10 грудня 2018, 09:00

Заява Голови Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Григорія Немирі з нагоди 70-ої річниці Загальної декларації прав людини

10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини, яка стала наріжним каменем міжнародного права у сфері захисту прав людини. З того часу 10 грудня відзначається у всьому світі як День прав людини. Цьогоріч виповнюється 70 років з дня ухвалення цього унікального документа, який і зараз, через 70 років, залишається ключовим орієнтиром для прав людини, основних свобод і людської гідності.

Україна, як одна з держав-засновниць ООН, брала участь у розробці   Загальної декларації прав людини. Конституція України поставила в центр уваги держави людину, визнавши її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю. 

Прагнучи до зміцнення демократичних засад і цінностей, наша держава приєдналася до Ради Європи. За право інтегруватись до Європейського співтовариства український народ заплатив життям своїх кращих синів та доньок. Саме відмова у 2013 році колишнього уряду та президента підписати Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом призвела до наймасовіших в історії нашої держави протестів громадян і Революції Гідності.

70-річний ювілей Декларації Україна зустрічає в умовах військової агресії на Сході України, що триває з 2014 року, окупації Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької і Луганської областей.

Військова агресія призвела до тисяч жертв та масових порушень прав людини. Зокрема, права на життя, здоров’я, особисту недоторканість і свободу. 

Стаття 28 Загальної декларації прав людини проголошує, що «Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені».

Країна-агресор порушила міжнародний порядок, і її можновладці та військові, злочинні дії яких призвели до окупації наших територій та розгортання масштабних бойових дій на Сході, мають бути притягнуті до відповідальності. Єдиним реальним інструментом для цього є визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду, до компетенції якого належить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності.

Наголошую, що Україна має Ратифікувати Римський статут і стати повноправною учасницею Міжнародного кримінального суду як важливого засобу забезпечення дотримання гуманітарного права, фундаментальних прав і основоположних свобод людини. 

26 листопада цього року в десяти областях нашої держави запроваджено воєнний стан. На період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина. В зв’язку з цим заявляю, що дбаючи про безпеку держави, влада не повинна вдаватись до звуження права і свободи людини.

Беручи до уваги непорушні правозахисні принципи та стандарти, сформовані Загальною декларацією прав людини,  закликаю міжнародну спільноту, всі інститути влади та  громадянське суспільство виявити політичну волю та мобілізувати свої зусилля задля захисту прав людини в Україні, та забезпечення миру в нашій державі.