Комітет ухвалив рекомендувати відхилити проект Постанови Верховної Ради України “Про русинів в Україні”

Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин на своєму засіданні 22. 02. 2012 року розглянув проект Постанови Верховної Ради України “Про русинів в Україні”, реєстр. № 7242, внесений народним депутатом України О.В. Голубом, та рекомендував відхилити його.

Обґрунтовуючи необхідність прийняття проекту Постанови, автор у пояснювальній записці зазначає, що невизнання в нашій країні русинів окремою національністю зумовлює невдоволення громадян, породжує соціальну напругу, спричиняє політичні конфлікти. Така практика суперечить Конституції, законам України, її міжнародним угодам і зобов’язанням.

         При цьому, юридичне визнання національності "русини", на думку автора,  має за мету відновити історичну справедливість, сприяти реалізації конституційних прав і свобод значної частини населення Карпатського регіону, подолати і запобігти проявам його дискримінації за етнічною ознакою, походженням та іншими особливостями.

         Розглянувши поданий проект Постанови, Комітет зазначає, що згідно з пунктами 1 та 3 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також права корінних народів і національних меншин визначаються виключно законами України.

 Статтею 11 Закону України “Про національні меншини в Україні” громадянам України надано право вільно обирати та відновлювати національність. Тобто, встановлення етнічності людини є особистою справою громадянина України.

На сьогодні в Україні не існує жодного нормативно-правового акту, який містив би офіційний перелік національностей, визнаних в Україні.

Міністерство юстиції України з приводу доцільності ухвалення зазначеного проекту  Постанови висловило позицію, яка, зокрема полягає в наступному: “Відповідно до пункту 1 статті 3 Розділу І Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважати чи не вважати їй такою, - і це рішення або здійснення прав у зв’язку з цим  не повинно завдавати шкоди такій особі. Отже, чинне законодавство України, а також загальноприйняті норми і приписи міжнародного права визначають і визнають права кожної особи на національну самоідентифікацію”.

При проведені Всеукраїнського перепису населення 2001 року та підготовці його офіційних результатів Державний комітет статистики використовував перелік національностей та мов, розроблені Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. За даними перепису 10 200 мешканців Закарпаття самовизначились як «русини». При цьому слід зазначити, що всі відповіді респондентів, в тому числі і стосовно національності, не потребували документального підтвердження і тим самим відповідно до Конституції України гарантувалось вільне визначення респондентами власної етнічної належності.    

Статтю 11 Конституції України встановлено обов’язок держави сприяти консолідації  та розвиткові української нації , її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин. 

 З метою задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, національно-культурних та інших інтересів громадяни України, відповідно до Закону України “Про об’єднання громадян”, мають право на створення громадських організацій.

Так, за офіційною інформацією Міністерства культури України, зокрема у Закарпатській області діє 11 товариств русинської культури, які за підтримки органів державної влади та місцевого самоврядування проводять культурно-просвітницькі заходи, пов’язані із збереження етнографічних особливостей культури русинів. На території області функціонують 40 русинських недільних шкіл, постійно відбуваються різноманітні виставки, видаються газети тощо.

Комітет також спирається на висновки авторитетних наукових установ Національної Академії наук України, які  мають усталену думку про те, що “русини” є не окремою національністю, а  лише одним із українських субетносів. Це зафіксовано і в багатьох фундаментальних наукових працях вчених істориків та етнографів, в офіційних науково – експертних матеріалах та довідкових виданнях.

У свою чергу, в інформаційно-аналітичному матеріалі Інституту законодавства Верховної Ради України наголошується, що аналіз позицій українських вчених щодо визначення сутності терміну “національність” дає змогу констатувати, що русини – це українці за національністю, що проживають на західних територіях України (Галичина, Буковина, Закарпаття). Доводиться, зокрема, що культурні, мовні, побутові та інші особливості русинів не дозволяють їх ідентифікувати як окремий етнос.

Експертний висновок Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса пропонує зняти з обговорення проект Постанови. А також, при підготовці наступного всеукраїнського перепису населення передбачити для мешканців Закарпаття можливість самоідентифікуватися в одному із чотирьох варіантів: українець, українець-русин, русин або інший.

Надання громадянам можливості самоідентифікуватися як “українець-русин” увільнить їх від безкомпромісної дилеми – “або ти тільки українець, або тільки русин”.

У довідці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України наголошується, що адепти політичного русинства спекулюють на термінології, залучаючи давню самоназву (етнонім) всіх українців – “русини” для творення нового народу, а відповідно – регіональної поляризації, роз’єднання українства. Подібні спроби є провокативними, спрямованими на розкол України. Вони складають пряму загрозу державній безпеці та національним інтересам.

Крім того, виступаючі наголошували на тому, що у розробленому Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України проекті переліку  етнічних груп (національностей) для розроблення даних про етнічний склад населення України при проведенні Всеукраїнського перепису населення ця проблема знаходить своє вирішення.

Саме спираючись на висновки експертів, Комітет і прийняв рішення рекомендувати проект Постанови Верховної Ради України “Про русинів в Україні” реєстр. № 7242 від 12 жовтня 2010 року, внесений народним депутатом України      О. В. Голубом., відхилити.

         Активну участь в обговоренні цього питання взяли:

Кресіна Ірина Олексіївна - завідувач відділом правових проблем політології Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України;

Позняк Олексій Володимирович – завідувач   відділом міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України;

Панчук Май Іванович  - завідувач відділу національних меншин, професор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України;

Шевчук Оксана Василівна – заступник директора з наукової роботи Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

Бударін Максим Петрович – заступник директора Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України.

Зубко Любов Філімонівна – начальник відділу національних меншин  України та української діаспори Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України.

                                Висновки до проекту постанови Верховної Ради України «Про русинів в Україні»