Від самого початку широкомасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, яке розпочалось 24 лютого 2022 року, держава-агресор застосовує всі можливі засоби для досягнення поставлених цілей, нехтуючи загальновизнаними правилами ведення війни та основоположними правами людини і громадянина.

Так, відповідно до ст. 34 Конвенції про захист цивільного населення під час війни захоплення заручників забороняється. Згідно зі ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути піддано свавільному арешту чи триманню  під вартою. Нікого не може бути позбавлено волі  інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури,  які  встановлено законом. Аналогічні положення містяться також у ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини.

Всупереч зазначеному, на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України фіксуються факти так званих «арештів» посадових осіб органів місцевої влади. За інформацією Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини загалом російські окупанти вже викрали 11 міських голів та 8 інших посадових осіб. Непоодинокими також є випадки затримання громадських діячів, волонтерів, журналістів, священників тощо.

Особливо цинічно виглядають викрадення членів родин представників органів місцевої влади. Такі дії окупантів, перш за все, спрямовані на схилення до співпраці представників відповідних громад, які, побоюючись за життя рідних і близьких, під тиском окупантів роблять публічні заяви (відеозвернення), необхідні ворогу.

За інформацією громадських організацій викрадені особи піддаються залякуванням та катуванням, що є порушенням ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, відповідно до якої заборонено застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб. Ця заборона поширюється на будь-яке брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Представники органів місцевого самоврядування стали справжньою мішенню для окупантів. У випадках непокори тих чи інших посадових осіб, країна-агресор застосовує методи, спрямовані на їх фізичне знищення. Нещодавно Президент України заявив, що деяких викрадених міських голів уже немає з-поміж живих.

Враховуючи викладене, а також з метою недопущення збільшення кількості фактів порушень прав людини, воєнних злочинів, злочинів проти людяності, у тому числі насильницьких викрадень, члени Комітету закликають міжнародну спільноту вплинути на Російську Федерацію щодо:

- негайного звільнення незаконно затриманих осіб на тимчасово окупованих територіях України;

-  дотримання державою-агресором норм чотирьох Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року та додаткових протоколів до них.

Також Комітет звертається до міжнародних організацій із закликом вжити, в межах своєї компетенції, всіх можливих заходів для захисту цивільного населення в Україні, яке може бути більш уразливим у зв’язку з публічною чи громадською діяльністю.