ЗВІТ

про діяльність Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин

за період роботи Верховної Ради України сьомого скликання

(2012-2014 рр.)

Комітет був створений 25 грудня 2012 року відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про комітети Верховної Ради України сьомого скликання». Зокрема, було обрано Пацкана Валерія Васильовича – Головою Комітету, Шевченка Андрія Віталійовича - Першим заступником Голови Комітету, Луценко Ірину Степанівну та Герман Ганну Миколаївну - заступниками Голови Комітету, Гайдоша Іштвана Ференцовича – секретарем Комітету, Попеску І. В., Джемілєва М., Бенюка Б.М., Самойленка В.П.,– членами Комітету. Цією ж Постановою було затверджено предмети відання комітету.

Комітет працював у складі 9 народних депутатів України, які представляли 5 парламентських фракцій.

В структурі Комітету було утворено п’ять підкомітетів:

з питань прав людини;

з питань міжнаціональних відносин;

з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій;

з питань міграційної політики, громадянства, статусу іноземців та осіб без громадянства, біженців та у зв'язках з українцями, які проживають за кордоном;

з питань гендерної рівності.

Головними завданнями Комітету були:

здійснення законопроектної роботи з питань прав людини, мирних зібрань, діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, звернень громадян,  забезпечення права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, запобігання та протидії дискримінації, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, захисту персональних даних, міграційної політики, громадянства, статусу іноземців та осіб без громадянства, імміграції, біженців та надання притулку в Україні, статусу осіб, які проживають на тимчасово окупованій території та внутрішньо переміщених осіб, етнонаціональної політики, міжнаціональних відносин, прав корінних народів та національних меншин, прав депортованих та жертв політичних репресій, забезпечення зв’язків з українцями за кордоном;

проведення організаційної роботи: збір та аналіз інформації щодо стану міжнаціональних відносин, особливостей та тенденцій розвитку етнополітичної ситуації в регіонах, забезпечення прав національних меншин і потреб вдосконалення законодавства з цих питань, аналіз діючої законодавчої бази у сфері прав людини та національних меншин на її відповідність міжнародним зобов’язанням України та європейським стандартам, планування своєї діяльності, участь у формуванні порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України, підготовка на розгляд Верховної Ради України питань відповідно до предмету відання, виконання доручень керівництва Верховної Ради України, участь у міжпарламентській діяльності;

виконання контрольних повноважень парламенту в частині повноважень Комітету шляхом подання запитів, звернень, проведення Парламентських слухань та слухань в Комітеті, заслуховування на засіданнях Комітету керівників органів виконавчої влади щодо практики застосування законодавства з питань, що входять до предмету відання Комітету;

співпраця з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними структурами, що не входять до системи органів виконавчої влади, взаємодія з громадськими організаціями, в тому числі правозахисними, національно - культурними товариствами організаціями, що опікуються питаннями статусу жінок та ґендерної рівності, співробітництво з міжнародними організаціями, зокрема, Управлінням Верховного Комісара у справах біженців, представництвом ОБСЄ в Україні, МОМ, ПРООН, представництвом Європейської комісії, відділеннями міжнародних фондів тощо;

розгляд звернень громадян та організацій;

висвітлення діяльності Комітету у засобах масової інформації, зокрема, на веб-сайті Комітету та в газеті Верховної Ради України “Голос України".

За звітний період було проведено 38 засідань Комітету з них два виїзні до АР Крим та Закарпатської області. Розглянуто 199 питань, з них 7 по контролю за виконанням законів і постанов, 81 про надання висновку Комітету як головного, 13 попередніх висновків до головного Комітету.

Опрацьовано в Комітеті та прийнято Верховною Радою України в цілому як закон 13 законопроектів та  14 постанов.

Було організовано і проведено три парламентських слухання: «Стан дотримання прав людини в Україні», «Українська трудова міграція: стан, проблеми та шляхи їх вирішення», «Забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків. Проблеми та дієвий шлях їх вирішення» та підготовлено проекти рекомендацій зазначених слухань,  слухання в Комітеті “Збір та використання персональних даних про особу в контексті захисту прав людини”, два виїзних і три розширених засідання Комітету, фотовиставку до Міжнародного дня біженців, презентацію видання «Права людини та парламенти: посібник для членів парламенту та працівників Апарату Верховної Ради України», наради з різних питань, що входять до компетенції Комітету.

Комітетом проводилась комплексна робота з вдосконалення чинного законодавства у сфері прав людини, його адаптації до законодавства ЄС. Зокрема, з метою реалізації Національного плану з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, затвердженого Указом Президента України від 22 квітня 2011 року, та приведення законодавства України у відповідність до Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до неї щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних, ратифікованих Законом України від 6 липня 2010 здійснювалась підготовка і опрацювання законопроекту щодо удосконалення системи захисту персональних даних.

За наслідками, проведених 10 квітня 2013 року комітетських слухань тему: «Збір та використання персональних даних про особу в контексті захисту прав людини», було опрацьовано до внесення народними депутатами України – членами Комітету законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних», р.№2836, який був прийнятий 3 липня 2013 року як закон. Даним Законом повноваженнями у сфері захисту персональних даних був наділений Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Практика реалізації цього Закону зумовила урахувати необхідність реалізації Уповноваженим своїх функцій у приватному секторі, визначених Законом України «Про захист персональних даних». У звязку з цим в Комітеті був опрацьований проект Закону України «Про внесення змін до законів України, пов’язаних з діяльністю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері захисту персональних даних», який 13 травня 2014 року був прийнятий як Закон.

Комітет працював над законопроектом «Про внесення змін до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» щодо відцифрованих відбитків пальців рук, який створив правові підстав для відцифровання відбитків пальців рук і внесення їх на безконтактний електронний носій паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон і проїзного документа біженця. 22 липня 2014 року він був прийнятий як Закон. Згідно до його норм відбитки пальців рук визначаються як одні з основних біометричних даних особи та будуть вноситись на безконтактний електронний носій документів для виїзду за кордон, що дозволить ідентифікувати особу при перетині кордонів. Прийняття даного закону забезпечило виконання рекомендацій європейський фахівців щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

З метою врахування міжнародних стандартів та рекомендацій у сфері захисту прав та свобод людини і громадянина та завершення реалізації першої (законодавчої) фази виконання Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України в Комітеті опрацьовувалися законопроекти з питань вдосконалення антидискримінаціного законодавства. Зокрема альтернативні законопроекти «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні» р.№2342., поданий Кабінетом Міністрів України, та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобіганню та протидії дискримінації в Україні» р.№2342-1, поданий народними депутатами України Мірошниченком І.М. та Мирним О.Б. Варто зазначити, що громадська думка з цього питання була дуже поляризована. До Комітету за досить короткий відрізок часу з моменту внесення законопроектів надійшло кілька тисяч звернень, в тому числі і колективних, в яких містилася вимога не ухвалювати проект 2342. Серед них і звернення найвищих церковних ієрархів України. З огляду на те, що дана законодавча пропозиція була не прийнятною для значної частини українського суспільства, Комітет у співпраці з Урядом продовжував роботу з пошуку компромісного врегулювання цього питання. У березні 2014 року Урядом було внесено новий проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні», р.№4581. В Комітеті було створено робочу групу, до якої входили представники Уповноваженого з прав людини, Мінюсту, громадських організацій. Вона відпрацювала всі пропозиції і зауваження та запропонувала уточнення окремих понять. З метою пошуку компромісу та підтримки законопроекту в залі, до процесу підготовки зазначеного законопроекту до другого читання Комітетом були залучені народні депутати від фракції ВО Свобода, які подали найбільше пропозицій. Така копітка робота дала результат і  13 травня 2014 року даний законопроект було схвалено як Закон.

Об’ємний за обсягом аналітичний матеріал та законопроекті напрацювання були здійснені членами Комітету та працівниками секретаріату у напрямку формування якісно нового законопроекту про свободу мирних зібрань. Секретаріат Комітету здійснював організаційне та методичне забезпечення діяльності робочої групи, яку  було утворено з цією метою. До складу робочої групи увійшли народні депутати України, працівники секретаріату Комітету, представники  виконавчої гілки влади – зацікавлених міністерств і відомств, представники судової гілки влади  та адміністрації Президента України, широке коло представників громадських організації, зокрема,  Української Гельсінської спілки,  Українського незалежного центру політичних досліджень, Центру політико-правових реформ, Міжнародного фонду «Відродження», Інформаційного центру «Моніторинг-майдан» та ін.

4 липня 2013 року народними  депутатами  України  Шевченком А.В., Мірошниченком Ю.Р., Немирею Г.М., Тігіпком С.Л., Гайдошем І.Ф., Джемілєвим М., Самойленкоом В.П. та  Луценко  І.С.  на розгляд  Верховної Ради України  був внесений проект закону «Про свободу мирних зібрань»  (реєстр. № 2508а), напрацьований робочою групою Комітету. В даному законопроекті були враховані  пропозиції  від  різних суб’єктів права законодавчої ініціативи, зауваження двох висновків Венеціанської комісії.

Разом з тим, події, що відбулись в нашій державі у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, зокрема, масові акції протесту, застосування сили та репресій до учасників мирних зібрань та  протестувальників, вплинули на процес розгляду законопроектів з цього питання. Вони вимагають ґрунтовного аналізу в частині правового відображення та безперечно зумовлять відповідне коригування законопроекту «Про свободу мирних зібрань». Необхідність створення законодавчих передумов для забезпечення свободи мирних зібрань як фундаментального права людини залишається вкрай актуальною для нашої держави, тому цю роботу повинен продовжити наступний склад Комітету.

Значна увага Комітетом приділялася законопроектній роботі з питань громадянства та міграційної політики, вдосконалення законодавства про Єдиний державний демографічний реєстр та про документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Було опрацьовано низку законопроектів про внесення змін до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" щодо врегулювання питання дії посвідчень водія зразків бланків затверджених органами влади Союзу Радянських Соціалістичних Республік (р.№№2633, 2633-1,2155а). 17.09 2013 року відповідний закон було прийнято.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”, який був прийнятий 13 травня 2014 року, було розширено поняття “додатковий захист” у відповідності з Директивою Європарламенту і Ради ЄС 2011/95 стосовно стандартів для кваліфікації громадян третіх країн чи осіб без громадянства, як бенефіціарів міжнародного захисту, єдиного статусу для біженців або для осіб, що мають право на додатковий захист і стосовно змісту захисту від 13.12.2011 та поняття “тимчасовий захист” у відповідності з Директивою Ради ЄС 2001/55/ЄС “Про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у випадку масового притоку переміщених осіб і про заходи, які забезпечують баланс зусиль Держав-членів при прийомі таких осіб і несенні наслідків їх прийому”.

Належна увага була приділена Комітетом захисту прав трудових мігрантів. З витом з»ясування проблем у цій сфері, що потребують правового врегулювання 3 липня 2013 року було проведено парламентські слухання з питань української трудової міграції. Також було проведено низку зустрічей з керівниками громад закордонних українців, підготовлено звернення до Кабінету Міністрів України, міністерств з пропозиціями щодо вирішення нагальних потреб, зокрема, щодо оформлення закордонних паспортів, тощо. 

Впродовж звітного періоду продовжувалась робота над підготовкою до розгляду у другому читанні проекту закону України „Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”, р.№0921, який був прийнятий за основу Верховною Радою України шостого скликання. Робота над відповідним законодавчим актом була пов’язана з низкою проблем політичного, економічного і соціального характеру. Питання репатріантів вирішувались лише в рамках відповідної державної програми. Разом з тим, події в Автономній Республіці Крим, що відбулись навесні цього року стали каталізатором у процесі ухвалення даного закону. Він був прийнятий 14 квітня 2014 року.

Також Парламентом була схвалена Постанова про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави, яка визнала кримськотатарський народ корінним народом.

Окупація АР Крим стала загрозливим і потужним викликом перед Ураїною. Постали проблеми, що потребували невідкладного реагування, зокрема, визначення статусу осіб, які проживали чи залишились проживати на тимчасово окупованій території та забезпечення їхніх конституційних прав. Комітет сконцентрував свої зусилля над правовим врегулюванням даної проблеми. В стислий термін законопроект був ґрунтовно доопрацьований і 15 квітня 2014р. Верховна Рада України  прийняла Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Цей Закон направлений на забезпечення реалізації прав не тільки громадян, які проживають на тимчасово окупованій території, а й тих, які переселилися з неї. Так, Закон гарантує громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих, освітніх прав.

Нагальна потреба щодо забезпечення реалізації гарантованих Конституцією України, прав і свобод громадянин України, що стали внутрішньо переміщеними особами, внаслідок тимчасової окупації частини території України, або яких змусили покинути своє місце проживання, у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру спричинила до опрацювання Закону про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Члени Комітету взяли активну участь у підготовці даного законопроекту, який був прийнятий 20 жовтня 2014 року як закон.

Ще одним важливим напрямком законотворчої роботи Комітету стало врегулювання проблеми подвійного громадянства. Закон України «Про громадянство України» прямо не забороняє та не передбачає будь-яких санкцій за набуття  громадянами України громадянства інших країн. Більш того, в ньому відсутній механізм, який дозволяв би здійснювати облік громадян України, які набули громадянства інших країн. Склалась ситуація, що значна кількість громадян України одночасно з громадянством України мають громадянство інших держав, проте правові механізми розв’язання цієї проблеми відсутні.

З огляду на це, починаючи з 2008 року суб’єктами законодавчої ініціативи було внесено до Верховної Ради України низку законопроектів, покликаних певною мірою запобігти отриманню громадянами України подвійного громадянства та врегулювати дане питання на законодавчому рівні. Адже її існування негативно впливає на захист інтересів зазначеної категорії громадян України за кордоном, функціонування органів державної влади України та створює загрози її національній безпеці. Ситуація з наявністю подвійного громадянства і перебування таких осіб, які мають множинне громадянство на посадах, не лише залишається актуальною, але ще більше загострилася в світлі суспільно-політичних подій в нашій державі. Отже без сумніву зазначена проблема потребує врегулювання. Членами Комітету та працівниками секретаріату з залученням зацікавлених міністерств та відомств була проведена значна робота з опрацювання відповідних законодавчих ініціатив, проте ця робота не була завершена ухваленням Закону.

Ще один важливий блок проблем щодо законодавчого врегулювання яких системно працював Комітет – відновлення прав жертв політичних репресій, визначення статусу українців, насильно переселених  з території Польщі в Україну.

Комітет  продовжив роботу у напрямку законодавчого врегулювання питання забезпечення ґендерної рівності. Зокрема, йшло опрацювання низки законопроектів щодо забезпечення рівних та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі.

Впродовж діяльності Комітету значна увага приділялась здійсненню контрольних функцій.

Під постійною контролем Комітету перебував процес фінансування заходів щодо відновлення мовних та культурних прав національних меншин,

В рамках контрольних повноважень Комітет на своєму виїзному засіданні заслухав питання про стан забезпечення прав національних меншин у Закарпатській області та практику застосування законодавства України про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, в західних прикордонних областях України. За наслідками було підготовлено листи з пропозиціями та рекомендаціями центральним органам влади вирішення ряду проблемних питань та необхідності удосконалення законодавства у зазначених сферах.

11 квітня 2013 р. Комітет провів виїзне засідання у Верховній Раді Автономної Республіки Крим, на якому у порядку здійснення контрольної функції та відповідно до затвердженого плану роботи розглянув питання: «Про стан виконання державної Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. За наслідками засідання секретаріатом Комітету було опрацьовано низку рекомендацій органам влади щодо шляхів належного виконання заходів Програми.

Комітет тісно співпрацював з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.  Зокрема, було попередньо розглянуто і проаналізовано в Комітеті щорічні доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. За підсумками попереднього розгляду було сформовано та надіслано Уповноваженому пропозиції щодо необхідності висвітлення окремих питань, зокрема, забезпечення доступу до публічної інформації, прав національних меншин та інших. Комітетом і його секретаріатом спільно з Уповноваженим проводилась робота над удосконаленням превентивного механізму щодо запобігання катуванням та забезпечення його достатніми ресурсами. З метою моніторингу стану утримання осіб, узятих під варту відбулось спільне відвідування СІЗО №13 в Києві. Також була налагоджена співпраця Уповноваженого і Комітету з питань напрацювання законодавчих ініціатив з врегулювання проблем, виявлених в ході реалізації Уповноваженим функції превентивного механізму. Низка законопроектів з цих питань була внесена членами Комітету.

Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин не залишався осторонь подій, що відбувались в Україні починаючи з листопада 2013 року та в межах можливостей та наданих йому повноважень вживав заходів щодо захисту прав людини. Комітет заслухав на своєму засіданні 5 грудня 2013 року інформацію посадових осіб щодо дотримання прав осіб, затриманих за участь в акціях протесту 30 листопада – 1 грудня 2013 року в м. Києві. Головою  Комітету у зв’язку із ситуацією, яка склалася  в Україні внаслідок системного порушення  прав громадян представниками правоохоронних органів, ініційоване звернення  до  Комісара  Ради Європи з прав людини (7 лютого 2014 р.)  та Верховного Комісара ООН з прав людини (31 січня 2014 р.) щодо   фактів  порушення  фундаментальних прав громадян, що мали місце в Україні у період масових акцій громадського протесту   з 21 листопада 2013 року. Також була ухвалена Постанова Верховної Ради України від 20.02.2014 р. «Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей». про хід розслідування фактів загибелі, поранень, травмування осіб – учасників подій в акціях з 30 листопада 2013 року.

         Комітет активно і плідно співробітничав з представництвами міжнародних організацій, акредитованих в Україні, та представниками міжнародних громадських організацій. Зокрема, Голова Комітету В.В.Пацкан неодноразово зустрічався з Регіональним Представником Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців в Білорусі, Молдові та Україні Олдріхом Андресиком,  Головою Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні Манфредом Профазі, координатором проектів ОБСЄ в Україні Мадіною Джарбусиновою. Було проведено низку зустрічей членів Комітету з послами Молдови, Угорщини, Німеччини в Україні, представниками міжнародних організацій та громадських об’єднань,  на яких було обговорено напрямки співпраці в галузі захисту прав людини.

Ще одним важливим аспектом роботи була співпраця з громадськими організаціями України. Вона здійснювалась в кількох напрямках. Зокрема, співробітництво з національно-культурними товариствами; з організаціями, що опікуються питаннями статусу жінок та правозахисними організаціями. Представники громадських організацій залучались до участі в роботі робочих груп з опрацювання законопроектів, до участі у парламентських слуханнях та підготовці рекомендацій, до проведення експертизи законопроектів, тощо.

Регулярно розміщувалась інформація щодо роботи Комітету, його заходів, підсумків засідань та актуальних питань діяльності в ЗМІ та на веб-сайті Комітету.

Значний обсяг роботи Комітету був пов’язаний з розглядом звернень громадян та громадських організацій. За звітний період розглянуто та опрацьовано 11049 листів та звернень громадян. Більшість звернень надійшло від соціально незахищених верств населення пенсіонерів, ветеранів війни, чорнобильців, жертв політичних репресій та депортованих. Значна частина звернень торкається питань судової тяганини, порушення прав громадян під час кримінального переслідування, невиконання рішень судів, відновлення запису національність у паспортному документі, забезпечення мовних прав, тощо. Звернення розглядались по суті, аналізувались, висловлені пропозиції враховувались у законотворчій діяльності.

Висновки та пропозиції.

Комітет від початку створення активно розгорнув свою діяльність по всіх напрямках, відповідно до предметів відання.

Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин здійснив цілий пласт роботи щодо прийняття законодавчих актів, які зміцнили правові засади захисту прав і свобод людини, національних меншин та суттєво вплинули на завершення реалізації першої (законодавчої) фази виконання Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.

Однак, загальна ситуація, що склалась починаючи з листопада 2013 року, зокрема, масові протести громадян, пізніше у березні 2014 року окупація АР Крим і військові дії на Сході нашої держави внесли свої корективи у роботу як Комітету так і всієї Верховної Ради України. Довелось давати відповіді на ті виклики, що поставали перед країною.

Потенціал Комітету та секретаріату Комітету дозволяв зробити набагато більше і відповідні плани були намічені, але через вищезазначені обставини та дострокове припинення діяльності Верховної Ради України сьомого скликання значна частина  роботи залишилась незавершеною.

Зважаючи на актуальність проблем забезпечення прав людини, захисту прав національних меншин, збереження міжнаціонального миру і злагоди – зберегти у структурі Комітетів Верховної Ради України восьмого скликання Комітет  з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Продовжити законопроектну роботу щодо вдосконалення законодавства з питань статусу осіб, які проживають на тимчасово окупованій території та внутрішньо переміщених осіб, свободи мирних зібрань, громадянства, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, захисту національних меншин, формування концепції етнонаціональної політики, відновлення прав жертв політичних репресій.

Голова Комітету                                                           В.В.Пацкан