СТЕНОГРАМА

круглого столу на тему: „Оптимізація законодавства щодо попередження насильства в сім’ї та перспективи правового регулювання гендерного насильства"

від 02 червня  2011 року

Веде засідання голова підкомітету з міжнародно-правових питань та гендерної політики О.Ф.БОНДАРЕНКО

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Шановні пані та панове, доброго дня! Рада сердечно вітати вас знову в нашому колі. Від імені Комітету Верховної Ради України з питань прав  людини, національних меншин і міжнаціональних відносин вітаю вас, учасників і учасниць круглого столу, який ми проводимо у співпраці з нашими  постійними партнерами: Програмою рівних можливостей та прав жінок в Україні.

Тема нашого заходу торкається протидії такому тяжкому і ганебному, я б сказала, явищу, як насильство в сім'ї. Насильство в побуті –  це  одна із найсерйозніших і найпоширеніших форм насильства щодо жінок. Питання подолання насильства в сім'ї чи побутового насильства сьогодні є на порядку денному Організації Об'єднаних   Націй, Європейського Союзу, Ради Європи.

Ще  1993 року було ухвалено Декларацію Організації Об'єднаних Націй про викорінення насильства щодо жінок. Генеральний секретар ООН  Пан Гі Мун 25 лютого 2008 року закликав лідерів усього світу підтримати кампанію проти насильства щодо жінок на національному рівні, а також створити глобальну мережу лідерів, які допоможуть привернути увагу громадськості до цієї проблеми. В Україні відповіддю на цей заклик стала кампанія "Стоп насильству!".

Докладає багато зусиль у питанні боротьби  з насильством  над жінками і Рада Європи. Про це свідчить прийняття Комітетом міністрів  низки рекомендацій державам-учасницям Ради Європи. Зокрема Рекомендація про   насильство в сім'ї, Рекомендація про сексуальну експлуатацію, порнографію і проституцію, а також про торгівлю дітьми і підлітками та інші.

У  2006 році Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила  Резолюцію 1512 щодо об’єднання парламентів для подолання побутового насильства над жінками та ініціювала проведення  пан’європейської кампанії Ради  Європи по  боротьбі з насильством над жінками на рівні національних  парламентів країн-учасниць. У рамках цієї кампанії за ініціативою Комітету  з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, зокрема і мною як депутатом Верховної Ради України,   Верховна Рада провела парламентські слухання на тему: "Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження гендерного насильства".

Нещодавно, а саме 11 травня цього року, Рада Європи ухвалила Конвенцію про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством. Переконана, що цей документ відкриє нову сторінку у подоланні явища цього і виведе протидію насильству щодо жінок на більш дієвий рівень.

Хочу наголосити, що в питанні протидії домашньому насильству ми не починаємо з чистого аркуша. Адже в цьому році виповнюється 10 років з часу ухвалення Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", який став одним з перших спеціальних законів у сфері боротьби з насильством над жінками серед країн Центральної і Східної Європи та СНД.

Цей закон стосується всіх аспектів насильства в сім'ї та містить визначення насильства в сім'ї, яке відповідає стандартам Організації Об'єднаних Націй. Він передбачив систему організаційно-правового забезпечення протидії насильства в сім'ї, визначив інституційний механізм у цій сфері. Завдяки Законові про попередження насильства в сім'ї, було започатковано систематичний збір інформації про факти насильства в сім'ї, і тим самим перервано замовчування цієї проблеми.

Разом з тим, аналіз практики застосування закону та системи взаємодії організацій залучених до запобігання насильства в сім'ї та допомоги постраждалим засвідчив потребу його суттєвого вдосконалення.

У рамках сьогоднішнього круглого столу ми плануємо обговорити проблеми, які виникають в реалізації заходів з попередження насильства в сім'ї та напрацьовані експертами, представниками  органів виконавчої влади, народними депутатами України пропозицій щодо вдосконалення чинного Закону України "Про попередження насильства в сім'ї".

Також  я сподіваюся, ми будемо мати можливість обговорити міжнародні стандарти та практики у сфері протидії домашньому насильству.

Я глибоко переконана в тому, що сьогоднішня наша зустріч буде продуктивною, матиме своє продовження у законотворчій та практичній діяльності як нашого комітету, так і парламенту загалом.

У засіданні нашого круглого столу бере участь заступник Голови Верховної Ради України Микола Володимирович Томенко, який як народний депутат дуже багато, на моє переконання, і ви всі самі також це знаєте, зробив для того, щоб забезпечити законодавчо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, подолання насильства в сім'ї. Бере участь пані Рікарда Рігер – директор Представництва програми розвитку ООН в Україні, Хосе Роман Леон Лора – перший секретар, керівник відділу економічної співпраці, регіонального та соціального розвитку Представництва Євросоюзу в Україні, пані Елеонора Валентайн – директор Програми сприяння Парламенту України. Також беруть участь представники і представниці органів виконавчої та судової влади, громадських організацій, науковці та експерти.

Перш ніж перейти до виступів, дуже прошу дозволити мені поінформувати про регламент роботи нашого круглого столу і дуже прошу нас всіх дотримуватися цього регламенту. На весь захід ми відводимо 2 години. Для виголошення вітань відводиться до 5 хвилин, для виступів до 10 хвилин. Якщо ми з вами вкладаємося у відведений час, буде можливість провести дискусію, а по завершенні – півгодини неформального спілкування за філіжанкою кави.

Отже, надаю слово для вітання Заступникові Голови Верховної Ради України Миколі Томенку. Будь ласка, пане Миколо.

ТОМЕНКО М.В. Шановна пані Олено! Шановні пані та панове! Я в такій, не зовсім виграшній позиції, оскільки мушу сказати коротке слово і рухатись на засідання Верховної Ради, оскільки у парламенті більшість чоловіків вирішила, що вони не здатні сьогодні працювати цілий день, і вирішили працювати без перерви. Таким чином засідання ще буде тривати хвилин 30-40 за моїми прогнозами, і от нашого колеги Олега Зарубінського зараз законопроект, тому він тут відсутній. І я мушу піти працювати, хоча формально зараз перерва. Тобто нема вини організаторів круглого столу, а так-от виявилося, що, бачте, відсутність, належна відсутність жінок в парламенті от призвела до такої халепи.

Тому я про кілька тез хотів би сказати. Ми продовжуємо цю серію дискусій в парламенті, оскільки я вважаю, що парламент достатньо активний в проблематиці, яка обговорюється, маємо більше проблем із виконавчою владою і з системою правоохоронних органів. І, до речі, після нашої міжнародної конференції ми, реагуючи на пропозиції і рекомендації наших колег із ЮНІСЕФ, із Комітету прав дітей Організації Об’єднаних Націй уже один крок зробили. Активно це обговорюється вже цілий день або другий день серед експертів і журналістів. Ми, я маю на увазі я, пані Олена Бондаренко, Віктор Корж, Євген Суслов і там інші депутати зареєстрували законопроект, згідно з яким ми вносимо зміни до, пропонуємо внести зміни до Сімейного кодексу, де вирівняти шлюбний вік у 18 років. І відповідно підвищити з 14 до 16 можливість в судовому порядку дозволити, так би говорити, отримати шлюб.

І я намагався сьогодні журналістам пояснити на прес-конференції, що ми – країна з власною сімейною традицією, яка здебільшого відповідає європейській традиції. І ми не мусимо стимулювати і узаконювати такі, ранньофеодальні речі. Звичайно, я в Афганістані бачив і шлюби, коли 12 років було. Але все-таки у нас в Україні інша традиція, ніж в Афганістані чи в інших державах. Мусимо тримати власний рівень і пропагувати належним чином.

Так само я вже апелюю до тієї конференції, про що ми говорили, що вдалося мені з’ясувати, подивитися. Значить на міжнародній конференції зверталась увага нашими колегами щодо меншої активності України в ратифікації так званої Ланцероської конвенції щодо захисту дітей від сексуальній експлуатації та сексуального розбещення. Як пам’ятаєте, вона в 2007 році прийнята. Міністерство юстиції завершило роботу, на щастя, за 4 роки. І передало це до Адміністрації Президента. Я думаю, буде доречно, щоб ми активніше тепер всі тут апелювали до того, щоб Адміністрація Президента, а як ви знаєте, це ратифікація документу. Тобто вона подається за підписом Президента до Верховної Ради.

Наше завдання – вже тут її ухвалити. Але щоб воно 4 роки не лежало, як в Міністерстві юстиції. Тому я думаю, що і цей документ є дуже важливий, можна його пришвидшити до розгляду у Верховній Раді.

Пані Олена сказала і це дуже важливий документ. Я думаю, оскільки Україна зараз головує в раді міністрів, в Кабінеті Міністрів Ради Європи, важливо було б нам не гаяти час із Конвенцією про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок. Як тільки  процес цей розпочнеться, було би справедливо  і правильно, щоби Україна була у числі перших.

І я так думаю, що так само рекомендації круглого столу коректні і важливі до відповідних інституцій, передовсім, у даному випадку йдеться   знову-таки про  Президента, Міністерство  юстиції, щоби ми не гаяли час  при прийнятті цього документа.

І на сам кінець скажу, що, ви знаєте, що  на прохання уряду наші парламентські слухання по інститут сім'ї, де теж  ті чи інші проблеми можна було б обговорити  і на належному рівні підготувати, перенесені на  21 вересня. С одного боку, це погано, але ж іншого, боку є можливість належним чином  підготувати. Треба подумати, як їх провести у такий спосіб, щоби ми проаналізували  всі  проблеми, які мають місце, і, можливо, вже думали над проектом рекомендацій, щоби там не просто  було загальне обговорення, а ми обговорили  і проект рекомендацій.

Так само , ви знаєте, що залишаються у нас проблемним питання, я не знаю, у який спосіб реагувати на це проблемне питання, – це  історія з адміністративною реформою. Можливо, ще з долученням громадськості  і апелювання до необхідності завершити чи зробити щось у тій системі координат, щоб ми розуміли, хто в Україні  відповідає за проблему материнства, дитинства, проблему  забезпечення гендерної рівності і так далі, бо  з сьогоднішніх обставин  надзвичайно складно це зробити. І  на жаль, все переплуталось. Я нещодавно   проводив круглий стіл стосовно,  у нас, ви знаєте, Президент   підписав  указ, наступний рік у нас – рік спорту і здорового способу життя.  І я не можу  зрозуміти з ким нам працювати, тому що  фактично у цьому році, щоб ви розуміли, по фінансуванню масового спорту, фізичної культури країна у мінусі. У нас, ви знаєте, є футбол і хокей, два види спорту, і всі гроші ідуть туди. А, ну, ще, правда,  ця на воді, оця  біда – Формула-1 на воді. І дитячі спортивні школи фантастично  недофінансовані, ніколи за часи незалежності такого не  було недофінансування дитячих спортивних шкіл.

В цьому році, як ви знаєте,  думаю, вперше у нас більшість школярів  будуть оздоровлюватися, ходячи до школи, тому що  статистикою обласна влада закриває, так  званими, шкільними шкільними таборами. Чи можна уявити собі, значить, в психологічному стані емоційному дітей чи школярів, яким говорять: "Ви оздоровлюйтеся, але в школі, від якої ви стомилися і мусили б відпочити протягом літа". Я подивився статистику. Вона хоть там, значить, там хитро робиться, але загальне поки-що моє враження, що більшість поданої нам інформації про оздоровлення – це, так звані, шкільні чи пришкільні ці табори. Тому, на жаль, я, це ще крім бюджетного фінансування, все-таки я скидаю на те, що немає в нас зрозумілої логіки управлінської моделі і в частині от напрямку материнства, дитинства, в частині фізичної культури, спорту. Тому що коли в одному міністерстві об’єднано там 5 чи скількись міністерств, то ясно, що нічого хорошого з цього не буде.

І, бачите, я про рік Президента сказав, цей рік в нас взагалі-то рік освіти, здається, та, Президент проголосив. І мені здається, унікальний рік освіти. Значить, так воно трагічно вийшло, да, що Президент рік освіти проголосив, і так воно, значить, от рік антиосвіти. Якщо наступний рік ще такий буде здорового способу життя і спорту, то це погано закінчиться.

Ну, і одну ще тезу скажу. Я тут наших колег, депутатів, які працюють в Парламентській асамблеї Ради Європи, повністю підтримую, що якщо ми не бачимо ближчим часом розуміння влади в питаннях гендерної рівності, в питанні зрозумілого захисту рівних можливостей і прав жінок України, я активно буду підтримувати в тому числі дебати у Парламентській асамблеї Ради Європи стосовно цієї теми. Оскільки якщо ми в Україні не здатні апелювати і пояснити уряду, там, місцевим органам влади про те, що ми в ХХІ столітті живемо, про те, що це Україна з сильною традицією рівності і значення, і статусу жінки, то, очевидно, ну, будемо шукати допомогу в наших колег в європейських країнах. Поки-що якби це постановочне питання, але думаю, що якщо нічого мінятися не буде, то, очевидно, така ініціатива є цілком коректна, і, напевно, на ній треба наполягати.

Тому вітаючи вас з можливістю сьогодні не лише продебатувати, а і презентувати, й запропонувати серйозні документи, які я дивився, можу лише сказати, що не дивлячись на пролеми, про які сказав,  все-таки я переконаний, що ми в парламенті будемо робити все, щоб законодавчу складову даної теми або даного напрямку ми гарантували. А спільними зусиллями робили все, щоби і виконавча влада, і правоохоронні структури, і органи місцевого самоврядування нам допомагали, ну як мінімум, в частині виконання тих законів, які ми ухвалюємо. Дякую. 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо, пане Миколо, і за участь у нашому сьогоднішньому "круглому столі", і за ваше привітання, і за розуміння повною мірою тої проблематики, якою ми всі разом опікуємося. Я бажаю вам успіхів і бажаю вам успішної роботи в стінах парламенту, куди ви зараз, я так розумію, ідете.  Дякую вам дуже.  

Прошу до слова директора  представництва Програми розвитку ООН в Україні  пані Рікарда Рігер. Будь ласка.

РІКАРДА РІГЕР. Доброго дня, пані та панове. Багато пань і кілька панів почують сьогодні  цю тему.

Я хочу дуже подякувати пані Бондаренко та пану Томенку, який, на жаль, пішов.

Я скористаюся можливістю сьогодні  обговорити, долучитися до обговорення дуже важливих змін до Закону  про попередження домашнього насильства на цьому круглому столі: оптимізація  законодавства на відповідь до гендерного насильства.

Всі ви, що сидите зараз  за цим столом, набагато краще знаєте статистику  України, ніж я.   І насильство в сім`ї, дійсно, є проблемою не тільки для України, а й для багатьох інших країн. Фактично, за оцінками ЮНІСЕФ, в усьому світі, у всіх країнах разом між 20 та 50 відсотків жінок зазнавали фізичного насильства від їхнього  інтимного партнера   чи члена сім`ї. Це багато, це дуже багато. І я вважаю, що це відповідальність міжнародних організацій у тому числі, але також і держави зробити  так, щоб люди (чи вони чоловіки, чи жінки, чи діти) мали можливість жити у безпеці, не тільки у фізичній безпеці, а також економічній та емоційній безпеці.

Таким чином, дуже важливо, щоб зміни, які наразі представляються до діючого законодавства, щоб вони… Взагалі-то Україна була першою країною – так? – де був прийнятий Закон про попередження домашнього насильства. Це було 10 років тому, у 2001 році. І щоб ці зміни були механізмом, ефективним механізмом для безпеки всіх.

Навіть Міністерство сім'ї, молоді та спорту, Міністерство внутрішніх справ та інші партнери, і особливо донорська спільнота, в тому числі Європейська комісія, будуть проводити адвокацію цих змін. І ми з програмою рівних можливостей та прав жінок підтримали оптимізацію національної системи попередження насильства в сім'ї. І, таким чином, це і призвело до того, що сьогодні будуть обговорюватися ці зміни.

Я хотіла б, щоб ми більше часу витратили на дискусію, ніж на те, щоб слухати мене. І я хотіла б, щоб ми скористалися цим часом плідно, що буд-які питання, що викликають стурбованість щодо цього закону, щоб вони були внесені, щоб вони були пророблені, доки закон потрапить до парламенту.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую секретаря, керівника відділу економічної співпраці, регіонального та соціального розвитку Представництва Євросоюзу в Україні пана Хосе Романа Леона Лора. Будь ласка.

ХОСЕ РОМАН ЛЕОН ЛОРА. Шановна пані голово! Шановні учасники круглого столу, хочу подякувати за ту можливість, що ви мені надали: робити цю промову від імені Європейського Союзу. Я сподіваюся,   що наступного разу, коли у нас буде подібна зустріч, у нас буде  більше гендерної рівності.

Знаєте, це принцип  апельсину, що у апельсина дві половинки. А мені сьогодні дуже приємно бути тут, у Верховній Раді і брати участь у цій дискусії. Йдеться про… особливо, коли йдеться про гуманітарні речі, такі, як права людини, і проблему насильства в сім'ї, і у викоріненні цього явища вже є певний прогрес. І це відображається також і в законодавстві.

Гендерна рівність – це  фундаментальне право, це спільна цінність і для європейської спільноти, і це також інструмент досягнення цілей розвитку. Цих цілей не можна досягти повністю, якщо має місце насильство в сім'ї, насильство проти жінок, проти дітей, якщо воно все ще є. Насильство по відношенню до жінок, особливо в дома, в домашніх умовах, це є однією з найнеприйнятніших, одним з найнеприйнятнійших порушень людських прав жінок. Ви знаєте, що воно є… нерівність, яка до нього призводить, є в різних країнах, і багатих, і не дуже багатих, і розвинених, і тих, що розвиваються.

Насильство такого типу, воно відкидає назад, воно  все ще… взагалі-то  все ще його вважають такою внутрішньою, домашньою проблемою, але це  не так. Це, ми вже казали, що це порушення одного із фундаментальних прав людини, воно має також, якщо воно... його застосовують до жінки, це має абсолютно чіткий вплив і на дитину теж. Одна з чотирьох жінок в усьому світі може, чи була, може бути, чи була одного з… жертвою одного з чотирьох видів насильства. Домашнє насильство, проституція,  сексуальна експлуатація, спотворення геніталій в деяких країнах та інші речі.

Україна робить дуже багато, щоб викорінити ці явища. Український уряд чітко виразив відданість справі наслідування міжнародних договорів та покращання ситуації в країні, і країна успішно запустила кампанію "Стоп-насильство" і вжила конкретних заходів, щоб приводити цих порушників до відповідальності.

Закон, законодавство як таке повинен  бути таким, щоб порушники права зазнавали покарання. Але це не все, потрібно, щоб він і підтримував жертв і допомагав жертвам.

А найкращі міжнародні практики до ваших послуг, щоб подивитися, що працює. І оскільки є тенденція  гармонізації українського законодавства з європейським, можна подивитися, що країни роблять поступ вперед в цьому сенсі, хто швидше, хто інше.

І ось повинен сказати, що європейська спільнота високо цінить факт, що парламент України ініціював цю дискусію. Це означає, що є чітке розуміння, що нам треба зробити все зараз. І особливо це слушно в світлі головування України серед Кабінету  Міністрів Євросоюзу. І це чітко ясно, що це – чудова ініціатива, вона гідна всякої підтримки.

І я хотів би скористатися нагодою, щоб подякувати від імені Європейського Союзу тих членів парламенту, які працювали над змінами до законодавства. Європейська комісія чітко розуміє, що країни-партнери повинні чітко наслідувати фундаментальний принцип рівності між чоловіками і жінками.

І беручи на себе таке зобов’язання,  вони повинні цим забезпечити адекватне законодавство і адекватні адміністративні і судові системи, на підтримку цього. І все це можливо в партнерстві між Україною та Євросоюзом.

Європейська комісія вже підтримує українські зусилля шляхом програм та проектів співробітництва. Європейський Союз дуже тісно співпрацює в цій сфері з іншими партнерами реалізаторами,  особливо з програмою розвитку ООН. І я хотів би подякувати нашим колегам з цієї поважної міжнародної організації за таке тісне співробітництво і за ту експертизу, за той експертний досвід, який вони надали в процесі вдосконалення законодавства. Я бажаю вам добрих дебатів. І дуже  дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Хосе Романе.

До слова запрошую пані Елеонору Валентайн, також нашого давнього і дружнього партнера, директора Програми сприяння Парламенту України.

ВАЛЕНТАЙН Е. Дякую дуже пані Олено, дякую дуже шановним гостям, за можливість просто два слова сказати про роботу Програми сприянню Парламенту в цій галузі.

Програма сприяння Парламенту працює за підтримкою і в рамках агентства … міжнародного урядового розвитку з 1994 року. З 2008 року ми працюємо під рамкою такої програми, яка називається "Програма розвитку законотворчої політики".

Одним із наших підходів до нашої роботи є співпраця і підтримка різних робочих груп на різні теми і  різні політичні галузі, можна сказати. І в 2008 році було висловлено бажання Міністерства  у справах  сім’ї і молоді  та спорту підтримали робочу групу, яка розглядала фактично імплементацію цього закону, який був прийнятий у 2001 році про домашнє насильство. І в нашому підході було таке, щоб включити в цю роботу не лише експерти міністерства, але експерти громадського суспільства та наші колеги колежанки з Верховної Ради з різних комітетів і підрозділів Верховної Ради, які працюють в рамках такої програми "Гендерне уповноваження". Це є різні експерти в різних комітетах і підрозділах, котрі дивляться на державну політику з точки зору гендерної рівності.

Ми підготували маленьку довідку про цю роботу, я буду лише в декількох моментах наголосити, а ви можете потім читати більш детально і ми будемо раді, якщо хтось буде більш зацікавлений. Але головне є те, щоб були результати нашої роботи в цій робочій групі. Наш підхід спрямований на аналіз проблеми з точки зору, хто має проблемну поведінку, хто в цій проблемі є самим проблемним і чому. І як можна удалити просто проблематичну поведінку, щоб можна було в цій галузі "Домашнє насильство" зменшити або взагалі подолати це явище.

Результати напрацювання основних запропонованих змін і доповнень до закону. Перше, це були базові дискусії, стосовні визначення термінів, саме в першій статті. Зрозумілі просто робочі групи вже деякі терміни або  недостатньо визначення, або двозначне просто можна зрозуміти, де яких термінів, і робота пішла на роботу на тих термінів.

Наприклад, сексуальне насильство,  саме визначення, або потерпіле  посягання, або економічного насильства, яке було поняття абсолютно не достатнє, порушено вперше законом. Попередження насильства сім’ї –  навіть цей термін був двозначним. І можна було і в зв’язку з тим ні визначення термінів, була проблема з  виконанням просто закону.

Другий наголос робочої групи  було доповнення статті 3. Органи і установи, на які покладаються здійснення заходів і попередження насильства сім’ї. Це стосується системи освіти і охорони здоров’я. Але не лише. Робочі групи також спрямували просто свою уваги на доповнення статті 4. І тут дуже важливо було визначення  "фактичне проживання", бо знову ж було просто неуточнення, хто є сім’я  і хто входить до сім’ї або що визначає домашнє насильство.

Стаття 8 – це питання органів місцевого самоврядування та законопроектом не було підтримано робочою групою як така, що  суперечить Закону про місцеве самоврядування. І тут дуже важливе є просто питання, який саме закон, який підзаконний акт включення до того, щоб фактично можна було виконати цей Закон про попередження насильства сім’ї.

І я буду зупинятися просто на цьому питанні. Але я думаю, що  висновку просто з нашою робочою групою було те, що можна було результативно і конкретно     визначити де і які проблеми, які стосуються просто більш глибокого аналізу просто тієї проблематичної поведінки і їх наслідки. І ми будемо раді, якщо наша робота буде корисна для подальшого поліпшення просто закону і їхня імплементація. І будемо раді, і з цією робочою групою, і іншою продовжувати таку підтримку.

Дякую. Я можу просто давати, була на реєстрації, хто буде зацікавлений, то будь ласка.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую дуже, пані Елеоноро. І дякую за співпрацю, і дуже вдячна за ці аналітичні матеріали, які пропонує нам Програма сприяння Парламенту, і до нових наших співпраць.

Тепер з вашого дозволу, шановні колежанки і колеги, так сталася ситуація, я сама себе представлю і сама собі слово надам. Я – Олена Бондаренко, керівник підкомітету з міжнародно-правових питань і гендерної політики Комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

І перед тим як почати свій виступ, я б хотіла проінформувати вас, що згідно з програмою у нас круглий стіл поділяється на такі два невеликі розділи. Один з них – "Запобігання та протидія насильству в сім'ї в Україні, прогалини і недосконалості законодавства та надання допомоги". І в цьому розділі промовлятиму до вас я, а також Катерина Левченко, президент Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда-Україна". І другий такий розділ – "Презентація проекту нового Закону про запобігання домашньому насильству та зміни до чинних кодексів України". Перепрошую. І третій – "Міжнародні стандарти та практики у сфері запобігання та протидії насильству в сім'ї". Тобто от у нас три таких частини нашої роботи. І я сподіваюсь, що ми успішно пройдемо їх і встигнемо ще й обговорити.

Отже, шановні колежанки та колеги, я насамперед хочу щиро подякувати співорганізаторам нашого круглого столу, представництву програми розвитку ООН в Україні і зокрема Програми рівних можливостей та прав жінок (спільний проект ЄС та ПРОООН) за співпрацю, вислідом якої нині, власне, і є проведення цього круглого столу.

Також щиро вдячна Програмі сприяння Парламенту України, міжнародному жіночому правозахисному центру "Ла Страда-Україна", всім експертам, колегам і колежанкам, які стали надійними партнерами і однодумцями Комітету з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин, і підкомітету, який я маю честь очолювати.

Серед питань, що належать до компетенції комітету, питання подолання та унеможливлення всіх форм насильства є одним із найпріоритетніших. Адже насильство в сім'ї, гендерне насильство, є не лише ганебним явищем, злочином чи правопорушенням, а насамперед кричущим порушенням прав людини, яке травмує людську душу, руйнує особистість і відкидає суспільство на загумінки цивілізації.

Впродовж минулого року до відповідних структур Міністерства сім'ї, молоді та спорту надійшло, наскільки мені відомо, 110 тисяч 252 звернення про випадки насильства в сім'ї, із них 100 тисяч 390 – від жінок, 924 – від дітей, 8 тисяч 938 – від чоловіків.  Отже, можна з впевненістю сказати, що найбільше від насильства потерпають жінки.

Насправді проблем, із якими стикається українська жінка, дуже багато. Середня заробітна платня жінок на 30 відсотків нижче, ніж у чоловіків, жінки впливають лише на 5-10 відсотків економічних ресурсів, жінки в 99 процентах випадків полишають оплачувану роботу, аби доглядати дитину, а держава за цю суспільно важливу працю платить щомісяця лише по 130 гривень; жінка щодня працює на 4-6 годин довше, ніж чоловік, але праця в домашньому господарстві не оплачується і не враховується при нарахуванні пенсії, як це передбачено законом у багатьох країнах Європи.

До цього варто додати, що жінки потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань, зґвалтувань незнайомцями та внаслідок автокатастроф разом узятих. Окрім того, жінка стає опосередковано жертвою насильства, коли насильство чиниться над її дитиною.

Статистика твердить, що 18 мільйонів українських жінок зазнають домашніх знущань, однак скаржиться меншість, адже, якщо немає серйозних ушкоджень, справа не порушується, а штраф як покарання кривдникові завдає насамперед удару по родинному бюджету.

Спеціальний Закон "Про попередження насильства в сім'ї", ухвалений у листопаді 2001 року, передбачає  систему організаційно-правого забезпечення протидії насильству в сім’ї та чітко визначає інституційну складову в цій сфері. Це був перший, нагадаю, такий закон, на території країн колишнього Радянського Союзу і став, я переконана, значним кроком у напрямі захисту прав людини.

Але цей закон не охоплює всіх аспектів гендерного насильства, яке, зрозуміло, є невіддільним від поняття гендерної дискримінації. Законодавче врегулювання, попередження протидії та ліквідації наслідків всіх проявів гендерного насильства залишається актуальним завданням гендерної політики в Україні.     Для цього і слід якомога повніше виявити прогалини незбалансованості та неузгодженості в законодавстві.

В цьому сенсі мені видається важливим дослідження здійснюване впродовж двох років програмою рівних можливостей та прав жінок в Україні, кінцевим продуктом якого став, власне, аналітичний доробок стан системи попередження насильства в сім’ї, правові,  соціальні, психологічні та медичні аспекти, який гадаю буде вельми в нагоді для подальшої нашої роботи.

Що, на мою думку, є суттєвим у контексті змін до Закону про попередження насильства в сім’ї. Перше. Відсутність ефективного захисту жінок, які потерпають від переслідувань та протиправних дій з боку колишніх чоловіків, оскільки ця категорія кривдників не належить до коло осіб визнаних законом членами сім’ї.

На жаль, навіть за наявності відповідної статті кримінального кодексу України щодо погрози вбивством такі справи проти колишніх членів подружжя не порушуються, через, мовляв, наявність неприязних стосунків.

Закон не передбачає обов’язковості  створення кризових центрів,  визначено, цитую, що такі центри створюються місцевими державними адміністраціями за поданням спеціального уповноваженого органу виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї відповідно до соціальних потреб регіону.

Про спеціалізовані притулки для жертв насильства в законі не йдеться взагалі. Справді, існують притулки в системі державної соціальної служби у справах сім’ї, дітей та молоді, доля яких, до речі, досі у зв’язку з адмінреформою так і не з’ясована. Але ж не всі жертви насильства в сім’ї можуть мати доступ до таких центрів. Через вимогу реєстрації саме в цьому регіоні та вікові обмеження, 35 років. Таким чином нерідко жертва     залишається без уваги і не може отримати належну допомогу.

Далі. В Україні не використовується механізм захисного принципу – охоронний ордер, який у світі є одним із основних інструментів, завдяки котрому  забезпечується безпека жертв насильства в сім’ї. Так, на профоблік Міністерства внутрішніх справ у 2010 році поставлено  81 тисячу 135 осіб, які вчинили насильство в сім’ї, але винесено було всього  6 тисяч 684 приписи. Основна причина цього – недосконалість  норми про захисні приписи та небажання органів внутрішніх справ марнувати час на, так би мовити, недіючий інструмент.

Не можу не згадати про реалізацію корекційних програм  із особами, які  вчинили насильство. Навіть із наявності нововведеного положення про обов’язковість скерування на корекційні програми та їх впровадження в  2010 році лише 3 тисячі 673 особи скеровані, зауважу, не  пройшли, а скеровані на проходження корекційних програм.

На жаль, держава не забезпечила  відповідних умов для реалізації цієї норми. В результаті жертви і далі страждають від протиправних дій агресора, і ніхто над його поведінкою не працює.

Отже, в Україні, на жаль, сьогодні відсутня  ефективна система захисту та надання  допомоги жертвам насильства в сім’ї, якими, про що я вже говорила, є  переважно жінки.

Таким чином держава не може чи не прагне впоратися зі своїм обов’язком захисту громадянок і громадян від насильства в родині, що  є у свою чергу порушенням прав людини.

Безумовно, вдосконалення законодавства – процес тривалий. Процес ухвалення нового закону може затягнутися на рік, а то  й два, і ми це  чудово розуміємо. Що робити? Спробуємо дати собі раду з цим питанням, трохи заглибившись у недавню історію.

У 2006-2008 роках тривала кампанія Ради Європи боротьби з насильством проти жінок, включно із насильством в сім’ї. Кампанія мала три основних цілі, якщо ви пам’ятаєте. І однією з чільних цих цілей було, цитую, "сприяти реалізації ефективних заходів з попередження та  боротьби із насильством проти жінок через законодавство  та національні плани дій для реалізації  рекоменадції 2002-5 Комітету міністрів та проводити регулярний моніторинг досягнутих результатів".

Результатом  цієї кампанії стало опрацювання Конвенції  Ради Європи по боротьбі з насильством щодо жінок  та домашнім насильством.

На засіданні комітету з рівних можливостей, членом якого я є, для жінок і чоловіків Парламентської  асамблеї   Ради Європи, що відбувалося в Парижі 17 лютого 2011 року, було  серед інших важливих питань ухвалено проект  конвенції Ради Європи з запобігання та подолання насильства над жінками та побутового насильства.

7 квітня 2011 року Комітет міністрів Ради Європи затвердив фінальний  текст нової конвенції про   попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.  Вона була відкрита для підписання державами 11  травня 2011 року у Стамбулі в рамках зустрічі  міністрів закордонних справ з 47 країн  членів Ради Європи. Цей документ надзвичайно високо оцінений експертами  і вважається не просто важливим, а доленосним для зміни ситуації  із насильством щодо жінок.

Україна, перебравши на себе головування в Комітеті  міністрів Ради Європи, взяла на себе зобов'язання  підписати його тоді ж, 11 травня, однак цього зроблено не було.  Безумовно, конвенція повинна бути підписаною та  ратифікованою і саме на основі цієї конвенції мають ухвалюватися відповідні зміни до національного законодавства. Тож важливо,    щоб ми вже сьогодні, розробляючи нові законопроекти,  враховували положення таких міжнародних документів.

На мою думку, законопроект винесений  сьогодні на обговорення, не враховує, чи не зовсім   враховує положень конвенції, але слово  за експертами. Переконана, що модернізація законодавства має  ґрунтуватися також і на серйозному фаховому моніторингу  стану виконання законодавства діючого. Наскільки мені відомо про ООН підтримала  ініціативу міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда- Україна", який  спільно  з Комітетом Верховної Ради України з питань   прав людини, національних меншин та міжнаціональних  відносин уповноваженим органом центральної виконавчої влади у сфері запобігання насильству в сім'ї, міжнародними та громадськими організаціями, незалежними експертами буде здійснювати моніторинг стану виконання закону за 10 років від його ухвалення. 

Такий моніторинг дуже важливий не тільки для того, щоб зрозуміти, які є в законі неузгодженості та прогалини, але й для того, щоб прискіпливо поглянути на позитивні речі, на добрі результати його дії, на практику, яку необхідно продовжувати у майбутньому.

У зв’язку з цим виникає ще одне питання, останнє за переліком, але далеко не останнє за значущістю. Хто має продовжувати, хто має здійснювати цю роботу? Міністерство фактично зруйноване. Відновити, усталити налагоджену роками роботу буде дуже непросто, і все ж я переконана, що можливо.

Перед нами широке поле роботи заради благородної мети, робота тривала і часом здається нескінченна. Робота – це шлях, який сповнений терня, але цей шлях треба пройти. Праця об’єднує. Успіхів нам усім і мужності, і відповідальності на цьому тернистому шляху. Дякую вам за увагу.

І передаю слово пані Катерині Левченко, президенту Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда - Україна". Будь ласка, пані Катерино.

ЛЕВЧЕНКО К. Дякую, Олено Федорівно.  Доброго дня, шановні учасники, учасниці круглого столу! Захід наш дуже важливий, бо ми обговорюємо ті питання, які стосуються життя і долі багатьох українських громадян, в першу чергу, жінок, тому що і національна статистика, яка збирається, наприклад, статистика Міністерства внутрішніх справ України, і міжнародна статистика, і висновки міжнародних експертів, національних показують, що це питання насильства в сім'ї, це є питання вияву гендерної нерівності, і здебільшого від нього страждають жінки. Тож заперечувати важливість сьогоднішнього обговорення, я думаю, що ніхто не буде. Воно є дуже важливим.

Але, ви знаєте, я можу сказати, що особисто перебуваю в такому дуже цікавому стані. Ми тут з вами зібрались, експерти, яких, ну, жодного з присутніх не потрібно переконувати в важливості і необхідності тієї роботи, яку ми робимо А кому крім нас це ще цікаво? Це питання, яке стоїть переді мною уже досить довгий час і, до речі, хочу сказати, перш ніж перейду до закону, що позавчора брала участь в судовому засіданні за позовом Центру "Ла Страда" до Кабінету Міністрів України щодо розпорядження, яким обмежується прийняття дівчат до вищих навчальний закладів МВС України.

Так ось, представник Кабінету Міністрів заперечив факт необхідності проведення гендерно-правової експертизи цього документу, виходячи з того, що в країні немає експертів. І суддя підтримала його клопотання, так що експертиза не буде проводитися. Так що, шановна Олена Федорівна, ваше звернення до всіх присутніх як шановні експерти не підтримується ані українськими судами, ані Кабінетом Міністрів України, які вважають, що в державі таких експертів немає. Наприкінці наступного тижня можна буде ознайомитися з стенограмою цього засідання.

Таких прикладів можна приводити, дійсно, дуже багато і вони спонукають задуматися, для кого і для чого ми сьогодні проводимо таке обговорення, якщо ті люди, які приймають рішення, вони, по-перше, не знайомі з цією проблематикою, не цікавляться цією проблематикою, ну, і взагалі не вважають її необхідною, важливою тощо.

З іншого боку, дуже добре зрозуміло, що без вдосконалення законодавства, без створення сильних інститутів виконавчої влади, без постійного моніторингу цієї роботи ми ніяким чином не зможемо змінити ситуацію в Україні.

Тож декілька слів щодо можливих напрямків тих змін, які ми з вами чекаємо. Я думаю, що, яких чекають також ті люди, які страждають від насильства, і які сьогодні не можуть себе захистити. Ну, і остання таке цифра, зараз кількість телефонних звернень на національну гарячу лінію з питань запобігання насильству зросла до тисячі на місяць. І це, вона постійно продовжує зростати. Тобто випадків, коли люди потребують консультації, не можуть знайти підтримку в місцевої влади, їх дуже і дуже багато.

Без сумніву, давати сьогодні загальну оцінку законопроекту, який нам з вами розданий, дуже складно, тому що для того, щоб його  оцінювати, потрібно з ним детально ознайомитися. Але перше… навіть перше таке знайомство з цим текстом показує, що, з одного боку, він дійсно враховує ті прогалини, які були в законодавстві. З іншого боку, він створює нові, скажімо,  проблеми в роботі в сфері протидії насильства в сім`ї. і то ж дуже добре, що ми    зібралися саме тоді, коли цей законопроект ще не зареєстрований, коли у нас ще є можливість вносити зміни, міняти і, враховуючи як ті обставини, в яких ми сьогодні опинилися, так і необхідність практичної допомоги потерпілим від насильства в сім?ї.

І тут я можу погодитися з Оленою Федорівною, що одним з напрямків можливого вдосконалення цього законопроекту є його узгодження з положеннями Конвенції Ради Європи про попередження та боротьбу із насильством щодо жінок та домашнім насильством.

Я таку точку зору відстоюю вже більше 2 років, бо мала  можливість півтора роки  представляти Комітет з питань міграції Ради Європи… в комітеті по створенню цієї Конвенції, бо від України була членом Комітету з питань міграції. Оскільки питання домашнього насильства мене завжди цікавило, то я згодилась на цю роботу.

І дивлячись яким чином створюється ця Конвенція, безпосередньо приймаючи  участь в роботі по створенню Конвенції на національному рівні я завжди повторювала, що будь-які суттєві зміни до національного законодавства необхідно проводити, узгоджуючи з багатьма положеннями цієї Конвенції, тому що держава Україна підпише цю Конвенцію. Я сподіваюся, що і ми зможемо переконати уряд,  ну і врешті-решт він це зробить. Але для того, щоб її ратифікувати, Україна має бути готова, враховуючи необхідність суттєвих змін національного  законодавства і є два шляхи, коли ми будемо змінювати це законодавство після ратифікації конвенції. А другий шлях,     коли ми будемо змінювати це законодавство до ратифікації цієї конвенції. Тож мені здається, що частину статей і положень конвенції вже можна врахувати при доопрацюванні цього законопроекту.

Якщо ж говорити про сам законопроект, то дуже велике непокоєння у мене особисто викликають, скажімо, наприклад, статті 14, установи для осіб, які постраждали в домашнього насильства, які загублено, така установа, як притулок для потерпілих від насильства.

Викликає зауваження стаття 19, в якій мова йде про створення і функціонування всіх таких установ, в якій жодного слова про порядок фінансування їх діяльності. Я хочу нагадати всім присутнім, що 1 грудня 2010 року Кабмін затвердив розпорядженням план заходів про національну компанію "Стоп насильство!", яка, ну, яка… я не знаю, хто її сьогодні виконує, тому що Міністерство  у справах сім'ї, молоді та спорту ліквідовано, але там жодного слова нема про допомогу потерпілим. І там жодного слова немає про фінансування.

І викликає також сумнів в тому, що необхідно називати безпосередньо конкретні органи центральної влади, або місцевої влади, тому що їх назви міняються, вони ліквідовуються і потім нам потрібно змінювати закон. Ну, наприклад, от фігурує міністерство у справах сім'ї, молоді і спорту, в тому числі Автономної Республіки Крим, якого вже давно нема. Є питання щодо колекційних програм. Ви знаєте, ну, багато роблячи для того, щоб вони стали частиною нашого законодавства, ми в 2006 році розглядали колекційні програми не як вид соціальної роботи, а як вид альтернативного покарання. І якщо говорити, що вони мають  регулюватися, як цивільно-правові відносини, ми з вами нікуди не зсунемося з тієї ситуації, яка існує у нас сьогодні.

Тож ці питання: допомога потерпілим, притулкам, компенсацій, негайної заборони насильства, обтяжувальних обставин, які є і сформульовані, як позитивні зобов'язання держав Європейської конвенції,  вони мають знайти своє відображення у відповідних статтях існуючого закону.

Крім того, дуже серйозне питання – це питання криміналізації фактів домашнього насильства. Воно стоїть вже багато років. Це, зрозуміло, не питання окремого закону, це – внесення змін до кодексу кримінального України, але його потрібно дискутувати разом із загальними змінами до законодавства.

Ну, і є такі дискусійні питання, які, я сподіваюсь, будуть обговорюватися присутніми. Ну, виконуючи політику уряду, нікого не буду називати експертами. Чи обмежувати лише насильством в сім'ї або домашнім насильством дію цього закону, чи дивитися на нього далі, як формулює конвенція, насильство щодо жінок, чи криміналізувати домашнє насильство, враховувати інші види насильства? Скажімо, конвенція говорить і про переслідування такі, і про пошкодження жіночих статевих органів, питання, яке, до речі, не досліджено в Україні, але яке дуже поширене серед мігрантів і біженців східних країн.

Також, говорячи про конвенцію, варто зазначити, що як і ці останні документи, розроблені на рівні Ради Європи, вона запроваджує дуже сильний моніторинговий механізм. Це буде Гревіа, спеціальний комітет, група експертів, яка здійснюватиме моніторингові візити, аналізуватиме звіти держав, в тому числі, і звіти від громадських і неурядових організацій, що дуже добре, тому що це – можливість надати альтернативну і об’єктивну інформацію.

І тут, згадуючи слова Миколи Володимирович, він пішов, але говорив, про моніторингове застосування Ради Європи, інших міжнародних організацій в ситуації, коли на національному рівні ми, фактично, втратили важелі впливу на керівництво держави у розвитку  політики у сфері незапровадження рівних прав та можливостей та протидії насильства. Тож дуже важливо, щоб ці моніторингові механізми були знайомі національним громадським організаціям,  представництвам міжнародних організацій, і вони обов’язково застосовувались.

Тож, я думаю, що на сьогоднішній день ми знову перебуваємо в ситуації, коли перед нами більше  питань ніж відповідей, але ще раз хочу сказати, що вітаю намагання не тільки вдосконалювати крок за кроком існуюче законодавство, але запропонувати нову версію закону, який може обговорюватися і в разі включення тих пропозицій і змін, що пролунають, можуть подаватися як законопроект Верховної Ради. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, пане Катерино, за змістовну доповідь, за змістовний виступ.

Ми з вами, шановні колеги, переходимо до другого розділу нашого розгляду, до презентації проекту нового Закону України "Про запобігання домашньому насильству" та змін до чинних кодексів України. Прошу до слова пані Галину Жуковську. І, чесно кажучи, я з великою повагою ставлюся до неї і називаю її посаду –  директор Департаменту сімейної та гендерної політики Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту.

Я змушена сказати так, як тут написано. Я вже зробила запит на пана Азарова стосовно цієї такої дивної ситуації. Прошу пані Галино.

ЖУКОВСЬКА Г. Дякую, Олено Федорівно. Дякую, шановні присутні. І хотіла зупинитись все ж таки на тому документі, який ми спільно опрацювали з майже більшістю присутніх в цій залі.

Насильство в сім’ї є одним з найбільш істотних порушень людини, права на життя, фізичну і психологічну недоторканість. Проблема насильства в сім’ї не є локальною, характерно виключною для України. Насильство в сім’ї не обмежується рамками якої-небудь політичної або економічної системи, на жаль, воно поширено в усіх країнах.

У цій проблемі пріоритетну увагу приділяє вся світова громадськість, безумовно держава є основним суб’єктом протидії насильству, тому органи державної влади мають формувати в суспільстві  цілісну систему протидії насильства в сім'ї.

Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту вже зроблені конкретні кроки в цьому напрямі. Варто зазначити також, що останніми роками кількість звернень з приводу насильства в сім'ї збільшується, що свідчить про підвищення рівня довіри до органів, що здійснюють роботу в цьому напрямку.

Довідково. У 2008 році 71 тисяча 86 сімей звернулися з приводу насильства в сім'ї. Протягом 2010 року, як вже сьогодні зазначалося, надійшло 110 тисяч 252 звернення про випадки насильства в сім'ї. За перший квартал 2010 року 17 тисяч 752 сім'ї звернулися з приводу насильства, а у першому кварталі 2011 року кількість сімей, в яких здійснюється насильство, склало 34 тисячі 763 сім'ї.

З прийняттям 15 листопада 2001 року Верховною Радою України Закону України про попередження насильства в сім'ї розпочато протидію явищу насильства в родині. Закон України про попередження насильства в сім'ї став стрижнем формування цілісної системи захисту осіб, що зазнали сімейного насильства. Водночас, як засвідчує практика його реалізації, механізм протидії насильства в сім'ї не є досконалим і дієвим.

Закон містить певні прогалини, неузгодженості з іншими нормативно-правовими актами, що перешкоджають належному та ефективному його застосуванню. Відповідних змін та удосконалення потребує інструкція щодо порядку взаємодії управлінь і відділів у справах сім'ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів внутрішніх справ.

У 2010 році міністерством спільно з міжнародними організаціями, громадськими організаціями, центральними органами виконавчої влади було створено робочу групу, яка працювала над розробленням змін до діючого законодавства. Розроблений проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про запобігання насильству в сім'ї і інших  законодавчих актів" стосується наступних концептуальних змін. 

По-перше, поняття "насильство в сім'ї" замінено  на "домашнє насильство". Розширено коло осіб, на які поширюється дія цього закону,  оскільки     діючі норми  не стосуються осіб, які  не мають спільних  родинних зв’язків, але змушені проживати в одній оселі. Розширено коло суб’єктів, на які покладається здійснення заходів і запобігання та протидії домашньому насильству. Рішення про направлення осіб, які вчинили домашнє насильство,  для проходження колекційної програми та винесення обмежувального припису,   покладено на суди. В чинному законі це   органи внутрішніх справ. Посилення відповідальності осіб, які здійснюють насильство шляхом внесення змін до Кодексу  України  про адміністративне правопорушення щодо направлення кривдників на громадські роботи на строк від 30 до 60 годин, замість накладання штрафу  від 3 до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян як це визначено у діючому законі.

Визначено спеціалізовані установи для осіб, які вчинили домашнє насильство та для осіб, які зазнали домашнього насильства. Центр соціально-психологічної допомоги, центр соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для  дітей, служби в справах дітей, центри медико-соціальної реабілітації осіб, які постраждали   від домашнього насильства. Реалізація законопроекту не потребуватиме виділення   додаткового фінансування, оскільки проектом     закону передбачається надання допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства. В тому числі і дітям, виключно діючими установами  та центрами соціальних служб у межах видатків,    передбачених на їх утримання.

Прийняття цього  закону дасть змогу врегулювати питання щодо практичної реалізації   права кожного громадянина, в тому числі і дітей на захист від будь-яких форм насильства в сім'ї    та жорстокого поводження. Вдосконалити систему санкцій по відношенню до осіб, які вчиняють насильство в сім'ї   та запровадити нові засоби впливу на агресорів. Розширити перелік органів та установ, на які покладається здійснення заходів з питань  попередження насильства в сім'ї та включити до нього   суди, заклади та органи освіти, охорони здоров'я, а також визначити обсяг їх повноважень у цій сфері. Під час попереднього погодження проект закону погоджений без зауважень Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством охорони здоров'я, Державною судовою адміністрацією, Радою Міністрів АР Крим, обласними, Севастопольською, міськими державними адміністраціями.

Протягом останніх місяців зазначений законопроект проходив повторне погодження у Міністерстві фінансів, якраз з приводу відкриття нових центрів допомоги постраждалим від насильства в сім'ї, Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, Міністерстві юстиції, Міністерстві охорони здоров'я, Державній судовій адміністрації, Міністерстві внутрішніх справ.

Враховуючи, що третина положень проекту стосується розмежування повноважень органів та установ, на які покладається здійснення загально-соціальних та спеціальних заходів запобігання та протидії домашньому насильству, та той факт, що оголошено другий етап проведення адміністративної реформи, який передбачає оптимізацію системи місцевих органів влади, міністерством направлено листа Кабінету Міністрів України з проханням подовжити термін подання законопроекту до 1 грудня 2011 року.

У відповідь на наш лист, Кабмін пропонує подавати законопроект від імені Мінсоцполітики у такому вигляді, який він є на сьогодні, з поясненнями, чому не врегульовані питання погодження з Міністерством внутрішніх справ та Міністерством фінансів. Мін. сім'я, молодь, спорт в свою чергу продовжує роботу з відпрацювання положень проекту закону та має тверду впевненість у необхідності шукати інші шляхи врегулювання проблемних питань, що постали перед нами в роботі з проектом закону.

У найближчому майбутньому наступними кроками на шляху реалізації державної політики попередження насильства визначені: підвищення рівня обізнаності населення щодо заборони насильницьких дій, пропагування виховання дітей, що несумісне із жорстокістю, забезпечення підготовки фахівців, дотичних до вирішення питань  попередження насильства в сім'ї, удосконалення форми ведення статистики з приводу насильства в сім'ї за формами насильства, пошук можливості створення додаткових відділень у центрах соціально-психологічної допомоги та забезпечення доступу до послуг цих центрів особам, старшим 35 років; прийняття кримінально-правової норми, яка б чітко зазначала, що побутове насильство належить до протиправних дій; затвердження та продовження впровадження програми реабілітації осіб, постраждалих від насильства в сім'ї, та корекції поведінки осіб, які вчиняють насильство в сім'ї.

Україна є однією з небагатьох держав, в якій запроваджується робота з кривдниками. Це є одним із самих ефективних засобів боротьби з насильством. Протягом 2010 року, як уже сьогодні зазначалося, на жаль, тільки понад 300 осіб пройшли корекційні програми. Протягом 3 місяців 2011 року – близько 100 осіб.

Міжвідомча взаємодія партнерства ґрунтується на взаємодопомозі та взаємодовірі. Спільне обговорення питання протидії насильству повинно допомогти визначити ресурси, які є у діяльності кожного з нас вдосконалити нашу взаємодію, поліпшити співпрацю з міжнародними громадськими організаціями та місцевими органами виконавчої влади.

І я сподіваюся, що сьогоднішня наша робота якраз допоможе нам все ж таки знайти консенсус і підготувати проект закону, який буде відповідати і Конвенції ООН, і буде відповідати вимогам сьогодення. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Шановні колеги, маленька ремарка. Ви знаєте, я свого часу зіткнулася з ситуацією стосовно іншої конвенції і іншого закону. Спроба ратифікувати конвенцію щодо захисту прав дитини і міждержавного усиновлення, як ви знаєте, була неодноразовою і завершувалася повним фіаско. І спроба внести законопроект, який би відповідним чином вносив зміни до різних законодавств України в контексті Гаазької конвенції завершилася теж фіаско. І перше, що було поставлено на вид, - це те, що ми не можемо спочатку  вносити зміни до законодавства, а потім ратифікувати конвенцію. Я дуже боюся, що ми сьогодні зіткнулися з тією самою абсолютно дзеркальною проблемою. Добре.

Шановні колеги! Я надаю слово пані Ганні Христовій, доценту Харківської юридичної академії імені Ярослава Мудрого. І далі ми переходимо до третьої частини нашого круглого столу.

ХРИСТОВА Г. Дякую, пані головуюча.

По-перше, я хочу привітатися зі знайомими особами. Дуже приємно, що ті ж самі обличчя присутні в цій залі. І я хочу привітати нас з вами з новим рівнем дискусії, яку ми маємо можливість започаткувати у нас сьогодні. Я останні 10 років, маючи пряме відношення до реформування законодавства у галузі попередження насильства в сім’ї, а постійно на кожному круглому столі, на який я приїжджала з Харкова, говорила про те, що одна справа – давати пропозиції. Одна справа – писати концепції реформування законодавства на 1 сторінку, в кращому випадку на півтори. Одна справа – говорити про необхідність приведення законодавства у відповідність до міжнародних стандартів. І зовсім інша справа – спробувати підготувати узгоджений між собою, вивірений з точки зору юридичної техніки проект закону.

І на сьогодні ми можемо поздоровити себе. Бо кожний, принаймні той, хто присутній в цій залі, так чи інакше був до цього дотичний. Ми можемо привітати себе, що сьогодні ми обговорюємо текст проекту закону, поки що не законопроекту зареєстрованого, який побудований згідно з вимогами юридичної техніки, який узгоджений між собою, який відповідає міжнародним європейським стандартам запобігання і протидії домашньому насильству. Але який, звичайно, може бути і має бути ще кращим внаслідок нашої спільної роботи.

Бо, безперечно, вдосконалювати тексти підготовлених статей і пропонувати, де замінити кому, а десь додати ще окреме положення, це зовсім інше, ніж вийти на той рівень дискусії, який ми на сьогодні можемо мати. Це стосувалося, скажімо, вступного слова, яке, бажання яке озвучити виникло у мене у зв’язку з тим, що було сказано попередниками.

Мені особисто як особі, яка на сьогодні, зараз за ці 10 хвилин, відведені власне ознайомити нас з проектом тексту закону, який  розроблений Міністерством  за участю і за підтримки міжнародних організацій, Програми розвитку ООН в Україні, а також національних експертів, мені  приємно, що більшість, переважна більшість  того, що було сказано в цій залі  до цього моменту, вже враховано у цьому проекті закону.

Можу вам навести окремі приклади. Ми розпочали з необхідності, я, передусім, зважила на зауваження  пані Елеонори Валентайн, в частині необхідності поширення  дій законодавства  по упередженню домашнього насильства на колишнє подружжя і колишніх осіб, які перебували у  фактичних шлюбних відносинах. Це зроблено цим законом, проектом закону, це я забігаю, звичайно, вперед, що   в повній мірі відповідає міжнародним стандартам, а також Конвенції Ради Європи з запобігання і протидії домашньому насильству, а також насильству щодо жінок.

Далі. Також у зауваженні пані Елеонори Валентайн    прозвучало стосовно необхідності розширення системи органів  і установ, які працюють у галузі  попередження насильства у сім'ї і  необхідності передбачити у цій  системі органи і заклади освіти, органи і заклади охорони здоров'я. Це вже зроблено у цьому проекті закону і, більше того, прописано ті повноваження, які ці органи мають,  причому  прописано на законодавчому  рівні. Бо я звертаю увагу  шановних колег, що  на підзаконному рівні фактично ці повноваження і так мали місце, і  ці органи і так були дотичні до проблеми попередження насильства в сім'ї. Тобто йдеться про  уніфікацію законодавства, про  приведення його у відповідність і  усунення колізійності законодавства.

Далі. Пролунало абсолютно слушно коментар  в частині  недієздатності, неефективності, непрацездатності захисного припису, якого ми маємо у  такому урізаному, знаєте, апендикс якийсь, замість того справжнього інституту, який  передбачений модельним законодавством про насильство, попередження домашнього насильства, також конвенцією Ради Європи. 

Надзвичайно приємно, що на сьогодні, я прошу всіх, хто бачить цей проект вперше,    я хочу звернути увагу,  що  цей проект закону останні півроку  поширюється серед  громадськості і серед національних експертів. Принаймні, я особисто, скажімо,  не відповідальна, але  абсолютно точно знаю, що на  всіх заходах, які  проводить Програма розвитку Організації Об'єднаний Націй, цей проект закону  поширюється з грудня місяця. І я особисто його роздавала і в березні, і на суддівському семінарі, який нещодавно мав місце. Тобто говорити про закритість цього документу є абсолютно безпідставно. 

До речі, стосовно представників "Ла Страда " мені дуже приємно,  що от пані Маріанна залишилися, вона також про цей проект закону ми говорили в березні. Тому частина зауважень, абсолютно слушна, вже  врахована навіть протягом цих пів року з моменту того, як перший варіант був фактично винесений на менш почесне, але обговорення.
            Далі. Стосовно, тобто цей законопроект  запроваджує повноцінний, обмежувальний припис, який виноситься особі, яка вчинила домашнє насильство судом. Тому я б запропонувала нашу дискусію, яка, я сподіваюся, буде мати місце і будемо мати час на неї, повернути у бік обговорення того, що, по-перше, ми зробили в цьому проекті закону це є надзвичайно важливий крок. Ми включили систему судів до винесення спеціальних заходів реагування на випадки домашнього насильства. Це надзвичайно радикально. Але надзвичайно приємно, що коли подібні новації, подібні новели обговорюєш на суддівському семінарі, то можна відшукати розуміння проблеми і навіть певну підтримку в суддівському корпусі. Але з абсолютно справедливим зауваженням щодо необхідності розробити належну процедуру, яка і відповідні зміни, скоріше за все в Цивільно-процесуальний кодекс, який поки що не пропонується цим проектом закону. Бо це наступний етап реформи законодавства з попередженням насильства в сім'ї, власне так, як і іменується моя презентація.

І нарешті стосовно зауважень, які пролунали в частині, абсолютно слушних, в частині фінансування, з причини того, що закон не передбачає створення окремих кризових центрів для осіб, які потерпіли від домашнього насильства. Виникає питання: чому? Тому що міністерство не знає про необхідність створення кризових центрів? Або експерти, які працювали над цим законом не знають про існування притулків в світі? Хіба жодна особа з тих, хто присутні. може уявити собі, що це просто, ну, необачність тих, хто писали цей закон? Звичайно, смішно. Звичайно, ні. Ми всі чудово знаємо кількість тих притулків, саме кризових центрів, не інших соціальних установ, які виконували  функцію кризових центрів, по суті. А саме кризових центрів, які мали такий статус, який передбачений чинним Законом України "Про попередження насильства в сім'ї". Скільки їх було створено за 10 років функціонування чинного закону? І цифри коливаються від 10 до 50 в різний період залежно від фінансової підтримки  донорів. Тому говорити про те, що це випадково, звичайно, ні.

Мета проекту була в тому, щоби чинні і вже існуючі установи, які на сьогодні фактично виконують функцію цих притулків, унормувати це на законодавчому рівні, не створюючи нові установи, розширювати повноваження тих, хто функціонує зараз, ті, які вже створені через збільшення штатного розкладу, через збільшення відповідно їх функціонального навантаження і так далі.

Ця ідея, зрозуміло що не є тільки позицією міністерства. Це така консолідована ідея, яка є напевно компромісною, враховуючи наші сучасні економічні і фінансові можливості в країні.

Що ж до того, що в законі і по сьогодні лунає згадка про міністерство, ні. Про Міністерство  у справах сім'ї, молоді і спорту - не лунає. Там сказано, центральний орган з питання запобігання і протидії домашньому насильству. Інша справа, що далі в спеціальних органах вказано ще на Міністерство у справах сім'ї, спорту, гендерної рівності АРК. Оце міністерство дійсно в законі залишилося. І, мабуть, буде доречним змінити це положення також через загальне формулювання, ну, скажімо, "місцеві органи, які відповідальні за запобігання і протидію домашньому насильству".

І зрештою щодо криміналізації насильства в сім'ї. Я хочу привернути увагу шановних колег, я так розумію, що цей аналітичний звіт було отримано учасниками. Що програма розвитку  ООН, а саме Програма  забезпечення рівних можливостей  і прав жінок ще в 2009 році на етапі підготовки цього аналітичного звіту розробила і залучені експерти постатейні пропозиції реформування Кримінального кодексу України. Вони не увійшли на сьогодні, це розміщення на сторінці 186-189, ці пропозиції поки що не стали частиною цього проекту закону, оскільки йдеться, оскільки це знову таки наступний крок системного реформування законодавства у галузі протидії домашньому насильству.

Але вже на сьогодні є  великою перевагою те, що  закон стосується і торкається проблеми  Кримінального кодексу України  і пропонує зміни  до Кримінального кодексу через внесення статті 382 прим., яка буде передбачати вже кримінальну відповідальність за невиконання вимог обмежувального  припису, а  також непроходження корупційних програм, що абсолютно прямо і чітко виписано як вимога модельним Законом ООН про домашнє насильство і виписаний Конвенцією Ради Європи, про яку ми говоримо.

Тому я була б  дуже обережною, просила б  вас бути не стільки обережними, скільки аргументованими, коли ми стверджуємо, що цей проект закону не відповідає стандартам або не повною  мірою відповідає. Звичайно, є проблеми, абсолютно очевидно. Але  мені здається, що найбільша користь була би у тому, щоб ми говорили про  абсолютно предметні речі і говорили,  в якій саме частині, в якій саме  статті він не відповідає, щоб ми могли  реформувати цей проект.

І, напевно, протягом двох хвилин, бо пані Лариса мені частину свого часу фактично  ангажувала, я  хотіла б тепер вже у надзвичайно     прискореному режимі визначити основні положення, які  є новелами і які є досягненнями  цього проекту закону. Хоча знову-таки, звичайно, що  можна і необхідно говорити про  недоліки, що ми і будемо робити  під час  дискусії, на яку, сподіваюсь, буде час.

ГОЛОВУЮЧИЙ.   Не буде вже, боюсь, пані Ганно, вже не буде. ….

ХРИСТОВА Г. Не буде часу. Я ж так розумію, що  обговорення проекту  не завершиться сьогоднішньою зустріччю? Наскільки я розумію, обговорення   проекту буде тривати і далі.  Тоді я візьму  дві хвилини часу Лариси Станіславівни.

Новели  і переваги реформи законодавства з попередження  насильства у сім'ї. 

Перше, про що говорилося,   поняття "домашнє насильство". Що дає запровадження поняття? 

По-перше, міжнародний термін загальновживаний.

По-друге, дає  можливість розширити коло осіб, на які поширюється законодавство по протидії  домашньому насильству.

Закон пропонує поняття  домашнього насильства. Можна, будь ласка, наступний слайд? Можна сперечатися, але  які однозначні переваги  станом на сьогодні? Умисні протиправні діяння, а не дії, як у чинному  законі. Бо з основ третього курсу Кримінального права  ми  знаємо, що  не можна  виключити бездіяльність:  не годує дитину, не дає гроші – зі складу насильства в сім'ї. На сьогодні виключено, в законі враховано.

Фізичного, сексуально-психологічного і економічного спрямування. Вітаю нас з тим, що Україна була першою, яка вказала економічне насильство як прояв домашнього насильства. Тоді, коли Міжнародне право знало три види насильства. А тепер сучасна Конвенція Ради Європи вже вказує чотири види і там згадує економічне. Мабуть, це певною мірою перевага України.

Зрештою, згадка про те, що домашнє насильство є порушенням конституційних прав людини, те, що є абсолютно справедливо, наголошувалося у виступі попередніх виступаючих. І зрештою, визначення, яке вказує, що це насильство завдає фізично-морально матеріальну шкоду, або створює загрозу її заподіяння. Факт заподіяння загрози обов'язково має включатися у склад домашнього насильства і загрози такого насильства, що прямо передбачено конвенцією Ради Європи.

Ну, і напевно, по два слова по кожному слайду тоді.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я перепрошую, пані Ганно, ви говорите 20 хвилин. Очевидно хтось із тих трьох, хто після вас, не матиме слова, це перше. А, по-друге, не матимуть люди для дискусії часу. Щойно мені зробили зауваження, що ми не можемо без обговорення це лишити.

Колеги, у нас лишилося 35 хвилин.

Дякую. Добре. Добре, будь ласка, ще по дві хвилини. Колега віддав свій час вам. Будь ласка.

ХРИСТОВА Г. Відповідність міжнародним стандартам прямо передбачена законом, що законодавство має відповідати міжнародним стандартам.

Наступне, це положення, яке… наступний слайд тоді, Світлано. Форми домашнього насильства, ми про це сказали. Форми, будь ласка, подивіться, переглянуті визначення. І переглянуті доволі суттєво. Сподіваємося, що переглянуті, якщо недосконало, то принаймні в кращий бік.

Наступний слайд, до форм домашнього насильства віднесено жорстоке поводження з дітьми. На цьому наполягали окремі підрозділи міністерства, ну, нині реформованого, але перевага навіть в іншому. Всі з присутніх добре знають, що питання жорстокого поводження з дітьми згадуються в численних актах на законодавчому рівні, але відсутнє законодавче визначення цього поняття. Ми маємо тільки підзаконне визначення системо-утворюючої категорії.

Закон пропонує визначення жорстокого поводження  з дітьми в сім`ї як форми домашнього насильства.

Далі. Коло осіб. Я не буду, звичайно, їх перераховувати. Я  також попросила б шановну громадськість уважно прочитати це положення закону, тобто воно міститься у вас і також мати можливість його обговорити. Але мені дуже приємно, що надзвичайно… тут навіть можна говорити про особистий вклад пана Валерія у обговорення того  кола осіб, які на сьогодні  запропоновано в цій статті як певний консенсус і між міністерствами, і між експертами.

Наступний слайд. Це продовження кола осіб, на які поширюється законодавство про запобігання протидії домашньому насильству. Як ви бачите, воно значно ширше, ніж в чинному законодавстві.

Наступний слайд. Органи установи. Про це було сказано. Перелік органів і установ у вас також міститься в проекті закону. Цей перелік узгоджений з чинною практичною ситуацією, з чинними потребами і включені ті органи і установи, які  реально  на сьогодні займаються цією проблемою.

Наступний слайд. Вперше зроблено спробу визначення "загально- соціальні заходи з попередження, запобігання, протидії домашньому насильству".

Закон чинний вказував про те. що існує загально-соціальні і спеціальні заходи. Але навіть не намагався не те. що визначити їх перелік, а дати визначення. І виходило, що ми з вами не займаємося попередженням насильства в сім`ї. Хоча звичайно це не є так. Тому на сьогодні є поняття загально-соціальних заходів з запобігання  домашньому насильству і законом пропонується їх перелік. Багато, більшість з них передбачені Європейською конвенцією, про яку сьогодні йшлося.

Далі.  Спеціальні заходи мають новий перелік. 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я перепрошу, пані Ганно,  скільки вам часу треба?

ХРИСТОВА Г. Ну, напевне, я можу завершити зараз.  Все.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ми залишаємося без обговорення.

ХРИСТОВА Г. Спеціальні заходи. Новий перелік. Поняття обмежувального припису, який виноситься судом, за невиконання якого передбачено кримінальну відповідальність.

Надзвичайно радикальний перелік заходів, передбачений обмеженим приписом, він є у ваших роздаткових матеріалах, можемо його обговорювати. Все. Дякую. 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Шановні колеги, я би дуже просила на наступні наші круглі столи попереджати, якщо хтось має значно більше сказати, ніж заплановано регламентом. Давайте поважати всі одне одного.

Я жодною мірою не можу обмежити право бажаючих обговорити і сказати їм, що все, ми  навиступалися, а всі решта відпочивають.

Шановні колеги,  у нас залишилося півгодини часу для  того, щоб виступили, я так розумію, пане Валерію, що тепер дві особи, так: пані Лариса Кобилянська і пані Оксана Климович. І  я, пані Ларисо, змушена нагадати, що, оскільки ви,  не знаю, яку частину свого часу віддали, то дуже, будь ласка, коротенько, у нас троє бажаючих, принаймні, висловитися. Дякую.

КОБИЛЯНСЬКА Л.С.  Я дуже рада, що пані Ганна мала можливість представити  закон, тому  що у мене складалося таке враження, що  ми вже  обговорюємо те, що ще не презентовано. І тому тут, я думаю,  деякі непорозуміння щодо цього виникли.

 Тому, оскільки я своїм часом    пожертвувала на користь, думаю, з величезною користю для всіх присутніх, бо це є дуже важливо, хочу  лише зазначити, що коли у 2001 році був прийнятий перший Закон про запобігання насильства у сім'ї, системи,  державної  системи,  по запобіганню і попередженню насильства у країні не було. І ця система лише протягом цих років складалася.  Звичайно, вона складалася  в силу або завдяки чомусь, або всупереч чомусь. І по часу проходження цих 10 років стало …….., з одного боку, досягнення, з іншого,  недосконалості, неспроможності надати  ефективну  допомогу постраждалим жертвам,  а також потреби.

Все це відображено у  дослідженні, яке  сьогодні ви маєте, можливо, не всі, тому що  це з тиражу вийшло лише 30  примірників, і ми будемо у найближчий час мати весь тираж і, звичайно, задовольнимо   всіх бажаючих. Це дослідження зроблене експертами, які  були залучені Програмою рівних можливостей ПРООН і ЄС, куди увійшли ті люди, авторитет яких,  я думаю, ні в цій залі, ні  в Україні не підлягає сумніву. Ви бачите тут, принаймні, майже всі вони є тут за виключенням тих міжнародних експертів, які також брали участь. І ефективність   діючої системи була перевірена тим моніторингом, який ми робили, і тим, який ми ще будемо продовжувати, сподіваюся, дасть остаточні результати. І фактично думаю, що, власне, процес і його ефективність буде залежати від спільних дій законодавчої системи, виконавчої і, звичайно, громадянського суспільства.

Складнощі я бачу в тому, що та реформа, яка відбувається, настільки швидко дає нові виклики змін в уже змінені речі, що, можливо, дійсно, треба погодитися з більш загальним формулюванням тих органів, які будуть за щось відповідати, щоби не вносити через чергові півроку закон на переопрацювання. Дякую за увагу і дякую за те, що всі ви взяли участь ……

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже, пані Ларисо. Мені страшенно перед вами незручно, що ми вас дискримінували. Перепрошую.

КОБИЛЯНСЬКА Л.С. Ні, ні, прошу. Я абсолютно не відчуваю, що це дискримінація.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, дякую.

КОБИЛЯНСЬКА Л.С. Це, навпаки, я думаю, величезна перевага сьогодні дати можливість саме фахівцям виступити.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Однозначно.

КОБИЛЯНСЬКА Л.С.Я дуже хочу, щоб виступили тут є представники Верховного Суду, ……, органів внутрішніх справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре. Шановні колеги, нам дозволили продовжити на 10 хвилин засідання. Але інше питання, мені треба о 16 бути на пленарному засіданні.

Так, прошу пані Оксана Климович, експерт Центру європейської інтеграції. І перед цим я хочу оголосити перелік наших ……, які прагнуть виступити в обговоренні: пані Іванова Наталя, пані Шаповалова Ольга і пані Валентина Бондаровська. Так.

СІЧКАР О. Вибачте, Олена Січкар, Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді. В який спосіб визначалися бажаючі виступити?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Надіслали записки. Задовольняє відповідь? Будь ласка, давайте ми запишемо вас, звичайно.

КЛИМОВИЧ О. Доброго дня! І перш за все, я хочу подякувати за надану можливість взяти участь у сьогоднішньому семінарі. Дуже приємно бачити тих людей, з якими вже колись доводилось працювати над суміжними питаннями, зокрема, над законодавством по запобіганню торгівлі людьми. І я теж спробую скоротити свій  виступ, для того щоб вкластися в регламент.

Хочу сказати, що сьогодні я представляю громадську організацію, яка співпрацює по цих питаннях, по саме питаннях  прав жінок, торгівлі людьми зараз з Версмерською фундацією за демократію. Це британська… це організація, яка створена британським парламентом і співпрацює з українським парламентом, власне, в наданні експертної допомоги по підготовці законопроектів. …що ми будем  дуже раді робити, якщо буде таке бажання. І саме тому ми беремо сьогодні участь.

Я дозволю собі зробити тільки  кілька коментарів, тому що сьогодні ми маємо можливість вперше ознайомитися з цим законопроектом, ми його не бачили раніше і поживилась…       тобто я мала 20 хвилин для того, щоб його переглянути і сказати свою коротеньку думку.

На нашу думку, питання про домашнє насильство, ситуація жінки в суспільстві на сьогодні є надзвичайно  важливим. Важливим воно є не лише тому, що жінки історично дискриміновані, а й тому , що в умовах економічної кризи в усьому світі зараз  є тенденція до підвищення уразливості становища жінки. І ці дзвінки, збільшення кількості повідомлень по домашнє насильство, про насильство щодо жінок і дітей взагалі, вони просто відображають загальну світову тенденцію, це не є унікальна ситуація України чи це не є унікальна ситуація  тільки в сфері домашнього насильства.

І саме тому важливо дивитися не лише на вузькі норм чи окремі положення законопроектів, а й на весь комплекс і  міжнародних, і національних інструментів, які на сьогоднішній день є уже   доступними як для українських жінок,  так і для жінок в усьому світі. Тому дуже приємно говорити про те. що Україна є членом великої кількості  документів, зокрема спеціалізованих конвенцій Організації Об`єднаних Націй   та конвенцій Ради Європи по запобіганню насильства над жінками, а також Європейської конвенції з прав людини.

Я не буду зупинятися на всіх документах, я тільки хочу сказати, що поки не ввійшла в дію нова конвенція, про яку ми сьогодні вже говорили, щодо запобігання насильства над… попередження насильства  щодо жінок європейська, все ще діє Європейська конвенція з прав людини. І останніми роками саме її застосування допомагає досить ефективно захищати права жінок. І, мабуть, експерти зі мною погодяться, що, наприклад, стаття 3-я, яка є, передбачає заборону тортур, вона досить ефективно застосовується на європейському рівні також і для захисту жінок від тортур, в тому числі в тих країнах, де немає національного законодавства. Наприклад, стаття 5-а також Європейської конвенції дуже активно застосовується, стаття 14-а дуже активно… Європейської конвенції з прав людини застосовується для, саме для захисту жінок, хоча вона не є спеціалізованою для захисту жінок. Тобто протягом останніх років, ми можемо підняти практику Європейського суду і побачити рішення, які спрямовані саме, скеровані на захист прав жінок в тих країнах, які не ратифікували Конвенції щодо захисту жінок. Наприклад, дуже цікаві рішення є щодо Турції, де, ви знаєте, становище жінок є дуже складним. І от турецькі жінки, відколи Турція стала членом Ради Європи, дуже часто звертається до Європейського суду за захистом своїх прав, саме використовуючи цей інструмент. Тому, на всякий випадок, якщо раптом Україна вирішить не ратифіковувати цю нову Конвенцію Ради Європи, українські жінки все ще мають інструмент для свого захисту. Це те. що я хотіла сказати.

Крім того, слід зауважити, що традиційно захист прав жінок на міжнародному рівні, та і на українському досвіді, так показує історія наша, є справою самих жінок. І тому в мене виникало деяке здивування те ставлення жінок українських до, наприклад, пропозицій підтримати рекомендації ООН щодо позитивної дискримінації. Тобто ООН неодноразово говорило про те, що все-таки позитивна дискримінація, тобто впровадження квот щодо представництва жінок у парламенті і у місцевих органах виконавчої влади, є позитивним явищем і це сприяє залученню жінок і також захисту їх прав. На жаль, на сьогоднішній день в українському суспільстві ця ідея не отримала підтримки, наскільки ми знаємо. Тобто, можливо, зараз саме час звернутися до цієї ідеї,  звернутися до цих рекомендацій ООН - і якось більш активно їх вивчати в Україні, бо, як бачимо, ті ініціативи, які розробляються жінками щодо законопроекту по боротьбі з торгівлею людьми, наскільки я розумію, останні тенденції, чоловіки їх не дуже охоче підтримують, ці законопроекти.

Особливо викликає занепокоєння думка Міністерства внутрішніх справ з цього приводу. Наскільки я знаю, два чи три дні тому Міністерство внутрішніх справ дало негативний висновок щодо законопроекту по торгівля людьми, визнало його як недоцільний взагалі для прийняття. Тому може статися таке, що і цей законопроект буде чекати така сама доля.

А загалом я переглянула дуже швидко цей законопроект, і, дійсно, дуже приємно бачити, що він вже відображає велику кількість положень нової Конвенції Ради Європи. І особливо ті питання, на які звертається найбільше уваги в Раді Європи, в самій Раді Європи і на які звертають міжнародні експерти увагу – щодо притулків, щодо розширення кола осіб, вони відображені вже в цьому проекті. Тому, я думаю, що ми дуже радо передамо цей законопроект на оцінку міжнародним експертам, якщо буде така можливість і ваша воля. І дуже вітаємо цей законопроект. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пані Оксано. Тепер ми переходимо з вами до обговорення. На цей момент у нас зголосилося четверо бажаючих виступити в обговоренні. І я з приємністю надаю слово  Наталії Іванівні Івановій, представникові Уповноваженого з прав людини Верховної  Ради України з питань захисту прав дитини, рівноправ'я та недискримінації. Будь ласка.

ІВАНОВА Н.І. Дякую, Олено Федорівно! Шановні учасники та учасниці засідання! Я б хотіла привернути до окремих питань і законопроекту, і взагалі питань домашнього насилля. Відповідно до мандату уповноваженого з прав людини ми маємо здійснювати контроль за дотриманням прав людини у сфері взаємовідносин людини і органів влади і посадових осіб. І тому, звичайно, переважну більшість звернень, які надходять до Уповноваженого, вони стосуються  не тільки взаємовідносин між фізичними особами, але і адекватність реагування органів влади, міліції, соціальних служб на те, коли люди звертаються за відповідною допомогою.

Маємо зазначити, що домашнє насилля повинно мати більш широке тлумачення, бо, за нашим досвідом і спостереженням, на жаль, мають факти не тільки по відношенню насилля до дітей, але і насилля дітей по відношенню до своїх батьків похилого віку або батьків з обмеженими можливостями, батьків-інвалідів і психічно хворих людей. І це також поширена практика. І тому, з точки зору профілактичних закладів, які мають надавати допомогу, на наш погляд, доцільно було б включити і соціальні установи, які сьогодні належать до сфери Міністерства соціальної політики, оскільки розмістити людину похилого віку до цього закладу, коли над ним знущаються його рідні діти з метою заволодіти пенсією, надзвичайно складно.

Друге питання. Якщо ми говоримо про профілактику, на жаль, говоримо лише про профілакційні, корекційні дії по відношенню до осіб, які вже щось зробили. Бажано, мабуть, говорити про профілактику з точку зору попередження більш раннього виявлення і сімей, і осіб, у яких може статися така біда і така трагедія.

І хотіла б привернути увагу до численних повідомлень. Майже щодня надходять повідомлення, що молоді жінки вбивають своїх новонароджених дітей. Це не може залишатися, що жінка без чоловіка, вагітна, молода жінка, до неї має бути прикута увага. Бо через насилля своїх батьків вона змушена викидати на смітник новонароджену дитину. Це найжахливіша форма насилля. І оці види психологічної допомоги, раннього виявлення проблемних родин і проблемних осіб має відображатися і в законі.

І, звичайно, держава має надавати приклад у вирішенні цих проблем, а приклад, це, звичайно, вирішена адміністративна реформа, а також приклад незастосування насилля й тортур по відношенню до осіб, які знаходяться в державних закладах, а це і слідчі ізолятори, і тюрми. Бо ці негативні явища… сім’я  не в ізольованому просторі мешкає - сім’я  мешкає в суспільстві, воно перебирається від суспільства, від повідомлень, від загальної налаштованості людей в суспільстві, тобто держава, ще раз хочу сказати, має надавати приклад.

Останній моніторинг Уповноваженого дотримання прав ув’язнених жінок і жінок, які перебувають в СІЗО з маленькими дітьми, - це найбрутальніші, найжахливіші форми і тортур, і знущань, і насилля. І тому ще раз говорю, що держава має починати з себе, не тільки в законодавчій формі, але і в практичному застосуванні норм закону і в практичних діях. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже пані Наталя, прошу пані Ольга Шаповалова суддя Верховного Суду, підготуватися пані Бондаровській.

ШАПОВАЛОВА О.А. Доброго дня, шановні учасники круглого столу. Як ви мали можливість почути, я представляю на цьому заході судові органи України, і тому саме не від свого імені, а від імені тих суддів,  яким безпосередньо доводиться  працювати з законом щодо попередження насильства в сім’ї, хотіла висловити певні думки стосовно цього законопроекту, який ми розбираємо.

Так, як мені здається, дуже своєчасно сталося, що на минулому тижні ми проводили в Україні два дводенні семінари з суддями судів першої інстанції, які безпосередньо розглядають справи, пов’язані з насильством в сім’ї. Один із них відбувся в Києві, другий в Харкові.

По-перше, що мене дуже з одного боку здивувало, з іншого боку надихало на те, що все ж таки у нас закон цей працює, - це та активність суддів, яку ми відчували на цьому семінарі.

Але у той же час як свідчить практика виникає багато практичних питань стосовно застосування  цього закону. Ми під час проведення семінару роздали суддям цей законопроект, тобто ті судді, які були учасниками семінару, мали можливість з ним познайомитися до того моменту, як він презентований вам зараз, і висловити свої певні думки. І знаєте, на що судді звернули увагу, і що дуже добре, як на мій погляд, прописано в цьому законі? По-перше, про це вже казала Ганна Христова, але це проблема не суто теоретична, а проблема практична, - це визначення того, що таке насильство в сім'ї. Дійсно, в старому законі було написано, що це дії, тобто мається на увазі, що це якісь активні заходи, які були спрямовані на вчинення насильницьких дій фізичного, економічного, сексуального, психологічного насильства. Але судді на семінарах звертали увагу, що коли надходять адміністративні матеріали і особи притягуються до адміністративної відповідальності, притягнути їх за економічне насильство дуже важко, оскільки частіше всього це фактично бездіяльність буває. Тобто визначення такої норми в законі, по суті, перешкоджало тому, щоб законним шляхом особи притягувалися до відповідальності за вчинення певних дій. І тому є великим кроком вперед те, що на сьогодні в законі буде зазначено, я сподіваюсь що все ж таки буде, що насильство в сім'ї це не тільки дії, а що це діяння, тобто сюди включається і бездіяльність.

Дуже добре, і мені здається, що це значний крок вперед,  те, що там буде запропонована нова редакція статті 173 з позначкою 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виключається такий вид адміністративного стягнення, як штраф, і запропоновується більш ширше застосування громадських робіт. Дійсно, як свідчить практика, частіше всього кривдниками в сім'ї, ті хто застосовуються насильство в сім'ї, бувають чоловіки, більшість таких осіб не працює. І судді кажуть, що ми в такій ситуації опиняємось, коли ми на жертву насильства двічі покладаємо певні проблеми. З першого разу вона є жертвою насильства в сім'ї, другий раз, після того, як адміністративному стягненню піддана та особа, яка вчинила насильство в сім'ї, фактично жінка на себе бере обов’язок по  сплаті такого штрафу. Тобто виходить зовсім суперечлива ситуація,  кого  притягують до  відповідальності. І, дійсно, те, що особа буде відбувати громадські роботи, – це буде значно корисливіше, ніж те, що на неї накладали штраф, який сама жертва насильства дуже часто сплачувала.  

Дуже добре те, що пропонується обмежувальний припис встановлювати саме судами, бо ми знаємо про те, що будь-яке обмеження прав відповідно до норм міжнародних актів все ж таки повинно застосовуватися саме з боку суду. І те, що це була раніше функція органів внутрішніх справ, а, до речі, і на сьогоднішній день, оскільки ще стара редакція закону існує, – це в цілому суперечило загальній міжнародній практиці.

Тобто взагалі той проект  закону, який нам пропонується, він має дуже багато позитивних рис. Я не буду про всі позитивні риси казати, тут вже багато було сказано. Але, як на мій погляд, є один маленький недолік. Цей недолік стосується поняття насильства, там, де уточнене поняття "осіб, які можуть бути жертвами насильства в сім’ї".

Справа в тому, що практика роботи судів свідчить про те, що інколи жертвами насильства бувають прабабусі, тещі, тесті, свекри,  свекрухи. І якщо ми будемо дивитися на той перелік, який нам запропоновано визначити  стосовно осіб, які можуть бути жертвами, ті категорії осіб все ж  таки не попали туди.

Тобто це добре, що є вже нові категорії осіб, які фактично можуть бути жертвами домашнього насильства. Але все ж таки не всі особи тут зазначені.

В цілому я сподіваюся на те, що ви так само висловите схвальні думки, може, певні критичні зауваження, і для застосування в судовій практиці, якщо буде тільки прийнятий от той закон, який нам зараз пропонується. Він буде дуже корисний. І, повірте мені, він дійсно буде  сприяти тому, щоб судова система ефективно боролась з насильством у сім’ї. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую пані Ольго. Будь ласка, пані Валентина Бондаровська, директор Міжнародного гуманітарного центру "Розрада". Прошу.

БОНДАРОВСЬКА В. Дуже дякую.

Я теж хочу приєднатися до позитивної оцінки самого кроку  цього і того, що було зроблено,     тим більше, що ці зміни, наскільки я все ж таки розумію, розроблялися вже досить давно і ми приймали в цьому участь. Я хочу висловити позитивне ставлення, що нарешті, бо я багато років про це ставила питання, і не тільки я, жорстоке поводження з дитиною ввійшло. Але зразу ж можу сказати, що є протиріччя між визначенням терміну "жорстоке поводження" і "фізичне насильство". Вони як би окремо існують і не узгоджені.

 З іншого боку, я  теж щаслива, що коли ще вперше робився закон, я  дзвонила в Харків, не присутнім, і  просила, щоб включили інцест.  Мені сказали, що поки що в Україні його немає.  Але там теж потрібне доопрацювання. 

І що я хотіла сказати. Пані Ганно, це правильно, що це не секретний  закон. Але тільки роздавати на тренінгах, ще десь там, де бувають круглі столи, це недостатньо. Більшість експертів, які тут  присутні, все ж таки це експертне середовище, а кінцевого вигляду цих змін до законодавства не бачили. І от, наприклад, стаття 12, це на такий поверховий погляд: "Повноваження установ та закладів освіти. Вживають заходів щодо виявлення і припинення фактів  жорстокого поводження з дітьми в навчальних закладах". Ми про домашнє насильство чи про навчальні заклади?

Тому  моя пропозиція така: все ж таки треба, щоб експертне середовище, може, через мережу "Стоп насильству!" проробила це і дуже  ретельно обговорила  ці зміни до  законодавства. Це прекрасно, що і те включили.  Але у нас досить недостатньо і тут уже про притулки. Я не підтримую,  що в Україні немає грошей, в нас……… грошей, тільки не ясно, куди вони йдуть. Коли в Канаді половина населення України - більш ніж  500 притулків, я ще на парламентських слуханнях про це говорила, а в нас якісь там десятки, то ми  так залишати  це не будемо.

І в мене ще є пропозиція: щоб пройшли ці зміни до законодавства. Ми традиційно, як це робить Генеральний секретар ООН, пан'європейська компанія боротьби з домашнім насильством, весь   час акцентуємо увагу на жінках. Але давайте будемо чесними: жертвами насильства в сім'ї є діти. Жорстокого поводження з дітьми дуже багато. На колінах на гречку, ремінь і приниження, ігнорування - всього вистачає, з одного боку. І багато депутатів були жертвами такого насильства, я маю на увазі чоловіків.

З іншого боку, в нас є види насильства щодо чоловіків. Наприклад, як член Комісії по захисту прав дитини я можу сказати, що дуже багато чоловіків, які зараз проявляють велику зацікавленість у вихованні дітей, є жертвами насильства з боку матерів, і в якійсь мірі держави. Коли ми призначаємо: перша і третя субота, і друга і четверта неділя по дві години бачитись дитини – це що, реалізація рівних прав батька на виховання дитини?

Тому я пропоную з чисто психологічної позиції. Давайте зацікавимо чоловіків-парламентарів. Бо от якимось такими акцентами, щоб не акцентуватися тільки на жінках. А то як Мартинюк сказав: "Захистили тварин - тепер давайте жіночок". Давайте зробимо, от як вміє це Катерина Левченко робити, коли вона проводила попередні зміни: залучимо зацікавлених чоловіків і все-таки проведемо цей закон. Це, мені здається, дуже…

І я ще хочу підтримати представницю Верховного Суду, але коли ми тут з Ганною Христовою, з Мар'яною Євсюковою, з Ольгою Куриленко, з Аллою Ламах працювали в канадсько-українському проекті судової співпраці, то ми переконалися, що, на жаль, судді, бачите, ви їм роздавали закон, не читали. Тамара Михайлівна завжди питала: "А хто читав Закон про гендерну рівність?" Може, один з двадцяти п’яти. А про насильство в сім'ї теж не дуже добре знають. Тому, мені здається, і тут нам треба працювати. Дуже дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Валентино. Прошу, пані Олена Січкар – заступник директора Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді. Будь ласка.

СІЧКАР О.О. Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді до сьогоднішнього дня, і ще наразі, не дивлячись на рішення Кабінету Міністрів про ліквідацію цього урядового органу державної влади в шестимісячний термін, тобто ми ще продовжуємо функціонувати до повної ліквідації, координуємо діяльність центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, яких на сьогоднішній день створено майже 2 тисячі, в яких працюють 5 тисяч фахівців.

Щодо цих центрів. Вони є комунальними закладами, тому, думаю, що не досить правомірно називати їх або відносити їх до уповноважених органів протидії і боротьби з насильством. Тобто, подивіться, будь ласка, правники, наскільки це коректно.

В цілому хочу сказати, що на практиці, якщо хто читав уважно цей закон, успіх його реалізації, а одночасно і успіх, в принципі, результат протидії, профілактики боротьби з насильством, домашнім насильством, практично на себе, на своїх плечах, він покладений тут в законі на центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, які, з одного боку, відповідають і практично реалізують всі заходи з профілактики, з іншого боку, роботи з жертвами насильства і також…

Тепер переходжу до основного. Я дуже швидко. Я попросила 2 хвилини. Значить, скільки в мене є часу, щоб я знала, на чому можу докладніше зупинятися? 5 хвилин є?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вибачте, пані Олено, переб'ю вас. Ну, по-перше, я хочу вас поінформувати, що народні депутати України завершили свою державницьку і суспільно корисну діяльність і вже вечірнього засідання не буде, вже напрацювалися. Тому у нас трохи є часу більше, а плюс ще є домовленість, що ми маємо хвилин 15. Тому, пані Олено, будь ласка, 5 хвилин. Пане Валерію, якщо у вас є бажання ще говорити, будь ласка. І всі, хто прагне сказати, будь ласка, передавайте записки.

СІЧКАР О.О. Дякую. Отже, на мій погляд, найбільш уразливими новелами цього закону є всі новели, які стосуються корекційних програм, починаючи з самого поняття, ну, поняття, там, можливо, ще можна погодитися, що це сукупність або перелік, там, заходів спеціальних або загальносоціальних.  Разом з тим, якщо ви подивитесь закон, корекційних програм немає ні в переліку загальносоціальних заходів, ні в переліку спеціальних заходів. В спеціальних заходах сказано, що направлення на корекційні програми відноситься до таких заходів.

Наступне. Хто затверджує корекційні програми? На сьогоднішній день ми бачили декілька проектів колекційних програм. І, до речі, мене трошки здивувало, що немає серед, ну, офіційно не представлені серед, можливо, презентуючих виступаючих, представників ОБСЄ, які також в співпраці з Міністерством у справах сім'ї, молоді та спорту діють впроваджують проекти щодо протидії насильства в сім'ї, а саме вони розробляють в рамках проекту розроблені корекційні програми, принаймні проекти.

На сьогоднішній день ми бачили декілька проектів корекційних програм, ну, скажімо, є великі питання до цих програм. Зокрема, одна з програм, яку ми бачили, лише назвою може відноситися до корекційної програми. Її більша, змістовна частина присвячена навчанню бізнесу, введення сімейного бізнесу. Наскільки це можна вважати корекційною програмою, є певні питання.

Отже, питання, хто затверджує корекційні програми? Нічого про це не сказано. Хто… Значить, далі. З законопроекту випливає наступна парадигма щодо корекційних програм. Спеціально уповноважений орган, структурні підрозділи обласного рівня вони, як записано, сприяють впровадженню корекційних програм. Що криється під словом "сприяють"?

 Стаття 8. "Спеціально уповноважені органи, це структурні підрозділи в правах сім'ї молоді та спорту місцевого рівня організовують проходження особами  корекційних програм. Що означає  " організовують проходження"?  І, нарешті, стаття 9  - центри соціальних служб сім'ї та молоді, які віднесені до уповноважених  органів, які насправді такими можливо не є, а є комунальними закладами, впроваджують корекційні програми. Що означає "впроваджують"? 

А тепер окрім статистики трохи  практики.  З двох тисяч центрів соціальних служб  на сьогоднішній день  лише можливо відсотків 80 мають власні приміщення. Мають приміщення. Не власні.  Дуже часто вони розташовані  в місцевих адміністраціях і мають одну кімнату, в якій розташовані директор, бухгалтерія і всі решта фахівців. Окрім того в центрах соціальних служб для сім'ї та молоді немає спеціальних посад, немає посад психологів.  У нас є фахівці, які мають освіту психолога, але вони всі є фахівцями соціальної роботи. Взагалі вони прирівнені до державних службовців. Насправді вони є управлінцями. Отже, впровадження корекційних програм, це є програми з корекції поведінки і потребують вправного і дуже фахових психологічних знань, умінь, роботи з клієнтом, дуже тяжкими особами, неслухняними.  А програми, які ми бачили, вони розраховані на зайчиків  –  приг-скок.

Отже, питання є, наскільки фахове і наскільки реальне впровадження цих корекційних програм центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і з огляду фахової підготовки і наявності фахових фахівців, і просто фізичних, технічних умов для проходження.

Окрім того, ми також неодноразово обговорювали питання щодо, скажімо, наприклад, таких центрах або центрах соціальних служб, вони не в усіх місцевостях, особливо сільських, є. Отже, особа, яка вчинила насильство, якої судом призначено проходження корекційної програми, під загрозою вживання більш серйозних заходів щодо цієї особи каральних має… А якщо вона працює, вона має, наприклад, щодня (деякі програми розраховані на три місяці, наприклад), вона має щодня діставатися до цього центру для того, щоб цілий день проходити корекційні програми. Питання: чи це можливо.

Тобто я тільки обозначаю це дуже швидко. І, нарешті, фінансування. У Пояснювальній записці статті 4 до цього закону написано, що впровадження цього закону не потребуватиме фінансування. Насправді, далі в розділі VІ самого закону щодо фінансування записано, що фінансування здійснюється з бюджетів відповідного рівня.

Слід сказати, що наші, наприклад, центри соціальних служб як заклади, а також центри соціально-психологічної допомоги як спеціалізовані заклади соціального обслуговування вони створюються органами місцевого самоврядування і фінансуються з відповідних місцевих бюджетів. І ніколи Міністерство фінансів, ми це бачили з нашої практики, не пропустить такий закон, тому що вони знають, що це потребуватиме додаткового фінансування.

Тепер ще одна маленька… Я вичерпала свій час? Можна? Хвилину.

Тепер два посили. Останній – щодо корекційних програм. Я дуже рада, що туту говорили про міжнародні стандарти і наші відповідності міжнародним стандартам. Якщо, я не правник, але я думаю, що всі правники знають, що сорт корекційних …………, тобто такої діяльності відноситься до апробаційних, ну, так званих апробаційних ..........., тобто це альтернативне покарання. І, пробаційні, вибачте, пробаційні заходи або пробаційних служб, які існують в європейських країнах, служби пробації. Тобто це як альтернативний, альтернативний вид покарання, який не вимагає позбавлення волі. І покладати таку роботу на центри соціальних служб, які надають соціальні послуги і займаються соціальною роботою на добровільних засадах, - це одна з основ, яка записана в постанові 1126, яка регулює діяльність цієї…, і закону про соціальну роботу, соціальні послуги, і яка регулює діяльність, є певним питанням.

І останнє. Тепер також з практики. На сьогоднішній день, я можу говорити лише про бюджетні центри соціально-психологічної допомоги. На сьогоднішній день їх створено за рахунок субвенцій ще до кризи, до 2008 року за рахунок субвенцій було створено 22 центри обласного рівня, тобто не в усіх областях вони є. Діють 21. От, як ви думаєте, що вони собою являють? Я не була в усіх 22-х, це риторичне питання, але в тих, яких я була, я просто хочу вам сказати, ми дуже часто, я побачила з спілкування під час таких багатьох зустрічей: люди уявляють собі, що це, ну, наприклад, якийсь там домик або, там, якась, ну, приміщення з кількома кімнатами, де, офіс якийсь.

Насправді, хочу вам сказати, наприклад, Донецький обласний центр соціально-психологічної допомоги – хатинка на 2 кімнати, ну, це вже передмістя Донецька, без центрального, там, опалення, без вбиралень, кухню вони там лише відлагоджували, на 15 осіб, в яких знаходяться, можуть перебувати протягом не більше 3 місяців, на 15 осіб, на яких на сьогодні знаходилися майже понад 20, в основному жінки 17-18, дівчата, років вже з 2-3 дітьми. Також грудними дітьми,  більшість з них ВІЛ-інфіковані і таке інше.

Дніпропетровський обласний центр - кімната в колишньому гуртожитку ПТУ, це така  дев'ятипанельна дев'ятиповерхівка на один під’їзд, тобто це як маленька дво-, трикімнатна квартирка. Отже, просто хочу вам сказати, коли ми прописуємо, де будуть реабілітовувати жертв насильства, то щоб уявляли навіть, що на сьогоднішній день у нас є.

Все, я закінчила.  Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Олено.

Прошу, будь ласка, шановні колеги і колежанки, хто іще хоче виступити?

Представтеся, будь ласка. Звичайно, можна.

ВАРФОЛОМЕЄВА Т.В. Президент Спілки адвокатів України Ворфоломеєва Тетяна Вікторівна.

Я, на жаль, тільки зараз, як і більшість учасників, подивилася цей документ. Він важливий, не буду про це говорити, але у мене таке прохання: що ми напишемо від Спілки адвокатів України свої зауваження і  надішлемо, якщо це можливо. Бо, знаєте, коли я читаю законопроект і там жодного слова про адвокатуру, але є правова допомога і інші там і звернення, і представництво інтересів від суб’єктів, які нефахові, які не можуть це робити, то, я думаю, там треба внести і посилити. Бо, крім судів, крім правоохоронних органів, у нас є ще і адвокатура, тим більше яка надає безоплатну правову допомогу. Закон скоро буде прийнятий сам про безоплатну допомогу. То, якщо можливо за термінами, то в найближчий час на початку того тижня Спілка адвокатів, Академія адвокатури України направить свої пропозиції щодо вдосконалення цього документу. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже.  Прошу, маємо ще три хвилини, якщо є хтось бажаючий, то на три хвилини, будь ласка.

КОБИЛЯНСЬКА Л.С. Якщо 20 секунд, можна?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зараз, пані Ларисо, вам обов’язково в будь якому разі. Пане Валерію, маєте щось сказати? Дякую.  Прошу пані Ларисою.

КОБИЛЯНСЬКА Л.С. Вибачте, 20 секунд, але це вже не виступ, і не  коментар, це просто інформативне повідомлення.

Ви знаєте, проект закону досить довгий час є на сайті міністерства, яке зараз знаходиться, як і багато інших, як і соцслужби, в стані реформування, але це сайт   Міністерства сім'ї, молоді, спорту. Він є, він працюючий, і там є цей проект закону, можна з ним ознайомитися.

Але я хотіла поінформувати про наступне. Що наш проект ще встигне, я думаю, зробити до його завершення, це розробка стандартів надання послуг постраждалим від домашнього насильства. Я думаю, це те, чого надзвичайно не вистачає, тому що якщо буде стандарт, і цей стандарт держава згодиться затвердити, тоді і питання фінансування, і питання надання кількості, якості послуг, їх послідовності, визначення відповідальних буде здійснено надзвичайно, ну, ефективніше. І я думаю, що тут дуже багато людей, які безпосередньо причетні до цієї роботи вже надання послуг, і будемо вдячні за надання пропозицій.

_______________. Лариса Станіславівна, я все ж таки вам нагадую, що у вас лежать наші методики, які можуть бути основою стандартів.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колежанки і колеги, наша робота завершується, добігає кінця. Я хочу всім вам подякувати щиро. Насамперед хочу подякувати Програмі рівних можливостей та прав жінок в Україні.

Вибачте, будь ласка, колеги, ми завершуємо. Ми вже завершуємо. Дозвольте мені ще два слова на завершення. Я розумію, що всі втомилися, але давайте ми якось так нормально завершимо.

Хочу подякувати Програмі рівних можливостей та прав жінок в Україні за організаційну, технічну допомогу, за співпрацю у проведенні і цього круглого заходу, і всіх наших спільних заходів, які ми разом робили. Щиро хочу подякувати секретаріатові комітету за ті величезні організаційні зусилля, які, як завжди, увінчалися блискучим успіхом. Справді, секретаріат нашого комітету – це дуже фахові, дуже організовані і дуже відповідальні люди. І мені також приємно завжди з ними співпрацювати. Алло Вікторівно, пані Ларисо, дякую вам дуже.

Звичайно, мені здається, що ми з вами обговорили, ну, просто доленосну тему. І я переконана в тому, що ця розмова не є остаточною. Ми будемо повертатися до модернізації нашого законодавства і, зокрема,  з цієї проблематики, про яку ми сьогодні говорили. Я дякую тим фахівцям, які брали участь в розробці. Звичайно, зміни до законодавства потрібні.

Сьогодні водночас пролунали зауваження, які, на моє переконання, є слушними, є важливими і, які, очевидно, треба буде враховувати під час подальшої роботи над цим  законопроектом.

Безумовно, обійтися без ратифікації конвенцій неможливо, і ми не маємо права це зробити, як це зроблено уже з деякими важливими міжнародними документами. Тому у мене є пропозиція і прохання до всіх, шановні учасниці і учасники, звернутися до Президента України від імені нашого круглого столу з пропозицією якомога швидше вжити заходів для ратифікації конвенції. Тим паче що ми сьогодні з вами є свідками важливої роботи України в якості головуючої держави у Комітеті Міністрів Ради Європи.

І я сподіваюся, що… дозволю собі буквально маленьку ремарку стосовно цього законопроекту. Я сподіваюся, що та важлива частина законопроекту, яка стосується, точніше, пояснювальної записки, яка стосується фінансування, ну, повірте мені, от ми вчора на засіданні комітету, не далі, як вчора, розглядали проект Закону про біженців. В ньому надзвичайно багато важливих позитивних, потрібних речей. Але в ньому, в пояснювальній записці, написано: "Фінансування запровадження закону не потребує". Тобто, от тут присутні представники Міністерства внутрішніх справ, вони розуміють, про що я говорю. Ми будемо створювати масу відповідних пунктів для утримання біженців, мігрантів - при цьому фінансування це не потребує. Тобто наперед ми з вами розуміємо, що робитися це не буде. Будь-яка найкраща ініціатива, найпрекрасніший закон, будучи ухваленим, він залишиться тільки, так би мовити, даруйте за вислів щодо законодавства, залишиться мильною булькою, окозамилюванням і намаганням комусь дати можливість поставити галочку, якщо держава  не передбачає фінансування.

Тому дозвольте мені не погодитися з оцим текстом  стосовно того, що не потребує. Це значить не будуть відкриватися нові центри,  це значить не буде  додаткового фінансування. Яка зарплати цих працівників, ми теж розуміємо  на прикладі зарплати працівників  закладів ув'язнення. Стосовно, скажімо, жінок з дітьми ув'язнених ми проводили круглий стіл, я знаю, яка оплата праці цих людей. Ця оплата праці не відповідає реальному навантаженню цих людей, центрів у нас  недостатньо, фінансуватися з місцевих бюджетів  це діло не буде і додатково при медичних закладах, вибачте, ну, це просто… Ми розуміємо, про що ми говоримо?

Тому я дуже скептично налаштована саме  цієї частини. Якщо ми  з вами спільно не будемо домагатися  відповідного фінансування виконання цього закону, значить, ми наперед з вами знаємо, що ми  поговорили, як  говориться на старослов'янському, втунє.  Тому я дуже бажаю всім нам  не тільки проходження цього закону так, як це має бути, не тільки другого читання і прийняття  в цілому, а і забезпечення фінансового.

Я вам  дуже дякую, дорогі друзі і подруги, бажаю  вам великих успіхів!  І до нових зустрічей, і до нової співпраці.

Підготовлено

Управлінням технічної роботи з документами Апарату Верховної Ради України