4 грудня відбулося засідання робочої групи з напрацювання комплексних змін до законодавства України з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Голова підкомітету з питань ґендерної рівності і недискримінації Ірина Суслова наголосила про  необхідність внесення змін до  Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків».

На засіданні робочої групи в Комітеті були присутні представники Парламенту, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, представники наукових установ,  дослідницьких інституцій та незалежні гендерні експерти.

«Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків важливе для утвердження цінностей демократії та верховенства права, соціального і економічного зростання, що зумовить прискорення інтеграцію України в ЄС» - зазначила Ірина Суслова.

Народний депутат України Ірина Суслова зосередила свою увагу на тому, що в главі 21 «Співробітництво у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей» Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, йдеться про забезпечення гендерної рівності та рівних можливостей для чоловіків та жінок у сфері зайнятості, освіти та навчання, економічної та суспільної діяльності, у процесі прийняття рішень»; а у спеціальному додатку «Антидискримінація та гендерна рівність», який включає 42 директиви ЄС з соціальних та трудових питань, в тому числі  щодо застосування принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок,  фактично встановлений мінімальний перелік вимог, що повинні бути імплементовані у законодавство України.

Головою та членами робочої групи було запропоновано доповнити і розширити базовий закон – з відповідними змінами в інші законодавчі акти більш  чіткими дефініціями, стандартами ідентифікації дискримінації; закріпленням нового принципу доведення, і головне - визначенням дієвих механізмів захисту від дискримінації,

Наголошувалося на необхідності відображення у базовому законі поняття гендерно-зумовленого насильства, що прискорить ратифікацію Стамбульської конвенції і допоможе попередити і подолати ці негативні явища.

Підкреслювалася важливість гармонізації  українського законодавства з європейським в частині доступу постраждалих від насильства до правосуддя; збору упорядкованих за категоріями відповідних статистичних даних; механізмів відповідальності за вчинення насильницьких дій, а також в частині виховання і пропаганди культури ґендерної рівності, розширення інформаційно-освітньої діяльності у цій сфері; дотримання принципів рівності у засобах масової інформації, в рекламі.

Особливу увагу було зосереджено на доцільності внесення доповнень до статті 15 Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", і, відповідно, до виборчого законодавства, стосовно більш чіткого визначення санкцій за невиконання партіями  вимоги закону щодо обов’язкового 30% представництва осіб однієї статі у списках кандидатів.

Піднімалося питання законодавчого закріплення нових стратегій для досягнення ґендерної рівності у сфері зайнятості, зокрема, стратегій запровадження гнучких трудових контрактів, соціального забезпечення (в першу чергу – розширення мережі дитячих садків, соціальних послуг) з метою сприяння гармонізації професійного і приватного життя як для чоловіків, так і для жінок; стратегій трансформування виробничої культури чоловіків, включаючи адекватні схеми відпустки з догляду за дітьми, які використовуються обома батьками, а також стратегій, спрямованих на врахування потреб чоловіків і особливо - на підвищення ролі чоловіків у підтримці  ґендерної рівності у всіх сферах життя суспільства.

         В процесі обговорення було визначено, що робота з напрацювання комплексних змін до законодавства має  базуватися  на  ґрунтовному гендерному аналізі,  враховувати системний підхід.

Члени робочої групи були одностайними в думці, що Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» потребує приведення у відповідність до міжнародних  норм та стандартів саме в частині визначення механізмів відповідальності за його порушення або невиконання, оскільки це є однією з головних причин, що стоять на заваді попередженню та запобіганню дискримінації за ознакою статі в українському суспільстві та утвердженню гендерної рівності.

Було погоджено необхідність законодавчого визначення окремого незалежного органу, відповідального за дотримання рівності, з розширеними повноваженнями, завданнями та сферами відповідальності.

На тверде переконання учасниць засідання, ґендерна складова повинна бути наскрізною в усьому чинному законодавстві, стати невід’ємною складовою всіх нормативно-правових актів, але охопити відразу все неможливо, тому члени робочої групи вирішили ставити перед собою конкретні цілі і завдання і – крок за кроком -  йти до поставленої мети.