішлося, передусім визначення внутрішньо переміщеної особи, але не зроблено навіть того про що говорили відразу по його ухваленню. До тепер він не діє в початковому етапі, з яким стикається людина, що прибуває на безпечні території, становлення на облік внутрішньо переміщеної особи, до тепер людей ставлять на облік у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів 509 і відповідного розпорядження 1085, тобто не за обставинами які змусили людину виїхати, а за тим чи ця людина виїхали з населеного пункту, що входить до фіксованого переліку населених пунктів. Ця практика суперечить і найкращим міжнародним практикам і взагалі, визначенню внутрішньо переміщеної особи, але має результатом абсурдні наслідки на місцях, коли ті самі люди з Дебальцевого не можуть стати на облік як внутрішньо переміщенні особи, не лише через черги які є проблемою, а і через те, що їхній населений пункт, де вже йшла повномасштабна війна, на той момент не був внесений до цього переліку,  Дебальцево в даному разі лише один з прикладів.

Я не буду зараз говорити детально про всі законодавчі зміни які треба внести. По-перше, вони є доступними. По-друге, в програмі, в усякому разі, зазначено, що буде виступати колега з організації "Право на захист", яка спеціалізується на цих питаннях і входить до нашого ресурсного центру.

Хочу зазначити лише два пункти, звернути на них особливу увагу, про які йдеться у нас часто, зокрема, в спілкуванні з секретаріатом уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Передусім коли мова іде про допомогу, соціальну допомогу або гуманітарну допомогу тим, хто прибув з непідконтрольних територій, з зони бойових дій або з окупованих територій. Ми чуємо, що держава не в змозі адекватно допомогти внутрішньо переміщеним особам, але при тому дотепер не внесено змін до Податкового кодексу аби не брати мито або не брати податки з тих, хто хоче сам допомогти цим людям. У нас за останній тиждень пропозицій не від державних органів, а від українських і інших громад з закордону, привести кілька фур з теплим одягом, тому що зима ще не закінчилася, сюди в Україну, але перше питання, що з митом і з податками, і з кордоном? І ми, на жаль, не можемо сказати, що у відповідності до  такої зміни до законодавства, ви можете з одним затвердженим документом спокійно привезти гуманітарну допомогу. Ми до тепер не допомагаємо допомогти, не в змозі при цьому держава допомогти сама.

По-друге, звичайно, проблема житла це вже те про що говориться постійно, але є речі, які можна зробити, які не потребують бюджетних витрат. Скажімо, у нас дотепер діє пострадянська система перевизначення функціонального призначення приміщень. У нас є приміщення, які не визначені як житловий фонд, і тому формально туди вселити людей не можна, хоча вони могли би прихистити навіть за умовами декого.

Взагалі теперішня ситуація відкрила багато цих пострадянських механізмів, які вагітні порушенням прав людини, які ми успадкували. Система реєстрації за місцем проживання, в постпрописочному своєму вигляді, те, про що я вже згадав, функціональне призначення приміщень і ще низка моментів пов'язаних передусім з документами, які посвідчують особу, їх треба змінювати. Але ми бачимо дотепер, що органи державної влади не проактивні, а реактивні і реагують на виклики, які постають часто надто мало і надто пізно. Я пропоную, передовсім, все-таки, нехай з запізненням, але зробити все, що можливо або виконати Закон  "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", ухвалити нормативно-правові акти, зміна довідомчих документів, дати йому запрацювати. І пропоную для цього аби була створена робоча група з залученням громадських ініціатив, які мають справу з людьми на місцях, які  знають потреби, які знають про що йде мова і в стислий термін з конкретним графіком розробити в оперативному порядку внести і ухвалити ці документи. Тому що ми бачимо величезний розрив з якоюсь пост, перепрошую, навіть не радянською, а совковою Україною, і Україною, яка перебуває в стані війни, і намагається гнучко і оперативно забезпечити все, що можна для порятунку наших співгромадян, фактично. Кожен пропущений день – це людські трагедії і це крок до, якщо не поразки, то до відкладення перемоги. Дякую дуже.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Слово надається Сергію Івановичу Радутному, Голові Державної міграційної служби, Сергій Іванович, я просив би, щоб це питання, яке піднімали щодо поновлення втрачених документів, реєстрації особливо, звернули на це увагу. І наступні два виступаючі будуть – колега Логвинський - заступник голови комітету, після нього Армен Арутюнян  - голова Місії ООН з прав людини. Будь ласка, Сергій Іванович Радутний.

РАДУТНИЙ С.І. Дякую. Шановний пане головуючий, шановні присутні. На Державній міграційній службі, як центральний орган виконавчої влади, який реалізує багатогранні завдання … міграції, протидії нелегальній міграції, вирішення питання громадянства. Так от, покладене завдання, яке стосується прав внутрішнього переміщення осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, а також території, які контрольовані українською владою в зоні проведення АТО. Так Державна міграційна служба здійснює забезпечення прав громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території Автономній Республіці Крим. Відповідно до Закону України "Про забезпечення прав  і свободи громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" частини 2-ї статті 6-ї закон визнає, що оформлення документів, які підтверджують громадянство України, посвідчує особу чи спеціальний статус громадян, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснює територіальні підрозділи міграційної служби в порядку затвердженому Кабінетом міністрів постановою номер 289. З часу прийняття цього закону …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сергій Іванович, ближче, будь ласка…

РАДУТНИЙ С.І.  Я зрозумів.

ГОЛОВУЮЧИЙ. …мікрофон. І, якщо можна, ну от можна не зачитувати те, що підготовлено, а от на деякі проблеми основні …

РАДУТНИЙ С.І. Я хотів сказати, зрозумів, з часу прийняття цього закону Державною міграційною службою документовано кримчанам близько 2, 5 тисячі паспортами громадян України та близько 12-ти тисяч оформленням закордонними паспортами. Найбільша велика нагрузка припадає на сусідні області. Це Херсонська область та місто Київ. Багато іменно кримчан приїжджають для документування в місто Київ. Хочу сказати, що вирішені питання, які виникають і ускладнює нашу діяльність, це перш за все те, що на запити, які ми подаємо до Криму для встановлення ідентифікації особи, нажаль, остаються не виконані, залишаються не виконаними.  Федеральна міграційна служба Росії, ви знаєте  там щас займається цими питаннями, нашої міграційної служби  немає, вона на наші відповіді не дає ніякої інформації. Недавно був такий казус, що моя канцелярія відриває декілька конвертів, які надійшли з Криму, а там написано: "На ваш запит …". І написано: "Слава  Україні!". Тобто не хочуть з нами спілкуватися і надавати, а це дуже ускладнює саме  документування наших громадян, які приїздять за документуванням перший раз, паспортом, та  документування по втраченому паспорту.  Але ми використовуємо бази даних, в яких є у нас допуск до реєстру виборців та до реєстру платників  податків і цю проблему вирішуємо.

Також у нас  як я вже сказав,  покладено питання виконання Закону щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. В цьому плані також проводиться робота, фактично ця робота проводиться,  більш за все – це в Дніпропетровській, Харківській областях, куди люди  звертаються за документуванням із Донецької та Луганської області. За цей період більше 88 послуг надано адміністративною нашою службою   для цих громадян. Перш за все  як я говорив і раніше – це  документування паспортами закордонними та  паспортами внутрішніми.

Щодо цих проблем  в цих областях  - це перш за все  те, що територія половини області окупована, проводяться антитерористичні  операції, половина  є під нашою юрисдикцією. Тому  та половина територій працює, де наші  знаходяться співробітники в звичайному режимі. Ті співробітники, які працювали раніше на території, яка  зараз  знаходиться під терористами, перейшли в наші підрозділи, цим і збільшили наші підрозділі, і зробили  пропускну спосібність, щоб люди могли активніше отримувати допомогу. Хочу сказати, що в  зв'язку з цим наші підрозділи  перейшли на більш активний режим роботи в плані тому, що  кожен громадянин, який приїхав, або з окупованої території Криму, або з  Луганська і Донецька,  може отримати документ на любій території, в любій області, куди він звернувся  за місцем його перебування як  паспорт внутрішній, так і паспорт закордонний.

Є декілька проблем, які все-таки впливають на  роботу Державної міграційної служби. Це перш за все, як я сказав, що дуже погано нам   ідентифікувати цих осіб, але  ми це вирішуємо. На  жаль, у нас ще не створений єдиний державний демографічний реєстр, де можна було б ідентифікувати особу.

Тому і прибігаємо до цих, як сказав раніше, реєстрів платників податків та реєстру виборців. Також на сьогоднішній день ми знаємо, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів номер 509, особи, які отримали довідки у підрозділах спеціального захисту населення, в місцевих адміністраціях, звертаються до проханням до територіальних підрозділів щодо проведення реєстрації за місцем проживання. Проте на сьогодні ще не затверджений порядок збору та обробка даних, оформлення та видача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, а також її зразок. Не зазначено порядок створення, введення та доступу до відомства єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, яка повинна була створитися в Міністерстві соцполітики.

Проте, хочу сказати, що на це питання неодноразово готовили ми документи і листи на Міністерство соцполітики, а також недавно був направлений лист щодо Кабінету Міністрів для вирішення цієї проблеми. Так за результатами обговорення цієї проблеми 25 грудня цього року нам дозволили представляти ці штампи реєстрації не нового зразка, а штампи реєстрації, які ще були затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ у 2012 році, справка, яку ми видаємо, згідно 509 постанови.

Також хочу сказати, що на жаль до цього часу в нас немає доступу до єдиної бази даних про взяття облік, яка ведеться в Мінсоцполітики, і нам доводиться вести в територіальних підрозділах окремо журнали обліку осіб, яким представляється відмітки про реєстрацію місце перебування.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сергій Іванович, я, на жаль, вимушений буду перебити, оскільки я бачу багато інформацію, безумовно ми її розмістимо, оскільки ще багато бажаючих виступити. Але те, що ви сказали, фактично це є люстрацію того, щодо міжвідомчої координації, яка б навела три приклади, достатньо кричущих, коли те, що мало бути зроблено ще восени минулого року, до сих пір не зроблено. Єдиний спосіб реагування це звернення до міністерства або до Кабінету Міністрів відповідно і потім вам знову ж таку відповідь надішлють. Ми ще раз побачили конкретний приклад відсутності координації. Я прошу, хочу ще раз…

_______________. Я хотів просто сказати буквально два слова. Я думаю, що комітетські слухання це не площина для розборок між центральними органами влади, але…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Ні, це  площина. Це не розборки. Це слово,  будь ласка, не вживайте тут. Це якраз площина, де ми маємо побачити проблему. Ми побачили цю проблему більш ніж…

_______________. ……… ми проводили відповідні наради за участю віце-прем'єр-міністра, і там були акценти розставлені зовсім інші, ніж зараз ми почули на цих парламентських слуханнях.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Колеги, я ще раз, що розборки це інші, у нас парламентські слухання, комітетські слухання. Мета слухань є очевидною. І ми маємо після того, не сподіваючись, що лише після цих слухань це буде вирішено. Але як мінімум побачити проблему і побачити, що треба зробити, щоб цю проблему вирішити. Тому я, дякую, тим колегам, в тому числі і з міністерств і відомств, які не замовчують проблеми, а про них говорять.

Я хочу зараз надати слово колезі Логвинському, заступнику голови комітету. Я вже оголосив наступного виступаючого Армена Арутюняна, голову місії ООН з прав людини, будь ласка.

Да, хочу ще раз сказати, що у нас здійснюється пряма трансляція в Інтернеті, це буде на сайті комітету повністю відео з усіма слуханнями. І також ще раз нагадую тих, хто хотів виступити, але не в змозі надати або письмовий виступ, або інформацію як Мінрегіонбуд надав стосовно питання тимчасового житла, яке ми також розмістимо на нашому сайті. Прошу.

ЛОГВИНСЬКИЙ Г.В. Шановні колеги, шановні присутні, мене так чути, да, я розумію? Я хотів би перш за все…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Сидячи буде краще чути.

ЛОГВИНСЬКИЙ Г.В.  Ну, я думаю, що так. Ну, перш за все, я хотів би подякувати усім бажаючим прийняти участь в цих слуханнях. Для нашої держави це вкрай важлива тема. І я дуже сподіваюсь, що усі гілки влади піклуються про наших громадян, про тимчасово переміщеними особами. Я хотів би підкреслити те, що, те, з чи зараз стикнулася наша держава, вона не стикалась ніколи. Ми не маємо жодних ліків від проблем, які існують. Ми можемо тільки їх вирішувати. Але не можна в будь-якому разі ставити питання про те, що вирішення проблеми це є фінансування. Вирішення проблеми – це знайти шляхи, яким чином турбуватися, фінансувати  та знайти коріння цієї проблеми.

Саме тому, я хотів би ще раз підкреслити важливість наших слухань і хотів би сказати, що, дійсно, нам необхідно створити певну карту дій, певний план дій, що і як ми робимо, але це дуже важко. Тому що це як гра в шахи, кожного дня щось змінюється. Сьогодні ми маємо одні проблеми, ми не встигли їх вирішити, вже почалися інші. Саме тому, безумовно, суспільство, уряд, Президент, всі повинні разом об'єднатися з вирішенням проблеми так швидко, наскільки це можливо.

З приводу, якщо ми все ж таки торкнемося тих проблем, які зараз існують, я б хотів би їх розмежувати на три напрямки. Що є корінням проблеми? Що заважає на даний час людям мирно проживати на окупованій території, на території АТО? І ми повинні вирішувати цю проблему, ми повинні знайти засоби захисту як держави в цілому так і окремих громадян.

Другий напрямок – це питання, якщо людина все ж таки має натхнення і бажання повернутися на ту частину території, яка контролюється Україною як це зробити безпечно? І останнє проблема, яка, до речі, ми торкалися на слуханнях, але не розглядали – це остання проблема як забезпечити права та свободи громадян в тимчасово переміщених осіб, які ми маємо там проблеми?

Хотів би частково прокоментувати ті тези, що ми зараз робимо, які ми маємо пропозиції? З приводу того, що вже казали представники громадського суспільства, ми маємо проблеми в законі, як підкреслив урядовий Уповноважений Верховної Ради з прав людини про те, що уряд брав на себе зобов'язання. І, дійсно, всі ці проблеми, які зараз порушувались, вони існують і я хотів би підкреслити, що разом  група депутатів: пан Пацкан, Олена Шкрум, вибачте, я трошки погано себе почуваю, пан Немиря та інші, Ірина Геращенко, зробили спільно з громадськістю, спільно з Харківською правозахисною групою, спільно з Хельсінкським комітетом, з "Правом на захист" - проект, який вирішує багато цих проблем, які ми сьогодні порушували – це питання отримання довідки без черг, це питання розповсюдження статусу на інших осіб так звані  такі проблеми, які існували з циганами, які…….є громадянами України. Ми спільно підняли ці проблеми. І я хотів би повідомити всіх, що законопроекти (2166) та (2167) вже зареєстровані в Раді. Саме тому, я вдячний всім громадськості, всі працівникам громадських організацій, народним депутатам, які спільно працювали і вже почали вирішувати ці проблеми.

Я дуже буду радий всім керівникам фракцій, якщо вони нас підтримають……., щоби як найшвидше ці проекти були прийняті з урахуванням важливості в даний час цих проблем.

По-друге, питання. Безумовно, вкрай важливо було ці проблеми, які порушила Юлія Володимирівна та пан Тарута про те, що ми повинні забезпечити шляхи, яким чином люди можуть повернутися. Як можна повідомити? Які необхідні, дійсно дії вчиняти на території нами не контрольованої, щоби забезпечити хоча б там якісь права?

І я дуже вдячний голові нашого комітету, пану Немирі про те, що ці проблеми вже частково порушені або в більшій частині порушені і внесено в проект рекомендацій.

Ну і остання, третя річ – це щодо відповідальності.

Тут ми маємо певні проблеми. Бо ми повинні розуміти, що те, що відбувається в Криму або те, що відбувається в Донецьку і в Луганську, за цим є певні особи, які мають ім'я та фамілії. Вони маніпулюють, як маріонетками людьми, які там знаходяться, вони фінансують, вони знищують нашу державу.

І проблеми, які там існують, вони торкаються кожного громадянина нашої держави. Тому що проблеми, які існують у Львові, наприклад, то безумовно, не можна казати, що людина, яка проживає у Львові, його це не торкнеться. Бо економічна ситуація, підрив банківської системи, енергосистеми України – це все наслідки, які відбиваються в ДНР на окупованій території та на території проведення АТО.

Саме тому, мною особисто, ще до того часу як я був депутатом та моїми колегами було подано заяву про відкриття кримінальних проваджень в Генеральну прокуратуру відносно осіб, які зрадили державу за статтею 109, 110 Кримінального кодексу України. І  ми дуже сподіваємося, що Генеральна прокуратура, Служба безпеки України зможе захищати наших громадян шляхом, таким шляхом, щоб притягувати до відповідальності осіб. які зараз порушують права наших громадян.

Для чого? Як це було збудовано?

На базі Міністерства юстиції України була створена експертна рада та відповідно міжвідомча робоча група, яка фіксує факти порушення прав громадян. Так було зафіксовано факти щодо Рефата Чубарова, щодо арешту Меджлісу в Криму та інше, на цих підставах обробляються заяви та подаються до правоохоронних органів. 

Тут в край важливе, що я хотів би підкреслити…

Давайте закінчу цю…  І після чого, коли поновлюються обшуки в Криму, коли поновлюються порушення прав громадян, людина приходить говорить: "знаєте, що дайте мені, будь ласка, вашу фамілію, ім'я, щоб ми знали", передає нам цю інформацію і ми відкриваємо відносно нього кримінальне провадження і ми сподіваємося, що ця людина буде в розшуку, ми сподіваємося, що вони будуть  розуміти про те, що за порушення цих прав, вчасно, раніше чи пізніше, вони будуть притягнуті до відповідальності. Вони повинні це розуміти, що ми захищаємо наших людей, ми не залишаємо їх в біді і повинні це робити. Саме тому я, вважаю, що це теж треба підкреслити в наших слуханнях, активувати діяльність, відкриття кримінальних проваджень.

Ну і ці дії можна вчиняти виключно на підставі бази даних. Я хотів …

Я закінчую вже.

Я хотів би підкреслити, що тиждень тому, дуже важлива справа в суді з ………. ООН ……………. , в  справі було відмовлено. Це позов Хорватії, Сербії, Сербії, Хорватії і воно базувалося, в позові було відмовлено, тому що не було доведено, що це геноцид, тому що не вистачало даних, не вистачало інформації. Саме тому я закликаю уряд, всі гілки влади, всіх правозахисників, громадські організації, фіксуйте, надавайте, збирайте, щоб кожний громадянин особисто писав заяви до правоохоронних органів, що він є людина - постраждалою  особою, щоб його визнавали цим постраждалу особу. Щоб потім, після того, як ми зробимо це відшкодування, а правові шляхи відшкодування є, це міжнародні установи, це на національному рівні ми маємо право притягувати до відповідальності російські підприємства, так само, бо вони є співучасниками цього злочину. І за рахунок цих коштів, які ми будемо забирати, ми будемо теж поновлювати права наших громадян. Я більш ретельно по соціальних питаннях думаю, що додасть моя колега Людмила Денісова, але ж я всім ще раз дякую і уряд дбає, недостатньо, але буде дбати ще краще. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Колеги, я звертаю увагу, що ми планували проводити слухання 2 години. У нас вже є 2 години, але ми продовжимо на деякий час, оскільки деякі колеги вже були оголошені, деякі записалися, я обов'язково надам. Прошу лише дотримуватися регламенту до 3 хвилин.

Сейчас я хотел бы передать слово господину Арутюняну. І наступним підготуватися Василю Федоровичу Стоєцькому, заступнику голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Пожалуйста, господин Арутюнян.

АРУТЮНЯН А. Спасибо, господин председательствующий. Уважаемые члены и участники сегодняшнего заседания! Я хотел бы, прежде, чем перейти к основной теме, это в продолжение предыдущего выступающего, отметить, что наша миссия и впрямь документирует все те нарушения прав человека, которые происходят, начиная с марта наша миссия тут находится. В прошлом году мы 8 докладов сделали, которые были обсуждены на уровне Совета безопасности ООН. И следующий, первый доклад в этом году, мы планируем предоставить общественности и Верховному комиссару по правам человека ООН 2 марта. И, господин председательствующий, было бы неплохо после этого встретиться с комитетами и обсудить. Тем более, что приоритетами нашими являются там ситуация с правами человека на востоке, а также и в Автономной Республике Крым, которую м рассматриваем в русле Резолюции Генеральной ассамблеи ООН 68282 о территориальной целостности Украины.

Сегодня, для того, чтобы быть так в рамках регламента, я хотел бы остановиться только на одном вопросе, но очень злободневном для нас и выразить нашу обеспокоенность имплементации временного порядка, введенного 21 января, который, с нашей точки зрения, противоречит международным стандартам свободы передвижения. Ограничения которого должны быть четко обоснованы и в соответствии с критерием необходимости и требованиям соразмерности.  В то время как ограничения доступа в зону конфликта не противоречат международному праву, но то усложнение и ограничение выезда гражданских лиц из зоны конфликта, не соответствует статье 12 Международного пакта о гражданских и политических правах.   И руководящие принципы по внутренне перемещенным лицам, статьи 14 и 15 так же напоминают о том, что внутренне перемещенные лица вольны двигаться в любом направлении внутри страны.  Временный порядок так же создает трудности для доставки гуманитарной помощи в зону конфликта и это противоречит нормам международного уже гуманитарного права, которое обязывает стороны конфликта обеспечивать быстрый и беспрепятственный провоз гуманитарной помощи для гражданских лиц.

Понимаю, что эти меры вызваны обеспокоенностью о безопасности, тем не менее, очень важно привести временный порядок в соответствие   с международным законодательством и обязательствами Украины. В частности, крайне важно упростить процедуру получения пропусков, чтобы покинуть зону конфликта и облегчить доступ гуманитарной помощи, которая предоставляется как международными организациями, так и волонтерскими организациями.

И напоследок хотел бы отметить, что с ростом числа людей, покидающих зону конфликта, отсутствие единого государственного органа, занимающегося вопросами внутренних перемещенных лиц, создает дополнительные трудности. Обязательно, в этих условиях, вы не избежите и не сумеете избежать ситуации, когда каждый институт будет больше указывать на другие, что они все делают хорошо, а другие.  То есть тут нужен, то есть институционально-функциональный пересмотр деятельности государства должен быть, потому   что новые вызовы есть и новые вызовы требуют пересмотра, вот именно не только функций и  …, но и институционального пересмотра ситуации.

Нужно так же срочно разработать долгосрочную всеобъемлющую программу социальной интеграции внутренне перемещенных лиц. Она так же должна предусматривать возможность вернуться в свои дома в случае полного прекращения огня.

Спасибо!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибо, господин Арутюнян! 

Я вже оголосив Василя Федоровича Стоєцького – заступника голови  державної служби. Прохання підготуватися Ігорю Івановичу Сільченку, він приїхав сьогодні  вночі  машиною зі Щастя, він є голова правління  громадської організації  Всеукраїнського об'єднання "Прип'ять плюс 10". 

І також ми, після цього я запрошу, після Ігоря Івановича Сільченка, Дмитра Наталуху- заступника директора фундації права на захист.

Василь Федорович Стоєцький, будь ласка.

СТОЄЦЬКИЙ В.Ф. Шановні народні депутати,  шановні присутні, я хочу, безумовно, подякувати в першу чергу регіональним штабам, які працюють у нас в областях, і, які на сьогоднішній день, дякуючи відповідній спільній роботі практично всіх гілок влади,  відпрацювали і розселили близько одного мільйона людей. Я для порівняння приведу, що Чорнобиль у нас був досить складною міжнародною такою надзвичайною ситуацією, але там потрібно було провести таку роботу, і всього-на-всього було 81 тисяча. І деякі програми до цього часу не закінчені. А тільки на Харківську область, на Луганську, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку області біля 100 тисяч на сьогоднішній день припало внутрішньо переміщених осіб. І на сьогоднішній день кожна сім'я має відповідний притулок. Значить, має відповідну соціальну виплату, і має відповідні умови для проживання.

Я тільки на минулому тижні проїхав за 5 днів 7 областей. І, повірте мені, значить, ті регіональні штаби, вони, дійсно, працюють. Дійсно, є чіткий і конкретний перелік тих пустих місць, куди пропонують людям переселитися. Чітко є працівники соціального захисту, пропонують ту чи іншу соціальну допомогу. І, безумовно, служба зайнятості ті конкретні вакансії, які на сьогоднішній день у них чітко і конкретно визначені. Від півтори тисячі гривень до восьми тисячі гривень є вільні робочі місця, куди вони пропонують влаштуватися на роботу.

 Щодо роботи координаційного штабу, то я проаналізував ту законодавчу базу, яка на сьогоднішній день вона напрацьована. Значить, 13 законів по даній тематиці, 2 рішення Ради національної безпеки, які об'явлені указом Президента, 33 постанови Кабінету Міністрів і 4 відповідних розпорядження Кабінету Міністрів. Достатньо це чи ні? Безумовно, враховуючи ті виступи, які сьогодні були, і ті проблеми, які на сьогоднішній день існують, цього недостатньо  і безумовно, ті рекомендації, які є сьогодні напрацьовані, проект рекомендацій, конкретні зміни і конкретні доповнення по цій нормативній базі, вони, безумовно, дуже актуальні і їх необхідно з терміновою допомогою, і народних депутатів, і відповідних комітетів допрацьовувати, і відповідним чином запроваджувати в дію.

На сьогодні ведеться відповідна робота щодо визначення місць, вільних місць куди можна перемістити людей по адресно і на кожне це приміщення є відповідний паспорт, який підготовлений працівниками Мінрегіонбуду. Таких місць у нас… таких об'єктів визначено 837 на 15 404 внутрішньо-переміщених осіб.

Ми досить… серйозна робота проведена із Німецькою республікою і вони нам надали можливість розселити біля 4-х тисяч людей, - це місто Харків, це місто Запоріжжя, це місто Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь, Павлоград, Кривий Ріг. Ці будиночки сьогодні уже здані, 44 житлових будинки здані на 1672 особи і безумовно, ми їх будемо використовувати як тимчасово переміщені пункти, де вони будуть проживати місяць або півтора і в послідуючому вже переїжджати до більш конкретних, біль визначених в послідуючому місць в регіонах.

Я хочу зупинитись також… приймав участь безпосередньо, разом з губернатором Кіхтенко щодо організації, ну так назвемо не внутрішнього переміщення, а мабуть вже евакуації якраз із міст Дебальцеве, Авдіївка. І я дуже дякую Ірині Володимирівні, яка, ну своїми очами бачила і як це відбувається, і наскільки це досить складна ситуація щодо під обстрілами вивозити людей.

На сьогодні вивезено і будемо говорити не просто вивезено, а врятовано 8424 особи якраз із цих гарячих точок. Чітко і конкретно була відлажена робота служби транспорту, служби харчування, служби залізничного транспорту, і на сьогоднішній день існують пункти переміщення в тій же Костянтинівці і в тому ж Слов'янську. В Києві центральний штаб, через який переміщення цих людей здійснювалося в інші регіони. Ну, на сьогодні, на жаль, в мене самі останні дані, що 17 лютого вивезено всього 28 осіб, тоді було і 700 осіб, і 500 осіб, а сьогодні вивезено всього 28. Це не значить, що нема бажаючих, це значить те, що там дійсно ідуть досить серйозні військові дії і цю роботу практично, не зважаючи на те, що є і броньовані автомобілі, виконувати на сьогоднішній день практично неможливо.

І, вже закінчуючи свій виступ, до тих пропозицій, які сьогодні говорили народні депутати, іще, можливо, є така пропозиція, вона, повірте мені, десь відповідним чином не в державній службі з'явилося, а це підказка і наших колег і з ООН щодо можливості створення відповідного міжнародного фонду і кредитування придбання житла під мінімальні проценти. Це та іпотека, про яку, можливо, ми забули, яка в свій час працювала, але, повірте мені, це один із реальних виходів з тієї ситуації щодо забезпечення житлом на сьогоднішній день. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василь Федорович.

Хочу надати слово Ігорю Сільченко, будь ласка. Де ви?

СІЛЬЧЕНКО І.І. Дякую. Сільченко Ігор Іванович, представник батальйону "Айдар", боєць, також голова Всеукраїнського об'єднання "Прип'ять +10". Це громадське об'єднання, яке опікувалось проблемами чорнобильців і самоевакуйованих з міста Прип'ять. Це місто ми вже колись свою Батьківщину загубили, тому на сьогоднішній час проблематика цих питань дуже важлива.

І по суті хотів би сказати конкретні речі, у зв'язку з тим, що як би наші бійці нашого батальйону та і взагалі на фронті є багато бійців, які місцеві. Тобто вони жили на Луганщині, в Донеччині і хотілось би окремо відокремити в протокольному дорученні питання про те, щоби їх сім'ї могли якось мати більше преференцій для того, щоби ці люди розуміли, що якщо вони захищають нашу державу,  вони повинні знати і патріотичний дух піднімати для того, щоби  багато людей, які би хотіли захищати Батьківщину, вони повинні розуміти, що і Батьківщина якраз буде опікуватись  їхніми питаннями, їх сімей. Тому що  в Луганськ він не може поїхати і допомогти своїй  мамі, чи родині – це перше питання.     

Потім ще питання того, що ці люди, які там проживають  і які   виїжджають  з цих міст, вони на жаль, не патріоти нашої держави – це факт. В зв'язку з цим, прошу  зробити більше Уряду  таких кроків, щоби  наші засоби масової інформації і також,   більше уваги    приділяли тому, щоби люди  не дивились "Life-News" і "24-й", там якісь російські канали.  А відпрацювати питання для того, щоби все-таки  більше працювали наші   ЗМІ  в цих регіонах, газети, байдуже, що завгодно, тільки для того, щоб піднімати патріотичний дух. Тому що наше саме головне завдання – це перемога над агресором, а не так, що ми якось дуже  неадекватні зустрічаємо  реакції місцевих і для цього треба відпрацьовувати також ці питання.

Також скажу таку річ, що в Сватово, в Старобельську можна більше  розміщати наших  державних установ, які на сьогоднішній час можуть  відпрацьовувати ці питання, про які ви говорили, тому що в принципі і Старобельськ, і Сватово – це дуже далеко від передової. Але  от в Сватово вчора  я був і дуже багато переселенців, які на сьогоднішній час знаходяться в  епіцентрі, тому можна там працювати на місці, без всякої загрози для наших я так скажу, держслужбовців і  робити  більше для   людей. Отака історія.

Дуже дякую!

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Ігор Іванович.

Слово Дмитру Наталусі -  заступник директора благодійної фундації "Право на захист".  І наступні два колеги буде, колега  Людмила Денисова і колега Шкрум.

НАТАЛУХА Д.  Дуже дякую, пане голово. Дякую всім присутнім.

Право на захист є дійсно тією організацією, яка займається перш за все моніторингом, прав і свобод внутрішньо переміщених осіб вже тривалий час і юридичними рекомендаціями з приводу покращення реалізації ефективності виконання законодавства, яке стосується внутрішньо переміщеним осіб.

Дуже багато було сказано, тому не хочеться повторюватися і займати зайвий час. Я скажу лише декілька критичних речей.

Дуже багато зараз йдеться про інформаційну політику і інструмент її реалізації. Так ось, ми не до кінця все усвідомлюємо, що внутрішньо переміщенні особи - це не просто особи, які постраждали в наслідок російської агресії, це і є тим інструментом інформаційної політики, які здатні змінити внутрішньо-політичні настрої на Донбасі і в Криму. Це фактично ретрансляторі і носії новин, думок, які формуються так само як і будь які інші ЗМІ. Єдине різниця між ними полягає в тому, що джерело таких думок, такого сприйняття - це їх власний персональний досвід. Тому ми всі мусимо забезпечити те, щоби персональній досвід внутрішньо переміщених осіб був максимально позитивний у їх взаємодії з державними органами, з волонтерськими організаціями, з громадянським суспільством, зокрема. Звичайно основним інструментом забезпечення виконання такої цілі є законодавство. І шановний колега пан Максим Буткевич вже зазначив, напевно основний закон в цьому напрямку - це Закон України "Про права і свободу внутрішньо переміщених осіб".

Паралельно діють постанови Кабінету Міністрів, з найбільш критичних я би виділив 505, 509 і 535. Всі вони регулюють в тій чи іншій мірі відносини, пов'язані з персональними правами, соціальними правами, з захистом, з фінансовими правами тощо. Але, що важливо, на момент коли вони були прийняті ситуація була іншою. Ми всі розуміємо, що ситуація змінюється щогодини, цей процес нестатичний, він динамічний і кожен раз коли відбувається певна зміна і ми фіксуємо ці тенденції відповідно до інформації яку отримуємо від наших моніторів, ми просто мусимо реагувати на цю ситуацію змінами до законодавства. Це є колективною роботою, як і наші організації так і представництво в ….. ООН,  в Крим СОС, "Альменда", інших організацій. Результатами цієї колективної роботи,  ви можете побачити в додатках до рекомендації, фактично мова йде про проекти змін до постанов Кабінету Міністрів номер 505, 509 і 535. Окремо паном Логвинським  було зазначено 2 проекти Закони 2166, 2167, які також є результатом колективної роботи. На них я хотів би зупинитися трошки, більш детальніше і сказати, що ці закони покликані врегулювати ті аспекти, які все громадянське суспільство, волонтери, зокрема, чикали вже дуже-дуже тривалий час, як зазначив Максим Буткевич напевно, що з моменту прийняття основного закону. Зокрема, на скільки я розумію, ці закони регулюють присутність визначення внутрішньо переміщених осіб і те, що казала пані Лутковська, там  пропонується розширити визначення до іноземців, осіб до без громадянства. Ці проекти Закону вони фактично виключають з регулювання ті питання, які відносяться до компетенції уряду, для того, щоб не робити незрозумілих, скажімо так, суміжних регулювань цього питання. Ми намагаємося і пропонуємо відходити від питання реєстрації місця проживання після переміщення і повернутися до концепції фактичного місця проживання при видачі довідки. Ми пропонуємо розширити документи, які посвідчують особу від одного паспорта до інших, низки інших документів, тому що всі ми розуміємо, що під час переміщення паспорт може бути втрачений, знищений, відібраний, що фактично лишає людину в правовому вакуумі. Проект Закону, як і зміни до постанов Кабінету міністрів, стосується також і інших аспектів - соціальних виплат, врегулювання податкових відносин, як Максим зазначив, які суперечать, насправді, податковому законодавству. І гармонізацію прав внутрішньо переміщених осіб із керівними принципами щодо питань внутрішньо переміщених осіб, це які є найкращою міжнародною практикою в цій сфері. Тому, насправді, сьогодні тут присутні більшість, напевно, авторів і співавторів цього закону – пані Геращенко , пан Пацкан, ні, не присутній, пані Альона Шкрум, які…. Перепрошу, прошу вибачення. Які працювали разом з громадянським суспільством над прийняттям закону і його першій редакції. І також є співавторами проекту цих змін, проекту закону 2166 і 67, які були розроблені також разом з громадянським суспільством. І, що ми закликаємо, ми закликаємо підтримати парламент. Парламент підтримає ці проекти, почути нас і зробити життя внутрішньо переміщених осіб трошки легшим. Дуже дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Дмитре.

Я оголосив ще наступник колег. Я прошу, оскільки у нас залишається 15 хвилин, дуже лаконічно. Людмила Денісова, Альона Шкрум, Валерій Пацкан.

ДЕНИСОВА Л.Л. Дякую, шановні колеги. Члени комітету зробили такий вчинок, що зібрали комітетські слухання з  цього питання.  Але, коли я прочитала цю тему, що там є і про тимчасово окуповані території  України, і про мій рідний Крим. Тому що я внутрішньо переміщена особа з анексованого Криму сьогодні. Але ми про це практично з вами не говорили.

Ви знаєте, що я, ну, просто ні за вражеским каналом, який є "ОРТ" або там "Росія 24" знаю, що робиться в Автономній Республіці Крим. І тому я дуже прошу вас всіх, і дуже прошу комітет, у нас є на сьогоднішній день представництво Президента Автономної Республіки Крим, яке розташовано в Херсонській області, в місті Херсон. Ну, практично воно не працює.

Я спілкувалася з представником. Але на сьогоднішній день до нього не звертаються кримчани ні тому, що у них немає проблем, тому що це не орган, який їх захищає. І тому я дуже прошу, тому що це повноваження комітету, може як4ось викликати, може якось послухати, може їм допомогти, щоб вони допомогли тим кримчанам, які зараз залишилися в Автономній Республіці Крим, і вони не є внутрішньо переміщеними особами, у них немає війни, яка знищує людей. Але вона знищить уми, розумієте. А якщо завтра там буде війна, то хто нас з вами підтримає і підтримає цю державу, якою сьогодні є Україна. Тому я дуже прошу. Це перше питання.

Друге питання, яке стосується внутрішньо переміщених осіб, які на сьогоднішній день є громадянами, які біжать. Як би ми їх не назвали, біженцями, переміщеними особами, вони біжать від просто горя, війни з Донбасу. На сьогоднішній день, як уже неодноразово говорили, що їх мільйон 24, там, або 43 тисячі. Це 725 тисяч сімей. Але звернулись за допомогою чомусь тільки 281 тисяча сімей. Чому? От я хочу запитати, я уже питала і Міністерства соціальної представників на комітеті, я не знаю, або ми не розповідаємо їм про те, або процедура дуже складна. Ну, не може людина ну просто не отримати цю допомогу, вона є вкрай важлива. Ці волонтери, яким ми дякуємо кожного дня, вони кошти надають цим людям, але є допомога від держави, яка передбачена на оренду житла, яка на оплату житлово-комунальних послуг. Чому звернулось тільки 39 відсотків від всіх зареєстрованих сімей? Я думаю, що на це треба звернути увагу. Це одне питання.

На сьогоднішній день от можна констатувати те, що уряд якось розділив людей. Розумієте, у нас є пенсіонери, яких 920 тисяч звернулись до Пенсійного фонду за тим, щоб їм сплачували пенсії за місцем їх перебування тимчасового. 807 тисяч до 1 лютого пенсію отримували. Зраз, з 1 лютого, це офіційна статистика, яку надав мені Пенсійний фонд, зараз з 1 лютого будуть отримувати пенсії тільки 557 тисяч. Тому що всі ніші 250 і ще 112 тисяч, які в черзі стоять, вони не змогли зареєструватися до 1 лютого в органах соціального захисту населення. А за якими причинами вони не змогли зареєструватися? Ми їх не зареєстрували, бо вони самі  не доїхали. Розумієте? І зараз ці всі люди. От  я перерахувала де найбільша кількість, це Дніпропетровська область - понад 20 тисяч, Донецька - понад 130 тисяч, Запорізька – 30 тисяч, Луганська - понад 100 тисяч. Є такі в Харківській області, є в місті Києві. В усіх областях. Якщо б це можна було казати про те, да, що це пенсійний туризм. Пам'ятаєте, багато про це розповідали? Що людина залишається жити в Донецькій області, але виїхала, написала заяву і повернулась , там в Макіївку або в Єнакієве, і отримує цю пенсію на картку, потім виїжджає до банкомата, в якому є кошти, і там отримує. Давайте не якось звернемо на це увагу. Я ніякові відповіді і, головне, не я, ці люди, як їм і що їм робити,  якщо у них немає коштів. І що стосується рекомендації. Я дуже коротко. Наш комітет вніс такий проект постанови про забезпечення своєчасності виплат пенсій державної соціальної допомоги, таким особам, номер 2065 від 6-го лютого, я дуже прошу в рекомендаціях включити, щоб все ж таки розглянула Верховна Рада. Я не маю нічого, щоб все ж таки змінити проект постанови, які ми пропонували, як комітет, провести парламентські слухання щодо державної політики соціального захисту. Безумовно давайте разом проведемо їх і послухаєм щодо вправ, сьогодні у нас є вже такий опит, і все ж таки внести, щоб зобов'язати уряд внести такі зміни в постанову 595-ту від 7-го листопада, яка якраз говорить про те, що соціальні виплати здійснюються тільки тим, хто зареєструвався, ну не може такого бути. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Людмило. Особливо дякую за підтримку того, щоб парламентські слухання вже навесні відбулися, коли наші 2 комітети були провідними щодо підготовки, це пункт 1.2, решту ми також занотували. Зараз, як я вже оголосив, колега Шкрум, колега Пацкан, потім ще репліки у нас будуть і два виступаючих від неурядових організацій. Прошу. І ми на цьому будемо завершувати.

ШКРУМ А. І. Дякую. Шановні колеги, шановні народні депутати, представники дипломатичного корпусу міжнародних організацій, але особливо волонтери, представники громадськості і ті переселенці, які тут сьогодні присутні. Я буду намагатися говорити дуже коротко, по суті, те, що не говорили.

Ми насправді з вами маємо найбільше внутрішнє переміщення осіб у Європі з 1943 року. Тобто з Другої Світової війни такої кількості переміщення осіб і такої катастрофи ніколи не було, і звісно Україна до цього не була готова. Але при цьому ми маємо сказати і говоримо про те, що за ту кількість часу, яка вже пройшла, ми мали зрозуміти важливість проблеми, ми мали говорити про важливість проблеми і ми мали зрозуміти як ефективно, і швидко цю проблему вирішувати. Тут нам допомагають дуже серйозно дипломатичні представники і міжнародні організації, і  організації, які надають гуманітарну допомогу. Але при цьому я, коли з ними спілкуюся, я чую, що на сьогодні все ще немає розуміння у влади на скільки ця проблема глобальна. І мені говорять про те, що Україна є першою державою в світі, з якою вони спілкуються з цією проблемою, яка заменшує офіційну кількість вимушено переселених осіб і занижує рівень проблеми. Тоді, як всі інші країни вони збільшують кількість, трошки, і говорять про більшу проблему, ніж вона є, щоб отримати допомогу міжнародного співтовариства, ми офіційно цю проблемо чомусь намагаємось замовчати, але ж проблема від цього не зникає. І тому тут треба говорити про те, що, знаєте з того часу, як я була адвокаційним експертом права на захисті і організації, яка і зараз тут присутня, і залучилася дуже серйозно до законодавчих змін, я побачила, що дуже мало що змінилося, при тому, що ситуація дуже серйозно погіршилась. І мені це дуже боляче дивитись, бачити, як і народному депутату, при тому, що мої ресурси тут дуже обмежені. Ми багато сьогодні говорили про створення робочої групи. Мені здається, що така робоча група  вже де-факто створена, просто не зроблена де-юре з тих  представників, які сьогодні сюди долучилися, з тих наших колег і громадських діячів, які надали нам дуже багато правок. І я просто тоді попрошу всіх, можливо і Комітет з прав людини, який сьогодні вже зробив колосально роботу, попрошу дійсно все це викинути на сайт і долучитися просто до кожної проекту постанови, до кожного проекту змін, вивчити досконально ті закони, які ми сьогодні подали з колеги народними депутатами, про які було сказано 2166 і 2167, запропонувати свої якісь, можливо, правки та коментарі. І вже до парламентських слухань, які будуть там через місяць або через півтора, пройтись повністю такою виконаною домашньою роботою, прийти з дійсно не заступниками міністрів, при всією повагою до заступника, але вже з міністрами, їх представниками, з міністром інформаційної політики, тому що він є тут надважливим. І ми його особисто запрошували дуже довго. І прийти з таким планом дій, як нам виходити з цієї кризи і просто терміново починати діяти. Тому що насправді найбільший ресурс, який у нас з вами є, це якраз і є ресурс взаємодопомоги та гуманізму українців. І цей ресурс, якщо не буде державної підтримки цього ресурсу, буде поступово зменшуватися. І на жаль, він вже зменшується, ми це бачимо.

Тому я просто закликаю всіх присутніх дійсно створити таку де-факто робочу групу. Я думаю, що Комітет з прав людини нам в цьому дуже допоможе. І починати дуже серйозно працювати, ніхто, окрім нас з вами, на жаль, цього не зробить. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Альоно. Валерій Пацкан, прошу.

ПАЦКАН В.В. Доброго дня, шановні колеги. Я є автором майже всіх законів, співавтором, вибачте, будь ласка, всіх законів щодо вимушених переселених осіб. Хочу в першу чергу подякувати всім українцям, що спасли України. Тому що зараз лише завдяки волонтерам і волонтерським організаціям, все те, що відбувається і щодо Збройних Сил України, і щодо вимушено переселених осіб, – це все лягло виключно на плечі одних простих українців. Всім хочу подякувати, хочу подякувати тим співавторам наших законодавчих актів, які долучились до написання цих законів. Тому що хто краще, ніж ті, хто відчув на собі саме тягар вимушено переселених осіб, може дати якісь правки, якісь мотиви для того, щоб цей закон був дієвим і щоб він працював? І дуже б хотів закликати всіх колег виключити піар з теми вимушено переселених осіб. Це є неприйнятним, шановні колеги народні депутати і всі інші. Хто хоче попіаритися на цій темі, знайдіть собі якусь іншу цяцьку і піартеся на іншому! Зараз всі повинні бути консолідовані і єдині виключно в одному – українцям треба допомагати. І це мають знати як державні чиновники, так народні депутати, волонтери, всі спільно разом. Дякую всім за допомогу і за роботу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ваш сусіда попросив про коротеньку репліку, будь ласка. Представтесь.

ЗАХАРОВ Б.

Борис Захаров, Українська Гельсінська спілка з прав людини. Я хотів тільки додати до виступу Дмитра Наталухи, що наша робоча група спільна зробила цей законопроект і правки до постанов 505, 509, 595. І вкрай важливо, вони кореспондуються одне з одним. І вкрай важливо, що якщо ці закони будуть прийматися, щоб ці постанови приймалися теж в такому вигляді, а не в якомусь іншому. Це  питання до Кабінету Міністрів України. Тому що ми прийдемо знову, якщо буде не так, що підзаконні акти не будуть знову відповідати законодавству. Дуже дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Це важливе зауваження. У нас ще два виступаючих і це останнє,  ми підводимо риску.

Я хочу зараз надати слово Наталії Ємченко, яка представляє гуманітарний центр "Фонд Рената Ахметова". А після неї – Олегу Саакяну, голові координаційного центру "Донбас",  який є також співзасновником Всеукраїнської організації з прав вимушених переселенців.

Наталія Ємченко, будь ласка.

ЄМЧЕНКО Н.

Дуже дякую.

По-перше, я хочу подякувати за ці слухання комітету. Це дуже  важливо, можливо це мало статися трохи раніше.

По-друге, я хочу сказати, що координація надважлива і питання, яке піднімала Юлія Володимирівна щодо когось, хто буде від уряду керувати, координувати цей процес, воно є надважливим.  Я можу привести одну-єдину… один-єдиний приклад. На теперішній момент діють нові правила оформлення  вантажів до території, що знаходиться за лінією… Я не знаю українською, "соприкосновение". Зіткнення. Зіткнення, так.

Ми маємо   комуні кувати принаймні з  чотирма службами. Таможня відсилає нас до Міністерства соціальної політики. Міністерство соціальної політики кажуть, що це не зовсім  їх функціонал. Тобто ми знаходимося між  декількома  відомствами, які між собою не дуже  скоординовані. Ми розуміємо, що це  якийсь процес, який має   стати процедурою, але цей процес, принаймні тепер, є таким лімітом, ми не можемо нічого зробити. Ми не можемо їхати, тобто ми стоїмо.

Друге дуже важливе – це інформація. Я не знаю, можливо ви вже бачили, я знаю, що на цьому тижні має бути реліз  докладу "Інтерньюз". Це дуже велика організація британська, яка робила дослідження інформаційних потреб і переміщених осіб, і осіб, які досі живуть там за цією лінією.

По-перше, я хочу сказати, що основні канали інформації, щоб не було жодних ілюзій, це "………………", тобто від людини до людини, це телефон і це соціальні мережі, тобто це "Фейсбук" і "Вконтакті", все інше - не працює. І ми можемо скільки завгодно казати про телебачення, газети щось інше, але це найголовніші канали, комунікації, люди не потребують жодних пропагандистких матеріалів, вони потребують дуже прикладну інформацію. Люди, які там потребують інформацію щодо евакуації, а інформація щодо, якась важлива інформація, які дороги відкриті, закриті і інформація щодо допомоги, крапка. Все інше сприймається дуже погано, воно не сприймається взагалі, тому що ця інформація не допомагає їм вижити, а це головна, на теперішній момент найголовніше питання, яке їх хвилює, люди як і з цієї сторони, а вони сфокусовані на допомозі і на пошуку зниклих. Тобто це, взагалі, чотири теми, які насправді хвилюють людей, все інше, ну, якщо називати речі своїми іменами, не хвилює.

І мені здається, що якщо в уряді з'явиться одна людина, яка з одного боку буде координувати роботу щодо допуску допомоги, а з іншого боку буде генерувати якусь адекватну кількість корисної, актуальної інформації, яка буде допомагати, це буде дуже велика така заявка на успіх і в боротьбі за життя людей, і в боротьбі за їх думки. Все.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Наталя.  Олег Саакян, будь ласка.

СААКЯН О.

Добрий день. Хотів би сказати спасибі за таку можливість і за організовані комітетські слухання. Наразі ми бачимо уже системний інтерес і системне розуміння з боку законодавчої влади до всієї серйозності яка наростає, але нажаль до сих пір не бачимо такого розуміння від виконавчої влади, як це вже було  продемонстровано сьогодні.

Хотів би розпочати з того, що от тільки но повернувся з Івано-Франківська з другої Всеукраїнської конференції з питань юридичного та соціального супроводу внутрішньо переміщених осіб. Перша була в літку, ще до прийняття закону і тоді рекомендації ввійшли в той закон і вона починалася саме з рекомендацій, що такий закон потрібен, його треба приймати, на той момент його ще не було. Наразі рекомендації починаються таким чином, Закон України про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб Кабінету Міністрів України доручив забезпечити розроблення та затвердження комплексної державної програми щодо підтримки та соціальної адаптації громадян України, які переселилися з тимчасово-окупованої території та районів проведення Антитерористичної операції в інші регіони України, пункт 6 частина четверта стаття 20.

Пройшло 4 місяці, бо закон був прийнятий 20-го жовтня, ми на разі і до сих пір говоримо про те, що не має, а ні державної програми, а ні державного органу єдиного в виконавчій владі, який би займався питанням ВПО.

Дуже багато було сказано, не хочеться повторюватись, я лише закцентую на одному моменті, на моменті хибної логіки, яка береться за основу при прийнятті рішень. Бо, наприклад, та ж сама евакуація. З проблемами внутрішньо переміщена особа стикається ще в той момент, коли вона такою не є. Момент, коли вона лише прийняла рішення евакуюватись, виїхати з тих територій.

Перша проблема, вона не знаходить інформації. Друга проблема, така особа чекає на підтримку держави в тому, щоб виїхати. Виїхати з території де точиться війна, там де обстрілюють, а стикається з пропускною, яка їй всіляко заважає виїхати з цієї території.

Ви не повірите, переселенці перші, хто виступав за те, що потрібно вводити жорсткий контрольно-пропускний режим, бо це питання національної безпеки. Але ж потрібно спростити режим саме виїзду людей з тієї території, евакуації, бо вони на разі є заручниками, в нас Антитерористична операція. Заручниками у терористів, заручниками тієї війни, яка точиться, - це одна хибна логіка.

Друга – це яка є в нашому суспільстві, що це питання тимчасове і тут багато спікерів на цьому зауважували. Це проблема не тимчасова. Сьогодні організації, які займаються, активісти та й переселенці сидять дома з картою і ластиком, і кожен день стирають який-небудь населений пункт, там три дні тому Дебальцево, до цього Логвіново, Широкіно. Їх відбудовувати будемо дуже довго,  люди не повернуться. Багато… Частина, більша, з цих людей буде інтегруватись в те суспільство де воно знаходиться і це одна зі стратегічних помилок держави до суспільства на яку треба акцентувати, яку треба зауважувати.

Друга проблема – це хибний образ переселенця з протягнутою рукою. Я дуже вдячний пані Юлії Тимошенко, пані Лутковській, за системну боротьбу з цим міфом. Бо переселенці – це перш за все є шансом України. Чому це шанс? Це, окрім того, що це колосальний ресурс, це люди з певним професійним стажем і так далі. Перш за все, це люди, які перейшли ту ситуацію, яка оголила всі проблеми нашої держави. Проблему переселенців, на сьогодні, це не є лише проблемами самих переселенців. Бо, наприклад, тут зауважувалось про соціальну політику, про те, що всі отримують пенсії. Простий приклад: родина виїхала в Краматорськ, зареєструвалася, поїхала в Дніпропетровськ, прожила 2 місяці, поки їй знайшли житло, жило знайшли знову ж таки волонтери або родичі, поїхали і Івано-Франківськ - жити туди. Приходить переоформлювати свою пенсію, їй кажуть: "а ваша пенсійна справа виїхала з Краматорська, але не доїхала до Дніпропетровська". І все, і затримка на пенсії 6 місяців. Якщо ми кажемо про дітей, то, наприклад, ті ж самі діти, які переїжджають сюди з бабусею, дідусем, сусідами і так далі, їх не можуть зареєструвати на місце перебування або місце проживання, бо це можуть зробити лише батьки. І дуже-дуже багато інших системних проблем, які будуть передані механізмами також, які ми пропонуємо, будуть передані до комітету, думаю, що будуть включені, які базуються саме на тій хибній логіці. На сьогодні треба сприймати переселенців і всю цю ситуацію, як виклик  до ля державу Україна, як виклик до змін. Бо звичайна людина так само стикається з усіма ціма проблемами і з цією ж реєстрацією, і з тим же Пенсійним фондом, казали про центр зайнятості, що тільки 40 тисяч з мільйона зареєструвалося, але ж ми всі знаємо, що він не діє.  Людина, яка реєструється, вона не може надати трутову книжку, яку вона забрала з території АТО, і їй пропонують лікар головному лікарю з лікарні, з Єнакієво, пропонують наразі йти дворником працювати. Бо кажуть: "а у нас немає документу, який підтверджує, що ви там були." І каже:" нащо мені іти в центр зайнятості". Це проблема, яка потребує системного та професійного вирішення на рівні виконавчої влади. Я дуже  сподіваюсь, що законодавча влада нам в цьому допоможе,  добитися від виконавчої виконування її прямих функцій допомоги переселенцям. Якщо ми на сьогодні допоможемо переселенцям … та інтегруватись у суспільство, то змінить наше суспільство найкраще, це єдиний шанс для реформування сьогоднішньої України. Бо на сьогоднішній день в нас боротьба радянської системи радянської України, і оплот цієї системи здебільшого знаходиться на Сході і на Банковій, і нової України, яка представлена в громадському секторі моїми колегами, які намагаються вибудувати  нову  українську державу – сучасну, яка буде відповідати сучасним викликам.

Дуже дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олег.

Шановні колеги, є ще достатньо багато  присутніх, які хотіли би виступити. Деякі надали це  в письмовому вигляді. На даль, ми і так подовжили на 45 хвилин на додаток до часу, який… (Шум у залі)

Я дам слово. Я хочу сказати. Ми мусимо  підводити риску, і просто хочу нагадати про наступні кроки, про які ми домовилися, про які йшлося.

До 5-ї години вівторка 24 лютого всі ті, хто хотів би подати пропозиції (критичні, некритичні; додаткові або на заміну проекту рекомендацій, які у всіх є) прошу це надати на секретаріат Комітету з прав людини. І також я хотів  би, оскільки ми тісно співпрацювали з організацією  "Право на захист" також через них, оскільки вони працюють і з іншими багатьма неурядовими організаціями. Це перше.

Друге. Я дуже радий, що ми  сьогодні досягли  згоди, що наступним кроком будуть уже  парламентські слухання,  ми те, про що не лише говорили, а й дали рекомендації щодо зміни до законів відповідних про  внесення змін, зміни до постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів (про три або п'ять таких ключових сьогодні йшлося) щодо порядку перетину цієї території та ……лінії… соприкасаються…  зіткнення, лінія зіткнення. Тут є представник… присутній був представник, один з заступників голови СБУ, який занотував це також. Ми обов'язково далі будемо рухатися.

Повторюю також,  що оскільки завдання збору інформації, інформаційна функція вона не вирішується створенням окремого, скажемо,  міністерства або наявності,  відсутності особи, комітет готовий акумулювати або надавати сприяння через сайт комітету, який також потребує суттєвого оновлення і розкрутки. Але навіть там, де це є можливо, ви можете надавати інформацію будь-яку. Наприклад, от є, завершено регіональне обстеження внутрішньо переміщених осіб, громадян України. Це зробив "Інститут регіональних досліджень імені Долішнього Національної академії наук України" у Львові. Тобто цікаве дослідження, зрізи людей і типологія проблем, з якими вони стикаються. Оскільки є певна відмінність від внутрішньо переміщених, от колега присутній тут, які присутні… Ваше прізвище Садова, але ви не є, як ви сказали, родичкою мера, я це повторюю те, що ви сказали.

_______________. Я перепрошую, я би просила від усіх присутніх зробити, можливо, від комітету клопотання на президента Національної академії наук Патона з приводу того, щоб корегувати тематику досліджень в рамках бюджетного фінансування, щоб все ж таки провести аналогічні дослідження в інших регіонах, тому що в принципі методика є. І якщо би таке доручення було, то було б дуже на часі. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Також я хотів би зазначити, що були присутні, і ми з ними спілкувалися, представники міжнародних організацій і системи ООН, ОБСЄ, Європейської комісії, двосторонніх організацій, наприклад, Данська рада з питань біженців та інші. Це країни, північні країни, які також активно долучилися. Ми будемо це продовжувати, це не є єдиноразова акція. Ви бачите, що на початку, коли один з присутніх хотів просто виступити лише тому, що він є радником того чи іншого міністра, ми цього уникали. І я підтримую заклик колега Пацкана, що це остання сфера, на якій треба робити піар або просто заяви заради заяв, занадто велика проблема і занадто слабко вона поки що усвідомлюється як проблема, яка може мати подальші негативні наслідки для того, щоб на цьому робити піар. Я дуже вітаю конструктивний виступ, який був.

Я бачу кілька колег хотіли би зробити коротеньке, але дуже коротеньке, буквально, оголошення. І я закрию на цьому слухання. Будь ласка.

ПУТИНЦЕВ А.

Путинцев Анатолий, "Конгрес Сходу України", громадська організація.

Как раз в продолжение коллеги, буквально сейчас.

27 февраля, хотел сделать объявление, состоится большая Международная научно-практическая конференция, связанная с внутрішньо переміщеними особами, назва така "Внутрішньо переміщені особи, реалії та можливості". То есть задача конференции не просто осветить проблематику, а определить, как реализовать тот потенциал ВПО, который существует. Разработка стратегии, комплексной стратегии, вот то о чем сегодня говорилось на наших слуханнях. Также выработка концептуальных действий для международной донорской конференции, которая, как определяли, что возможно пройдет в апреле месяце. Организаторами этой конференции являются Институт экономики и прогнозирования Академии наук Украины и Институт демографии и социальных исследований тоже Академии наук, наша общественная организация "Конгрес Сходу України", а также Фонд народонаселения ООН. На конференции будет принимать участие представители Евросоюза, посольств, донорских организаций, научные работники…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дайте оголошення, ми розмістимо це на нашому сайті.

ПУТИНЦЕВ А.

Я тогда передам на сайт буквально сегодня.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Я хочу надати слово, ще два оголошення, я бачу. Катерина Левченко і ………. Прошу.

ЛЕВЧЕНКО К.

Дякую, пане Григорію. У мене не оголошення, а у мене рекомендація яка, я думаю, є дуже терміновою і користуючись тим, що пан Луцишин бере участь в цих слуханнях. 

Ми говорили і не одноразово це лунало в виступах, що наші внутрішньо переміщені особи потребують суттєвої психологічної  соціальної підтримки. А давайте задамо питання, а хто буде робити цю підтримку, коли здійснюється реструктуризація Міністерства соціальної політики, є інформація про закриття центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, та підпорядкування їх територіальним центрам соціального захисту. Фахівці соціальної роботи були ліквідовані ще навесні і не відновлені. Тобто ми говоримо дуже важливі теоретичні речі, і поки буду рекомендації парламентських слухань Міністерство соціальної політики об'єднає департаменти захисту дітей, насильства, тощо. І у нас не буде на місцях жодного фахівця, який буде цю важливу роботу вести.

Я прошу це питання взяти під контроль різні комітети Верховної Ради України, тому що реструктуризація Мінсоцполітики відбувається достатньо таємно, ми не знаємо, що там відбувається, але на сьогодні потрібно концентруватися не лише виплаті пенсій та різних допомог, але й на цих важливих питаннях соціальної і психологічної роботи.

То ж прошу це включити і в рекомендації, і взяти на контроль.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані  Катерина. Будь ласка, ви представтесь.

ДЗАДЗЕ Г. Георгий Дзадзе, Министерство юстиции.

Так как у нас, к сожалению, тоже есть опыт в Грузии, мы тоже во время первого конфликта 90-х годов работали, как, извините за это выражение "пожарники", работали постфактум, мы никогда не могли представить, что у нас сразу появится 400 тысяч беженцев из 5 миллионной страны.

И конечно, мы продолжим работать с законодательством и с не правительственными организациями, обязательно, чтобы предусмотреть и быть готовыми к самым худшим сценариям. Все мы будем надеяться, что худших сценариев не будет, но мы должны быть готовыми к самым худшим сценариям.

И еще одно, я думаю, что в законах, в законодательстве, мы все равно не сможем все предусмотреть. Просто наши государственные служащие должны знать, что они должны интерпретировать нормы "за" передвиженных лиц, а не "против" них. И потом вместе это все изменение в законодательстве, и вот такой подход государственных служащих дадут результаты.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Больше спасибо грузинскому коллеге.

Сейчас уже украинскому коллеге за это наблюдение.

Шановні колеги, ми на цьому закінчуємо. Я ще раз хочу подякувати всім. Ми мали сьогодні більше 150 присутніх – це достатньо вражаюча цифра для комітетських слухань. Хочу подякувати всім, побажати далі співпрацювати. На все добре, також окремо дякую засобам масової інформації і інженерній команді. Дякую.