Посилення законодавства для забезпечення захисту жінок від насильства – один із пріоритетів Комітету ВР з прав людини      

         Насильство над жінками в Україні і сьогодні залишається певним способом вирішення конфліктів та часто абсолютно безкарним засобом самоствердження, відмічає голова підкомітету з ґендерних питань Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Ірина Луценко. «Останні події на сході держави продемонстрували, що жінок використовують у збройних конфліктах як живий щит – нам усім добре відомий вислів Путіна про наміри робити це й в інших містах. Кардинальну зміну ставлення до цієї проблеми на державному рівні не можна випустити з уваги під час проведення соціально-політичних перетворень, реформування і побудови нової України, - відмітила політик під час брифінгу «Насильство над жінками – спосіб вирішення конфліктів?» в прес центрі Майдану і додала, - тому нам важливо законодавчо це закріпити, зокрема, ратифікацією Стамбульської Конвенції та приведення національного законодавства у відповідність до неї. Цей міжнародний документ закріплює у ст.. 36 принципово нове визначення сексуального насильства та має чітко прописані стандарти надання допомоги постраждалим і реагування всіх залучених структур».

         Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами №210 (Стамбульська Конвенція) є ефективні способом законодавчого врегулювання проблеми сексуального насильства над жінками та дітьми і першим міжнародним документом високого рівня, присвяченим цій проблемі. Україна підписала Конвенцію у 2011 році, взявши на себе зобов’язання ратифікувати її, проте цього ще не сталося. Днями Стамбульську Конвенцію ратифікувала 10-та країна Європи – Андора – і 1 серпня 2014 року цей документ офіційно вступає в дію. За словами Ірини Луценко,  це свідчить, з одного боку, про те, що проблема є міжнародною, а з іншого – нечисленність країн-ратифікантів свідчить про недостатність глибини розуміння явища сексуального насильства над жінками главами європейських держав.

         «Лише 30% звернень до міліції про зґвалтування потрапляють до суду. Протягом 2009-2011 до правоохоронних органів надійшло більше 7000 заяв про вчинення зґвалтування, однак кримінальних справ порушено тільки 2071. Ще менша кількість справ надходить до суду. За 2013 рік даних у правоохоронних органів взагалі немає. Більшість жертв сексуального насильства воліють взагалі не звертатися до міліції, боячись своїх кривдників, осуду і міліції, а отже не отримують жодної допомоги, - констатує правозахисниця, президентка Центру «Ла Страда-Україна» Катерина Левченко. – Про такі випадки розповідають на Національній «гарячій лінії» з протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерній дискримінації «Ла Стради» 0 800 500 335».

          За даними державної судової адміністрації України, за злочинами за статтею 152 Кримінального Кодексу України – зґвалтування - було розглянуто у 2012 році 504 кримінальні справи, з них 417 з постановленням вироку, у 2013 році – 495 справ, 370 – з вироком. При цьому, за статтями 153 ККУ - насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом – та 154 - примушування до вступу в статевий зв'язок – окремої звітності судів не ведеться, а при вчиненні кількох злочинів облік ведеться за статтею, що передбачає більш жорсткі санкції, через це частина злочинів залишається не врахованою у звітності суддів.

          Кримінальний кодекс України досі містить застаріле визначення зґвалтування, обов'язковою складовою якого є  застосування фізичного    насильства,   погрози   його   застосування   або   використання безпорадного стану потерпілої особи (ст. 152). Воно визначається як статеві зносини із застосуванням фізичного насильства або нанесенням тілесних ушкоджень (проти волі потерпілої), або із використанням беспорадного стану особи (із ігноруванням волі потерпілої).

         Відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу Украіни, який вступив в дію в листопаді 2012 року, зґвалтування без обтяжуючих обставин (більшість випадків) є справою приватного обвинувачення, яке може може бути ініційовано лише за заявою потерпілої особи. Якщо потерпіла особа відмовляється підтримати обвинувачення, справу буде закрито. Головним ризиком такого положення є те, що, потерпіла особа може забрати заяву під тиском кривдника. Велика кількість випадків і зґвалтування у шлюбі, яке досі не сприймається як злочин, хоча є таким.

        Наразі у Європі завершується загальноєвропейська кампанія «Дій проти зґвалтування! Використовуй Стамбульську конвенцію». Центр «Ла Страда-Україна» є партнером цієї кампанії в Україні. Її мета – сприяти якнайшвидшій ратифікації Стамбульської Конвенції, яка забезпечує ведення нового визначення поняття сексуального насильства та підходу до вирішення проблеми, яке базується на різнобічній допомозі постраждалій особі – від надання місця у спеціальному притулку до психологічного супроводу і правосуддя. Норми Конвенції побудовані на практиці Європейського суду з прав людини – справі зґвалтованої 15-річної дівчини з Болгарії, тобто максимально враховують фактичні потреби і ефективні механізми надання допомоги постраждалим і здійсненню правосуддя.