СТЕНОГРАМА

 комітетських слухань  на тему: „Сучасний стан та шляхи врегулювання проблем у сфері захисту прав  трудових мігрантів – громадян України”

від 8 грудня  2010 року

Веде засідання Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин  О.О.ЗАРУБІНСЬКИЙ

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Шановні пані та панове! Розсаджуйтесь, будь ласка, ми будемо розпочинати.

Від імені Комітету з питань прав людини, національних меншин і  міжнаціональних відносин дозвольте мені привітати вас на слуханнях, які  організовані нашим  комітетом: «Сучасний стан та шляхи врегулювання проблем у сфері захисту прав трудових мігрантів – громадян України».

Шановні учасники слухань! Внесення проблем українських трудових мігрантів на обговорення окремих слухань, сьогоднішніх слухань, поставлено  невипадково. Про одних виголошував мало не кожний другий, хто виступав під час парламентських слухань 14 жовтня 2009 року, присвячених закордонному українству.

Ми проаналізували потім стенограму. До речі, і  сьогодні на комітетських слуханнях, як  завжди в нашому комітеті ведеться стенографування, тобто жоден ваш виступ, жодна ваша репліка повз нашої уваги не пройде.

Так от я хочу сказати, коли ми аналізували виступи на тих парламентських слуханнях в 2009 році, то прийшли, вибачте за тавтологію, самі до висновку, що ця проблема, проблема трудової міграції, найбільше цікавить всіх присутніх.

За останні роки трудова міграція для України, як і для багатьох інших країн світу, стала характерним явищем. На часі Україна є переважно донором, аніж реципієнтом у цих міграційних процесах. 

Зовнішня трудова міграція українців – процес, в якому беруть участь, як мінімум, 10 відсотків населення України в працездатному віці. 10 відсотків. Враховуючи членів родини мігрантів, опосередковано дотичними до трудової міграції виявляється більше третини українських громадян.

За даними державної статистики обсяги офіційно зареєстрованої трудової міграції постійно зростають. Проте, дійсні масштаби трудової міграції за кордон вони не охоплюють. Офіційна статистика фіксує переміщення українських громадян, які є легальними трудовими мігрантами в приймаючих країнах. Основна частина, яка залишається поза статистикою – це нелегальна  міграція. Прикро, що це стало типовим для багатьох українців.

З країни виїздить працездатна  частина населення, яка здатна внести найбільший вклад в економіку країни. За даними Міжнародної організації з міграції не менше 50 відсотків українських працівників працює за кордон з неврегульованим правовим статусом, тобто нелегально. Відповідно вони не сплачують податки, не роблять внески в соціальну сферу та Пенсійний фонд України. В той же час та працездатна частина населення, яка працює в Україні вимушена нести посилене фінансове навантаження, фінансуючи соціальну сферу та формуючи Пенсійний фонд, в тому числі і для тих, хто працює за кордоном. Складається загрозлива ситуація, яка може негативно вплинути на економічний розвиток України. Але я не прихильник того, що в чомусь держава Україна могла б обвинувачувати чи бодай натяки робити на звинувачення тих людей, які заробляють  для себе  і для своїх сімей.

І тому, з іншої площини, з іншого боку, я хочу сказати, що несправедливо буде сказати, що в умовах фінансової та економічної кризи українські трудові мігранти не стоять в черзі за виплатою безробіття, не стоять, а намагаються самостійно заробити кошти для забезпечення себе і своїх сімей. Тобто зароблені ними кошти повертаються в Україну. Ці кошти вкладаються у вирішення матеріально-побутових проблем сімей трудящих мігрантів, спрямовуються на придбання житла, навчання дітей. на започаткування власного бізнесу.  Хотів би привернути увагу на необхідність вжиття додаткових заходів для стимулювання притоку в українську економіку коштів, зароблених українськими трудовими мігрантами.

Трудову міграцію, і всі присутні це прекрасно розуміють, переважно зумовлюють економічні чинники. Проте, наслідки вона має набагато ширші, не тільки економічні. Економічні, соціальні, демографічні. Вони є як позитивні, так і негативні. Від збільшення грошових, про що я вже казав, доходів населення, прискорення формування заможного прошарку, або якби ми сказали, формування середнього класу, розвитку малого бізнесу, зменшення напруги на ринку праці до витоку у міф. До руйнації сімейних відносин, до соціального сирітства, що є окремою і дуже серйозною проблемою.

Суперечливість явища трудової еміграції підводить до висновків про те, що основний зміст політики держави у відповідній сфері має полягати у мінімізації її негативних наслідків. Максимальному використанні позитивних для громадян, у тому числі і працівників емігрантів та суспільства результатів. Специфічна особливість українських трудових мігрантів полягає в тому, що де-юре вони є громадянами України, а де-факто вони є закордонними українцями.

Під час їх перебування за кордоном держава повинна забезпечити всебічне дотримання їх законних прав та інтересів, як своїх громадян та дбати про задоволення їх потреб, підтримку зв’язків з батьківщиною як для осіб, які в переважній більшості вже тривалий час проживають за кордоном.

З якими ж проблемами стикаються наші співвітчизники, які в пошуках кращого життя виїхали за кордон на заробітки? Проблем багато. Про це сьогодні, я переконаний, будуть багато говорити. І всі вони болючі, починаючи від правового визначення статусу українського трудового мігранта до елементарного забезпечення їх пенсійних та інших соціальних прав. Задоволення національно-культурних, освітніх, інформаційних потреб на чужині.

Проводячи рік тому Парламентські слухання про закордонне українство, ми побачили значний масив питань щодо українських трудових мігрантів, які потребують свого розв’язання. Стало зрозуміло, що їх обговорення має бути винесено в формат окремих слухань, що ми сьогодні і робимо.

Не чекаючи можливості проведення  парламентських слухань, комітет вийшов з ініціативою: провести такі слухання в комітеті та на основі їх окреслити пріоритети державної міграційної політики, зокрема щодо трудової міграції. Та запропонувати механізми врегулювання реалізації прав громадян України в цій сфері. На запрошення комітету відгукнулися і прибули до участі у слуханнях народні депутати України.

От щойно підійшов голова Комітету з питань європейської інтеграції, Борис Іванович Тарасюк, члени Комітету з питань прав людини, представник уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представники міжнародних організацій, дипломатичних представництв держав, акредитованих в Україні, в яких працює значна кількість трудових українських мігрантів, представники центральних органів виконавчої влади, громадських організацій, науковці.

Ми раді, від імені комітету, всіх вас вітати. І дякуємо за те що ви берете участь в засіданні цього, я думаю важливого, в цьому важливому засіданні. Сподіваємося, що в ході конструктивного діалогу, ми зможемо не тільки підняти  пласт тих проблем, які мають українські трудові мігранти, а й напрацювати практичні пропозиції, що треба зробити щоб їх вирішити, та які кроки у цьому напрямі має зробити держава. Отже, більш докладно про причини, наслідки, та головне, можливі шляхи вирішення накопичених проблем у цій сфері, ми сподіваємось почути якраз від виступаючих, які попередньо записалися до виступу.

Інші учасники слухань, котрі матимуть бажання долучитися до обговорення, зможуть подавати записки в президію, і по можливості їм буде надано слово. Ну, постараємося, щоб всі мали слово.

Але для цього хотів би зазначити наступне, у нас настільки шільний графік виступів, що наперед, заздалегідь хотів би вибачитися перед виступаючими з України, хто не встигне взяти слово. У першу чергу ми намагатимемося давати слово представникам тих громадських організацій, які знайшли і час і кошти свої та прибули для участі у слуханнях із-за кордону.

Тому прошу висловлюватися стисло і по суті проблеми, щоб якомога більша кількість бажаючих могла виступити, прошу жорстко дотримуватися регламенту. Для доповіді пропонується надати до 15 хвилин часу, співдоповіді – до 10 хвилин, для виступів – до 5 хвилин. Ще раз хотів би особливо наголосити на тому, що під час наших комітетських слухань відбувається стенографування, це правда, що жодна димка, жодна репліка, жодна пропозиція не буде випущена з поля зору та буде взята до роботи. На цьому я таке вступне, умовно кажучи, слово  завершую.

І з вашого дозволу хотів би запропонувати слово для доповіді представнику Міністерства праці та соціальної політики України. Пан Коломієць В’ячеслав Миколайович займає посаду заступника міністра праці та соціальної політики України. В’ячеславе Миколайовичу, вам слово, прошу.

 

КОЛОМІЄЦЬ В.М. Дякую, шановний пане голово.

Шановні народні депутати, шановні учасники слухань, Олег Олександрович окреслив основні проблеми сучасного стану трудових міграцій, в свою чергу я хотів би також зупинитися на деяких аспектах, пов’язаних з зовнішньою трудовою міграцією на причинах, каналах трудових мігрантів, правовому забезпеченні. І так, перехід до ринкових відносин, зокрема у сфері зайнятості, та структурна перебудова внутрішнього ринку праці, також гарантоване Конституцією України право громадян України на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає громадянин, скасування певних обмежень щодо виїзду за межі України створили об’єктивні умови для виїзду громадян України за межі держави з метою працевлаштування.

Участь України в цьому процесі, у всесвітньому процесі трудової еміграції обумовлюється поєднанням як зовнішніх чинників соціально-економічного розвитку країни, які… Зовнішні причини таких трудових міграцій, в першу чергу, це ємний ринок праці, який сформувався в інших країнах і приваблива матеріальна оцінка трудової діяльності. Причому демографічні чинники свідчать про те, що попит розвинених країн на працю іноземців постійно зростає.

Серед внутрішніх причин трудових міграцій українських громадян, ну, слід назвати незадовільний попит на роботу всередині країни і неадекватно низька оцінка робочої сили.

Слід також відмітити, що сприйняття трудових міграцій, зовнішніх трудових міграцій в самій державі, в українському суспільстві є досить неоднозначним. З одного боку, у трудящих-мігрантів, громадян України, є можливість використати свою робочу силу і мати за це пристойну винагороду. З іншого боку, держава, яка поки що не в змозі запропонувати своїм громадянам належні робочі місця, має досить потужне зовнішнє фінансове джерело формування національного багатства.

Одночасно міграційні поїздки громадян України – це і нестача працездатного населення на внутрішньому ринку праці, недостатній соціальний захист трудящих-мігрантів, ризики пенсійного забезпечення, про що вже говорив Олег Олександрович, відсутність страхових надходжень, відсутність надійних механізмів перерахування, отримання трудящими-мігрантами за кордоном доходів, ризики  щодо повернення трудових мігрантів, які часто залишаються в країнах реципієнтах.

Мінпраці, Міністерство праці та соціальної політики України добре усвідомлює, що на сьогодні в зовнішній трудовій міграції  громадяни України набули досить значних масштабів і загальнодержавного значення. Питання щодо врегулювання зовнішньої трудової міграції напряму пов’язано із питанням  трудоресурсної безпеки держави.

На жаль,  на сьогодні процеси трудової міграції залишаються досить мало контрольовані. І держава досить немає в своєму розпорядженні дієвих важелів впливу щодо  регулювання міграційних потоків спрямованих за її межами.

Дана позиція зумовлена ще й тим, що сьогодні є дуже багато  різних каналів трудових міграцій українців. Такі, як наприклад,  самостійний пошук роботи, передусім, в країнах де Україна немає візового режиму. Використання туристичних агенцій, коли наші громадяни виїжджають за туристичними візами і залишаються там працювати. Причому по різним підрахункам десь 80 – 85 відсотків таких от туристичних віз використовується саме для подальшого працевлаштуванню.

Це і використання послуг суб’єктів господарської діяльності з посередництва працевлаштування і запрошення українських фахівців безпосередньо іноземною стороною. Коли часто при посольствах іноземних держав створенні відповідні органи, які безпосередньо, фактично, займаються таким от наймом.

Загальна кількість українців, які на сьогодні тимчасово працюють за межами держави достеменно навіть не підраховано. За різними оцінками вона складає від 3 до 5 мільйонів громадян України. Деякі фахівці називають і ще більші дані 6 – 6,5 мільйонів громадян України. Звичайно, це досить великий трудовий потенціал який Україна, ну, фактично  віддала іншим державам.

У той же час на підставі адміністративної звітності, яка формується за поданням суб’єктів господарської діяльності, фактично хочу сказати, що це єдине офіційне джерело, з якого ми маємо відомості про кількість працевлаштованих громадян за межами України. То за такою звітністю в 2009 році закордоном було працевлаштовано 75 тисяч наших громадян, в першому півріччі поточного року 42 тисячі наших співвітчизників. Дякую. Ну, звичайно, я вже сказав, що ми досить добре розуміємо, що наведені в цій звітності дані, вони не є об’єктивними і не відображають в повній мірі тієї динаміки працевлаштування наших громадян за межами України.

Одночасно хочу зазначити, що протягом 2005-2008 років в Україні за підтримкою Світового банку та Міжнародної організації з міграції Держкомстатом було проведено вибіркове обстеження населення щодо трудової міграції громадян України. Зазначене обстеження показало, що кількість громадян, які впродовж останніх 3 років хоча б один раз виїздили закордон з метою працевлаштування, склала майже півтора мільйони осіб або 5,1 відсотки населення України працездатного віку.

Саме тому однією з головних задач держави походження трудових мігрантів є підтримка міцного зв’язку із трудовими мігрантами, контроль за їх перебуванням та трудовою діяльністю закордоном, а також створення відповідних умов для їх повернення на батьківщину, зокрема, і в частині створення достатньої кількості робочих місць з адекватними європейському рівню заробітними платами. Політика уряду в галузі регулювання трудової міграції є складовою державної політики у сфері зайнятості населення і має насамперед вирішувати щире сформування сучасного мобільного внутрішнього  ринку праці.

Привабливість ринку праці є якраз одним із найвагоміших чинників регулювання трудової міграції, оскільки  безпосередньо пов’язана із формування причин гіпертрофованості міграційних процесів.

Хочу зазначити, що ситуація на ринку праці за останні   роки дозволяє  зробити, в принципі,  оптимістичний висновок  щодо чинників, які спричиняють зовнішні трудові міграції. Завдяки  економічному зростанню та проведенню послідовної активної політики  сприяння зайнятості населення у 2010 році було закріплено  позитивну тенденцію до поліпшення ситуації  на ринку праці, яка намітилась  у попередні роки. Вона  характеризується зростанням  зайнятості та зменшенням безробіття населення країни.

Наприклад, за останніми оприлюдненими даними  Держкомстату, вирахуваними  за методологією МОП, зросла чисельність зайнятого  населення до 22, 2 мільйонів осіб, рівень зайнятості зріс з 57, 7 відсотка у  першому півріччі  2009 року  до 58,4 відсотка у відповідному періоді  2010 року. Чисельність безробітного населення визначена за методологією Міжнародної Організації Праці, у першому півріччі 2010 року  становила майже 1,9 мільйонів осіб, що на 141 тисячу і  три десятих осіб менше, ніж     у відповідному періоді 2009 року. Рівень безробіття, визначений  за методологією МОП,  знизився з 9,1 відсотка економічно активного населення у першому півріччі 2009 року до 8,5 відсотка у відповідному періоді  2010 року. Слід зазначити, що рівень  безробіття є нижчим, ніж у середньому по  країнах Євросоюзу, де він   у першому півріччі 2010 року  склав 9, 8 відсотка.

Зростає також чисельність найманих працівників. Їх  кількість на  вересень  поточного року збільшилась на  майже 179 тисяч осіб, порівняно із   періодом попереднього року,  відповідним періодом попереднього року, і склала 10,7 мільйонів осіб.

Зменшується чисельність громадян, які перебувають у стані вимушеної, неповної зайнятості,   чисельність осіб  яких знаходяться в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрацій, у вересні 2010 року порівняно з відповідним місяцем минулого року, зменшилася у 7,4 рази та становила 40 тисяч осіб. У режимі скороченого робочого часу у вересні 2010 року працювало 466 тисяч осіб проти 994 осіб у вересні 2009-го.

Тепер хотілось би сказати декілька питань щодо соціального і правового захисту трудових мігрантів, зовнішніх трудових мігрантів. Соціальний та правовий захист трудових мігрантів  залежить, в першу чергу, звичайно, від  міграційного законодавства приймаючою сторони і досягнутих домовленостей української сторони з країнами-реципієнтами. На практиці такі домовленості відбуваються шляхом укладання двосторонніх міжнародних договорів або приєднанням України до багатосторонніх міжнародних договорів чи договірних документів.

На сьогодні Україна є стороною Європейської  конвенції про правовий статус трудящих мігрантів, угоди про співробітництво у галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, протоколу до зазначеної угоди, який регулює процеси прикордонної міграції у рамках СНД.

У 2008 році у рамках саміту голів урядів країн членів СНД підписано Конвенцію про правовий статус трудящих-мігрантів та членів їх сімей держав-учасниць СНД.

На сьогодні Україна є також стороною чотирьох багатосторонніх договорів… договірних  документів, 12-ти двосторонніх міжнародних договорів у сфері працевлаштування, нещодавно Верховна Рада ратифікували 13-й такий договір, це з Іспанією, сім договорів у сфері соціального забезпечення та 14 двосторонніх та одного багатостороннього договору в рамках СНД з питань пенсійного забезпечення.

З метою вирішення проблеми легального працевлаштування громадян України на території інших держав та забезпечення їх соціального захисту. Міністерством праці в рамках покладених на  нього  повноважень створило систему ліцензування  посередницької діяльності з працевлаштування на роботу за кордон.

Необхідність розбудови зазначеної системи, на наш погляд, обумовлена тим, що громадяни України, які працевлаштовуються за кордоном через   вказані посередницькі структури, є  категорією осіб, які отримують роботу легально.  І в певній мірі  вони соціально захищені в трудових відносинах з іноземним роботодавцем.

На жаль, такими структурами, які  займаються посередництвом і працевлаштуванням на роботу за кордоном щорічно надаються послуги в  працевлаштуванні лише  незначній кількості наших громадян, це близько 4 відсотків загальної чисельності трудових мігрантів. Ну і слід, звичайно, відмітити, що і  в цьому напрямку роботи  є певні проблеми, оскільки ну не всі, скажемо так, компанії які займаються посередництвом  в працевлаштуванні наших громадян за кордоном, надають такі посередницькі послуги на достатньому рівні і, ну, скажімо забезпечують  всі ті умови, які  декларуються ними.

У рамках формування підвалин  міграційного законодавства України Міністерство праці приймало активну участь у розробці проекту Указу Президента України про затвердження концепції державної міграційної політики метою якої є формування принципів державної міграційної політики України, відповідно  до її  національних інтересів і визначення пріоритетних  напрямків державного регулювання міграційних процесів.

На сьогоднішній день вказаний, зазначений проект пройшов процедуру погодження центральними органами влади і поданий на розгляд Кабінету Міністрів України.  Одним із основних завдань, що поставлені на сьогодні урядом,  залишається проведення державної політики, щодо сприяння  розвитку національної свідомості українців, які проживають та працюють за межами України, зміцненню їхніх  зв’язків  з Батьківщиною, створення належних умов повернення на  Україну.

Це стосується не тільки  трудових мігрантів, але і закордонних українців, які є громадянами інших  держав або особами без громадянства, але мають  українське  етнічне походження.

Сьогодні питання щодо повернення закордонних українців регламентується Законом  України «Про правовий статус закордонних українців» та вирішується в рамках виконання програми облаштування осіб з числа закордонних українців, що повертаються в Україну на період до  2010 року та Державної програми співпраці з закордонними українцями на період до 2010 року. Але хочу сказати, що Державним комітетом України у справах  національностей та релігії підготовлено проект Розпорядження Кабінету Міністрів про схвалення концепції Державної цільової програми сприяння добровільному переселенню в Україну осіб із числа закордонних українців та їх облаштування на період до 2013 року, тобто, як ви бачите, робота в цьому напрямку  продовжується.

Хочу також зазначити, що питання призначення і виплат пенсій громадянам України , які проживають або перебувають з метою тимчасового працевлаштування за її межами, регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»  та «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Тут слід ще сказати про те. що на сьогоднішній день опрацьовується законопроект, він зараз знаходиться, наскільки я пам`ятаю, в комітетах Верховної Ради, про  виплату пенсій   особам, які поїхали на постійне місце проживання за кордон, за межі України, але мають страховий стаж на Україні, то єсть вони  відпрацювали певний період.

Ну і на завершення свого виступу хочу сказати, що  з 2010 року в Україні розпочала свою роботу Рада з питань трудової міграції при  Кабінеті Міністрів України. Завдання щодо організації роботи Ради покладені на Міністерство  праці та соціальної політики. Рада з питань трудової міграції є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, н який покладено виконання завдань, пов`язаних із формуванням і реалізацією державної політики  у сфері соціального захисту трудових мігрантів.

До роботи Ради з питань трудової міграції громадян України залучені представники від 14 центральних органів виконавчої влади, Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, всеукраїнських об’єднань профспілок та роботодавців, громадських організацій трудових мігрантів.

Створення зазначеної Ради – це ініціативне рішення, яке прийняте державою з метою поєднання зусиль влади і представників української спільноти, яка представляє інтереси трудових мігрантів у всьому світі і об’єдную велику кількість організацій трудових мігрантів, що знаходяться в багатьох країнах.

Я хочу додатково сказати, що Рада почала функціонувати. Вже відбулося два засідання цієї Ради, прийняті певні рішення, відбулась Президія Ради. Тобто це такий, на наш погляд, буде серйозний, постійно діючий орган. Дякую всім за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, В’ячеславе Миколайовичу.

Шановні учасники слухань, я хотів би додати перед тим, як дати слово, надати слово співдоповідачу, що на звернення нашого комітету під час підготовки цих слухань до центральних органів виконавчої влади ми одержали інформацію з питань, які розглядаємо, від Міністерства праці та соціальної політики. Власне, ми зараз в живому форматі це чули. А також від Міністерства закордонних справ України, Міністерства культури і туризму України, Міністерства освіти та науки України, Міністерства юстиції, Державної митної служби України і Державного комітету телебачення і радіомовлення.

Чому я про це кажу, тому що вам при реєстрації ці матеріали роздані. Крім того, для зручності, якщо ви з ними будете далі працювати, в повному обсязі вони є на сторінці відповідній сайту нашого комітету. Правильно, Володимир Михайлович? Тобто ви можете працювати. До речі, як і список учасників сьогоднішніх наших слухань теж є на нашому сайті комітету для зручності спілкування і таке інше. Я думаю, що вам це буде зручно. Дякую.

Слово прошу взяти Юрія Васильовича Гнаткевича, голову підкомітету нашого Комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, який серед  іншого опікується і координує питання, пов’язані з законодавчим забезпеченням міграції, міграційної політики. Дякую.

 

ГНАТКЕВИЧ В.Г. Дякую, Олеже Олександровичу.

Шановні колеги і шановні наші гості! Впродовж останніх років трудова міграція перетворилась на важливе політичне питання. А в країнах-членах Європейського Союзу, що обумовлено кількома причинами. Це ми бачимо зараз, наприклад, із повідомлень із телевізії про події і рішення урядів Німеччини, Франції, Бельгії і інших країн. На політичному рівні в Україні все ще домінують питання протидії нелегальної міграції і експлуатації емігрантів.

Разом з тим, країни Європи все більше усвідомлюють, що трудова міграція необхідна для підтримання економічного зростання. Старіння населення з одного боку, попит на спеціалістів, хороших спеціалістів, так само на і некваліфікованих робітників у деяких секторах економіки все більше підтверджують необхідність залучення мігрантів до роботи як мігрантів.

Як же на цю проблему реагує Україна, наша держава? Не зважаючи на те, що після 1995 року на виїзд за кордон з метою працевлаштування, цей виїзд набув масового характеру, вперше належна увага цьому питанню була приділена у 2000 році. В Указі Президента України про основні напрями соціальної політики до 2004 року було зазначено 3 основні завдання у сфері трудової міграції громадян України. Серед них і питання щодо захисту соціально-економічних інтересів і прав українських працівників-мігрантів.

На реалізацію цього указу були вперше розроблені механізми ліцензування фірм-посередників з працевлаштування за кордоном. Також була укладена низка двосторонніх міжнародних угод з працевлаштування, соціального захисту громадян, які працюють за кордоном та здійснено низку інших державних заходів, про які щойно доповідав заступник міністра пан Коломієць.

У відповідності з міжнародними стандартами, країни походження мають нести відповідальність. Саме країни походження мають нести відповідальність за захист прав працівників мігрантів ще до їхнього виїзду за кордон

Зокрема на законодавчому рівні необхідно забезпечити захист українських мігрантів від  незаконного працевлаштування агентствами-посередниками,  які не мають відповідних дозволів на працевлаштування   за кордоном.

Слід зазначити, що  на сьогодні державою здійснено ряд практичних кроків, спрямованих на задоволення   потреб, щодо  захисту прав трудящих мігрантів. Здійснюється боротьба  з торгівлею   людьми, удосконалено роботу консульських агентств України з цих питань. З’явилися центри  захисту прав працівників мігрантів громадян України. Значно активізувалися зусилля держави, щодо розв’язання проблем  пенсійного забезпечення мігрантів і це ви бачили по кроках, які зараз робить Верховна Рада України.

З метою  уникнення   подвійного оподаткування, відпрацьовується механізм подання    декларації про доходи працівників-мігрантів.   Запрацював  розроблений та втілений Міністерством  закордонних справ та Міністерством праці і соціальної політики, механізм інформування громадян України про умови працевлаштування, про потенційні ризики та можливості  юридичного  і соціального захисту працівників-мігрантів за кордоном.

Все це, безумовно, прогресивні кроки у захисті  прав наших громадян за кордоном. В той же час слід зазначити, що політика держави у цій сфері  розвивається не системно, фрагментарно, іншими словами, в межах сфери діяльності та     повноважень профільних, центральних органів виконавчої влади. Вона не є, на жаль, цілісною, комплексною політикою держави.

Можливо тому  в політиці забезпечення прав Українських трудових мігрантів відсутні   такі елементи державної політики як:

Перше. Використання трудової міграції в інтересах розвитку економіки держави.

Друге. Заохочення інвестування   зароблених за кордоном коштів в економічні проекти.

І третє. Створення умов  для повернення працівників-мігрантів на батьківщину.

  На парламентських слуханнях, про які згадав тільки що Олег Зарубінський голова нашого комітету,   я уважно слухав всі виступи і створилося в мене таке враження, що ті виступаючі українці, які приїхали, в основному говорили про те, що вони від нас вимагають і що хочуть від України. І дуже мало говорили про те, я сказав би, зовсім не говорили, що вони можуть   зробити для України і в чому могла б держава їм допомагати, в тому, щоб вони могли для України зробити.

Очевидно, що українські трудові мігранти, особливо ті з них, які певний час працювали в технологічно високо розвинених країнах, є безцінними носіями використання новітніх технологій та досвіду роботи в умовах високотехнологічної економіки. Я сам знайомий з багатьма такими українцями, які працювали в цікавих сферах за кордоном і  могли б втілити при сприянні   в нашій державі цю практику, цей досвід у нас.

Завдяки набутим навикам і заробленим коштам працівники мігранти частіше, ніж інші працівники, вдаються до організації власного бізнесу, таким чином сприяючи розвиткові підприємництва і створенню нових робочих місць у нас. При створенні державою відповідних економічних умов, цей досвід міг би бути  більш ефективно застосований з обопільною користю  як для   цих працівників, так і для держави.

За даними Національного банку України об’єм міграційного капіталу, що надходить до України через банківську систему і формується на підставі звітності про фінансові операції з нерезидентами через міжнародні платіжні системи, щорічно складає близько 2 мільярдів доларів. За даними Світового банку – 5,3 мільярдів.

Десь тиждень тому, про що вчора писали газети «Голос України», ми взяли участь в роботі круглого столу, організованого Міжнародною організацією з питань міграції. І там була дуже широка дискусія, і представники цієї структури доповідали нам, що дані, які вони отримують, є доволі об’єктивними, і сума ця якраз складає 5,3 мільярдів.

Куди ж спрямовуються ці кошти? Олег Олександрович уже сказав, що вони використовуються в основному на придбання, ремонт житла, предмети споживання, на купівлю автівок, на освіту членів родини.

Як я вже згадував, на мій погляд, існуюча державна політика захисту прав та задоволення потреб українських працівників мігрантів є дещо однобокою. Однобокою в орієнтації на утворення державних механізмів винятково захисту, а не співпраці. Безумовно, держава зобов’язана усіма доступними її засобами захищати права своїх громадян за кордоном, розвиваючи вже надалі існуючий механізм цього захисту.

На мій погляд, в даний час питання необхідно розглядати    вже і в іншій площині. Настав час активно розвивати взаємовигідний механізм співпраці працівників-мігрантів і української держави. Загальновідомо, що найміцніше тримається те, що вигідно і взаємовигідно. Іншими словами, вигідно державі, щоб її висококваліфіковані громадяни повертались та працювали у своїй країні. Вигідно висококваліфікованим працівникам повертатись та розвивати свій бізнес аби працювати на гідну зарплатню. Якщо це стає взаємовигідним, то вирішується і проблема захисту прав, і задоволення потреб.

З відповіді на це та низку інших питань повинні випливати відповідні механізми співпраці держави та працівників-мігрантів. Очевидно, що такий механізм повинен бути державною політикою, яка закріплена і на законодавчому рівні. На жаль, це дуже часто, як ми тільки що чули від заступника міністра, ці питання в основному вирішуються указами Президента чи постановами Кабінету Міністрів. Я не буду повторювати ту сумну історію багаторічного проходження у Верховній Раді концепції державної міграційної політики, яку я доповідав у Верховній кілька разів і яку депутати, ну, образно кажучи, метафорично, успішно провалили.

Зараз, як уже згадувалось, комітет працює над новим варіантом концепції, внесеним народними депутатами України, в тому числі Кармазіним, мною і Шаровим. Ходили інтернетні чутки, а зараз ми чуємо, що зам міністра підтвердив ці чутки, що підготовлено проект указом Президента щодо основ міграційної політики, і вона вже надійшла у відповідну структуру Кабінету Міністрів.

З вище викладеного очевидно одне, цілеспрямована і системна державна політика у сфері трудової міграції сьогодні ще не набула свого розвитку. На її відсутність звернув увагу і Європейський Союз. У плані дій щодо візового діалогу з Євросоюзом одним із пунктів вимог Євросоюзу має стати прийняття нового законодавства у сфері міграційної політики. А концепція державної міграційної політики, чи буде вона затверджена указом Президента, чи буде вона затверджена і на Верховній Раді, це, я б сказав би, навіть другорядне питання. Важливо те, що з цієї всієї концепції має випливати ціла низка  документів і положень, норм, багато з них яких мають бути узгоджені із Верховною Радою. І наше з вами завдання сьогодні, зокрема сьогодні, і в тому числі за наслідками цих слухань, –   сформулювати основні напрямки міграційної політики у сфері трудової міграції.

Я ще раз хочу повернутися на завершення до питання щодо : а) кореляції між Кабінетом Міністрів, між Президентом України і Верховною Радою у питання створення норм міграційних. Я пам’ятаю, я був ще депутатом першого скликання, яке трапилося зі мною у житті, тоді депутати ще не були такі активні і мудрі як, скажімо, наш колега Юрій Анатолійович Кармазін. І в нас таких є теж багато. І ми не проявляли такої високої ініціативи та й не вміли ще писати тоді законів. Цьому треба вчитися. І тоді основним законодавчим суб’єктом був Кабінет Міністрів. Ми не маємо проти того, щоб ці законопроекти вносив Кабінет Міністрів, але треба дивитися, де що може бути постановою затверджено, де що Президентом, а де що повинно обов’язково бути узгоджено з Верховною Радою, бо там багато мудрих людей, які бачать, що узгоджується з іншими законами, що узгоджується, не узгоджується з Конституцією, що, до речі, ми бачили на прийнятті Податкового кодексу, коли Верховна Рада його так прийняла, протягла наполегливо, а потім люди Президента знайшли, що там порушується Конституція.

Я, до речі, на закінчення хочу сказати таку річ, що ми повинні почати цю справу і завершити її, обов’язково почати і завершити. Я сьогодні купую газету, купив газету “Україна молода” і там є цікаві, вони вислови такі зверху друкують. І є вислів Президента Януковича. Він сказав, що ... Ну, купіть, почитаєте, це цікаво. Він сказав, що реформи потрібно починати і закінчувати, а, якщо їх не закінчувати, то не треба і починати.

Тому я хотів би, ну, на закінчення сказати, що ми хотіли б, наш комітет заангажований на таку працю, почати ці реформи і їх закінчити. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрію Васильовичу, за змістовний виступ.

Я тільки хотів додати, що на сьогоднішньому засіданні Кабінету Міністрів, а він сьогодні теж проходить, мало розглядатися, я сподіваюся, буде розглянуто питання, пов’язане з проектом концепції  державної міграційної політики. Так  що я думаю, що сьогодні десь після обіду ми будемо знати, володіти цією інформацією. Якщо це буде затверджено і Кабміном, то він як суб’єкт законодавчої ініціативи має внести це на розгляд Верховної Ради України.

Шановні пані і панове, шановні колеги, ми розпочинаємо обговорення наших двох виступів. І ви бачите: одна доповідь була зроблена представником виконавчої влади, співдоповідь – представником нашого комітету, тобто народним депутатом України, тобто представником законодавчої влади.

Першим я просив би взяти слово в обговоренні. До 5 хвилин, я хотів вам нагадати  регламент. Голова Міжнародної громадської організації українців “Четверта хвиля”, до речі, він був активним учасником парламентських слухань, – Шокало Олександр Андрійович. Після нього прошу підготуватися для виступу Бориса Івановича Тарасюка.

Олександре Андрійовичу, вам слово.

 

ШОКАЛО О.А. Так, дякую.

Достойні співгромадяни і співвітчизники! Аби подолати складний комплекс соціально-економічних проблем, які ми почули, озвучені зараз, та соціально-правових проблем в масовій українській трудовій міграції, перед усім необхідно зробити системний соціально-економічний аналіз  і правову оцінку того, що відбулося в Україні за останні 20 років.

На жаль, державні чинники займаються лише частковим розв’язанням, а не системним розв’язанням цих проблем. На громадському рівні все можливе роблять Всеукраїнська громадська організація “Українська Взаємодопомога”, яка працює з 2003 року, і Міжнародна громадська організація українців “Четверта хвиля”, яка працює з 2006 року, і громадські об’єднання українських громадян за кордоном, сьогодні присутній їхні представники. А також комісія УГКЦ у справах мігрантів. За роки своєї діяльності МГО “Четверта хвиля” та ВГО “Українська Взаємодопомога” охопили співпраці понад 70 об’єднань громадян України більш як в 40 країнах світу.

Наше першочергове завдання – широке залучення до розв’язання проблем української трудової міграції структур державного і недержавного сектору України, та країн перебування українських громадян. А надзавдання – повернення українських громадян на Батьківщину. Провідна ідея цієї співпраці – українці для України. Тут передбачено право, обов’язок, і відповідальність кожного українського громадянина  і закордонного українця, брати дієву участь в утворенні української держави.

З цією ідеологемою МГО «Четверта Хвиля» спільно з УВКР провели наприкінці 2007 року перший економічний форум «Українці в світ». Але державні органи знехтували його системними напрацюваннями, віддаючи перевагу ручному керуванню. Привертаю вашу увагу до такої тривожної статистики, вражає участь українців в глобальних світових міграційних процесах: українські трудові іммігранти становлять понад десять відсотків від загальної чисельності, а це близько восьмидесяти мільйонів, мігрантів у світі. Згідно з даними ООН, число українських трудових мігрантів, які постійно перебувають за межами країни, становить вісім мільйонів осіб. А в сезонний пік їхня чисельність ще збільшується. Частка українських емігрантів, трудових мігрантів відповідно до, відносно до загальної чисельності українців, близько шістдесяти п’яти мільйонів загальна їх чисельність у світі, складає понад сорок п’ять відсотків. Тобто сорок п’ять відсотків українського етнічного соціуму живе за межами України. Отже, українське соціальне єство роздвоєне на материкову і закордонну частини. І спорожнілу соціальну нішу на материку заповнюють іммігранти ще менш розвинутих країн, які деформують соціокультурне середовище України. Цей  показник особливо тривожний на тлі депопуляції українського народу, низької народжуваності, високої смертності. А фінансовий показник заробітчанства, яким прагматики намагаються виправдати це ганебне соціальне явище, знецінюється на тлі неокупних моральних втрат, зруйнованих сімей і викинутих напризволяще дітей, а також масові депрофесіоналізації українських  фахівців.

За останніх 20 років Україна набула статус країни донора. Донорську доктрину країни в історичному аспекті сьогодні проповідуватимуть ініціатори парламентських слухань “Українці в світі”, покриваючи кладовища пропащої української сили псевдоліричним слоганом “нашого цвіту по всьому світу”. Цвіт ніби наший, а плоди вже не наші.  Україна інвестує живий людський капітал в економіку майже всіх розвинутих країн світу на шкоду собі.

Масова трудова еміграція українців, я вже назвав 8 мільйонів,  та відповідно, майже відповідно  за чисельністю еміграція чужинців становлять серйозну загрозу для національної безпеки української держави. Тому весь комплекс еміграційних проблем повинен стати предметом пильної уваги РНБО України  і всіх її рівнів державної влади.

Найстрашніше, що  міграція руйнує  соціокультурне середовище будь-якої країни. Бо мігранти не  творять культури. Втративши власну культуру, вони руйнують і чужу.

Надзвичайно поглиблює проблему українських трудових емігрантів, надто нелегалів,  які становлять понад 80 відсотків, їхня правова незахищеність, як з боку країни, так і з боку країни їхнього перебування. Претензії громадян зверненні передусім до своєї держави. Держава зобов’язана тримати своїх громадян у національному правовому полі, забезпечуючи їхні громадянські права на Батьківщині, а також  забезпечуючи можливість їхнього повернення додому. Звідси життєва вимога невідкладно створити належну правову базу з питань міграції, що    убезпечить Україну від неконтрольованих потоків нелегальних емігрантів, а українських громадян від транснаціональних кримінальних мереж, які займаються нелегальним працевлаштуванням робото-торгівлею, та гарантувати своїм трудовим мігрантам легалізацію на основі двосторонніх угод про тимчасове працевлаштування, соціальний захист закордоном. А головне забезпечити їм можливість повернення на батьківщину.

Дуже ускладнює становище наших емігрантів їхня відірваність від українсько-інформаційного простору, від поля зору державної уваги. Україна не веде системної роботи з інформаційного забезпечення українців за кордоном. Незрівнянно за потужність в цій сфері є інформаційна політика в наших сусідів Росії і Польщі. Тому українські мігранти, в закордонні українці перебувають під постійним впливом  російських і польських джерел інформації та їх дезінформації. Єдиним системним, але малопотужним українським джерелом інформації про Україну та українські осередки в світі, -  Українська світова інформаційна мережа при МГО  “Четверта хвиля”.

Наша організація розробила також проект офіційний всеукраїнської газети для України “Українське зарубіжжя” з розгалуженою дилерською мережею.

Для здійснення системної інформаційної політики необхідно запровадити державну програму з інформаційного забезпечення українства, світового українства та створити у Києві Інформаційний центр світового українства з українським суспільним медіа-холдингом, єдиним депозитарієм цифрових колекцій історико-культурної спадщини України, галерею сучасного українського мистецтва в світі.

Українські громадяни, які вимушено опинилися за межами батьківщини, сподіваються, що українська держава нарешті візьметься системно розв’язувати життєві проблеми всього українського люду в Україні і за її межами. Аби українці не покидали на чужинців своїх матерів, а самі не шукали долю на чужині. Як земля наша повинна стати основним стратегічним ресурсом всього суспільства і держави, так і турбота про наших людей повинна стати головним національним стратегічним пріоритетом  української держави. Нині енергія творчої праці 8 мільйонів потенційного середнього класу марнується на чужині. А Україна втрачає своє чергове покоління.

Подолання комплексу проблем, пов’язаних з трудовою міграцією, необхідно почати з правового визначення цього негативного соціального явища. Правовий статус закордонного українця або емігрантів, які є громадянами інших держав, визначено відповідним законом. А правовий статус громадян України за кордоном або українських мігрантів досі законодавчо не визначено. А сьогоднішні українські мігранти, це завтрашні емігранти, назавжди втрачена частка дорогоцінного людського ресурсу України.

Коли в 2004 році близько 80 відсотків українських мігрантів мали надію повернутись додому, то тепер таких залишилося менше 15 відсотків.

Весь комплекс проблем масової трудової еміграції та соціально-економічних причин, що їх породили, можливо розв’язати тільки з послідовним запровадженням національної стратегії злагодженого розвитку України, національної концепції еміграційної політики України та розроблення на їх основі комплексної соціально-економічної державної програми повернення на батьківщину українських трудових емігрантів.

Складовою цієї програми повинен стати захист внутрішнього ринку праці і від дешевої іноземної робочої сили. Тільки на цій стратегічній правовій основі можна подолати демографічну кризу та відновити духовний, інтелектуальний, фізичний, генетичний ресурс та соціальну структуру української нації. Таку стратегію успішно здійснює Казахстан. За 12 років дії Закону Республіки Казахстан про міграцію населення та Державної програми повернення уралманів (репатріантів) на батьківщину повернулося 5 мільйонів казахів. Така результативність закону в його правовій основі.

За 20 років в Україні прийнято близько 4 тисяч законів. Але вони не забезпечують природного права українських громадян. Нинішні закони, це ще не право, а скоріше узаконене беззаконня. Державні закони повинні ґрунтуватись на природному та національному праві, на вселюдському моральному праві. За визначенням Юркевича, Памфіл Юркевича, право – явище національного духу. Тож передусім необхідно забезпечити волевияв національного духу, конституційне право обирати і бути обраним, активне і пасивне виборче право всіх громадян України незалежно від місця їхнього перебування. Залучити всіх громадян України за кордоном до участі у творенні справедливого суспільного ладу, повинні забезпечити відповідні зміни у Закон «Про вибори» із запровадженням системи поштового голосування.

Учасники слухань від МГО «Четверта хвиля», представники громадських об’єднань громадян України за кордоном проаналізувати складний комплекс животрепетних проблем сучасної української трудової міграції та вносять свої пропозиції щодо її розв’язання на державному рівні. Ми передаємо ці пропозиції Комітету із прав людини, національних менших, міжнаціональних відносин для включення до рекомендацій  підсумкового документу … підсумкового документу слухань.

Мої колеги озвучать конкретні питання, тільки назву основні. Це…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Олександре, давайте ми так  домовимося, я хочу, щоб виступили, в нас багато людей дуже хоче виступити, і з-за кордону приїхали, щоб всі могли. Дякую, що от в такому форматі ви побудували свій виступ, коли конкретика дає… ви нам подаєте, щоб ми могли по-серйозному, як кажуть, працювати. Дякую вам за виступ.

Слово надаю Борису Івановичу Тарасюку, голові Комітету Верховної  Ради України  питань європейської інтеграції. Борисе Івановичу, прошу. А за ним буде виступати Олена Анатоліївна Малиновська.

 

ТАРАСЮК Б.І. Дякую. Я вітаю учасників парламентських слухань з питань прав трудових мігрантів, громадян України. Хотів би висловити глибоку вдячність Комітету з прав людини, національних менших і міжнаціональних відносин, особисто голові комітету Олегу Олександровичу Зарубінському, Юрію Васильовичу Гнаткевичу, голові підкомітету, за цю ініціативу, за організацію цих слухань.

Власне, для мене питання закордонного українства не є чужим, постійно займався цими питаннями, оскільки працював у Міністерстві закордонних справ, і хочу сказати, що, власне, це і спонукало мене разом з Оксаною Білозір ініціювати проведення парламентських слухань у жовтні минулого року у Верховній  Раді України щодо закордонного українства.

Загалом, власне, і ті слухання, які організував Комітет з прав людини, національних менших і міжнаціональних відносин, вони є виконанням рекомендацій  цих парламентських слухань.

На мій погляд,  як і все в нашому суспільстві політизується, так і політизується  те, що було зроблено в минулому. В минулому нічого не було зроблено, а от нинішня влада  нарешті щось зробила. Так от я хочу нагадати, що саме в 2005 році почалася системна робота по допомозі закордонному   українству і я щасливий від того, що особисто і мої колеги-дипломати  долучилися до вироблення державної програми зв’язків з закордонним українством. Саме тоді,  в 2005 році,  були підготовлені у Міністерстві закордонних справ документи, які надавали можливість вперше надавати державою допомогу   закордонному українству.

І хочу сказати, що така програма була схвалена урядом, були виділені кошти в бюджеті. На даль, уряд в 2006-2007 році  все це зруйнував. Я не знаю, чи виділяються зараз державою кошти на допомогу  закордонному українству, я дещо не згоден з тим, що закордонні українці лише питають,  а що Україна для них  зробить. Україна   має обов’язок перед закордонними українцями, тому що це частина світового українства і  наша держава, жодна держава світу не буде опікуватися ними, а тільки наша держава  повинна опікуватися.

І справедливості заради хотів би нагадати, що саме на початку нашої незалежності, коли українській державі було  сутужно, коли не було коштів,  саме  закордонні українці допомагали розвивати зовнішньополітичну інфраструктуру нашої держави. Я вже не буду зараз перераховувати  країни, в яких дипломатичні, перші дипломатичні установи заявили  ……… завдяки допомозі фінансової, конкретної фінансової допомоги закордонних українців і ми повинні бути      вдячними їм за це.

Як політик, як законодавець, я вніс законопроект стосовно гарантування конституційного права  громадян України, що проживають за кордоном, право на  безоплатне навчання у вищих навчальних закладах. На жаль,  ті, хто називають себе  нині правлячою коаліцією або більшістю, не підтримали даний законопроект, і у червні цього року він був провалений у Верховній Раді. Але я переконаний у тому, що  одним з обов’язків держави є конституційний обов’язок піклуватися про закордонне  українство. Тому я би просив  учасників цих парламентських слухань  підтримати одну з  рекомендацій прийняти законопроект, який би  надавав і гарантував закордонним українцям, громадянам України, саме громадянам України  право на  отримання безкоштовної освіти у вищих навчальних  закладах України.

Хотів би сказати, що для задоволення  культурно-інформаційних  потреб  українських громад, а це стосується  і традиційної української діаспори,  і діаспори, яка називається «Четвертою хвилею»,  саме Міністерство закордонних справ ініціювало у 2005 році  концепцію, яка була затверджена указом  Президента і урядом  щодо створення закордонних   українських культурно-інформаційних  центрів. І я  радий, що ця ідея працює. Вона надає можливість закордонним  українцям  підтримувати культурні свої, мовні потреби, інформаційні потреби  в цих культурно-інформаційних центрах. На сьогодні їх  вже  22 культурно-інформаційних центрів,  які працюють при закордонних установах  України. Звичайно, що ця робота має бути продовжена.

Хотілось  би почути  сьогодні від представників уряду,  чи виділяються кошти на допомогу закордонним українцям? Я глибоко переконаний у тому, що обов’язок нашої держави надавати таку допомогу. І мені приємно було, коли я був міністром, зустрічаюсь із представниками  української громади  за кордоном, передавати їм  нашу скромну допомогу  у  вигляді пристроїв для   супутникового телевізійного зв`язку  у вигляді літератури.

Я думаю, що ця робота повинна продовжуватися, бо  держава знаходиться в боргу  перед людьми, які через несприятливі фінансово- економічні і соціальні умови  в країні перебування, тобто…. в нашій країні – в Україні, змушені були шукати роботу за кордоном. Отже, обов`язок держави полягає в тому, щоби захистити права трудящих-мігрантів українців і, друге. створити такі умови (соціально-економічні умови), які би не змушували цих людей шукати роботу за кордоном, а які би спонукали їх  до повернення на свою батьківщину, і це є проблема, якою має опікуватися, перш за все, держава.

На завершення я хотів би  сказати, що зараз уряд і парламентська більшість  планує  розглянути новий проект Митного кодексу, і мені здається, що однією з рекомендацій цих парламентських слухань має бути те, щоби в новому Митному  кодексі знайшли відображення захист прав трудящих-мігрантів громадян України на безмитне повернення  їхнього майна, яке вони набули за кордоном і яке вони хочуть повернути  в свої родини.

Я хотів би ще раз подякувати Олегу Олександровичу, комітету за ці слухання і побажати плідної роботи. Дякую за увагу. 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую, Борисе Івановичу, за абсолютно конкретні пропозиції.

Я думаю, що  нам треба буде… от поруч заступник міністра, він каже, що очевидно треба буде це ініціювати. Так? у тому числі і те, що  Борис Іванович каже щодо Митного кодексу. Країні вигідно, щоб люди те, що надбали,  привезли сюди. Вони ж не везуть в інші країни. Дуже дякую, Борисе Івановичу.

Олена Анатоліївна Малиновська, радник при дирекції Національного інституту стратегічних досліджень. Подивимося з іншого боку – з точки зору науковця – на проблему, а після цього я попрошу підготуватися виступити Віктора Горобчука.

 

МАЛИНОВСЬКА О.А.  Дуже дякую за надане слово. Для мене велика честь виступати тут на цьому високому зібранні.

Дійсно, я б хотіла висловитися  з точки зору  науковця, оскільки тут є велике число шановних колег, які, очевидно, будуть говорити про конкретні проблеми і  конкретні шляхи їх вирішення. Дозвольте мені запропонувати у своєму виступі дещо загальний погляд на проблему, яку ми обговорюємо.

Адже дуже відомий мігрант минулого століття на ім’я Альберт Енштейн говорив , що немає нічого більш практичного,  ніж хороша теорія.

Отже, теоретичне осмислення сучасних міграційних процесів, які останні  роки відбувалися на глобальному рівні, мали за результат дуже важливий висновок, а саме: те, що на сьогодні в умовах глобалізації міграція перетворюється на вагомий фактор розвитку.

На жаль, як зазначається в документах ООН, багато урядів не усвідомлюють позитивного потенціалу міграції або не мають механізмів для його використання в інтересах своїх держав. Напевно, таке твердження можна застосувати і до нашої держави. Сьогодні вже згадували, що Україна й досі не може концептуально визначитися щодо завдань, цілей, принципів міграційної політики. Так само невдалими були всі спроби щодо створення центрального органу виконавчої влади у сфері управління міграції, тобто державної міграційної служби. Що взагалі то абсолютно зрозуміло. Тому що поки ми не розуміємо чого ми хочемо досягти в цій сфері, всі спроби створити механізми досягнення цих цілей, тобто адміністративні органи приречені на  невдачу, негативна риторика щодо міграції залишається пануючою і в нашому суспільстві,  і в політикумі.

І в зв’язку з цим все-таки виникають, я так думаю, і ці трудності із прийняттям концептуальних засад міграційної політики, які ми спостерігаємо.

При всій повазі до шановних народних депутатів і, високо оцінюючи їхні постійні спроби, все-таки надати суспільству політичний орієнтир в сфері міграції. Мені здається, що лише силами політиків виконати це завдання надзвичайно важко.  На мою думку, підготовка цього документу була б більш успішною у разі залучення до його опрацювання широкого експертного середовища, у разі залучення до його опрацювання представників громад мігрантів, обговорення на різних рівнях.

Щодо тих теоретичних засад, про які я, власне, хотіла сказати. Те, що, власне, прийнято уже в міжнародній і науковій думці, і в документах важливих міжнародних організацій в цій сфері. По-перше, міграційна політика ніколи не може бути самостійною. Вона підпорядковується основним цілям розвитку держави. Попри всі політичні дискусії щодо стратегічного курсу України абсолютно всі політичні сили і громадськість згодні з тим, що наша мета – це розвиток держави в інтересах добробуту її громадян. Але демографічна криза, різке скорочення кількості працездатного населення може створити обмежувальні фактори щодо поступального розвитку. Звідси мета міграційної політики України має полягати у збереженні власного населення та його поповненні. Щодо трудової міграції, це означає передовсім створити умови для достойного працевлаштування і проживання українців дома, повернення тих, які виїхали закордон, стимулювання репатріації вихідців з України з числа закордонного українця.

Другий принцип, про який мені хотілося б сказати, це комплексність міграційної політики. Щодо України це означає, що ми повинні враховувати, що це є країна як походження трудових мігрантів, так і країна, яка приймає мігрантів на своїй території. Відірвати трудовий міграційний потік від загальної міграційної політики не можна, ми маємо бачити всю картину в цілому. Але основний принцип комплексності полягає в тому, що передові держави світу давно відмовилися від вузького розуміння міграційної політики лише як регулювання в’їзду-виїзду чи контролю на кордонах. Виконання міграційної політики  залучаються всі гілки  урядів, вона пронизує різні аспекти міграції. Один і дуже простий приклад. Сьогодні в списку виступаючих ми маємо прослухати  керівництво української міжнародної школи. Питання освіти не мають жодного стосунку до   врегулювання в’їзду-виїзду, але якщо наші діти  за кордоном не отримують української освіти, перспектива повернення цих сімей, навіть якщо батьки будуть мати таке бажання і такий намір, буде  надзвичайно звужена.

І останній принцип, який  я так само  хотіла б наголосити. Політика у цей сфері неодмінно має враховувати реальну ситуацію міграційну. Ми  для того, щоб приймати будь-які політичні, законодавчі, адміністративні рішення, повинні знати, що відбувається з міграційними   потоками.   На жаль, сьогодні  ми спостерігаємо  продовження перебування українських  трудових мігрантів за кордоном, перетворення частини  з тих, хто виїхали  з трудовими цілями тимчасово,  на стаціонарних  переселенців. Це висуває  знову ж таки  нові завдання, підтримання зв'язку  з мігрантами  за кордоном, постійних контактів з ними з тим, щоб  як  можна тісніше прив’язати їх до  України, зберегти  це населення для України.

І останнє.  Наукова обґрунтованість  міграційної політики.   Уже сьогодні прозвучали і півтора мільйона, і три мільйона, і шість мільйонів, що називається, хто  більше, при чому з посиланнями  на  міжнародні організації. Мені б дуже  хотілося  діждати того часу, коли б у цих високих стінах ми могли б використовувати власні наукові дослідження,  власні наукові оцінки, які були б для нас найбільш достовірними,  вірогідними і надійними. На жаль, Україна по сьогоднішній день на відміну, скажімо,   від усіх сусідніх відомих мені держав, не має жодного  спеціалізованого наукового центру з  вивчення цих питань.  І відсутність такої систематичної наукової роботи вона так само негативно впливає на  вироблення політики. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Олено.

До речі, нам сьогодні було б цікаво почути якраз з боку  українських науковців, в тому числі і певні статистичні матеріали. Бо ми знаємо, що відповідні дослідження проводяться і в  Інституті стратегічних досліджень, і в Інституті демографії і соціальної політики Національної академії наук. Елла Лібанова очолює. Нам би, дійсно, хотілося, щоб не тільки міжнародні  фахівці нам давали цю інформацію, а науковців у нас багато. Дякую.

Слово надається Віктору Горобчуку.  Пан Віктор очолює громадське об'єднання Трудова спілка «Солідарність» в Італії і є головою представництва центру впровадження програм ЮНЕСКО в Італії. Отже Рим, Італія, а  наступний – Володимир Ясинківський. Прошу.

 

ГОРОБЧУК В. Дякую за слово. Але пан Горобчук очолює представництво ЮНЕСКО в Італії, але Трудовий рух «Солідарність» він очолює в Україні. Така ремарочка, я дозволив собі.

Я би хотів почати з того, що відрадно чути, що відбуваються засідання. Ми чуємо вболівання, стурбованість, як кажуть, йдуть якісь посили, наміри, пропозиції обговорюються.

Але якщо глянуть на проблему, як ви кажете, практично і конкретно, то я особисто не полінився підняти стенограму 2004 року слухань у Верховній Раді, наприклад. І хто би її прочитав, і кожен ветеран хто це знає, може і читав, то я вже там читав і чув. Там є і аналіз, і різні пропозиції, наміри, і дуже ……., до речі, це  був 2004 рік, коли самі ті українці допомогли стати Україні демократичною і  європейською, так вони тоді думали.

Більше того, я підняв і прочитав спеціальну доповідь омбуцмена Карпачової, ще від 2001 року, де вона зробила ґрунтовніший аналіз практичний і конкретний. І більше того, там була постанова Кабінету Міністрів, ще підписана Віктором Януковичем, ще тоді в 2001 році. І  повірте мені, я вже без іронії це кажу, там порядку 20-ти конкретних пунктів постанови Кабінету Міністрів, яка соціально-економічного характеру. …*** косметичного, де ми там пісні проспівали, чи там мігрантам щось помогли.

Я думаю, що якби ці документи наші чиновники підняли за останні десять років, то сьогодні була б, дійсно, предметна робота, яка б почалася з аналізу виконання постанови Кабінету Міністрів 2001 року.  Оце була би конкретна розмова,  тому що я пропоную звернути увагу всім тим комісіям і людям, які тим займаються. Але я думаю надією, те що говориться сьогодні, буде відпрацьовуватися в іншому контексті.

Щодо конкретики, як працює все те, що було напрацьовано. До мене, як до правозахисника, представника центру ЮНЕСКО, звернулася сім’я Шпачинських, родина Шпачинських, до речі, нелегалів, які працюють в Мілані. Я вже десь більше року б’юся і ми намагаємося цю проблему вирішити це в родині Шпачинських просто забрали дитину. Дитину громадянина України Володимира Сергієнка, який там народився, забрали дитину. Сьогодні ті батьки позбавлені батьківства і нема дитини.

Згідно офіційній версії, проблема заклечається в тому, що дитині встановили, нібито італійська клініка встановила діагноз ...………, спеціальне, дуже специфічне захворювання. І мати ніби неадекватно цю дитину лікувала, це дуже довга історія, я не буду зараз в деталі вдаватися. Є великі сумніви щодо намірів тих італійських спеціалістів.

По-перше, діагноз, який поставили міланські лікарі, він не підтвердився повторно ні в Україні, ні в Цюріху. Тобто є сумніви, що дитини дійсно хвора. Друге, без відповідних експертиз, під час судових засідань, які були там спровоковані цією клінікою, мати була прямо на суді і ……… визнана психічно хворою. Це 37 рік, я не хочу коментувати. І матері рішенням суду зараз поставлено питання довести, що вона здорова і забрали дитину. Це були етапи, це ще не все. Щодо самої клініки, то ця клініка є піддослідною, це доведено, вона получила величезну суму грошей на експеримент якраз по лікуванню цієї хвороби.

Більше того, в Італії навколо цієї клініки був скандал, дуже специфічний скандал. Там в тій клініці померло шестеро дітей від неправильно поставленого діагнозу. Тобто померло шестеро дітей від неправильно поставленого діагнозу, якраз того, який встановили Володимиру Сергієнку. Вся ця історія набирає дуже таких чорних красок. На сьогодні ситуація таким чином складається, що дитина Володимир Сергієнко громадянин України і дитина громадян України усиновлена італійською родиною. Вона віддана в італійську родину по одній причині, щоб мати не мішала лікувати дитину. Я хочу сказати, що та переписка з МЗС, яка відбувалася, вона говорить про те, що наш МЗС, ну, я скажу м’яко, просто усунулось від цієї справи. Але в зв’язку з вже моментом усиновлення ... а, і там була ще одна деталь, що батька дитини депортували пере тим, як забрати, як маму визнали психічно хворою, і забрати дитину в італійську родину, де її там почнуть правильно лікувати.

Хочу сказати, що наш МЗС не контролює ситуацію абсолютно. Я впевнений, що сьогодні, якби задали питання, ні консул, ніхто не знає, де лікують дитину, чим і як, який стан дитини. А мова йде про 6 смертей перед тим.

Тому я тут бачу, вбачаю мінімум 4 пункти порушення прав людини. Перший, незаконно депортований батько. Значить, мати визнана психічно хворою. Де експертизи? Чому суд це визнавав? Ось. Тоді, лікування. Коли людина має право, мати давала експертизи і їй не дозволяли йти в інші клініки, змушували робити в цій клініці, ось. І останнє, це саме головне, на якій підставі дитина була усиновлена? Я впевнений і даю гарантію, бо ми це провіряли, сьогодні ні одна служба в Україні не знає про це усиновлення.

Було дві передачі, їздила програма “Країна має знати”, там є деталі. Вони зверталися, так, напівофіційно в міністерство, яке там займається. Це невідомо. Тобто мова йде про життя і здоров’я дитини. І я би просив наших чиновників ... Вся ця інформація є в МЗС, там ті відписки, що і так далі.

Я б ще звернув увагу на поведінку консула Фуфалька Руслана, який там ніби має відношення до цієї справи. Є сторона етична, тому що зі слів цієї матері і в приватних розмовах на матір здійснюється тиск на предмет, навіщо ти запрошуєш, там, радіо, телебачення, громадськість і так далі. Ну це вже питання, кажуть, етичного плану. Тим не менше, хочу довести до вашого відома, що ми зараз готуємо з адвокатами ..., те, як нам не вдалося на міжнародному рівні це питання підняти, а життя дитини під загрозою, ми будемо готувати позови, ну, правові, подавати в суд на цих офіційних осіб, які допустили до цього стану, що дитина була усиновлена, підкреслюю.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Вікторе, я перепрошую. Ви перебираєте регламент.

 

ГОРОБЧУК В. Ні, добре. Ну, це я думаю, що цей регламент, він більш доцільний ніж то, що ми слухали, то, що в 2004 році вже чули.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую. Єдине...

 

ГОРОБЧУК В. Ну, ще не все. Ще не все. Дайте, ну, час забираємо. Я ж хочу коротко. Друге питання, значить…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви перебрали регламент. Вам дається ще одна хвилина. Прошу.

 

ГОРОБЧУК В. Ну, я можу, я дякую. Не треба мені вашої хвилини. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Не треба.

Шановні колеги,  я прошу вашого розуміння. У нас хоче виступити 25 чоловік. 25 чоловік – ніхто не гірше, ніж той, хто виступає до них. Давайте будемо просто елементарно делікатними по відношенню до інших людей, і прошу мене зрозуміти.

 

ГОРОБЧУК В. Так ви і будьте делікатними. Ви говорили по 20 хвилин.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Ну, нема, що казати. Дякую, пане Вікторе, дякую.

Зачепили Міністерство закордонних справ. І тому, з вашого дозволу, слово надається Володимиру Володимировичу Яценківському, директору Департаменту зв’язків із закордонним українством та культурно-гуманітарного співробітництва Міністерства закордонних справ України.

 Пане Володимире, 5 хвилин, прошу дотримуватися регламенту і не ображатися, 5 хвилин. І наступному слово запропонуємо Миколі Сернецькому. Прошу вас.

 

ЯЦЕНКІВСЬКИЙ В.В. Шановний Олеже Олександровичу, шановні народні депутати, шановні представники іноземних держав, шановні учасники слухань!

Захист прав, забезпечення національно-культурних, мовних, освітніх, інформаційних та інших потреб українців, які перебувають за кордоном є одним з безумовних пріоритетних напрямів в роботі Міністерства закордонних справ України. Про це, зокрема, красномовно свідчить і той факт, що протягом кількох останніх років були відкриті консульські установи в місцях найбільшого зосередження українців, перш за все представників останньої хвилі трудової міграції, а саме у Неаполі, Мілані, Порту, Малайзії , Іспанії, Гамбурзі, Брно та інших містах.

В Конституція України, закони нашої держави та нормативно-правовими актами Президента України, уряду України чітко визначені пріоритети роботи із забезпечення прав та інтересів громадян України за кордоном в тому числі і трудових мігрантів. З метою розширення та актуалізації міжнародної договірно-правової бази, спрямованої на захист прав та законних інтересів українських громадян, зайнятих трудовою діяльністю за межами держави, Міністерство закордонних справ у тісному співробітництві з Міністерством праці та соціальної політики України здійснює активний переговорний процес з країнами, на терені яких перебуває значна кількість наших співвітчизників станом на цей час Україною укладено угоди у сфері працевлаштування громадян України за кордоном з одинадцятьма країнами, у сфері соціального захисту громадян чинними для України є двосторонні договори з   15 країнами.

На даний час ведеться переговорний процес закладення угоди у сфері соціального захисту та пенсійного забезпечення громадян з Аргентиною, Бразилією, Грецією, Іспанією, Польщею, Румунією. Готуються до підписання угоди між Україною та Естонською Республікою в сфері соціального  страхування, між Україною та  Німеччиною про  соціальне забезпечення, між Кабінетом Міністрів України та урядом  держави Ізраїль у сфері соціального забезпечення щодо переказу пенсій, у сфері соціального забезпечення та працевлаштування з Грузією та Угорщиною.

Протягом останнього часу було  підписано такі  двосторонні  договори: Угода між Україною та Іспанією  щодо врегулювання та упорядкування трудових міграційних потоків між двома державами; Угода між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення та адміністративна домовленість стосовно процедури її  застосування; Угода між Міністерством праці  та соціальної політики України та федеральної державної служби соціального забезпечення Королівства Бельгія про співробітництво у сфері соціального забезпечення.

Ще одним пріоритетним напрямом роботи Міністерства закордонних справ України є забезпечення прав громадян України на свободу пересування. На даний час головним проблемним  питанням для громадян України під час їх звернень до дипломатичних  представництв іноземних держав на території України є отримання ввізних віз, зокрема до країн-членів Європейського Союзу. З метою полегшення  режиму проїзду громадян до країн Євросоюзу у 2007  році було укладено Угоду між Україною та Європейським  Союзом про спрощення оформлення віз, яка набрала чинності з 1 січня 2008 року.  Положенням угоди встановлено  преференції для всіх категорій громадян України в частині, що стосується візового збору та тривалості візових процедур, а також певне спрощення візових процедур для окремих категорій громадян України, зокрема в частині уніфікації документів, що підтверджують мету поїздки, критерії видачі  багаторазових віз. Правом на безоплатне отримання шенгенських віз користуються 14 категорій українських громадян. 

Варто зазначити, що поміж позитивних змін, які відбулися  з набранням чинності угодою слід відзначити такі: збільшення кількості  виданих віз (порівняємо,  435 тисяч віз у 2007 році і 1 мільйон 125 тисяч у  2009 році); збільшення кількості безкоштовних віз до 40 відсотків  у 2009 році.  Збільшення відсотку видачі  багаторазових віз терміном від  1 до 5 років –  до 12,5 відсотків в  2009 році. І зменшення в 2 рази кількості  відмови видачі віз – 12 відсотків у 2007 році до 4,5 відсотків в 2009-му.

Дійсно, ще трапляються випадки з неналежним виконанням положень Угоди окремими консульськими установами країн Європейського Союзу, але вони вже не носять, і  це важливо, системного характеру. Підтвердженням цьому є істотне, майже вдвічі, зменшення кількості  скарг громадян, які надходять до Міністерства закордонних справ.

Поряд із цим необхідно зазначити,  що не тільки українська сторона має претензії до стану реалізації угоди. Так наші європейські партнери постійно наголошують на існуванні проблеми візового шахрайства, коли для отримання візи надаються підроблені документ, паспорти і документи про реєстрацію актів цивільного стану, тощо.

Разом із тим і  на цьому хочу окремо наголосити,  лише запровадження європейською стороною повноцінного безвізового режиму для всіх громадян України зможе   зняти проблемні питання у  візових відносинах з Європейським Союзом. З  29 жовтня  2008 року розпочався діалог з європейською комісією з метою досягнення безвізового режиму  поїздок громадян України до ЄС.

Під час саміту Україна-ЄС  22 листопада цього року як визнаєте, європейська сторона надала Україні план дій  з лібералізації візового  режим, що містить передумови  та критерії, виконання яких  дозволить Європейському Союзові скасувати  візи для наших співвітчизників. Протягом  2010 року МЗС України значно активізовано роботу зі спрощення візового режиму, також для наших співвітчизників, шляхом  укладання відповідних міжнародних  договорів.

Зовнішньополітичне відомство активно проводить інформаційну роботу, спрямовану на підвищення рівня знань українських трудових мігрантів про міграційне та трудове законодавство конкретної іноземної держави, правил дій у типових проблемних ситуаціях  та рекомендації консульської служби  України тим, хто виїздить за кордон.

Крім розміщення актуальної інформації на веб-сторінках МЗС, де постанови України за кордоном, здійснюється організація цілеспрямованих інформаційних  кампаній в місцях  компактного проживання  наших співвітчизників за кордоном,  виступів   дипломатів під час різних заходів у   засобах масової інформації…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Володимире, у вас хвилина ще.

 

ЯЦЕНКІВСЬКИЙ В.В. Дякую дуже. Зокрема, на телебаченні. І консульськими посадовими особами за кордоном здійснюється виїзні консульські обслуговування  до територіально віддалених від дипустанов, районів, де проживає українська громада.

Як вже згадував Борис Іванович Тарасюк, на сьогодні утворено 22 культурно-інформаційні центри у складі дипломатичних представництв України і які відіграють помітну роль у підтриманні зв’язків з українцями за кордоном, сприяння в задоволенні їх культурних, мовних, інформаційних та інших потреб. За умови забезпечення належним фінансуванням до 2014*** році пропонується продовжити відкриття і нових центрів у Великій Британії, Німеччині, Канаді, Словаччині. І тут я хотів загадати, ….ючи*** відповідне питання Бориса Івановича, безперечно, програма, яка була започаткована шість років тому назад, вона продовжується і зараз ми в Міністерстві закордонних справ розпочали процес підготовки нової програми до 2015 року.

Важливою складовою так само роботи наших закордонних установ з представниками трудових мігрантів є надання сприяння у забезпеченні їх релігійних прав, враховуючи конкретну ситуацію, в якій вони перебувають та специфіку тієї чи іншої країни. Не можна не наголосити на тому, що… на закінчення, що закордонне українство і та частина, яка ототожнюється з останньою четвертою хвилею, створює позитивний імідж українців у місцевих мешканців, зокрема, в Італії, Португалії, Іспанії, франції. Завдяки своїй працездатності, самовідданості, високій духовності, повазі до місцевих традицій з одночасним збереженням національної самобутності і привнесенням національного колориту, українці збагачують місцеву культуру, стають своєрідними послами нашого народу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Ви згадали, Володимире Васильовичу, про Іспанію. Зараз ми якраз надамо слово Сернецькому Миколі Зіновійовичу, заступнику голови Асоціації робітників і службовців Італія-Україна, голова профспілки працівників-мігрантів  в Іспанії. Отак мені   виписали. Пане Миколо, вам слово.

А поки  ви вмикаєте мікрофон, Володимире Володимировичу,  це  я до представника МЗС, ви можете у робочому порядку  вислухати оцю проблему з консульства  Віктора  Горобчука? Бо він поставив абсолютно  конкретне  питання, я думаю, що  у робочому порядку ви могли б відгукнутися. Добре.  Це особисте прохання. Дякую.

Слово Миколі Сернецькому. Я вже оголосив,  хто це. Підготуватись Людмилі Івановій. Прошу вас.

 

СЕРНЕЦЬКИЙ М.З.  Шановний голово, представники уряду, які тут присутні, колеги по громадській роботі, які тут  були  за кордоном!  Ви знаєте, я тут підготував листки, так гарно писав, мені помагали. Але, знаєте, коли почались ці слухання, то мені здавалося, що просто цифри, статистика  - воно все добре, це для науковців добре, для…     Для людей, які проживають заробітчан за кордоном у тій  же Греції, у тій же Іспанії, у тій же Португалії,  Італії, у них є проблеми,  є пропозиції. Так, вони  хочуть співпрацювати з урядом, з Україною. Вони не тільки чекають допомоги від країни, у них є свої  пропозиції, своє бачення, як можна співпрацювати.

Я зразу так буду говорити  конкретно про проблеми. От  делегували    мені люди… поміч, що я  приїхав сюди, і хочу конкретно сказати про проблеми,  які хвилюють  людей. Багато розмов ведеться про діяльність   Міжнародної української школи. Це добра справа, що вона є, що вона помагає людям. І у багатьох місцях  і в  Португалії, і в  Іспанії працює так… і в  Мурсії, в Мадриді  нормально, помагають чим можуть. Знову які зауваження і прохання? Значить, багато людей мають дітей за кордоном,  багато з  них… Тут  я трішки не згоден, що  сказали, що всього 15 процентів   хочуть повернутися, а  остальні  хочуть жити за кордоном. Та не правда це. Вони всі хочуть  повернутися,  ну хай буде  більшість  хоче повернутися. Але куди, на що повернутися? Розумієте? Тому навіть  оця діяльність  Міжнародної  української школи,  є така просьба – проведення атестації, щоб   це фінансувалося  державою. Мається   на увазі, що  діти і батьки, які працюють і живуть  України  за кордоном, щоб їх атестували, щоб вони потім, якщо навіть повернутися  в Україну, мали конкретний легальний документ, що вони  про середню освіту, щоб вони могли потім поступити у вищий учбовий заклад України. І тому  прохання така, щоб  держава допомагала  у фінансуванні виїзду викладачів   для атестування.

Друге. Заочна  дистанційна  форма навчання.  Було таке  пропозиція теж організувати   заочну дистанційну  форму  навчання  для людей  українців, для дітей, які с батьками  проживають за кордоном, для людей, які зараз працюють за кордоном. Вони  хочуть  здобути  другу вищу  освіту,  бо вони бачать себе у якомусь другому місці діяльності,  і  їм допомога в організації заочної дистанційної форми навчання.

Значить по пенсіях. Знову ж  по Іспанії будемо  говорити, бо наша асоціація  именно тим займається  саме активно. Дивіться, напевно, я не знаю, може єдина Іспанія, де українцям ми вже допомогли 50-ти особисто наша організація людям оформити пенсію. Значить, по іспанському  законодавству, де підписано Україною було, якщо  людина має  60 років чи жінка, чи чоловік і  30 років стажу – незалежно 5 років іспанського,  25  українського,  їм оформляють пенсію – 520  євро. Особисто наша організація…  А наша держава  нашим людям, які працюють за кордоном, сплачують там  страховку,  платять податок  в Іспанії, то нам той  стаж  не  зараховується.  Якось   так бачите,  чужа держава пішла на зустріч, а рідна до нас нічого немає.

Ще  таке питання, значить  про автомобілі  на кордоні.  Значить їдуть наші люди, допустимо, у відпустку. Хто стоїть на консульському обліку, береться інформація у консульстві, де консул говорить, хто має  консульський  облік, він має право на  два  місяці перебувати…….. в Україні. На кордоні кажуть:  10 днів. Люди добрі, опреділіться той,  хто  має стосунок до цієї справи, мається  на увазі  таможня там, прикордонна служба, опреділіться  і дайте  людям  точну інформацію.  Дезінформація, знаєте, тільки для кого добра?    Для тих, хто хоче щось взяти за  цю справу.

Тому, може, їм не інтересно, щоб людям надати правдиву інформацію. Попросили би консульські установи, представників Міністерства закордонних справ допомогти в цьому. Значить, іде діло про повернення на Україну. Це добре діло. І багато, я вам скажу, людей більшість хоче повернутися, хоче. Хто би що не говорив, хоче.

Але, що їх чекає тут? Значить, навіть ми не маємо статусу про заробітчан. Бо той статус закордонного українця. Там це люди, які вже є громадянами других країн. Це сам статус закордонного українця! Є чи його нема, його нема. І тому, яким механізмом буде регулюватися людина, яка повертається? І допомогти держава має, допустимо, в адаптації, в соціальному захисті, допомозі в працевлаштуванні, в організації бізнесу.

Дивіться, я консультувався. Така асоціація є поверненців в Іспанії. Що їм надає, іспанцям надавали, коли вони поверталися? 10 соток землі під забудову індивідуальну, раз. Допомога держави в організації власної, часткове фінансування, допомога. Два. Податкові канікули 5 років, три. А що наша держава нам дає, шановні?! Уряд, Верховна Рада?! Куди повертатися, на що повертатися?! Люди хочуть повертатися!

Я ще хочу зупинитися на діяльності, є така зареєстрована в 2006 року українська профспілка …. емігрантів України поза межами України. Відкриті перші такі вже 2 організації, які конкретно працюють в Києві, у Львові і в Тернополі. Я представляю оцю профспілку, обласну організацію тернопільську. Значить, ми пішли таким чином. Конкретна допомога, не демагогія, ні там щось, що вона зареєстрована просто для чогось. Заснована конкретно – помагати  людям, які знаходяться за кордоном, їм, сім’ям, дітям, які тут проживають, у нас, на Україні.

У нас була проведена конференція, де були присутні на рівні заступників обласних управлінь у справах молоді і сім’ї, освіти, Пенсійного фонду, обласного управління зайнятості, де ми готуємо різносторонні договори про співпрацю. Значить, про допомогу організації бізнесу. Це управління обласного працевлаштування в цьому згодилися нам помагати, даже голову, голову обласної організації цієї профспілки введено в комісію робочу при обласному управлінні. Воно ще так цілком не введено, ну ми вже так маєм домовленості на стадії підписання договору.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Миколо, будь ласка ще хвилиночку.

 

СЕРНЕЦЬКИЙ М.З. Так. І я от думаю, от такі проблеми, я, тому я не зачитував підготовлений, але побачив по ходу, які тут проблеми, і, про конкретні, без демагогії, конкретні питання, дайте конкретну відповідь. І підключитися законодавці, підключити урядовців, щоб ці питання отим людям…

Люди не чекають тільки допомоги від держави, вони й самі дають пропозиції і хочуть повернутися, мають досвід роботи за кордоном хороший, і там інноваційний, і в технології. Вони хочуть повертатися. Але, принаймні, от допомогти, статус заробітчан.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Миколо Зіновійовичу, дякую за абсолютно слушні пропозиції, конкретні пропозиції. До речі, ви проанонсували наступний виступ. Ви говорили багато про Міжнародну українську школу.

І от  зараз ми надаємо слово директору загальноосвітнього навчального закладу «Міжнародна українська школа», Міністерства освіти і науки України Людмилі Василівні Івановій. А після неї я попрошу підготуватись уже з Греції нашого гостя. Нашу людину, але з Греції. Дякую

 

ІВАНОВА Л.В. Шановний Олеже Олександровичу, шановні депутати, шановні учасники!

На виконання Указу Президента України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів, а головне – на численні звернення  українців з-за кордону 1 вересня  2007 року було відкрито Міжнародну українську школу, засновником якої є   Міністерство освіти і науки України.

Головним завданням   Міжнародної української школи  є забезпечення реалізації конституційного права громадян України, батьки яких  тимчасово перебувають за кордоном.  Основна форма навчання у школі – екстернат з використання технології дистанційного навчання. Впродовж трьох років роботи  у школі визначились дві   категорії учнів.

Перша категорія – це екстерни, які готуються до атестації самостійно під керівництвом вчителів  Міжнародної української школи, навчаються за  індивідуальним навчальними    планами, дистанційно. Таких учнів ми маємо на сьогодні  313, що складає всього 17 відсотків загальної кількості  учнів школи.

Екстерни, які готуються до атестації самостійно, у процесі підготовки використовують  дистанційні курси школи, які були  ще створені у 2007 році.

Друга, найбільша категорія  учнів – це  учні, які проходять атестацію у складі українських шкіл зарубіжжя. На сьогодні це тисячу 513 учнів, що складає 83 відсотки загальної кількості Міжнародної української школи.

На жаль,  як правило, школи фінансуються за  кошти батьків  і створюються при українських  громадських    організаціях.

Атестація цієї категорії учнів проходить, як правило на території країни тимчасового  перебування, і проводиться спільними комісіями, до складу яких  входять, як  вчителі Міжнародної української школи, так і  вчителі українських шкіл зарубіжжя.  Це важливо. 

За три роки свого існування Міжнародна українська школа  провела атестацію майже 3,5 тисячі учнів. Учні  отримали 232 атестати про повну загальну середню освіту  та 372 свідоцтва про базову  загальну середню освіту.

Станом на 1 грудня з Міжнародної української школи  співпрацюють 28 закордонних українських  навчальних  закладів з 8 країн світу: Чехія, Іспанія, Португалія, Туреччина, Франція, Греція, Італія, Бельгія, Автрія.

Головне завдання   Міжнародної української школи – це координація діяльності українських шкіл зарубіжжя. Отже, допомога.

За 3 роки створилася мережа українських шкіл. Серед них 4 школи 5-денки, 10 суботніх шкіл, де вивчаються всі загальноосвітні предмети, 13 суботніх шкіл, де вивчаються українознавчі предмети, а решта викладаються факультативно, і лише одна суботня школа, де викладаються лише українознавчі предмети. Методисти міжнародної школи координують навчальний процес, надають методичні рекомендації щодо виховної та навчальної роботи. На допомогу школам в організації навчально-виховного процесу учнів працює сайт школи, зокрема, методична та виховна сторінка, для всіх шкіл вільний доступ.

Слід відзначити, що кожна українська школа закордоном – це острів збереження рідної мови, культури, традицій своєї держави на території країни тимчасового перебування. Але незважаючи на це, питання патріотичного виховання залишаються актуальними.

Підводячи підсумки трьохрічної роботи, досягнення проекту «Міжнародна українська школа» слід зазначити, учні українських шкіл зарубіжжя, громадяни України, які постійно або тимчасово перебувають закордоном, мають можливість реалізовувати своє конституційне право на освіту. Учні українських шкіл підтверджують свої знання на рівні державного документу про освіту, демонструючи всьому світу свою конкурентоздатність як в українських вищих навчальних закладах, так і закордоном.

Пишаємося тим, що близько 20 відсотків випускників українських шкіл зарубіжжя цього навчального року навчаються в українських вищих навчальних закладах на бюджетній формі навчання. Цим тішаться їхні батьки, трудові емігранти, які вірять, що діти отримають кваліфікацію і не підуть їхніми важкими стежками. Значна частина дітей возз’єдналася з батьками і сприймають український документ про освіту як квиток для повернення на батьківщину. Громадянські ініціативи перетворилися в справжні закордонні українські навчальні заклади. Вчителі  українських шкіл зарубіжжя, маючи здебільшого велику перерву в викладанні, повірили в свій професіоналізм і підвищують свій педагогічний  рівень викладання. На професійну співпрацю з міжнародною українською школою пішли лише ті школи, які були впевнені в тому, що  їх діти готові до державної атестації за навчальними програмами України…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Людмило Василівно, завершуйте.  Ще хвилина у вас.

 

ІВАНОВА Л.В. Але поряд з цим невирішеними залишаються питання юридичного статусу українських шкіл зарубіжжя саме для  України. зарахування педагогічного стажу вчителів    закордонних шкіл, забезпечення шкіл комп`ютерною технікою для організацій дистанційного навчання і звичайно питання  фінансування, зокрема, комісії на відрядження.

Слід зазначити, що при організації та проведенні програм та проектів  різними державними установами України для українців зарубіжжя залишається недостатньою проінформованість  українських громад, які є, зокрема, і засновниками наших шкіл. 

І останнє. В практиці нашої роботи зустрічаються такі випадки, коли представники держави відвідують українські школи за кордоном і  частіше всього обіцяють надати фінансову підтримку, при цьому забуваючи про  те. що слід вирішувати цю фінансову підтримку дляв сіх шкіл, бо на сьогодні це вже не поодинокі школи, а система української освіти за кордоном. Це міжнародна освітянська родина, яка вчиться жити за  принципом «один за всіх і всі за одного».

Міжнародна українська школа готова бути центром інформування і координації українських шкіл зарубіжжя і запрошує всіх до співпраці, але при цьому  залишається освітянським закладом поза політикою.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам за це, що ви сказали.

Слово надається  голові  товариства «Українсько-грецька думка» (Афіни, Греція) Галині Маслюк. І прошу підготуватися Дмитру Васильовичу Павличку.

Дмитро Васильович, там у вас немає мікрофону. Проходьте сюди. І там є? Дякую.  Приватний…

Галина Маслюк.

 

МАСЛЮК Г.  Щиро вітаю всіх учасників парламентських слухань від українців Греції і хотіла би, щоб ми подивилися трошки в іншому ракурсі на  питання «нової хвилі» українських заробітчан особливо на   європейському  терені. З появою кількох мільйонів українців з колишнього радянського простору на теренах Європи українська діаспора зіткнулася з якісно новим явищем і має виконати якісно нове завдання. Таким чином, вона повинна сформувати свою нову стратегію.

Українці, які приїхали після розпаду Радянського Союзу, є продукт – можливо, це трошки грубо звучить, - радянського виховання. І дуже часто, тільки попавши за кордон, вони починають шукати, звідки вони, хто вони і якого вони роду. Це є дуже важливо. Чому? Тому що для нас важливо – для нас – я маю на увазі громадських організацій українських в Європі, – важливо, щоб ці люди, які прибули, вони стали активними учасниками українського громадського життя. Це дуже важливо, тому що це наше майбутнє, це провідники нашої української ідеї, національної ідеї в Європі. І це, як доказує досвід, ці люди, які є активні в українському громадському житті, вони є активними учасниками і життя тої країни, в якій вони перебувають. Це теж дуже важливо.

На даному етапі те, що стосується освіти і виховання нашого наступного покоління. Як ми розуміємо, в тих умовах, враховуючи цей фактор, про який я говорю, коли люди тільки починають себе ідентифікувати як українці, які опинилися за кордоном, мова про виховання наступного покоління є основною, вона є ключовою. І тут в нас є певні застереження і певне занепокоєння, яке є дуже серйозне.

Інформаційний простір діаспори існує десятиліттями, навіть століттями. Наслідком його є те, що після… п’яте, шосте, навіть дев’яте, десяте покоління українців ідентифікує себе українцями, є носієм українських традицій, мови і так далі і бере активну участь в цьому житті української громади.

Що зробимо ми, коли в нас зараз вже друге покоління. Я говорю, до речі, про українців в Греції. Я думаю, що в інших країнах та сама історія, є діти, народжені, або навіть які приїхали з України і не знають жодного слова українською мовою крім, напевно, вареники, так. Тобто завдання для нас є дуже серйозне і наше застереження, на скільки, зараз я от тут просила в цьому документі, який в нас був в папці, створення інноваційного освітнього простору для українських шкіл зарубіжжя, якщо цей простір буде створюватися і керуватися в даному випадку Міністерством освіти України, це є палка з двома кінцями для нас зараз, так.

Поки в Україні не буде сформована конкретна політика стабільна, яка не буде мінятися з приходом до влади іншої партії, чи інших людей, іншого уряду, до тих пір, напевно, залежність, така пряма залежність українського шкільництва за кордоном від політики Міністерства освіти України є, може бути досить небезпечною, досить небезпечною. Тому, тому що це все не є прості слова, тобто за ними стоїть конкретний зміст кожного цього слова і боюся, що це для нас є справа майбутнього, тоді, коли ця політика не буде мінятися, коли не буде мінятися історія, переписуватися підручники  і так далі, і так далі.

Тому ми найбільш за те, за співпрацю з громадськими організаціями, за розвитком, по-перше, громадського життя в Україні, громадського суспільства, яке є десь позаду порівняно з країнами Європи і ми досі багаторічний наш досвід показує, що співпраця з серйозними громадськими організаціями в Україні, як, наприклад, Львівська політехніка, інститут, який практично допомагає нам, потім інститут безпосередньо співпраці з науковцями з університетами, з якими ми дуже широко співпрацюємо. Вона поки що для нас є більш корисною і більш результативною, ніж керівництво від Міністерства освіти України. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Прошу до слова голову Української всесвітньої координаційної ради, шановного Павличка Дмитра Васильовича. Після нього – Мирослава Роздольська.

Дмитре Васильовичу, прошу вас.

 

ПАВЛИЧКО Д.В. Шановне товариство! Я особливо хочу поклонитися і привітати присутніх тут людей, які приїхали з-за кордону – з Італії, з Греції, з Америки і так далі.

Я хотів би так сказати, що ми дуже сумному місці нашої історії. Я приходив у цей зал знизу і міліціонер мене зупинив і коли я спитав куди йти, він мені сказав на третий этаж. Ото вам відповідь в якій ми державі живем, на третий стаж. Я пропонував вже не один раз створити комітет в системі  уряду, в ранзі міністерства, який має виключно займатися проблемами зарубіжного українства. Нас ніхто не почув і тепер ніхто не почує.

Ми пропонували Українська всесвітня  координаційна рада внести до Закону «Про вибори депутатів до Верховної Ради» квоту про представництво зарубіжних українців, громадян України, так званих заробітчан.

Чому в Італії у парламенті сидять не просто представники італійських громадян, що живуть за кордоном, а просто італійських громад, не громадян Італії. Вони мають своє представництво і доки в нашому парламенті не буде представників цих наших українців, які працюють за кордоном, але громадян України, доки громади і всіх країнах оце треба, щоб світ був поділений, що пів Європи має за них голосувати. Тоді українці за кордоном, заробітчани об’єднаються вони будуть мати своїх конкретних представників у Верховній Раді, а не народних депутатів, які між іншим займаються зарубіжними українцями. Це перше і найголовніше.

Я вам хочу сказати, ви знаєте, що таке  українці за кордоном? Ми говоримо про громадян, чому євреї не говорять про громадян, євреїв України, чи Америки, чи як далі. Євреї об’єднані за єврейством, ми повинні шукати об'єднання за українством, тому що це найвище об'єднання, бо саме  українці, не будучи громадянами України, вони в ІХ столітті створили наукові, політичні сили за кордоном. Якби їх не було, то не було б і самостійної України, бо на 70 років розвиток українського народу радянською владою був припинений.

Тому хочу вам сказати, дорогі мої, не буде у нас нічого доки у нас наша влада буде їхати в Америку і вимагати там зустрічі з українцями, а коли їде в Москву наш Президент, то він забуває, що в Росії живе найчисельніша українська громада. Але він до них не йде, не говорить, навпаки, в той самий час, в той самий день, коли наш Президент розмовляє з Медведєвим, російський Апеляційний суд забороняє існування Федерації національно-культурної автономної в Росії. От вам і весь образ нашого життя. Якщо ви приїхали, я дуже дякую вам, що ви є такі.

А пану Зарубінському я хотів би сказати. Скажіть, будь ласка, як член партії литвинівців, чи ви підтримуєте того свого представника, який належить до трійки тих людей, які пропонують новий Закон про мови тут? Я хотів би знати, чи партія Литвина, до якої ви належите, підтримує той закон, який ваша партія пропонує в особі того зрадника, який сидить у Верховній Раді і пропонує нам новий закон про мови, за яким не буде української мови в Україні, а буде російська сова. Я хотів би щоб ви там сиділи у Верховній Раді, але щоб ви розуміли, ми бачимо вас і знаємо з усіх сторін світу.

Я приїхав з Молдови. Ви знаєте, два дні тому, буквально, я там був, у Молдові, у Молдавії не було ні однієї українськомовної школи за радянських часів. Тепер є, є 60 шкіл. Але що, усі предмети в цих школах, так званих українців, крім двох предметів: українська мова і українські звичаї –  читаються російською мовою. Влада Молдови нас вважає належними до російської нації, а наш міністр освіти і науки ніколи не буде вирівнювати положення, тому що у нас 90 шкіл молдовських і румунських є на території Буковини. У всіх цих школах читаються всі предмети молдавською чи румунською, що одне і те ж, мовою.

А ми терпимо це, що нас русифікують уже не в Росії навіть, а от у сусідній нашій Молдові так, як русифікують у Іспанії і в Португалії, де видають журнал «Славяне». І ми біжимо  туди до того журналу, і там дають нам російські видавці писати і друкувати щось українською мовою. Тому що наша  держава не має грошей на те, щоб відкрити, нарешті, загальноєвропейську газету, де могли б обмінюватися  ми досвідом свого перебування в різних країнах, бо в різних країнах різні громади по-різному живуть. Ми не маємо цієї газети. А був надрукований лист до Ющенка, мною підписаний щодо відкриття такого, щодо організації такого  органу.

Ми багато пропонували, нас не чули. А ця влада, яка нині є, ніколи його і не почує. Дякую вам.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Дмитро Васильовичу, за вашу позицію.

А, єдине, оскільки моєї скромної персони торкнулося, то я можу сказати, я не один раз заявляв офіційно, що Закон про мову я не тільки не підтримую, а роблю все, щоб його не було. Якщо ви читаєте Інтернет, ви там могли цю позицію зазначити. Якщо хтось з  народних депутатів, який має свій мандат, щось має свої позиції, мені важко за них відповідати. Але я хочу вам сказати, оскільки ви фракцію згадали, фракція не підтримує цей  проект закону.

Ви ж знали мою позицію, ви очевидно вирішили просто. Знали ви прекрасно.  Добре. Дякую.

Слово надається… Не про мене ж питання взагалі. Слово надається Мирославі Роздольській, голові Всеамериканської громадської організації «Нова українська хвиля», Нью-Йорк, США.

А наступним прошу підготуватись виступити Івана Федоровича Драча.

 

РОЗДОЛЬСЬКА М. Шановний голово, шановні колеги, шановні учасники парламентських слухань! Представляючи Всеамериканське громадське об’єднання «Нова українська хвиля», хочу сказати, що організація, яка об’єднує якраз представників останньої хвилі еміграції, інтегрувалась в американське суспільство і працює в тісному зв’язку із українською діаспорою в Сполучених Штатах Америки, яка є, як ви знаєте, і була завжди досить сильною і міцною.             

І саме завдяки тому, що була така діаспора, завдяки тому, що є добре розвинені структури української Греко-Католицької церкви у Сполучених Штатах Америки могла і постати наша організація і зразу включитися у життя громади. І разом з тим, працювати на завдання, які ми би могли, що ми би могли принести, і що могли б ми дати для України.

Тому, коли прозвучала тут така ремарка від пана Гнаткевича про те, що представники із-за кордону тільки ставлять питання: а що для них? Хочу сказати, що з самого початку нашої праці нашої організації ми надсилали пропозиції і до Президента, і до парламенту, і до уряду з різних питань.

Сьогодні я хочу зупинитися тільки на двох із них. Готуючись до минулорічних слухань, парламентських слухань ми підготували два законопроекти. Один із них – це доповнення, пропозиції до Міждержавної угоди про отримання американської пенсії в Україні українськими і американськими громадянами, укладення такої угоди дало б можливість, при поверненні наших громадян, саме легально утримувати цю пенсію. Сьогодні такі угоди є з іншими країнами, але із Сполученими Штатами їх немає. Після 10 років у Сполучених Штатах люди можуть мати, отримувати цю пенсію. І це теж повернення на Батьківщину чи навіть ті, хто приїжджає, будучи громадянином Америки, залишається в Україні це є і можливість залучення ширших інвестицій в економіку України. Тому було б логічним сьогодні на цих парламентських слуханнях почути вже, що ж саме по цій нашій угоді, по другому законопроекту, про який я скажу пізніше, було зроблено, чи хоча би почути яку відповідь.

На жаль, ми не отримали ні від Президента, бо ми надсилали і до попереднього Президента, і тепер до нинішнього Президента і наші звернення, і наші ці пропозиції, і до Міністерства закордонних справ – ніякої відповіді на ці пропозиції ми не отримали.

Я не знаю, чи буде час конкретніше зупинитись саме на цьому законопроекті, але він  відкриває дуже широкі можливості для людей і в тому плані, коли люди, маючи зароблений стаж тут в Україні, і можна мати сумарний договір, який дає можливість доповнити той стаж, який зароблений в іншій країні, і таким чином отримувати пенсію, яка є більшою. В той спосіб також є можливість, і це вже завдяки таким угодам, хто, як, які можуть бути відрахування і у пенсійні фонди. Такі договори мають уже, має у минулому році, у 2009 уклала Чехія, Польща. Прямі договори через банківську систему має вже і Росія, Естонія, Латвія для отримання через банки на місцях. Для цього теж повинні бути якісь певні банківські реформи зроблені, щоб отримувати тут пенсії. На жаль, ще раз повторюю, тут у нас не зреагували на цей, ці наші пропозиції.

Інші пропозиції, законопроект, який ми подавали – це внесення змін і доповнень до Закону України “Про вибори народних депутатів України” (щодо вдосконалення виборчих процедур). Йдеться про те, що в багатьох країнах світу уже давно працюють такі форми голосування як кореспондентське голосування – голосування поштою. Проживаючи за кордоном, більшість громадян знаходяться в дуже різних кінцях, далеко від виборчих дільниць. Тому для того, щоб з Флориди, скажімо, приїхати на виборчу дільницю до Вашингтону, люди долають відстань більшу як з Києва до Лондона, але це одиниці. Більшість не  може цього зробити. І тому цей законопроект має дуже важливе значення для того, щоби наші громадянські права були відновленні, тому щоби людина могла, кожна людина могла  сповнити свій громадянський обов’язок.

І в цьому ми  в нашому законопроекті є зміни, доповнення до кожного, по кожній статті. Я не буду і не маю такої  можливості це все зачитувати, але це є законопроект, який, я думаю,  потрібний би був   для всіх закордоном українцям, які є  громадянами України.

Тому хотілося би  дізнатися чому ми не отримали такої і яка буде доля надалі цього законопроекту.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Мирославе.

Я думаю, що ми зможемо дати відповідь. Ну, за Президента точно не дамо. Якщо ви до нього зверталися, він має давати відповідь.

Що стосується тих звернень, які приходять до нашого комітету, по-моєму жодного  випадку відсутності відповіді не було. Тобто, якщо до нас... кожен має свою компетенцію, я думаю, ви прекрасно це розумієте.

Хочу надати слово вже оголошеному Івану Федоровичу Драчу – голові товариства зв’язків з українцями за межами України “Україна – світ”. А підготуватися Дмитру Славову.

Іване Федоровичу, прошу.

 

ДРАЧ І.Ф. Шановна президія,  шановне товариство.

Наголосити на тому, але хочу ще раз повторити про це все, що ми живемо у жорстокому і жорсткому світі. Пересвідчитися про це все ось нам, ми і дивлюся на Олександра Андрійовича  Шокала, ми були недавно на великій конференції, яку проводили наші друзі турки. Я вже не буду тут  казати про росіян і поляків, бо це часто ми посилаємося на те, як росіяни роблять, як поляки роблять, а це турки.

От вони зібрали 600 чоловік на конференцію, триденну конференцію. З України лише було десь за 70 чоловік. З Києва 40. з Криму 30,  з Одеси там і значить відповідно.

Це все в дусі того великого славного тюрського, великотюркського, турків, ви знаєте, скільки їх багато, це не  десятки, а сотні  мільйонів людей. І я так вже  інколи думаю, що як я раніше   звик їздити у Москву, через Москву кудись добиратись, тепер буду їздити  через Стамбул. Таким у мене   значить маршрут цікавий надзвичайно.

Але який надзвичайно цікавий поворот. Сидить у президії цього великого зібрання … До речі, хотів привітати і всіх, коли ви не знаєте, то нашого друга  з вами Володимира Івановича Сергійчука обрали  головою Платформи оцієї інтелектуалів  Європи і Азії із  київського університету. Так що, будь ласка, шануйте його  відповідно і значить звертайтеся. Це велика перемога українців, бо ми весь час тільки бідкаємося  і кажемо, що ми там щось туди-сюди, а це ось таке, це вже трапилось. 

Але ось сидить у президії  цієї конференції мій  давній друг, з яким  ми  вчились  сто років ще тому назад, кінематограф у Москві,   великий письменник, …….. і жаліється. На кого він жаліється? На маленьку Вірменію, що не віддає  їм  Карабах.  Значить це сотні мільйонів турків  оточені на цю маленьку  Вірменію. Маленька Вірменія – це яка має десь зараз приблизно до  9 відсотків території від тої великої території, яку вона колись мала, і дев’яту частину населення всього  у самій Вірменії, решта – у так званому спюрку. Спюрк  - це те саме що діаспора українська, спюрк від  Сільви   Капутикян. От він жаліється. Це свідчить про те все, що, хто, як і коли  може себе поставити і відповідно  боротися за себе. І коли ми нас, зобов’язання перед нами таке стоїть, що чекати того всього, ви думаєте, що, звичайно,  що інакше це все було. Але  запам’ятав собі, що   4 роки  тому  назад я звертався до всіх і вся, не  звертався  до Президента, до Прем'єра, що в Росії  розстрілюють керівників українських організацій. Це було таке звернення, яке було опубліковане… по  радіо воно пройшло, у кількох  газетах  наших   українських. Але така була історія ціла, це з відповідними даними і все це зрозуміло було. Так що це було і до того всього.

А зараз те, про що Дмитро Васильович казав, це справді страшні речі, на які ми повинні звертати увагу, передусім, але до цього ми не звертаємо уваги. І при нашій величезній такій увазі, бо ми живемо під слоганами вічними,. Ми сьогодні живемо, наш цей день сьогоднішній зветься «ударимо по мігрантам». Значить Кабінет Міністрів б’є, Верховна Рада, не знаю, Президент готується, мабуть, бити по цьому і так далі.

Люди добрі, давайте хоч від якоїсь кожної ситуації, в якій ми живемо, хоч невеличкий якийсь конкретний хід з того всього придивитися. Наприклад, ось виступає там перший, другий, третій, восьмий, скільки камер у нас беруть, скільки радіо нас слухають, скільки газетярів тут представлено, яка увага. З одного боку є оцей великий слон, а з другого боку толку майже ніякого. Це все приходять, приїздять сюди, зливають сльози, б’ються і так далі, а толку дуже мало з того всього. Отож, давайте в кожній конкретній ситуації вибирати з того всього те конкретне, що можна зробити, і для мене, наприклад, з того всього, от я дивлюся на пані славну таку і так далі, для мене міжнародна українська школа є великим таким, якимсь добрим і добро творчим началом, який може багато чого втримати у цьому паскудному, але в нашому прекрасному українському світі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Федоровичу.

Для інформації. Протягом всього нашого засідання, нашої роботи нас знімає парламентський телеканал «Рада», система всесвітнього мовлення і телебачення «УТР», «ICТV» були. Можливо, дещо і замало. Але я думаю, що інформація буде дуже серйозно поширена через інші канали , через Інтернет і все інше. Правильно? Правильно. От, до речі, у нас є заступник Держкомтелерадіо, він це підтверджує.

Я вже надав, точніше проанонсував, виступ Дмитра Славова. Пан Дмитро є керівником Української світової   інформаційної мережі (УСІМ) (Австрія, Відень). А після нього прошу, щоб виступив представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Наталія Іванова. Прошу, вас.

 

СЛАВОВ Д.   Дякую за надане слово.

Шановна громадо, діяльність Української світової інформаційної мережі при Міжнародній громадській організації “Четверта Хвиля” займається не лише висвітленням життя громад, але і станом системи влади в Україні. Тому мій виступ має на меті в стислий час донести думку до кожного, що суспільне телерадіомовлення давно на часі, і для воно дуже важливе, для засобів масової інформації за кордоном, українські засоби масової інформації а кордоном.

З кожним місяцем, а минуло вже 13 років з часу прийняття відповідного закону, зволікання його впровадження зростає невмотивована напруга в суспільстві, яка внаслідок відсутності різнопланової суспільно-значущої інформації вибухне з такою силою, що постраждає не лише кожна верства, але і наша українська історія державотворення, яка без довіри до джерел інформації неможлива.

Останній правовий аргумент у народу – це був, який? референдум. Вже скоро 10 років, як не реалізовано. Це стало можливим, завдяки відсутності суспільного телерадіомовлення, яке не  дозволило б жодним силам порушити права суспільства вирішувати проблеми в державі правовим, безкровним методом.

Закордонні українці створили у різних країнах безліч україномовних засобів масової інформації, які не є підконтрольними існуючій в Україні державі, або її фінансовим групам. У системі Української світової інформаційної мережі при “Четвертій Хвилі” склалося інформаційне поле, яке відображає прагнення українських закордонних громад у творенні справедливої держави як системи суспільного ладу.

Майже всі самоорганізовані громадські об’єднання українців за межами Батьківщини діють за принципом “українці для України”. Тому для них відображення життя громад та його норм стало одним із головних чинників утвердження власного соціуму та національних цінностей у швидкомінливому часі. Так чому норми життя самоорганізованих український громад мають бути ігноровані державними ЗМІ, які, по суті, є урядовими, аж ніяк не суспільними? А якщо додати, що уряд створений на клановій чи партійній основі, не користується народною довірою, то неоціниме значення суспільного телерадіомовлення для сталого зміцнення держави.

У народу має бути свій глас. І лише він є державницьким. Якщо його нема, отже, існуюча влада антисистемна і, відповідно, антидержавна. Як це не прикро, треба сказать. І має бути замінена на таку збалансовану систему влади, яка задовольнила би потреби конкретного українського суспільства з усіма його верствами. Тому ми хотіли би запропонувати залучити представників УСІМ до складу громадських рад з питань інформаційної політики, а також представників інших компетентних громадських об’єднань усього спектру суспільства.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую, пане Дмитро.

 

СЛАВОВ Д.  І залучити до роботи громадських рад в усіх сферах суспільного життя в Україні, як представників “Четвертої Хвилі”, так і інших громадських об’єднань українських громадян за кордоном.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Дмитро, за виступ.

Слово надається представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Івановій Наталії Іванівні. Після неї прошу приготуватися представнику від Чехії – Тарасу Костюку.

 

ІВАНОВА Н.І. Дякую, Олеже Олександровичу.

Дозвольте вітати всіх учасників круглого столу від імені Уповноваженого  з прав людини саме напередодні  Міжнародного дня з прав людини, і я думаю, що невипадково слухання проходять за два дні до Міжнародного дня з прав людини, оскільки мігранти є найбільш із вразливої категорії осіб з точки зору реалізації забезпечення їх прав.

У контексті універсальності прав людини, які задекларовані в загальній Декларації ООН з прав людини, хотіла б звернути увагу на те, що проблеми у сфері захисту трудових мігрантів повинні мати однаковий зміст як для громадян України, які перебувають за кордоном,  так і для іноземців, які перебувають на території України і заміщують той недостаючий трудовий потенціал який, на жаль, є в нашій державі.

І з точки зору омбудсмена України, звичайно,  в нас не вистачає такого комплексного, і дослідження, і розуміння цієї проблеми, а певною мірою присутні певні подвійні стандарти.

Вже згадувалося дослідження, комплексне дослідження          уповноваженого і спеціальна доповідь, яка була представлена омбудсменом в 2003 році у Верховній Раді і актуальність якої збережена і на сьогоднішній день.

Проте, хотіла б додати, що до позитивних і негативних наслідків трудової еміграції мабуть необхідно відзначити те, що  громадяни України долають безробіття, долають бідність, перебуваючи за кордоном, здобувають певний досвід як трудовий так і досвід стилю життя в розвинутих країнах, демократичних країнах. У той же час втрати, і професійні в тому числі, бо ми ще не маємо відповіді,  наскільки є здобуття трудового досвіду в якості некваліфікованої робочої сили за кордоном є компенсуючою,  такою саме досягненням порівняно з тим, що вища освіта була здобута в Україні. Тому першою із рекомендацій, які б хотіла додати до рекомендацій комітетських слухань, те, що в Україні мають бути, проводитись на постійній основі збалансовані дослідження не тільки за якістю, кількістю трудових мігрантів, а і якісних проблем, які пов’язані із здобутками і втратами від трудової міграції.

Наступне. Проблемні питання, з якими звертаються трудові мігранти до обмуцмана як під час надання звернень письмових, в минулому році їх було 280, в цьому році – 317. Так і під час особистих зустрічей мігрантів з Уповноваженим з прав людини. Це, безперечно, питання пенсійного забезпечення, соціального захисту, які тут лунали. Питання медичного страхування, страхування життя і вирішення проблем, в яких опиняються трудові мігранти, в тому числі і проблем, пов’язаних з нещасними випадками на виробництві. Особливо з тими людьми, які перебувають на легальному статусі.

Питання визнання освіти, освіти не тільки вищої, а освіти і середньо-спеціальної. Визнання освітніх документів медичних сестер. Визнання водійських посвідчень, виданих в Україні. Для того, щоб трудові мігранти за кордоном могли мати адекватне працевлаштування. Омбуцман укладає із своїми колегами двосторонні угоди, які дозволяють вирішувати певні проблемні питання, з якими люди звертаються. В тому числі і вирішення захисту людей, які опиняються в, і за гратами за кордоном, і бувають засудженими і заарештованими. Є такі приклади в діяльності обмуцмана.

Разом з тим, хотіли б внести до рекомендацій пропозиції, що необхідно удосконалити… необхідно вивчити  практику   реалізації Європейської конвенції захисту  правого статусу трудящих мігрантів України. У 2007 році вона ратифікована Україною, але бажано б надати відповідь, що дала ратифікація  цієї конвенції  для українських трудових мігрантів, яким чином  застосовується ця конвенція при забезпеченні  прав іноземних громадян, які перебувають  в Україні.

На жаль, політика трудової міграції, взагалі міграційна політика в України все більше має  ознаки каральних методів  оскільки все більше  порушується питання боротьби з нелегальною міграцією.

У даному контексті  хотіла б нагадати про позицію Парламентської асамблеї Ради Європи про те, що  необхідно відмовлятися від  каральних методів, а все ж таки вирішування питання міграційної політики комплексно, у тому числі як політики, яка  забезпечує економічний розвиток держави і має  забезпечувати комплексно права  людей, як у країнах перебування, а і у країнах  походження.

І тому до рекомендацій необхідно включити питання створення  державної міграційної  служби і Україні як цивільної  служби, якам використовує  все ж таки не каральні засоби діяльності.

На жаль, у презентованій  концепції міграційної політики, яка сьогодні  має розглядатися на засіданні уряду,  це  питання  обходить  питання створення міграційної служби, у концепції не згадується.

Наступне питання – це  забезпечення прав…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Людмило Василівно, я   перепрошую, ви трошки… на регламент не дивитесь. Ще одну хвилину, завершуйте.

 

ІВАНОВА Н.І. Дякую.

Забезпечення виконання  рішення Конституційного Суду  від 8 жовтня 2009 року, яке стосується  пенсій громадян України, які виїжджають на помешкання  за кордон, до цього часу  відповідний закон  не внесено, і у рекомендаціях про це  необхідно зазначити.

І останнє. Це окрема категорія трудових мігрантів –  це українські моряки. Бо ці посередники, про які сьогодні згадували, в переважній більшості займаються саме посередництвом і працевлаштуванням моряків під прапори закордон іноземних держав. Необхідна ратифікація Конвенції МОП по морській конвенції, яка б забезпечувала механізми працевлаштування моряків на цивільних засадах із забезпеченням їх прав. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую вам, Наталіє Іванівно.

До речі, ми з представником Уповноваженого з цих питань достатньо плідно співпрацюємо. Наш комітет має це зазначити.

Слово має Тарас Костюк, він представиться. А наступною я прошу підготуватися до виступу Ірину Ключковську.

 

КОСТЮК Т.  Доброго дня, шановний пане головуючий. Доброго дня, шановні пани депутати та колеги, які присутні на цьому слуханні!

Приємно вже, що робляться такі заходи, які для трудових мігрантів українських, але я би зауважив, що не тільки трудові мігранти, але і інтелігенція, і інші верстви населення живуть українців закордоном, от, на яких би також мали би звертати увагу. Дуже багато проблем і питань, про які би хотілося сказати, але по часу не встигну це.

Я би хотів з зауваженням до одного виступу. Тут було, що робить українська громада чи українські емігранти з закордону, щоб Україна мала для них опікуватися. Щодо нашої організації, наприклад, це Український професійний союз, назва його, я очолюю його і співзасновник також організації Асоціація українців в Чехії, яка створила за мету об’єднати ту кількість громадських організацій, які є в Чеській Республіці, які, на жаль, ви знаєте ментальність нашого народу, є розрізнені. Тому ми хочемо скоординувати дії цих організацій як і культурних колективів, так і старих організацій, які під різні хвилі міграції, виїхали до Чеської Республіки.

Хотілося б по проблемах також, щоб зауважив представник...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я перепрошую. Трошки ближче мікрофон до себе.

 

КОСТЮК Т. Хотів би звернути на актуальні проблеми, які існують в українців по Чеській Республіці. Це візовий режим і також  Міністерства праці та соціальної політики це видачі дозволів на роботу. Доходить деколи до абсурду, тому що діє два однакових закони і вирішення по видачі віз аби яку тобі видати і продовжити для іноземців, в часності для українців, тому що по статистиці  по справах поліції іноземців в Чехії знаходиться загальна кількість 125 тисяч 806 чоловік. 46 тисяч 457 чоловік – це постійного місця проживання українських громадян які мають. 79 тисяч 349 чоловік – це люди, які на… вид на проживання мають. 

В зв`язку з ситуацією економічною, яка склалася в світі, тим більше також і в Чехії, українці зараз таким чином як була потрібна робоча сила, не потрібні. Ми проводили дві конференції. Остання конференція була цього року. Була присутня на ній пані Карпачова також.  27 квітня цього року  проводилася Друга міжнародна конференція. Наша організація, посольство. Міжнародна конференція. По захисту прав українців і наших трудових емігрантів. На жаль, можемо сказати, ця  реакція від чеського і законодавчого органу і властей Чехії, ну не сказав би, що якісь позитивні речі робляться. Навпаки, зараз після  нового року буде зміна закону для проживання по іноземцях і дуже багато змін, які  будуть негативно впливати  на проживання наших громадян там. Так що, я думаю, буде можливість, ця тема, як повернення українців  на батьківщину буде з нового року дуже актуальна. Для держави.

Дуже багато говорилося про освіту.  Хотів би зауважати, у мене дитина  тоже там вчилася і в школі, закінчила гімназію, поступила зараз в вищий навчальний заклад. По статистиці, з ким  ми спілкуємося, також хочемо студентство залучити до співпраці. Хочу вам сказати, що наші діти, українські, на голову вище від чеських учнів, які вчаться разом з нашими дітьми. По навчанню, якщо не відмінники, то дуже хороші оцінки. Недавно спілкувався зі знайомою, яка має дочку. Дочка вивчає німецьку мову, поглиблене вивчення німецької мови, і зайняла по Чехії перше місце серед іноземців, получила грамоту посла Німеччини і відзнаку якусь дорогу… ну, якусь історичну книжку німецьку. Так що потенціал і з ким… на майбутнє також наше покоління, я думаю, є хороше.

Дійсно, пропозиція пана Тарасюка хороша. Без…. поступлення українських наших молодих людей в вузи,  це, я думаю, мало би зацікавити також і державу, тому що за кордон виїжджає не тільки робоча сила, як говорять, і трудові мігранти, але виїжджають інші верстви населення.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Тарасе, ми вас почули. Завершуйте, будь ласка.

 

КОСТЮК Т.  Добре.

Я би ще хотів звернути увагу на кримінал. Недавно в Чехії, думаю, відомо широким колам, стався випадок (стаття і по телебаченню показували), що главу української мафії заарештували в Чехії. Ця проблема також, я думаю, на імідж нашої держави впливає. І можна сказати, цій проблемі мали би приділяти увагу більшу державні структури на самом ділі як вона є.

Також ще би хотів – це важливий момент – зауважити те, що, наприклад, українці, от ці роботодавці, які надають робочу силу нашим же людям, їх же і дурять. Це невиплата грошей, це записування в їх фірми, які існують, але не вони там директори. І проблеми повернення цієї заробітної плати – вони актуальні і існують до сих пір.

Я би хотів також попросити, щоб якимось чином можна було через посольство… До речі, в Чехії створена комісія  дипломатів представників посольства і представників структур силових Чеської Республіки… Республіки, так, ну, ось в цьому плані також ведеться робота. Але те не тільки в Чехії, це, я думаю, така ситуація склалася і в інших країнах, ось. І на завершення…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да.

 

КОСТЮК Т.  На завершення би ще хотів, бачу, представник є з митного комітету, чи митної служби, висить Закон посольства України в Чехії, де два місяці дозволено в’їзд на Україну. Розписаний закон і ним користуються, даємо людям розпечатуємо на бланках нашої організації і так дальше, пояснюємо їм. Хочу зауважити, що сам  цього року чотири рази був на Україні машиною, автомобілем, це Шигини, Краковець, ці напрямки. Митники дивляться і на категорію людей, якщо людина не може пояснити і розказати, що в цьому законі написано, для нього вже є підставою зробити ситуацію так, що: це ви не розумієте, це ще не діє, це не підписано. І щоб ви таку мали уяву:  від 50 до 150 доларів, євро береться за проїзд митниками там границі. Факти є. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Тарасе, дякую.

Багато інформації, багато зауважень, пропозицій. Слово надається директору міжнародного інституту освіти і культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ключковській Ірині Михайлівні. Вона готується до виступу.

Я хотів порадитися з вами, шановні пані і панове. У нас є представники цілого ряду органів виконавчої влади, центральних органів виконавчої влади. Я, відверто кажучи, навмисно менше їм даю слово, щоб ті, хто до нас приїхали, я про це попереджав, мали можливість всі виступити, хто захотіли. Але, якщо ви не проти, ми зараз будемо на завершення роботи нашого засідання, наших слухань, могли буквально по три хвилини такий блок зробити, щоб виступив представник Державного комітету телебачення, радіомовлення України, оскільки питання ставилося, раз.

Потім, щоб виступив представник Міністерства культури і туризму України, бо теж в цій сфері дещо робиться і багато є зауважень від вас, до речі. І що виступип, те, що ви піднімали проблему, питання, пов’язані з пенсіями, і представник Пенсійного фонду України. Але не так, як вам по 5, по 7, по 8 хвилин виступали, дай Боже, а по три хвилини кожному із них. Домовились? Вас це не стосується, бо ви не центральний орган виконавчої влади.

Будь ласка, пані Ірино. А після цього попрошу Андрія Валентиновича Марочкина.

 

КЛЮЧКОВСЬКА І.М. Дякую, пане Зарубінський, за можливість виступити.

Я хотіла сказати, що для мене, як для керівника організації, яка ще в 2006 році виступила з ініціативою проведення парламентських слухань є дуже важливо, що питання співпраці України і  світового українства входить в законодавче поле. Знаєте, я думаю, що говорити про трудових мігрантів, проблема не краще, почути самих трудових мігрантів. Ми провели три конгреси, «Діаспора, як чинник утвердження держави України в міжнародній спільноті» на яких було присутньо і взяло участь понад тисячу представників з 28 країн  світу і обов’язково на обговорення ми виносили питання четвертої хвилі. Це нова хвиля міграції і здобутки, втрати перспективи, це і новітні явища світового українства, в тому числі новітньої хвилі, соціальні аспекти четвертої хвилі, проблеми  структурування, вростання в чужий ґрунт. І ось на останньому конгресі, до речі, в якому взяв участь і президент світового конгресу українців пан Євген Шулій, і сьогодні присутня  голова Європейського конгресу українців пані Ярослава Хортяні.    

Я собі дозволю зачитати три пункти, це фактично єдина ухвала, яка була прийнята.  Перше. Створити законодавчу базу для реалізації програм підтримки світового українства.

Друге. Продовжити практику проведення парламентських слухань з питань світового українства.

Третє. На основі пропозицій від  світового українства розробити, затвердити та реалізувати державну  програму співпраці з закордонними українцями на період 2011-2015 року. Я знаю, що зараз відомство з Міністерства закордонних справ працює над цією програмою і було б дуже добре, якби пропозиції надходили і від українських громад зарубіжжя.

І останнє. При підготовці проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки передбачити належне фінансування програм для здійснення цієї співпраці.

Ми підготували, пане Зарубінський, на основі тих трьох конгресів, які я вже сказала де були численно представлені представники четвертої хвилі еміграції.

15 пунктів пропозицій, я їх не буду   зачитувати, я передам до комітету. Але я хочу сказати, що проблема трудової міграції – це не тільки трудові мігранти за кордоном, це також ті проблеми, які залишилися тут в Україні. І ми провели вісім круглих столів з питань соціально-національного сирітства як наслідку трудової міграції з України, в яких взяли участь понад півтисячі науковців, педагогів, юристів, соціальних педагогів.

Я теж не буду багато говорити, я вам передаю матеріали з рекомендаціями. Всі наші рекомендації ми передаємо, я їх не буду зачитувати, а також ці матеріали.

Я лише під кінець хотіла сказати. Хто не знає, що сьогодні присутня голова Європейського конгресу українців з нами пані Ярослава Хортяні, бо очевидно вона не була включена до списку. А також отець Василь Поточняк, який фактично стояв біля витоків формування українських громад за кордоном і як ніхто інший знає ці проблеми, бо тривалий час та й тепер церква фактично на себе взяла функції держави і займалася трудовими мігрантами. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую. Дякую всім, втретє кажу, всі, хто до нас прибув і стали учасниками обговорення.

Зараз ми такий робимо невеликий блок на 9 хвилин:  3 по 3 хвилини. Я оголошу всіх.

Андрій Валентинович Марочкін, заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Після нього Любов Филимонівна Зубко, начальник Відділу культури і етносу в Україні та Української діаспори Міністерства культури і туризму України. І Марія Василівна Плаксій, начальник управління Пенсійного фонду. І завершить нетрадиційно наші комітетські слухання, не я буду завершувати, ні хтось з президії, а завершить Ольга Семенівна Кобець, почесна голова Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги. Прошу погодитися з такою хронологією.

Марочкін Андрій Валентинович.

 

МАРОЧКІН А.В. Дякую. Шановний Олеже Олександровичу, шановні учасники комітетських слухань!

У питанні винесеному на сьогоднішнє слухання, Державний комітет телебачення та радіомовлення України здійснює роботу в двох напрямках: забезпечення інформаційних потреб українських громад за кордоном, у тому числі трудових мігрантів, громадян України, та висвітлення у державних  та комунальних ЗМІ питань та проблем, з якими вони щоденно стикаються під час своєї трудової діяльності в зарубіжних країнах.

Українці, які волею долі опинились поза межами своєї країни, в тому числі і трудові мігранти, сьогодні мають змогу отримати об’єктивну інформацію про події на Батьківщині з теле- та радіопрограм, українських мовників, в тому числі державних, трансляція яких здійснюється в діапазоні ефірного супутникового мовлення, у кабельних мережах та мережі Інтернет.

Офіційну присутність України в світовому інформпросторі з 2004 року забезпечує державна телерадіокомпанія всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення», яка спільна з ….космосом щоденно мовить понад 100 країн світу, в тому числі і країни, в яких перебуває велика кількість трудових мігрантів з України: Польщу, Росію, Чехію, Іспанію, Португалію, Італію, Грецію тощо.

Технічні засоби компанії щоденно фіксують підключення до її програм близько  2 мільйонів закордонних приймачів і майже 400 зарубіжних абонентів. Програми УТР є найбільш адаптованими для включення  добо-канальних мереж країн.

Водночас слід зазначити, що з моменту свого утворення УТР працювало і працює в умовах постійного недофінансування. Значного питання, конкретного належного фінансування діяльності УТР комітет неодноразово звертався до Президента  України, уряду, Ради національної безпеки і оборони.      Проте, проблему й досі, на жаль, вирішити не вдалося.  Через що в останні декілька років  скорочується обсяг мовлення компанії, погіршується якість сигналу на окремі регіони світу.

Наразі комітет працює над питаннями щодо розширення за обсягами і напрямами мовлення регулярної трансляції українських теле- та радіопрограм на країни компактного проживання українців. А це безпосередньо: підвищення ефективності розповсюдження телесигналу, активізація роботи входження до кабельних мереж…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Одну хвилиночку. Шановні колеги, я розумію, ми всі втомилися без перерви. Але ми вже за 10-15 хвилин завершуємо. Давайте послухаємо один одного.

 

МАРОЧКІН А.В. …забезпечення мовлення на Російську Федерацію та країн СНД на базі супутникової платформи НТВ. Цим питанням, зокрема, було присвячене засідання колегії Держкомітету.

Враховуючи найвище наведене, необхідність вирішення питань щодо належного бюджетного фінансування заходів з трансляції програм державних телерадіокомпаній, зокрема УТР, залишається нагальним.

Однак, не зважаючи на складні проблеми своєї діяльності пов’язаних з фінансовим забезпеченням УТР продовжує підготовку та показ відповідних тематичних програм. Національна радіокомпанія України здійснює трансляцію радіопрограм через короткохвильові радіопередавачі Харківського передавального центру на Російську Федерацію та Західну Європу. Для повнішого охоплення цільової аудиторії, зокрема трудових мігрантів з України програми НРКУ транслюються також супутниковим каналом через супутник “Сіріус”. Разом з Національною телекомпанією України, Держкомтелерадіо України на разі завершує роботу з поширення мовлення Першого національного каналу на території Російської Федерації.

Держкомтелерадіо регулярно надає Міністерству закордонних справ України ........ державними телерадіокомпаніями України аудіо та відеоматеріали про економічне, наукове, культурне, мистецьке життя України для їх подальшого тиражування і розповсюдження культурно-інформаційними центрами, що працюють при посольствах України в державах компактного проживання наших співвітчизників.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Андрію Валентиновичу, завершуйте.

 

МАРОЧКІН А.В. Добре. Я хотів би відзначити одне, що, на жаль, останніми роками не проявлялося належної активності, зацікавленості з боку відомств, покликаних безпосередньо опікуватися проблемами трудової міграції. У зв’язку з цим, а також з відсутністю достатнього бюджетного фінансування на державних телерадіоканалах, на нашу думку, транслювалися недостатньо матеріалів, в тому числі соціальної реклами зазначеної проблематики.

Творчі колективи державних телерадіокомпаній в умовах обмежених фінансових можливостей сьогодні готують лише інформаційно-аналітичні передачі і виписки новин, присвячені цій темі. Висловлення питань трудової міграції та пов’язаних з нею проблем здійснювалося би значно ширше, якби відповідно до Положення Про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм затверджених відповідною постановою уряду, органи державної влади визначені законодавством, розпорядником бюджетних коштів  виступали б і державними замовниками у виробництві і розповсюдженні теле- і радіопрограм, що відповідають напрямам їх діяльності.

Ну, зважаючи на важливість теми сьогоднішніх слухань, порушуваних  в ході питань, діяльність Держкомтелерадіо щодо забезпечення інформ.потреб трудових мігрантів, громадян України та висвітлення їх життя і заходів держави з регулювання проблем у сфері їх захисту триватиме і надалі. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Дякую за інформацію.

Ще раз хочу сказати, що стисло ця, ну, не ця, а  подібна, аналогічна інформація є в тих матеріалах, які вам роздані, і на сайті комітету. Він вільний, доступний.

Зубко Любов Филимонівна очолює відділ культури, етносів України та української діаспори в Управлінні міжнародних зв’язків Міністерства культури і туризму в Україні. Підготуватися Марії Василівні Плаксій.

 

ЗУБКО Л.Ф. Міністерство культури, туризму України, розвиваючи культурну співпрацю з українською діаспорою і світу, приділяє велику увагу роботі з трудовими мігрантами. В цій роботі міністерство тісно взаємодіє з громадською організацією Товариством зв’язків з українцями за межами України “Україна – Світ”.

Упродовж останніх років із-за відсутності бюджетного фінансування не було можливості значно активізувати цю роботу, але всупереч обставинам в цей період налагоджено та встановлено сталі контакти з українськими громадськими об’єднаннями Іспанії та Італії, країн з найчисельнішою українською трудовою міграцією. В травні цього року відвідано фестиваль української культури “Українські джерела” в регіоні Мурсії, в якому взяли участь українські колективи з різних куточків Іспанії. Проведені численні робочі зустрічі з керівниками наших товариств, а також керівниками окремих творчих колективів. Обговорені актуальні питання співпраці, намічені її перспективи, а також продіагностовано стан українського культурного життя в Іспанії.

Влітку міністерство передало українським товариствам Іспанії українські книжки та музичні диски. У листопаді-грудні відкрито асигнування Міністерству культури за бюджетною програмою “Заходи щодо встановлення культурних зв’язків з українською діаспорою”. І це дає можливість провести цілий комплекс культурно-мистецьких заходів з українцями зарубіжжя.

З 23 по 30 грудня в регіоні Мурсія пройде тиждень української культури “Український Новий рік у Мурсії”. До участі в цих заходах міністерство відряджає групу професійних артистів. У зворотному напрямку до Києва 18-20 грудня приїдуть українські колективи з Мурсії та Мадриду для участі у фестивалі “Український спів у світі”.

Завтра до Італії їде творча делегація заслуженого Академічного народного хору імені Григорія Вірьовки для участі в Днях української культури в Римі, які зорганізовані Об’єднанням українців Італії.

Не залишені поза увагою українці Півночі Росії, 7 грудня до Сургуту вилетіла творча делегація Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського.

Сьогодні до Сургуту з’їжджаються українці Тюмені, Хантимансійська, Муравленка, Ноябрська. Це резонансна подія для українців цього регіону. Сьогодні виїхали у двох напрямках до дітей закордонного українства Миколай, український Миколай. Він привезе дітям Білорусії, Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Словаччини та Чехії не лише змістовну концертно-тематичну програму, а й привезе українські подарунки.

18-19 та 20 грудня у Києві  фестиваль «Українській спів у світі» збере  талановитих українців зі всього світу, і серед яких будуть і колективи трудових мігрантів.

У своєму виступі я зупинилася лише на окремих заходах. Не можу не сказати про те, що в ході численних зустрічей із закордонними українцями та трудовими мігрантами в Україні та за кордоном відзначити їх велику любов до України та своєї національної культури. В умовах їх життя, дотик до української пісні…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я перепрошую, Любов Филимонівна, ви надали інформацію, а те, що закордонні українці люблять Україну, я думаю, тут немає жодних сумнівів, да? Давайте не будемо констатувати речі, які є.

Я вам дякую за інформацію. Дещо робиться, ми, дійсно, це бачимо, але от питання з Пенсійним фондом. Марія Василівна Плаксій.

 

ПЛАКСІЙ М.В. Дякую, Олеже Олександровичу. Шановні присутні, сьогодні в цьому залі дуже багато якраз звучить питань щодо пенсійного забезпечення наших українців за кордоном, і це цілком зрозуміло. Це похідна прав трудових мігрантів, які сьогодні вимушені працювати за кордоном.

Що хочу сказати? Не буду я багато… Ми чудово знаємо все законодавство, яке сьогодні є, і про яке багато говорилося. Хочу сказати, що, дійсно, сьогодні уряд намагається захистити тих українських трудових мігрантів за кордоном. Яким способом? Саме основне – шляхом двосторонніх міжнародних договорів. Чому про це ми говоримо, про ці договори? Тому що пані Мирослава Роздольська теж ставить питання саме міжнародних договорів укладення, про поєднання стажу. Цим можуть бути захищені трудові мігранти. Поєднання стажу українського і тієї держави, де сьогодні вимушені вони працювати. Якраз в цьому плані і працює уряд, щоб такі угоди укладати з тими державами, де найбільше сьогодні українців працює. З деякими ми вже працюємо.

Звичайно, Україна – держава молода. Ми сьогодні маємо, стартували, ми знаємо чудово, системи пенсійного страхування з січня 2004 року. До цього ми жили в системі пенсійного забезпечення. Державного забезпечення пенсіями, яке  ще успадковане від Союзу. Це ми повинні розуміти.

Заключаючи такі угоди, домовленості  з іноземними партнерами для захисту наших громадян, ми розуміємо, там ці системи страхування раніше стартували. Ми знаємо систему Бісмарка, яка в Німеччині стартувала, ми знаємо, що в 1924 році в Іспанії і в інших державах, вони мали старт раніше. Але ми хочемо захистить.

До речі, був тут, користуючись нагодою, що багато громадських організацій присутні, я хотіла б звернутись до цих представників громадських наших організацій за кордоном. І поскільки ви намагаєтесь захистити наших трудових мігрантів, то  хотіла б попросити вас  про реальну цю допомогу.

У чому вона полягає? Скажемо, пан в нас Сирнецький Микола Зіновійович, з повагою до вас звертаюся як представника нашої діаспори, яка знаходиться в Іспанії. Ми працюємо з Іспанією  по таких домовленостях. Лише за 9 місяців ми працюєм з Національним інститутом  соціального страхування Іспанії і майже  500 осіб ми підтвердили стаж наш український, щоб вони там отримали право на пенсію, щоб  вони отримали право на соціальні, скажем, допомоги по безробіттю чи якісь інші.  Майже 141 мільйоні євро  туда переказано коштів.

Але, шановні, коли звертаються наші  колеги, вони не можуть зрозуміти, що у банку даних  про трудову діяльність українців в Україна не  може мати так, як вони мають.  Ми працювали за радянської системи, ми мали трудові книжки, ми мали  довідки про роботу,  не завжди люди зберегли їх, але, якщо зберегли, то це є основний документ. Коли   наші партнери звертаються  до нас і кажуть надать допомогу, але при цьому жодного  документу  про трудову діяльність в Україні, лише одне повідомлення: я працював в Україні, скажем, там з 1963 по 1999 рік там електромонтером і все. Від цього  нічого не можна надати людині. Надавати допомогу у тому, що  люди  мають надати документи. Ви знаєте основний документ – то  його трудова книжечка,  по яких ми ще сьогодні  маєм з вами  роботу, і по яких підтверджує нашу діяльність. Немає трудових, є дипломи. Наші колеги за кордоном  завірять ці диплому, якщо такі не завірені тут нотаріально, тут, в Україні, чи ми не довіряєм нотаріальним засвідченням  іноземних наших партнерів. Або наші колеги за кордоном. Є військові квитки, які підтверджують службу в армії.

 Якраз роз’яснення того, що люди мають надати  документи, я вважаю, ваша місія має полягати для нашої допомоги і для вашої  роботи, щоб наша була спільна тут робота у цьому  плані.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Маріє Василівно.

Дійсно, дуже важлива інформація, важливе прохання. У вас  на сайті є матеріали  відповідні, які можуть оці громадські організації  скористатися? Можливо там зробити  рубрику «На допомогу».

 

ПЛАКСІЙ М.В.  Є  наші на сайті матеріали. Крім того, ті наші українці, які повертаються з-за кордону,  теж мають право сьогодні сплатити внески  до Пенсійного фонду, щоб зарахувати    стаж, тотбо це є добровільне страхування. Дозволено з січня 2004 року у такий спосіб застрахувати  і отримати право на пенсійне забезпечення.  Це мається на увазі, якщо   людина працювала нелегально за кордоном або немає такого договору.

Що стосується інших питань, сьогодні   зачіпалось питання  виплати пенсій, йдеться сьогодні, урядом напрацьовуються якраз документи, парламент має прийняти ці зміни, щодо виплати якраз  пенсій, але лише тим пенсіонерам, які будуть виїздить за кордон.  Все інше, я думаю,  поетапно буде, сьогодні йдеться про виплату за кордон,  не повертаються. Тому  ми говоримо конкретно про закон, а всі інші домовленості, звичайно, сьогодні  урядом напрацьовуються, як із  Португалією, там  із Німеччиною і іншими державами. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую. Все, Маріє  Василівно, ви  багато сказали,  дякую.

Але  я думаю, що  ми можемо компенсувати оцей брак інформації  більш сучасною активною роботою в електронному режимі, бо тут всі люди прекрасно знають, куди  можна  вийти і подивитись. Очевидно, треба відповідні рубрики створювати, як у комітеті  у нас створюються. Я думаю, що в цьому  є серйозна допомога. 

Я буквально на хвилину, пане  Дулеба Микола Євгенович, представник правозахисної організації в Італії «Оберіг», буквально ваше повідомлення хвилину. І, як і домовлялися, завершує Ольга Семенівна Кобець.

Давайте пан Дулеба.

 

ДУЛЕБА  М.Є.  Я тільки зачитаю основні проблеми, з якими звертаються до нас громадяни України  в  Італії. Тому що ми  працюємо  4 роки. За  4 роки   надали конкретну допомогу більше як  двом тисячам українських громадян в Італії. Значить по порядку  читаю всі проблеми.

За багато  років існування української діаспори в Італії до сьогодні  не прийнято договори  між Україною і Італією про  обмін трудовими ресурсами і пенсійним забезпеченням. Тобто  мова  іде про те,  щоб Італія виплачувала нам пенсію тим, хто повернеться в Україну, а не в зворотному…

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)

 

ДУЛЕБА М.Є. Так,   залишається  без перспективи на   швидке вирішення визнання  Італією українського посвідчення водія і документів про освіту.

Дуже серйозним і  важливим є питання про допомогу важкохворим  і повернення тіл  померлих в Україну. Це питання  загострюється  особливо зараз.  Проблема соціального сирітства, про яку вже  багато  говорили, психологічна допомога заробітчанам, про неї ще не говорять, але вона дуже серйозна і вона вже є. Проблема повернення в Україні в психологічному і соціальному аспектах. Люди бояться повертатися в Україну. Поясню, чому: українці, які проробити за кордоном десять років, бояться повертатися в Україну, тому що кажуть, а що ми там будемо робити, цінив Україні вже вище від європейських, а зарплата – тисяча гривень. Дальше…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Пане Миколо, я прошу вибачення, ми маємо вже завершувати. Ви… Нарізка… це… в принципі все лунало. Я вас ні в чому не звинувачую, але, в принципі, ці проблеми вже ставилися неодноразово.

Я вас попрошу, просто ваш папір передайте сюди. Ну, повірте, ми в шухляду жоден папір  не кладемо. Він не у шухляді буде, він буде в роботі.

 

ДУЛЕБА М.Є.  Дякую. Того що ці проблеми є напрацьовані з людьми.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, дякую вам за участь. Отже…

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Пане Олександре, прошу…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я перепрошую, ну… Ви ще будете мати можливість, ви в нас тут і виступите ще багато разів. Ви у нас часто виступаєте.

Отже, Ольга  Семенів Кобець завершує нашу роботу, почесна голова Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги. 3 хвилиночки, прошу.

 

КОБЕЦЬ О.С. Я вам дякую, пане голово, що ви надали таку можливість. Я свій виступ теж передам вам з пропозиціями до комітету. Але хочу  звернути увагу тільки на ті питання, які сьогодні не прозвучали.

Насамперед, я хотіла б нагадати, що переважна більшість наших громадян, які виїхали до країн Європи, вони працюють нелегально. І ось ця категорія людей сьогодні взагалі не прозвучала. Вони юридично не існують як там, так і тут, ми про них не пам’ятаємо. Тому я звертаюсь до наших законодавчих органів, до наших виконавчих структур уряду з тим, щоб на цю проблему звернули більшу увагу, тому що поки що всі проблеми цих людей лягають на громадські організації. І саме про цей громадський сектор в тих країнах я хотіла би звернути увагу.

Скажімо, є така проблема. Чому громадяни України, маючи дозвіл на постійне проживання в Німеччині, скажімо, реєстрація якої є безкоштовно, стаючи на постійний облік у посольстві України, мусять платити значні суми та зобов’язані віддавати свій внутрішній український паспорт, залишаючись при цьому громадянином України? Як ви розумієте, безправним, без паспорта. 

У багатьох держава, зокрема,  в Італії, в Німеччині українці можуть  здобути правовий статус національної меншини. Однак, відповідні посольства і Міністерство закордонних справ у цілому не працюють у цьому напрямку. Насамперед тому, що в них немає в штатному розкладі окремих осіб, які працювали би з Українською діаспорою, маю на увазі Італію, а, по-друге, тому що, скажімо, офіційних 100 тисяч українських громадян, знову ж таки в тій же  Італії,  обслуговують всього три консульства із мізерним штатом.

Далі. Перетин кордону. Проблема. Паспорт забирається прикордонниками і  перевіряється протягом двох, а ось на останньому тижні ми  в Раві-Руській 6 годин, 6 наших автобусів затримали на      на кордоні в Раві-Руській, на 6 годин без паспортів. Це порушення прав людини. Я прошу також звернути увагу.

Залишається актуальною проблема приміщень для роботи українських громадських організацій. Це проблема Серселю у Франції, це проблеми у Відні, коли подаровано посольству великий будинок українцям, але він не працює як інформаційний культурний центр. Пан Славов може мені підтвердити. У Берліні проект «Український дім» також не відбувся із-за відсутності коштів. Громадянин Німеччини спонсорував і не  може зрозуміти, чому українська держава не може підтримати діяльність цього «Українського дому».

Не вирішена проблема з «Народним домом» у Перемишлі. Збудований свого часу українцями і переданий польськими урядовцями у державну власність, цей будинок ніяк не повернеться законним господарям. Тут як ніде потрібна наша державна підтримка.

Я закінчую. Тільки хочу нагадати, що минув рік з часу минулих слухань. На жаль, жодна з рекомендацій, яка тоді була подана, не виконана. Маю на увазі: створення єдиного державного органу,  про це вже говорив Дмитро Васильович, правовий статус українця не наповнений відповідними пропозиціями, не передбачено перед представництвом закордонних українців у Верховній  Раді та багато іншого. Я віддам ці пропозиції вам.

Тільки хочу запропонувати комітетові організувати також це  на прохання жіночих організацій України, спільне прохання, щоб комітет організував такі ж слухання про наслідки відтоку з України робочої сили, зокрема, жінок фертильного віку, які могли б вирішити демографічну ситуацію в Україні. Дякую за увагу, передаю свій…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

І тут же відповідаю. От видання, називається «Жінки та міграція», разом з «Ла-Страдою» ми відповідний захід провели, достатньо серйозний. У нас в комітеті є достатня кількість примірників. «Ла-Страда». Ось це є, буквально те, що ви останнє сказали.

Шановні пані і панове, прошу мене розуміти, ми маємо завершувати, тут інший захід. Прошу, увімкніть мікрофон.

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ.  Питання до вас таке. Забезпечити нас, громадян українців за кордоном, забезпечити інформаційною… інформативною літературою, що стосується «Євро-2012». Ми з радістю будемо її розповсюджувати для ознайомлення іноземних громадян, щоб якомога більше потім приїхало їх  на «Євро-2012».

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Я думаю, що обов’язково ми можемо це включати.

Шановні пані і панове! Я вам, дійсно, щиро і дійсно, сердечно дякую за активну участь. У нас виступило майже 30 добродіїв і добродійок.

Ще раз хочу сказати, що ті пропозиції, які ви подали у письмовому вигляді, ми будемо розглядати, але у вас є можливість електронним чином, в електронному форматі на наш сайт це перекидати, і вам це буде, можливо, зручніше. Ми будемо з ними  працювати, будемо з вами і далі консультуватися. І я думаю,