Круглий стіл на тему: «Безправні і забуті: громадяни України в місцях несвободи на непідконтрольних Україні територіях (Крим, Донбас)»
Опубліковано 10 липня 2017, о 14:08
У
заході взяли участь народні депутати, представники органів державної
влади, наукового середовища, громадських та міжнародних організацій.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко нагадала, що сьогодні згідно інформації СБУ у місцях несвободи у Донецькій і Луганській областях на окупованих територіях залишається 132 українці. "Ми намагаємося постійно ставити питання про пошук зниклих безвісти і на сьогодні 408 українці є такими, що зникли безвісти. Ця цифра може бути не точною, тому що поки тривають бойові дії точні цифри встановити важко. Коли ми говоримо про зниклих безвісти і про заручників, мова йде і про військових, і про цивільних, і про чоловіків, і про жінок. Держава дуже болюче ставиться до того, що В російській Федерації є сьогодні політв’язні, десять політв’язнів, і також десятки кримських татар, яких вже понад три десятки, які затримані і засуджені за свою проукраїнську позицію", - зазначила вона.І.Геращенко під час виступу звернула увагу на кілька ключових проблем, з якими ми зіштовхуємося в рамках роботи Мінської групи і чому питання звільнення українських наручників набрало такої гостроти і драматизму.
"Нам потрібно встановити інформацію про долю кожної людини. Україна вимагає звільнення всіх політв’язнів. Немає такої міжнародної зустрічі, де б питання звільнення заручників не піднімалося українським президентом, МЗС та іншими, як пріоритетне. Президент передав листи про списки заручників під час свого перебування в США віце-президенту Пенсу, і під час останньої зустрічі з Президентом Франції Е.Макроном. Тому, чим вище українська влада піднімає питання заручників, тим більше Путін і його команда думають, що для України її громадяни є найвища цінність. І значить на цьому потрібно шантажувати", - наголосила І.Геращенко.
Є надзвичайно важливим той факт, що українська влада дуже чітко зафіксувала наступне неможливий ніяких перехід до політичного блоку Мінський угод без виконання ключових аспектів - безпекового і гуманітарного, без сталого режиму тиші, без виведення іноземних військ і найманців, без демілітаризації Донбасу, без звільнення заручників. Без цього ми не маємо права переходити до дискусії стосовно політичного блоку Мінських угод.
Директор Програмної ініціативи "Права людини і правосуддя" Роман Романов акцентував на необхідності визначитися зі ставленням до людей, які опинилися у місцях несвободи, багато з яких вчиняли протиправні дії, але при цьому вони залишаються українськими громадянами, а також з тим, чи достатньо зроблено з боку української держави, чи використані всі можливі засоби для того, щоб українські громадяни відчували, що вони є громадянами України незалежно від того, в наскільки складних обставинах вони опинилися в умовах окупації та збройного конфлікту, і чи маємо ми достатньо інструментів і механізмів і якими вони є сьогодні, які могли б сприяти поверненню українських громадян на підконтрольну українській владі територію, яка є роль міжнародних організацій, і яким способом ми можемо вести комунікацію з людьми, які перебувають на окупованих територіях, і зокрема, в місцях ізоляції свободи.Представник
громадської організації «Донбас-СОС» Наталія Мельник зазначила, що
надходить дуже багато звернень від громадян, які знаходяться в місцях
несвободи на окупованих непідконтрольних територіях і які свідчать про
порушення прав людини. Вона висловила сподівання, що кожен такий факт
буде досліджений належним чином.
Н.Мельник розповіла про найбільш численні порушення, в яких йдеться про те, що засуджені скаржаться на те, що вони не можуть відбувати покарання відповідно до українського законодавства, не можуть скористатися умовно-достроковим звільненням, на порушення свої прав не можуть скаржитися в українські органи влади, не мають змоги бачитися з рідними, не можуть писати та отримувати від них листи. Переважна більшість опитаних відзначає погіршення умов утримання, скаржиться на відсутність медичної допомоги.
Усім засудженим переглянуто кримінальні статті, змінено режим утримання, строки покарання залишилися такими ж. Опитувані також відзначають, що там використовують Кримінальний кодекс СРСР 1960 р. Н.Мельник також зазначила, що встановити місце перебування багатьох засуджених зараз проблематично та навела приклади того, як засуджені не можуть реалізувати свої права у місцях позбавлення владі на окупованих територіях.
Представник ГО зробила висновок, що на непідконтрольних територіях приховують справжню кількість осіб, які виявили бажання перевестися на підконтрольну Україні територію.Учасники "круглого столу" обговорили питання становища засуджених та осіб, що утримуються під вартою в Криму та Донбасі; правовий статус громадян України, що утримуються або звільнилися з місць несвободи (необхідні зміни на законодавчому рівні); механізми вирішення проблеми повернення (передачі) українських громадян, що перебувають в місцях несвободи на тимчасово непідконтрольних українській владі територіях (існуючі конвенційні механізми, механізм Омбудсмана тощо).
За підсумками "круглого столу" учасники ухвалили рекомендації відповідним органам влади щодо підвищення ефективності законодавчого та інституційного впливу держави на процес допомоги засудженим особам та громадянам України, які перебувають на непідконтрольній уряду території і тимчасово окупованій території Криму та необхідності дотримання норм міжнародного гуманітарного права.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко нагадала, що сьогодні згідно інформації СБУ у місцях несвободи у Донецькій і Луганській областях на окупованих територіях залишається 132 українці. "Ми намагаємося постійно ставити питання про пошук зниклих безвісти і на сьогодні 408 українці є такими, що зникли безвісти. Ця цифра може бути не точною, тому що поки тривають бойові дії точні цифри встановити важко. Коли ми говоримо про зниклих безвісти і про заручників, мова йде і про військових, і про цивільних, і про чоловіків, і про жінок. Держава дуже болюче ставиться до того, що В російській Федерації є сьогодні політв’язні, десять політв’язнів, і також десятки кримських татар, яких вже понад три десятки, які затримані і засуджені за свою проукраїнську позицію", - зазначила вона.І.Геращенко під час виступу звернула увагу на кілька ключових проблем, з якими ми зіштовхуємося в рамках роботи Мінської групи і чому питання звільнення українських наручників набрало такої гостроти і драматизму.
"Нам потрібно встановити інформацію про долю кожної людини. Україна вимагає звільнення всіх політв’язнів. Немає такої міжнародної зустрічі, де б питання звільнення заручників не піднімалося українським президентом, МЗС та іншими, як пріоритетне. Президент передав листи про списки заручників під час свого перебування в США віце-президенту Пенсу, і під час останньої зустрічі з Президентом Франції Е.Макроном. Тому, чим вище українська влада піднімає питання заручників, тим більше Путін і його команда думають, що для України її громадяни є найвища цінність. І значить на цьому потрібно шантажувати", - наголосила І.Геращенко.
Є надзвичайно важливим той факт, що українська влада дуже чітко зафіксувала наступне неможливий ніяких перехід до політичного блоку Мінський угод без виконання ключових аспектів - безпекового і гуманітарного, без сталого режиму тиші, без виведення іноземних військ і найманців, без демілітаризації Донбасу, без звільнення заручників. Без цього ми не маємо права переходити до дискусії стосовно політичного блоку Мінських угод.
Директор Програмної ініціативи "Права людини і правосуддя" Роман Романов акцентував на необхідності визначитися зі ставленням до людей, які опинилися у місцях несвободи, багато з яких вчиняли протиправні дії, але при цьому вони залишаються українськими громадянами, а також з тим, чи достатньо зроблено з боку української держави, чи використані всі можливі засоби для того, щоб українські громадяни відчували, що вони є громадянами України незалежно від того, в наскільки складних обставинах вони опинилися в умовах окупації та збройного конфлікту, і чи маємо ми достатньо інструментів і механізмів і якими вони є сьогодні, які могли б сприяти поверненню українських громадян на підконтрольну українській владі територію, яка є роль міжнародних організацій, і яким способом ми можемо вести комунікацію з людьми, які перебувають на окупованих територіях, і зокрема, в місцях ізоляції свободи.
Н.Мельник розповіла про найбільш численні порушення, в яких йдеться про те, що засуджені скаржаться на те, що вони не можуть відбувати покарання відповідно до українського законодавства, не можуть скористатися умовно-достроковим звільненням, на порушення свої прав не можуть скаржитися в українські органи влади, не мають змоги бачитися з рідними, не можуть писати та отримувати від них листи. Переважна більшість опитаних відзначає погіршення умов утримання, скаржиться на відсутність медичної допомоги.
Усім засудженим переглянуто кримінальні статті, змінено режим утримання, строки покарання залишилися такими ж. Опитувані також відзначають, що там використовують Кримінальний кодекс СРСР 1960 р. Н.Мельник також зазначила, що встановити місце перебування багатьох засуджених зараз проблематично та навела приклади того, як засуджені не можуть реалізувати свої права у місцях позбавлення владі на окупованих територіях.
Представник ГО зробила висновок, що на непідконтрольних територіях приховують справжню кількість осіб, які виявили бажання перевестися на підконтрольну Україні територію.Учасники "круглого столу" обговорили питання становища засуджених та осіб, що утримуються під вартою в Криму та Донбасі; правовий статус громадян України, що утримуються або звільнилися з місць несвободи (необхідні зміни на законодавчому рівні); механізми вирішення проблеми повернення (передачі) українських громадян, що перебувають в місцях несвободи на тимчасово непідконтрольних українській владі територіях (існуючі конвенційні механізми, механізм Омбудсмана тощо).
За підсумками "круглого столу" учасники ухвалили рекомендації відповідним органам влади щодо підвищення ефективності законодавчого та інституційного впливу держави на процес допомоги засудженим особам та громадянам України, які перебувають на непідконтрольній уряду території і тимчасово окупованій території Криму та необхідності дотримання норм міжнародного гуманітарного права.