ЗВІТ

про діяльність Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин

за період роботи Верховної Ради України шостого скликання

 (2007-2012 рр.)

Комітет був створений 4 грудня 2007 року відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання».

Постановою Верховної Ради України “Про обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів, членів комітетів Верховної Ради України шостого скликання та обрання голови, першого заступника,        заступників голови, секретаря та членів Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації ” від 26.12.2007 року було обрано Шарова Ігоря Федоровича – Головою Комітету, Тарана Віктора Васильовича - Першим заступником Голови Комітету, Попеску Івана Васильовича - заступником Голови Комітету, Сподаренка Івана Васильовича – секретарем Комітету, Бондаренко О.Ф., Гнаткевича Ю.В., Джемілєва Мустафу, Матвійчука Е.Л., Павленка Е.І., Храпова С.А. – членами Комітету.

Комітет розпочав свою роботу у складі 10 народних депутатів України, які представляли 5 парламентських фракцій.

В структурі Комітету було утворено п’ять підкомітетів:

з питань прав людини;

з питань міжнаціональних відносин;

з питань корінних народів, національних меншин, етнічних груп, депортованих народів та національних меншин;

з питань жертв політичних репресій, етнополітики, упередження національних конфліктів, біженців, міграції та у зв'язках з українцями, які проживають за кордоном;

з міжнародно-правових питань та ґендерної політики.

Пізніше у складі Комітету відбулися зміни. Постановою Верховної Ради України “Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України “Про обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів, членів комітетів Верховної Ради України шостого скликання та обрання голови, першого заступника, заступників голови, секретаря та членів Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації ” від 23 грудня 2008 року Шарова Ігоря Федоровича було увільнено від обов'язків голови  Комітету. Цією ж Постановою Головою Комітету було обрано Зарубінського Олега Олександровича. Повноваження народного депутата України Сподаренка І.В. було припинено 17 грудня 2009 р. у зв’язку із його смертю, повноваження народного депутата України Матвійчука Е.Л. було припинено 16 квітня 2010 р. у зв’язку з призначенням Головою Одеської державної адміністрації. 22 березня 2012 року до складу Комітету було обрано Білаша Б.Ф.

На час завершення каденції Верховної Ради України шостого скликання Комітет працював у складі 9 народних депутатів України.

Головними завданнями Комітету були:

здійснення законопроектної роботи з питань прав людини, забезпечення права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, мирних зібрань, звернень громадян, діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім’ї, міграційної політики, громадянства, статусу іноземців та осіб без громадянства, імміграції, біженців та надання притулку в Україні, етнонаціональної політики, міжнаціональних відносин, прав корінних народів та національних меншин, прав депортованих та жертв політичних репресій, забезпечення зв’язків з українцями за кордоном;

проведення організаційної роботи: збір та аналіз інформації щодо стану міжнаціональних відносин, особливостей та тенденцій розвитку етнополітичної ситуації в регіонах, забезпечення прав національних меншин і потреб вдосконалення законодавства з цих питань, аналіз діючої законодавчої бази у сфері прав людини та національних меншин на її відповідність міжнародним зобов’язанням України та європейським стандартам, планування своєї діяльності, участь у формуванні порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України, підготовка на розгляд Верховної Ради України питань відповідно до предмету відання, виконання доручень керівництва Верховної Ради України, участь у міжпарламентській діяльності;

виконання контрольних повноважень парламенту в частині повноважень Комітету шляхом подання запитів, звернень, проведення Парламентських слухань та слухань в Комітеті, заслуховування на засіданнях Комітету керівників органів виконавчої влади щодо практики застосування законодавства з питань, що входять до предмету відання Комітету;

співпраця з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними структурами, що не входять до системи органів виконавчої влади, взаємодія з громадськими організаціями, в тому числі правозахисними, національно-культурними товариствами, організаціями, що опікуються питаннями статусу жінок та ґендерної рівності, співробітництво з міжнародними організаціями, зокрема, Управлінням Верховного Комісара у справах біженців, представництвом ОБСЄ в Україні, МОМ, ПРООН, представництвом Європейської комісії, відділеннями міжнародних фондів тощо;

розгляд звернень громадян та організацій;

висвітлення діяльності Комітету у засобах масової інформації, зокрема, на веб-сайті Комітету та в газеті Верховної Ради України “Голос України".

За звітний період було проведено 81 засідання Комітету. Розглянуто 305 питань - 15 по контролю за виконанням законів і постанов, про надання висновку Комітету як головного - 140, попередніх висновків до головного Комітету - 71.

Опрацьовано в Комітеті та прийнято Верховною Радою України в цілому як закон 14 законопроектів та 12 постанов.

Організовано і проведено два Парламентських слухання, урочисте засідання Верховної Ради України, 4 слухання в Комітеті, 26 круглих столів, розширені засідання, наради з різних питань, що входять до компетенції Комітету.

Комітетом проводилась комплексна робота з вдосконалення чинного законодавства у сфері прав людини, його адаптації до законодавства ЄС.

За період каденції Верховної Ради шостого скликання Комітетом виконано комплекс законопроектних робіт з питань громадянства, статусу іноземців та осіб без громадянства та біженців. Об’ємний за обсягом аналітичний матеріал та законопроектні напрацювання були здійснені членами Комітету та працівниками секретаріату Комітету у напрямку формування державних засад міграційної політики та статусу державної міграційної служби.

Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин відіграв значну роль у законотворчому процесі з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

Зокрема, Комітетом було підготовлено до розгляду проект Закону “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту ”, який 08.07.2011 року був прийнятий як закон.

Головною новелою цього закону стало запровадження в Україні інститутів допоміжного та тимчасового захисту іноземців та осіб без громадянства, що є однією із складових інтеграції України до ЄС у сфері міграції. Даний закон базується на положеннях Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року і спрямований на удосконалення законодавства щодо біженців шляхом урахування документів у сфері міграції, прийнятих Радою Європи та Європейським Союзом.

Комітет також опрацьовував нову редакцію Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ”, який 22.09.2011 року був прийнятий Верховною Радою України. Головна мета даного закону приведення українського законодавства у відповідність із законодавством ЄС. У ньому чітко прописані процедури, пов’язані з прибуттям, перебуванням та виїздом іноземців з України, котрі раніше регулювались підзаконними актами. Зокрема, описані типи віз, які надає Україна, умови їх отримання та умови відмови у їх наданні. Виписана процедура перетину державного кордону України, транзитного проїзду та виїзду іноземців з України. Вперше в одному законодавчому акті об’єднано низку норм, що регламентують не тільки порядок перебування в Україні, а й порядок добровільного та примусового повернення та видворення, видачі іноземців та їх передачі іншим державам для відбування покарання.

Комітетом був опрацьований Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні” (ухвалено 05.07.2012 р.), яким суттєво вдосконалено процедуру реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання або місця перебування громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах.

Кілька років поспіль в Комітеті тривала робота над законопроектами, спрямованими на регулювання питань видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Вкрай дискусійним у цьому процесі було регламентування документів з електронним носієм інформації (біометричних паспортів). Значна частина законопроектів з цього питання не підтримувалась народними депутатами України і була відхилена. Народними депутатами України спільно з фахівцями секретаріату Комітету, Апарату Верховної Ради України та центральних органів виконавчої влади була проведена значна робота по узгодженню дискусійних положень, урахуванню позиції релігійних громад і врешті 20 листопада 2012 року був прийнятий Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". З ухваленням даного закону Україною була виконана вимога ЄС, викликана боротьбою із злочинністю та тероризмом, щодо запровадження ідентифікаційних проїзних документів з електронним носієм біометричної інформації відповідно до стандартів Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО).

Однією із складових процесу євроінтеграції та виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України є боротьба з дискримінацією. У цьому зв’язку, зокрема, йшла активна законотворча робота над проектом Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (був прийнятий 6 вересня 2012 року ). Цей закон визначив поняття дискримінації і її основних форм; встановив заборону дискримінації з одночасним визначенням дій, які не вважаються дискримінацією; визначив суб’єктів, наділених повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації.

Комітет також активно працював над правовим врегулюванням протидії такому вкрай небезпечному явищу як тортури і катування в місцях позбавлення волі та утримання осіб, взятих під варту. На виконання своїх міжнародних зобов'язань за Факультативним протоколом до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання Україна мала створити національний превентивний механізм. Саме тому, Комітетом значну увагу було приділено опрацюванню проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" щодо національного превентивного механізму. 2 жовтня 2012 року він був прийнятий.

Комітетом опрацьовувався і проект ухваленого 06.05.2011 року Закону України "Про внесення зміни до статті 9 Закону України "Про громадянство України" (щодо національної безпеки), який був поданий Президентом України та визначений ним як невідкладний. Прийняття даного закону було обумовлено потребами змінити умови прийняття до громадянства України осіб, які раніше були засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів. З ухваленням закону, прийняття таких осіб до громадянства України буде відбуватись з урахування рівня загрози національній безпеці.

Системна робота була проведена Комітетом по підготовці до розгляду Верховною Радою України Закону України "Про  внесення змін до Закону України "Про правовий статус закордонних українців". Проект даного закону був внесений Кабінетом Міністрів України на виконання Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Закордонне українство: сучасний стан та перспективи співпраці". Проведення слухань Комітетом, опрацювання і підготовка Рекомендації за їх наслідками, контроль за виконанням зазначених Рекомендацій у підсумку призвели до внесення відповідного законопроекту, який був прийнятий 09.02.2012 р. як закон. Він суттєво вдосконалює законодавчу базу у сфері співпраці із закордонними українцями, а також сприятиме активнішій підтримці закордонних українців у збереженні ними етнічної ідентичності та національно-культурної самобутності, а також у задоволенні їхніх культурних, освітніх, мовних, інформаційних та соціально-гуманітарних потреб.

Впродовж кількох років поспіль Комітетом ґрунтовно працював над законопроектом, спрямованим на реалізацію конституційного права на свободу мирних зібрань. Варто зазначити, що відповідні законопроекти готувались і розглядались парламентами попередніх скликань і у підсумку не були ухвалені.

 Законопроект “Про порядок організації і проведення мирних заходів”, (р. № 2450),  був поданий  Кабінетом Міністрів України і  3 червня 2009 р.  прийнятий за основу. Після цього розпочався складний і тривалий процес  підготовки його до другого читання. Комітет працював над урахуванням   пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи та зауважень Спільного висновку Венеціанської комісії та БДІПЛ/ОБСЄ  щодо даного законопроекту.

         В рамках підготовки до другого читання і з метою широкого громадського обговорення проекту Закону “Про порядок організації і проведення мирних заходів” в Комітеті були проведені слухання.

До роботи над законопроектом була прикута посилена увага громадськості. Саме за наполяганням громадськості, підготовлений до другого читання законопроект  Головою Верховної Ради України  знову був   направлений  до Венеціанської комісії  для проведення  повторної  експертизи. Після надходження висновку Венеціанської комісії, Постановою Верховної Ради України  від  15 березня 2012 року  Комітету  було доручено  доопрацювати даний законопроект та внести його на повторне друге читання.

 Для доопрацювання  зазначеного  законопроекту в Комітеті була  створена робоча група, до складу якої увійшли народні депутати  України, представники   Адміністрації Президента України, Секретаріату  Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Вищого Адміністративного суду України та громадських організацій. В робочій групі працювали, зокрема, члени  правління ГО “Інститут Республіка”. експерти “Центру політико-правових реформ”, “Фундації регіональних ініціатив”, програми “Верховенство права “Міжнародного фонду “Відродження” та інші.

В ході підготовки  до повторного другого читання  норми законопроекту були приведені у відповідність з міжнародними стандартами  щодо свободи мирних зібрань, зокрема,  Міжнародного  пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Керівних принципів ОБСЄ. При доопрацюванні  враховувалась також   практика  Європейського  Суду  з прав людини  та   адміністративних   судів   України   стосовно розгляду справ  щодо забезпечення  свободи  мирних зібрань. В законопроекті  врахована  пропозиція щодо можливості проведення одночасних, контрзібрань і спонтанних мирних зібрань. Доопрацьована редакція статті 16, яка регулює обмеження реалізації  права на свободу мирного зібрання.

Комітет прийняв рішення внести даний законопроект  на розгляд Верховної Ради України і  рекомендувати  прийняти його  у другому читанні та в цілому.  Разом з тим,   Комітет  підтримав пропозицію про те, що даний законопроект має вводитись в дію одночасно з Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо свободи мирних зібрань ”, який передбачатиме  удосконалення  норм  Кодексу України  про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України,  Закону України «Про  міліцію» та ін.

На жаль, процес ухвалення проекту Закону “Про порядок організації і проведення мирних заходів ” Верховною Радою України шостого скликання не був завершений.

Ще одним важливим напрямком законотворчої роботи Комітету стало врегулювання проблеми подвійного громадянства. Закон України «Про громадянство України» прямо не забороняє та не передбачає будь-яких санкцій за набуття  громадянами України громадянства інших країн. Більш того, в ньому відсутній механізм, який дозволяв би здійснювати облік громадян України, які набули громадянства інших країн. Склалась ситуація, що значна кількість громадян України одночасно з громадянством України мають громадянство інших держав, проте правові механізми розв’язання цієї проблеми відсутні.

З огляду на це, впродовж 2008-2010 років суб’єктами законодавчої ініціативи було внесено до Верховної Ради України низку законопроектів, покликаних певною мірою запобігти отриманню громадянами України подвійного громадянства та врегулювати дане питання на законодавчому рівні. Адже її існування негативно впливає на захист інтересів зазначеної категорії громадян України за кордоном, функціонування органів державної влади України та створює загрози її національній безпеці. Членами Комітету та працівниками секретаріату з залученням зацікавлених міністерств та відомств була проведена значна робота з опрацювання відповідних законодавчих ініціатив. 02.10.2012 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства", проте до даного закону Президентом України були висловлені пропозиції, розгляд яких не відбувся Верховною Радою шостого скликання.

Ще один важливий блок проблем щодо законодавчого врегулювання яких системно працював Комітет – відновлення прав жертв політичних репресій, депортованих за національною ознакою, визначення статусу українців, насильно переселених  з території Польщі в Україну.

Зокрема, значна увага була зосереджена на законодавчому забезпеченні прав депортованих за національною ознакою, правовому вирішенню комплексу проблем щодо їх адаптації та інтеграції в українське суспільство.

 Попри те, що в Україну за роки незалежності повернулось понад 300 тисяч кримських татар та інших осіб з числа національних меншин, спеціального закону, який би врегулював весь комплекс питань з цим пов’язаних досі немає. Ці питання були темою обговорення під час низки зустрічей членів Комітету з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин Кнутом Воллєбєком та представниками його офісу.

Комітет провів круглі столи, темами яких було обговорення концептуальних засад законодавчого врегулювання проблем депортованих за національною ознакою. Членом Комітету - народним депутатом України М.Джемілєвим  був внесений проект Закону України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”, р.№5515.

Процес підготовки законопроекту та його проходження в Парламенті супроводжувався значними труднощами. За підсумками розгляду у першому читанні проект Закону був направлений в Комітет для підготовки і внесення на повторне перше читання. Доопрацьований Комітетом законопроект про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, внесений народними депутатами України VI скликання Джемілєвим М. та Тараном В.В., прийнято Верховною Радою України за основу 20.06.2012 р.

Верховною Радою України VI скликання не було завершено розгляд вказаного законопроекту прийняттям остаточного рішення.

Комітет і надалі одним з пріоритетів своєї діяльності вбачає врегулювання комплексу проблем, пов’язаних з відновленням прав осіб, депортованих за національною ознакою.

Ключову увагу Комітет приділяв проблемам правового регулювання питань захисту національних меншин, збереженню міжнаціональної злагоди та формуванню етнополітики держави. Проводилась значна робота з розробки концепції етнонаціональної політики, яка б відповідала вимогам часу. Було проведено круглий стіл на тему «Основні критерії закону про концепцію етнонаціональної політики України». У січні 2012 року відбулись парламентські слухання “Етнонаціональна політика України: здобутки та перспективи”, на яких тема формування етнонаціональної політики була достатньо широко обговорена.

Отже, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин здійснив цілий пласт роботи щодо прийняття законодавчих актів, які зміцнили правові засади захисту прав і свобод людини, національних меншин та суттєво вплинули на формування якісно нової міграційної політики нашої держави.

         Впродовж всієї каденції  Комітет приділяв значну увагу питанням аналізу практики застосування та контролю за виконанням законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та попередження насильства в сім’ї. З цієї тематики було проведено два слухання в Комітеті: «Практика застосування Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (10.11.2010 р.), «Практика застосування та ефективність реалізації положень Закону України «Про попередження насильства в сім»ї» (15.11.2011 р.). Також проблеми щодо забезпечення гендерної рівності та напрямки вдосконалення законодавства у цій сфері обговорювались на круглих столах. Зокрема, було проведено круглі столи на тему: ”Інноваційні стратегії подолання ґендерного насильства”, “Жінки та матері з дітьми в ув’язненні”, що дозволило ретельно обговорити стан дотримання прав найбільш вразливої категорії жінок, “Стан дотримання прав жінок в Україні на сучасному етапі”, “Оптимізація законодавства щодо попередження насильства в сім’ї та перспективи регулювання ґендерного насильства”, «Подальший розвиток національного законодавства та перспективи впровадження принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Запобігання насильству: гармонізація українського законодавства із стандартами Ради Європи».

Зазначені заходи дозволили проаналізувати стан державного управління у цій сфері, ефективність виконання положень законодавства та заходів, що реалізуються органами влади для реалізації ґендерної політики та протидії насильству. Було підготовлено рекомендації Комітету, які необхідно в подальшому покласти в основу розвитку законодавства з питань ґендерної політики.

Важливим напрямком роботи Комітету був також контроль за дотриманням міжнародних конвенцій з прав людини, ратифікованих Верховною Радою України.  Під особливо пильною увагою перебувало питання виконання Конвенції ООН та Європейської конвенції проти катувань. Всі звернення, які надходили до Комітету з приводу застосування тортур, були на особливому контролі. Випадки застосування катувань до затриманих та засуджених були предметом обговорення в Комітеті. Також з метою контролю представник Комітету відвідував Дніпропетровський слідчий ізолятор.

В порядку виконання контрольної функції Комітет періодично розглядав на своїх засіданнях питання ефективності використання коштів, виділених з Державного бюджету на розселення та облаштування в Автономній Республіці Крим депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які були депортовані з території України. За підсумками розгляду питань були спрямовані відповідні листи до Кабінету Міністрів України.       

Під постійною увагою Комітету перебував процес фінансування заходів щодо відновлення мовних та культурних прав національних меншин.

Члени Комітету брали участь у численних заходах, що проводились національно-культурними товариствами, з’їздах та конгресах національних меншин України, відвідували місця компактного проживання національних меншин в Закарпатській, Чернівецькій областях та Автономній республіці Крим.

Значний обсяг діяльності Комітету був пов’язаний з розглядом звернень громадян та громадських організацій. За звітний період було розглянуто 13208 звернень. Більшість звернень надійшло від соціально незахищених верств населення, пенсіонерів, багатодітних сімей, ветеранів війни, депортованих та жертв політичних репресій. Значна частина звернень торкалась питань судової тяганини, тощо. Звернення розглядались по суті, аналізувались, висловлені пропозиції використовувались та враховувались у законотворчій діяльності.

Комітет активно і плідно співробітничав з представництвами міжнародних організацій, акредитованих в Україні, та представниками міжнародних громадських організацій. Зокрема, Голова Комітету О. О. Зарубінський неодноразово зустрічався з Регіональним Представником Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців в Білорусі, Молдові та Україні Олдріхом Андресиком,  Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин Кнутом Воллєбеком, Головою Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні Манфредом Профазі. Більш того, між Комітетом та Представництвом Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні було підписано Меморандуму про взаємопорозуміння і співпрацю. Метою співробітництва визначено законодавче врегулювання питань міграції, облаштування кордонів, спрощення візового режиму для громадян України, посилення ефективності діяльності у сфері боротьби з торгівлею людьми, боротьби з нелегальною міграцією, приведення діяльності Державної прикордонної служби в Україні та інших державних структур у відповідність до найкращих європейських практик, сприяння легальній і безпечній еміграції трудових мігрантів.

Ще одним важливим аспектом роботи Комітету була співпраця з громадськими організаціями України. Вона здійснювалась в кількох напрямках. Зокрема, співробітництво з національно-культурними товариствами; з організаціями, що опікуються питаннями статусу жінок та гендерної рівності;  та правозахисними організаціями. В Комітеті є реєстр таких організацій, контактних осіб, напрацьовані різноманітні форми взаємодії. Налагоджена співпраця Комітету з Програмою сприяння Парламенту України. Зокрема були проведені низка спільних заходів, коштом Програми видані матеріали семінарів та слухань.

Всі заходи Комітету та актуальні питання діяльності висвітлювались в ЗМІ. Члени Комітету брали участь у телепередачах, давали інтерв’ю та коментували питання, що входять до компетенції комітету. Робота Комітету та підсумки засідань регулярно висвітлювались на веб-сайтах Парламенту та Комітету, в газеті «Голос України».

Висновки та пропозиції.

Зважаючи на актуальність проблем забезпечення прав людини, захисту прав національних меншин, збереження міжнаціонального миру і злагоди – зберегти у структурі Комітетів Верховної Ради України сьомого скликання Комітет  з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Продовжити законопроектну роботу щодо вдосконалення законодавства з питань свободи мирних зібрань, громадянства, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім’ї, захисту національних меншин, формування концепції етнонаціональної політики, відновлення прав депортованих за національною ознакою та жертв політичних репресій.